Тема 1.9. Витрати виробництва

Самостійна робота № 9. Планування витрат підприємства. Розрахунок витрат за техніко-економічними факторами

Мета: Розглянути суттєву характеристику витрат та їх класифікацію.

Студент повинен знати: Сутність та склад витрат, їх класифікацію.

Студент повинен вміти: Визначити склад витрат за елементами, калькуляційними статтями, в залежності від обсягу виробництва.

Завдання для самостійної роботи

1.1. Звернути увагу на питання:

1. Кошторис витрат на виробництво.

2. Калькуляція витрат на продукцію.

3. Планування витрат за техніко-економічними факторами.

Методичні вказівки

Складення кошторису витрат на виробництво

Кошторис витрат на виробництво складається з цілю визначення загальної суми всіх планових витрат підприємства (за економічними елементами) і взаємного зв'язку плану собівартості з іншими розділами техніко-економічного плану підприємства.

В кошторис витрат на виробництво включаються: 1) витрати всіх структурних підрозділів підприємства, що беруть участь у випуску промислової продукції; 2) витрати на виконання робіт та послуг нормативного характеру як для господарств свого підприємства (капітальне будівництво, житлово-комунальне господарство), так і для інших організацій.

Не включаються в кошторис витрат на виробництво: 1) витрати окремих підрозділів підприємства, що відносяться до інших галузей народного господарства (будівництво, сільське господарство і т.ін.); 2)вартість продукції власного виробництва, яка споживається всередині підприємства на промислово-виробничі потреби (внутрішньозаводський обіг).

Порядок розрахунку, що проводиться у звідному кошторису витрат на виробництво, може бути представлений слідуючою схемою:

1. Приводиться і підсумовуються дані за статтями калькуляції на основі розроблених окремих кошторисів витрат за цими статтями (поза виробничих витрат). Сума величин за цими статтями е сумою витрат на виробництво.

2. Для визначення виробничої собівартості валової продукції
необхідно зкорректувати величини, розраховані в попередньому пункті.

2.1.Вирахувати витрати на роботи і послуги, які не включаються до
складу валової продукції (будівельно-монтажні роботи, що виконуються
промисловим персоналом підприємства для капітального будівництва
житлово-комунального господарства; послуги транспорту підприємства,
що надаються стороннім організаціям \ невиробничим господарствам
підприємства; лабораторій, проектні та науково-дослідницькі роботи, які
виконуються для сторонніх організацій; роботи, пов'язані з підготовкою
та освоєнням виробництва продукції, що відшкодовуються за рахунок
коштів фонду розвитку виробництва чи спеціальних асигнувань.

2.2.Врахувати зміни залишків витрат майбутніх періодів: якщо
залишок на кінець періоду зростає в порівнянні з початком періоду, сума
збільшення відраховується із витрат на виробництво, якщо зменшується
то сума зменшення додається до витрат на виробництво.

2.3.Врахувати зміни залишків резервів майбутніх платежів: приріс
додається, зменшення віднімається.

Отримана сума є виробничою собівартістю валової продукції.

3. Для визначення виробничої собівартості товарної продукції
необхідно виробничу собівартість валової продукції з коректувати на
величину змін собівартості залишків незавершеного виробництва, напівфабрикатів, інструментів, оснащення власного виробництва за період, що планується: приріст віднімається, зменшення додається. Отримана сума є виробничою собівартістю товарної продукції.

4. Додавання до розрахованої суми поза виробничих витрат формує повну собівартість товарної продукції.

6. Коректування повної собівартості товарної продукції на величину зміни собівартості залишків нереалізованої продукції формує собівартість реалізованої продукції (приріст віднімається, зменшення додається).

Методика калькуляції собівартості окремих видів продукції

Калькуляція собівартості продукції заключається у відношенні прямих та непрямих витрат (згрупованих за калькуляційними статтями) на собівартість одиниці окремих видів продукції. Для складення планових калькуляцій необхідно підготувати специфікації на сировину, матеріали, покупні комплектуючі вироби і напівфабрикати, а також ряд кошторисів комплексних непрямих витрат.

Порядок віднесення прямих витрат

1.Прямі матеріальні витрати розподіляються на собівартість окремих видав продукції (одиниці продукції) на основі планових норм витрат, специфікації, тарифів і цін з урахуванням усіх витрат щодо заготовки і доставки сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів і палива (що йде на технологічні цілі) на склад підприємства. Зворотні відходи (відходи матеріалів, які ще можуть бути використані самим підприємством в якості матеріалів, палива, на інші виробничі потреби або реалізовані на сторону) виключаються із вартості прямих матеріальних витрат.

2.У статтю «Основна заробітна плата виробничих робітників» включається заробітна плата виробничих робітників, які безпосередньо беруть участь у виготовлені продукції. Дані витрати відносяться на собівартість методом прямого рахунку, виходячи з технологічної трудомісткості продукції, погодинних тарифних ставок виробничих робітників, індивідуальних і комплексних відрядних розцінок.

3.У статтю «Додаткова заробітна плата виробничих робітників» включаються виплати, передбачені законодавством про працю»колективними угодами. Дані витрати включаються в собівартість окремих виробів пропорційно основній заробітній платі виробничих робітників.

4.Відрахування на соціальні заходи визначаються у відповідності з встановленою нормою у відсотках до витрат на основну і додаткову заробітну плату виробничих робітників..

5.Кошторис витрат на підготовку і освоєння виробництва нової продукції складається для кожного виду продукції, що освоюється. Сюди включаються частини витрат на проектування продукції, технологічну підготовку виробництва, проведення дорозвідкових робіт (в добувній промисловості), що відносяться на собівартість продукції. Дані витрати називають витратами майбутніх періодів. Друга частина витрат на освоєння виробництва продукції покривається із фонду розвитку виробництва.

Порядок розподілу непрямих витрат

6. Витрати на утримання і експлуатацію машин і обладнання (ВУЕМО) можуть розподілятися 3-ма способами.

а) на спеціалізованих виробництвах, що випускають тільки один вид
продукції, ВУЕМО розподіляються методом прямого рахунку;

б) на підприємствах, що випускають продукцію з однаковими
(приблизно рівними) рівнями механізації виробництва і структурою
машиноемності продукції, ВУЕМО можуть розподілятися у відповідності
з рекомендаціями СБО 16 «Витрати»:

• пропорційно сумі основної зарплати виробничих робітників;

• пропорційно прямим витратам на оплату пращ;

• пропорційно прямим матеріальним витратам;

• пропорційно всій сумі прямих витрат на одиницю продукції.

в) на підприємствах, що випускають продукцію з різним рівнем
механізації виробництва і/чи різноманітною структурою машиноемності
продукції ВУЕМО повинні розподілятися на основі кошторисних ставок.
Останні розраховуються на основі:

- машинного часу (в розрізі окремих груп обладнання), що витрачається
на виготовлення одного виробу;

- вартості однієї машино-години (верстато-години) відповідного
обладнання.

7.Загальновиробничі витрати. Якщо підприємство (цех) випускає
один вид продукції, то ЗВВ будуть прямими витратами і не потребують
розподілу за видами продукції. В інших випадках необхідно вибрати базу
розподілу (СБО 16 «Витрати»).

8.Адміністративні витрати розподіляються аналогічно загально виробничим витратам.

9.Витрати на збут. Частина витрат, пов'язаних із збутом продукції,
є прямими (тобто можуть бути віднесені до конкретних видів продукції) і
розподіляються методом прямого рахунку. Друга частина, яка відноситься до непрямих витрат, розподіляється пропорційно виробничій собівартості одиниці продукції.

1.2. Вирішити завдання: