Задача 3. Протягом року буде виготовлено 1000 виробів, собівартість кожного з яких 183 грн

Протягом року буде виготовлено 1000 виробів, собівартість кожного з яких 183 грн. Тривалість циклу виготовлення 9 днів, на його початку затрачається 405 грн. Обчислити норматив оборотних засобів у незавершеному виробництві.

1.3. Реферати:

- формування портфелю замовлень підприємства

- оптимізація виробничої програми підприємства

1.4. Результати роботи оформити у формі:

- конспекту

- рефератів

Література:

1. Тарасюк Г.М., "Планування діяльності підприємства", К. 2003 Т.1, Т.2

2. Алексєєва М.М. "Планування діяльності фірми", М. 1998, ст.. 3-35.

3. Покропивний С.Ф. "Економіка підприємства", К. 2002.

4. Білов М.А., Євдокимова Н.М. „Планування діяльності підприємства" - К., 2002

5. Ільїн А.І. „Планування на підприємстві" - Мінськ, 2004 р.

6. Е.А. Афітов „Планування на підприємстві" - Мінськ, 2001 р.

7. Р.Б. Тян „Планирование деятельности предприятия" - К., 1998 г.

Бухалков М.І. „Внутріфірмове планування" - М., 2003 р.
Тема 1.5. Оперативно-календарне планування та регулювання виробництва

Самостійна робота № 5. Особливості оперативно-календарного планування на підприємствах одиничного, серійного та масового типів виробництва

Мета: Розглянути сутність оперативно-календарного планування, його особливості на підприємствах одиничного, серійного та масового типів виробництва.

Студент повинен знати: особливості оперативно-календарного планування різних типів виробництва

Студент повинен вміти: розрізняти методику планування різних типів виробництва.

Завдання для самостійної роботи

1.1. Звернути увагу на питання:

1. Оперативне планування його види, задачі

2. Диспетчеризація виробництва

3. Особливості планування різних типів виробництва

Методичні вказівки

Оперативне керування виробництвом включає функції календарного планування і диспетчеризації виробництва, рознарядки робіт і контролю їхнього виконання.

Складання оперативно-виробничих планів на підприємствах різного типу виробництва

На підприємствах з масовим типом виробництва оптимальною вважається система планування за ритмом випуску.

У масовому виробництві використовуються також системи ОВП за термінами міжцехових подач, за стандартними термінами міжцехових подач, «на склад».

Основною планово-обліковою одиницею в цій системі для заготівельних, обробних цехів є деталь, а для збірних — готовий виріб. Основною ланкою планування служить потокова лінія. Основними календарними нормативами є такт, швидкість потокової лінії, величини заділів.

На підприємствах серійного типу виробництва зі стабільною номенклатурою виготовлення виробів їх випуск здійснюється рівномірно.

Об'єктом оперативно-виробничого планування служить партія деталей. Оптимальною вважається комплектна та подетальна система планування за рівнем забезпеченості і за добовим графіком, а прогресивною можна вважати систему неперервного оперативно-виробничого планування.

На підприємствах одиничного типу виробництва об'єктом планування є замовлення, до термінів виконання якого входить час виробництва, випробування, технічна підготовка. На під­приємствах одиничного типу використовуються такі системи:

v позамовна (при короткому циклі складання виробу);

v комплектно-вузлова і комплектно-групова (при тривалості складального циклу понад 1 місяць);

v «на склад» (при виробництві уніфікованих і нормалізованих деталей).

1.2. Самостійно розробити:

- функції оперативно-виробничого планування і регулювання (ОВП і Р)

Таблиця. Порівняльна характеристика видів планування

- порівняльну характеристику оперативно-календарному плануванню різних типів виробництва:

1.3. Реферати:

1. Особливості оперативно-календарного планування на різних типах виробництва.

2. Міжцехове та внутрішньо цехове планування, зміст та основи завдання.

1.4. Результати роботи оформити у формі:

- конспект

- реферат

- таблиці

Література:

1. Тарасюк „Планування діяльності підприємства"

2. Зінь В.А., Турчанок М.О. „Планування діяльності підприємства" - К., 2004 р.

3. Алексєєва М.М. "Планування діяльності фірми", М. 1998, ст.. 3-35.

4. Покропивний С.Ф. "Економіка підприємства", К. 2002.

5. Білов М.А., Євдокимова Н.М. „Планування діяльності підприємства" - К.,
2002 р.

6. Ільїн А.І. „Планування на підприємстві" - Мінськ, 2004 р.

