Експертиза і обговорення законопроекту

98. Експертиза – оцінка наслідків дії закону, завданнями якої є:

1) об'єктивний і всебічний розгляд законопроекту;

2) перевірка відповідності законопроекту вимогам і нормам чинних нормативних актів, правил законопроектування;

3) оцінка відповідності проекту нормативного акта сучасному рівню наукових знань, державній науково-правовій політиці, соціальній і економічній доцільності;

4) аналіз рівня використання наукових досліджень, світового досвіду, прогнозування соціально-економічних;

5) аналіз правових та інших наслідків реалізації законопроекту;

6) підготовка науково-обґрунтованих експертних висновків.

99. За результатами проведення експертизи суб'єктом її проведення приймається рішення - висновок експертизи. Висновок експертизи законопроекту є обов’язковим додатком до проекту нормативного акта.

100. Обов’язкова експертиза проекту закону складається з:

1) правової експертизи - для всіх проектів законів;

2) фінансово-економічної експертизи - для законопроектів, реалізація яких потребує фінансових чи інших матеріальних витрат за рахунок державного або місцевого бюджету;

3) наукової експертизи - для всіх проектів законів;

4) експертизи гендерної рівності;

5) корупційної експертизи;

6) кримінологічної експертизи – для законопроектів у сфері регулювання економіки, фінансово-банківської та страхової діяльності, кримінального та цивільного права, також з інших питань, в яких нормативне регулювання може впливати на криміналізацію суспільства;

7) громадської експертизи.

101. Не можуть проводити експеризу законопроекту особи, які його розробляли.

4.1. Правова експертиза законопроекту

102. Правова експертиза – оцінка юристами-фахівцями законопроекту на його відповідність Конституції та законодавству України, компетенції правотворчого органу (посадової особи), передбачення фінансування реалізації норм, що проектуються, забезпечення їх виконання організаційними заходами, санкціями, заохоченнями, а також додержання правил законопроектування.

103. Законопроект підлягає обов’язковій правовій експертизі незалежно від його виду, предмета правового регулювання, строків підготовки тощо.

104.Основною метою правової експертизи є забезпечення його відповідності Конституції України, узгодженості з іншими актами законодавства, відповідності міжнародним зобов’язанням України та положенням законодавства Європейського Союзу, запобігання виникнення колізій (усунення прогалин).

105.Для проведення правової експертизи на відповідність положень законопроекту основним положенням законодавства ЄС необхідно:

1) вивчити стан урегулювання законодавством ЄС положень, що містяться у законопроекті, та порядок вирішення питань, що належать до сфери правового регулювання проекту;

2) визначити ступінь відповідності положень розроблюваного законопроекту основним правовим нормам ЄС.

106.У разі коли щодо законопроекту проводилася наукова, фінансово-економічна або інша фахова експертиза правова експертиза призначається після його доопрацювання з урахуванням висновків за результатами такої експертизи.

4.2. Фінансово-економічна експертиза законопроекту

107.Фінансово-економічна експертиза проводиться обов’язково у випадках, коли запровадження та реалізація законопроекту потребують чи зумовлюють додаткові видатки з державного або місцевих бюджетів.

108.Проведення фінансово-економічної експертизи проектів законів забезпечується Міністерством фінансів України.

4.3. Наукова експертиза законопроекту

109. Наукова експертиза– діяльність відповідних органів, установ, спеціалізованих експертних організацій, окремих експертів та груп експертів, що включає дослідження і оцінку наукового рівня, юридичних якостей проекту закону, відповідності його концепції, визначеним Верховною Радою України засадам внутрішньої і зовнішньої політики, загальнодержавним програмам та спеціально встановленим вимогам (економічним, фінансовим, кримінологічним, національної безпеки, екологічним тощо).

110.Наукова експертиза законопроектів проводиться науково-дослідними, експертними та іншими спеціальними установами і організаціями, окремими науковцями, фахівцями, які мають визначену кваліфікацію та спеціальні знання у відповідній галузі права. До проведення наукової експертизи в установленому порядку можуть залучатися іноземні установи та підприємства, міжнародні організації, а також науковці та фахівці з інших держав.

111.Під час проведення наукової експертизи встановлюється відповідність положень проекту міжнародним стандартам в сфері забезпечення прав людини, узгодженість із основними засадами внутрішньої та зовнішньої політики держави, загальнодержавними програмами, а також вивчається дотримання вимог щодо забезпечення національної, економічної, фінансової, чи екологічної безпеки держави, доцільність та обґрунтованість прийняття акта тощо.

112.За наявності альтернативних законопроектів наукова експертиза проводиться як правило тими ж експертами.

113.Порядок призначення і проведення наукової експертизи, фінансування робіт, пов’язаних з цим, визначаються Законом України «Про наукову і науково-технічну експертизу».

4.7. Громадська експертиза

114.Громадське обговорення проводиться з метою вивчення громадської думки та отримання консультацій громадян щодо предмету його правового регулювання, запропонованих шляхів розв’язання порушеної проблеми та обрання оптимального варіанту врегулювання порушених питань.

115.Законопроект, яким передбачається врегулювати питання, що мають важливе суспільно-політичне чи соціально-економічне значення для розвитку регіону або окремої галузі економіки чи сфери діяльності держави, а так само якщо проект містить положення, що зачіпають права і свободи людини і громадянина, життєві інтереси широкого кола населення виноситься на громадське обговорення.

116.Для вирішення організаційних питань та забезпечення координації роботи, пов’язаної із забезпеченням обліку та опрацювання зауважень і пропозицій, які надходять під час проведення громадського обговорення, їх подальшого врахування утворюється координаційний комітет.

117.Строк, протягом якого проводиться громадське обговорення проекту, не може бути меншим ніж місяць та більшим ніж три місяці.

118.Законопроект оприлюднюється у засобах масової інформації, розміщується у мережі Інтернет та доводиться до відома широких верств населення в іншийспосіб.

119.Повідомлення про проведення громадського обговорення законопроекту повинно містити:

1) назву органу, який прийняв рішення про проведення громадського обговорення;

2) мету громадського обговорення;

3) стислий виклад у доступній для громадськості формі змісту законопроекту;

4) інформацію про спосіб оприлюднення законопроекту (назва друкованого засобу масової інформації та/або адреса сторінки в мережі Інтернет, де опубліковано чи розміщено проект або про інший обраний спосіб оприлюднення);

5) поштову, електронну або іншу адресу, телефони за якими громадяни, їх об’єднання, політичні партії, підприємства, установи, організації подають свої зауваження та пропозиції;

6) строк, протягом якого приймаються такі зауваження та пропозиції;

7) інші заходи, що заплановано провести для вивчення громадської думки з порушеного питання (телерадіопередачі, публікації у пресі, телефони “пряма лінія”, “громадські слухання” тощо).

120.Усі зауваження і пропозиції, що надійшли під час громадського обговорення законопроекту, протягом встановленого строку підлягають обов’язковому розгляду розробником цього проекту. За результатами такого розгляду розробник проекту або суб’єкт нормотворення враховує одержані зауваження і пропозиції або відхиляє їх повністю чи частково.

121.Аналіз отриманих пропозицій розміщується у засобах масової інформації, у мережі Інтернет та в інших джерелах, через які був доведений до відома громадськості законопроект.

122. Призначення і проведення громадського обговорення законопроекту не може бути перешкодою для проведення будь-яких інших форм відкритих обговорень цього проекту закону.

5. Розгляд і прийняття законопроекту (робота над законопроектом під час законодавчого процесу)