Вимоги до законопроектів про надання згоди на обов’язковість міжнародних договорів

58. Згода на обов’язковість міжнародних договорів України здійснюється Верховною Радою України шляхом прийняттям спеціального закону про ратифікацію.

59. Розроблення і розгляд законопроекту про ратифікацію не потребує розроблення концепції.

60. Структурними елементами законопроекту про ратифікацію є:

1) назва;

2) преамбула;

3) оссновна частина (постановлююча);

4) прикінцеві положення;

5) перехідні положення;

6) додатки.

61. Структурними елементами закону про ратифікаці є пункти, які можуть об’єднуватися в розділи. Пункти мають наскрізну нумерацію, яка позначається арабськими цифрами з крапкою. Пункти не мають назви.

62. Пункти можуть поділятися на абзаци, що розвивають, уточнюють або конкретизують положення, викладені в пункті. Абзаци пункту не нумеруються.

63. В пункті, який містить перерахування, кожне таке перерахування починається з абзацу (нового рядка), та називається підпунктом. Підпункт позначається арабською цифрою із дужкою справа.

64. Підпункти не складають завершеного речення та мають тлумачитися в контексті відповідного пункту.

65. Законопроект про ратифікацію, як правило, починається зі слів «Верховна Рада постановляє...»

66. До законопроекту про ратифікацію міжнародних договорів додається офіційний переклад українською мовою відповідного міжнародного договору, який є невід’ємною частиною Закону України про ратифікацію міжнародного договору. Офіційний переклд договору публікується в офіційних виданнях разом із законопроектом про ратифікацію.

67. Якщо на ратифікацію подано міжнародний договір, виконання якого потребує ухвалення нових законів України, проекти законів про ратифікацію та про зміни до законодавчих актів подаються на розгляд Верховної Ради України разом і ухвалюються одночасно.

68. Якщо положення міжнародного договору суперечать положенням Конституції України, його ратифікація можлива лише після внесення відповідних змін до Конституції України.

3.2.4. Особливості законопроектів про внесення змін до законів та техніки внесення змін до законів (законодавчих актів)

69.До закону можуть вноситись такі зміни:

1) нова редакція закону;

2) нова редакція розділів, глав, статей, частин статей, пунктів, абзаців, речень;

3) заміна слів та (або) їх виключення;

4) доповнення закону розділами, главами, статтями, частинами статей, пунктами, підпунктами тощо.

70. В разі, якщо законопроектом пропонуються лише доповнення, назва викладається лише як внесення змін.

71. Якщо із закону, який приймається випливають зміни до чинного закону або його скасування, одночасно розробляється відповідний законопроект.

72. Якщо із законопроекту, який розробляється, випливають: зміни до підзаконного нормативного акту, скасування підзаконного нормативного акту, необхідність прийняття підзаконних нормативних актів для реалізації положень законопроекту, у прикінцевих положеннях законопроекту формулюються положення про відповідні доручення Кабінету Міністрів України.

73.У разі внесення до закону (статті закону) змін, що за обсягом охоплюють більшу половину частини тексту або істотно впливають на його зміст, закон (статтю закону) доцільно викласти в новій редакції.

74.У разі коли зміни вносяться до закону, який викладено в новій редакції, зміни вносяться до його оновленої редакції з посиланням на джерело опублікування цієї редакції. Посилання на всі попередні редакції оновленого закону не наводяться.

75.Формули, за допомогою яких вносяться поправки, (модифікаційні формули) мають бути стандартизовані, а обраних формул треба ретельно дотримуватися.

76.Текст законопроекту, який вносить зміни, друкується жирним шрифтом, а положення закону, до якого вносяться зміни, друкуються звичайним шрифтом. Формат є тим же, що і формат будь-якого нового закону з метою полегшення зведення положень, що були змінені, у новому законі.

77.Якщо у зв'язку із прийняттям законопроекту є значна кількість законодавчих актів або їх структурних одиниць, які підлягають визнанню такими, що втратили чинність, зміні та доповненню, їх переліки оформляються самостійним законопроектом. Законопроекти з переліками таких актів готуються розробниками проекту основного законопроекту і подаються разом з ним.

78.Перелік законодавчих актів, які визнаються такими, що втратили чинність, повинен бути юридично обґрунтованим і вичерпним.