7. Е.А. Афітов „Планування на підприємстві" - Мінськ, 2001 р.

8. Р.Б. Тян „Планирование деятельности предприятия" - К., 1998 г.

9. Бухалков М.1. „Внутріфірмове планування" - М., 2003 р.

Тема 1.6. Обґрунтування виробничої програми виробничою потужністю

Самостійна робота № 6. Система показників виробничої потужності, їх розрахунок

Мета: Розглянути систему показників виробничої потужності, методику їх розрахунку.

Студент повинен знати: систему показників виробничої потужності, методику їх розрахунку.

Студент повинен вміти: розрахувати показники виробничої потужності.

Завдання для самостійної роботи

1.1. Звернути увагу на питання:

1. Виробнича потужність підприємства та її види.

2. Методика обчислення виробничої потужності.

3. Баланс виробничої потужності.

4. Система показників виробничої потужності.

Методичні вказівки

Студент повинен звернути увагу на визначення виробничої потужності. Виробнича потужність — максимально можливий обсяг продукції встановленої номенклатури, яку може виготовити підприємство за певний період часу за умов раціонального використання обладнання та виробничих площ.

Виробнича потужність розраховується, як правило, нарік. Одиниці виміру виробничої потужності застосовуються різні залежно від характеру та типу виробництва, а також галузевої підпорядкованості, але за таким загальним правилом: виробнича потужність має визначатися в тих самих одиницях виміру, в яких планується та здійснюється облік виготовлюваної продукції (послуг, що надаються). Здебільшого це натуральні або умовно натуральні вимірники за видами продукції.

Розрахунки виробничої потужності підприємства базуються на таких основних методичних принципах:

1. Виробнича потужність підприємства встановлюється, виходячи з потужності провідних цехів (дільниць, технологічних ліній, агрегатів) основного виробництва.

2. Виробнича потужність підприємства визначається кількістю устаткування (виробничих площ).

3. Виробнича потужність підприємства визначається на підставі корисного фонду часу роботи одиниці обладнання (використання площі). Визначається окремо для двох груп машин та агрегатів, а саме:

а) для машин і агрегатів безперервної дії (роботи):

де — відсоток утрати робочого часу на поточний ремонт агрегату.

б) для машин і агрегатів дискретної дії:

де Тн — номінальний фонд часу роботи обладнання.

У свою чергу, номінальний фонд розраховується за такою формулою:

де Др — кількість робочих днів;

n — кількість робочих змін;

t_зм. — тривалість однієї робочої зміни;

Дпс — кількість передсвяткових днів;

t_скор. — час скорочення зміни у передсвятковий день.

4. Виробнича потужність підприємства розраховується на підставі норм продуктивності устаткування, виробничих площ та трудомісткості виробів, норм виходу продукції з урахуванням застосування прогресивної технології та досконалої організації виробництва.

Розрахунки виробничої потужності проводяться відповідно до типів виробництва.

Розрахунок виробничої потужності у масовому виробництві

Величина виробничої потужності технологічної лінії за розрахунковий період (рік, квартал) визначається як співвідношення фонду робочого часу в цьому періоді та трудомісткості одного виробу (деталі), виражених в однакових одиницях виміру часу. Якщо треба обчислити виробничу потужність механічного цеху підприємства, то використовується наступна формула:

де Тк — корисний фонд роботи часу одиниці устаткування;

g — кількість устаткування;

t_вир — норма часу на одиницю виробу (деталі).

Для обчислення виробничої потужності складальної дільниці (складального цеху) застосовується наступна формула:

де F— корисна виробнича площа дільниці (цеху);

Тн — кількість робочих днів у розрахунковому періоді;

f — тривалість циклу складання одного виробу, днів;

t— виробнича площа, необхідна для складання одного виробу.

Розрахунок виробничої потужності у серійному виробництві.

У серійному виробництві виробнича потужність розраховуєть­ся відносно типового представника, а саме:

де t_тип. — трудомісткість обробки типового представника. Якщо продукція комплектна, то виробнича потужність розраховується за наступною

де t_комп. — трудомісткість комплекту.

У свою чергу, трудомісткість комплекту розраховується у такий спосіб:

де Ni — кількість деталей г-го найменування, які входять од ком­плекту;

tі — час обробки і-оті деталі.

Розрахунок виробничої потужності у багатономенклатурному виробництві.

За розрахунків потужності багатономенклатурних виробництв у грошовому виразі обов'язково додається виробнича програма підприємства, стосовно якої визначено потужність.

У цьому типі виробництва потужність розраховується в три етапи: 1. Усе устаткування розбивається на групи відповідно до технологічних операцій; відповідно, по групам визначаються коефіцієнти виробничої потужності, а саме:

де п — кількість найменувань виробів;

Ni — кількість виробів i-го найменування;

tі - час обробки одиниці i-го виробу по даній групі устаткування;

Наведений вище коефіцієнт завжди має бути не менше одиниці.

2. З усіх визначених коефіцієнтів відповідно до угрупувань устаткування обирається один, який розраховано відносно провідної групи (самий найменший).

3. Визначається виробнича потужність з урахуванням коефіцієнта. Визначення виробничої потужності підприємства завершується складанням балансу, який характеризує зміни її величини протягом розрахункового періоду.

Система показників виробничої потужності.

На підприємстві розраховуються наступні показники потужності:

- потужність на початок року (вхідна потужність підприємства);

- потужність на кінець року (вихідна потужність підприємства);

- середньорічна виробнича потужність.

Вихідна потужність розраховується за формулою:

Мвих. = Мвх. + Мотз. + Мр. +МІіа - Мв

де Мвх. — вхідна потужність підприємства;

Мотз — збільшення потужності протягом розрахункового періоду внаслідок здійснення поточних організаційно-технічних заходів;

Мр. — нарощування виробничої потужності завдяки реконструкції або розширенню підприємства;

Мна — збільшення (+) або зменшення (-) виробничої потужності, спричинене змінами в номенклатурі та асортименті продукції, що виготовляється;

Мв — зменшення виробничої потужності внаслідок її вибуття (виведення з експлуатації певної кількості фізично спрацьованого та технічно застарілого устаткування.

Середньорічна виробнича потужність розраховується за формулою.

де Мвв — кількість введених в дію виробничих потужностей;

Мвив — кількість виведених виробничих потужностей;

tвв — кількість місяців із моменту введення виробничих потужностей до кінця року;

tвиб. — кількість місяців із моменту вибуття виробничих потужностей до кінця року.

Коефіцієнт використання виробничої потужності визначається шляхом ділення обсягу виробленої у розрахунковому періоді продукції на середньорічну величину потужності.

1.2. Розглянути систему показників виробничої потужності, методику їх

розрахунку.

1. Узагальнюючим показником використання потужності основних фондів підприємства (показник фондовіддачі (ФВ). Він визначається відношенням обсягу виробленої продукції (В) до середньорічної вартості ОПВФ (Ф):

2. Інший узагальнюючий показник використання ОПВФ на підприємстві - фондомісткість продукції визначається відношенням середньорічної вартості ОПВФ до обсягу випущено) продукції в грошовому, натуральному або трудовому виражені (В), тобто:

3. Коефіцієнт використання парку наявного обладнання (Кно) визначається відношенням кількості (потужності) діючого обладнання (іч(д) до кількості всього обладнання, що є в наявності на підприємстві (Мно):

4. Коефіцієнт використання парку встановленого обладнання визначається відношенням кількості діючого обладнання до загальної кількості встановленого на підприємстві обладнання:

5. Коефіцієнт використання ефективного (або планового) фонду часу обладнання (Ке) визначається таким чином:

Відносно окремих одиниць обладнання цей коефіцієнт прийнято називати коефіцієнтом екстенсивного завантаження і визначати діленням Тф на Те.

6. Коефіцієнт змінності роботи обладнання:

де Твт-з - фактично відпрацьоване число верстато-змін;

Тдн - число робочих днів у періоді;

е (зм) - ефективний фонд часу встановленого обладнання при роботі в одну зміну.

7. Основним з них є коефіцієнт інтенсивного завантаження обладнання (Кі.з.), який характеризує використання обладнання за продуктивністю в одиницю часу:

8. Інтегральний коефіцієнт завантаження (використання) обладнання (Кі) дозволяє дати загальну оцінку рівня його використання, як за продуктивністю, так і за часом. Він визначається множенням коефіцієнтів екстенсивного (Ке.з.) і інтенсивного завантаження (Кі.з.), тобто:

Кі = Ке.з. х Кі.з.

9. Узагальнюючим показником використання виробничої потужності є коефіцієнт використання виробничої потужності (КП), що визначається за формулою:

де Q - річний обсяг виробництва продукції;

ВП - величина середньорічної виробничої потужності. Даний коефіцієнт може розраховуватися як по окремих видах продукції, дільницях, цехах, так і по підприємству загалом.

1.2. Вирішення завдань