![]() Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
![]() Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
![]() |
Результати титрування
За даними експерименту будують графік у координатах: об’єм роз- 3. ДОСЛІДЖЕННЯ ГІДРОЛІЗУ КРОХМАЛЮ В ПРИСУТНОСТІ СОЛЯНОЇ КИСЛОТИ
Для роботи необхідно: 10% розчин НСl; 10% розчин NaOH; крохмаль; 1% розчин CuSO4; глюкоза; штатив з пробірками; колби на 250 мл; спиртівка.
У колбу із зворотним (повітряним) холодильником налити 30 мл 1% розчину крохмалю, додати 15 мл 10% розчину соляної кислоти, довести до кипіння і кип’ятити протягом 10 хвилин. Обережно охолодити колбу проточною водою. Із вмістом колби (гідролізатом) проробити реакції: а) на крохмаль; б) на глюкозу (реакція Тромера). а) Відібрати в чисту пробірку 10 крапель гідролізату і додати 1–2 краплі йоду. Поява синього кольору вказує на наявність крохмалю (реакція позитивна), відсутність синього кольору вказує на те, що відбувся гідроліз крохмалю і утворилися продукти гідролізу – мальтоза (реакція негативна). б) У пробірку налити 5 крапель гідролізату, додати 8 крапель 10% розчину NaOH і сульфату купруму CuSO4 (1% розчин) до появи осаду гідроксиду міді (ІІ) блакитного кольору. Пробірку нагріти на полум’ї пальника. Поява жовтого кольору, що переходить у червоний, свідчить про наявність продуктів гідролізу крохмалю – мальтози і глюкози.
4. ДОСЛІДЖЕННЯ ГІДРОЛІЗУ КРОХМАЛЮ В ПРИСУТНОСТІ ФЕРМЕНТІВ І СОЛЯНОЇ КИСЛОТИ ПРИ ТЕМПЕРАТУРІ 310 К
Для роботи необхідно: розчин крохмалю; розчини ферментів; водяна баня; штатив з пробірками; спиртовий розчин йоду; розчин соляної кислоти.
У 5 пробірок налити по 2 мл розчину крохмалю. В 1 пробірку додати Результати досліджень занести в таблицю:
5. ВИЗНАЧЕННЯ ШВИДКОСТІ РОЗКЛАДУ ПЕРОКСИДУ ВОДНЮ ГАЗОМЕТРИЧНИМ МЕТОДОМ Для роботи необхідно: Установка (рис.1.), перексид водню, термостат.
Пероксид водню в водних розчинах повільно розкладається по рівнянню:
У присутності катіонів і аніонів деяких органічних речовин, а також ряду твердих речовин розклад перекису водню значно прискорюється. Тому ця реакція у водних розчинах може бути гомогенною або гетерогенною каталітичною реакцією в залежності від взятого каталізатору. За ходом реакції спостерігають по зміні об’єму кисню, що виділяється через різні проміжки часу від початку реакції.
ПОСЛІДОВНІСТЬ ВИКОНАННЯ РОБОТИ.
Після 30 хвилин термостатування в реакційну посудину налити певну кількість пероксиду водню. Розчин ретельно розмішати скляною паличкою і реакційну посудину закрити корком. Верхній кран на протязі 1-2 хв. тримати відкритим (для витіснення повітря, що виділяється киснем з реакційної посудини), потім його закрити, з’єднавши таким чином реакційну посудину з газовою бюреткою. Встановити одинакові рівні рідини в бюретці і зрівняльній склянці, провести перший вимір і записати рівень на бюретці і час. Кожна послідуюча зміна супроводжується таким записом, причому рівень рідини в бюретці і зрівняльній склянці підтримують одинаковим. Рівень рідини в бюретці записується через 2-5 хв. (чим вище температура, тим менший час між вимірами). Після того, як реакція практично припиниться, реакційну посудину помістити в киплячу водяну баню і витримати в ній до повного розкладу пероксиду водню (біля 30 хв.). Реакція вважається закінченою, якщо рівень газу в бюретці перестає змінюватись. При кип’ятінні на водяній бані зрівняльну склянку тримають у найбільш високому положенні. Після повного розкладу пероксиду водню реакційну посудину охолодити до температури термостату, витримати в ньому на протязі 25-30 хв. і при одинакових рівнях рідин у бюретці і в зрівняльній склянці заміряти рівень рідини в бюретці. При обробці експериментальних даних за початок реакції приймати третій або четвертий вимір (тобто вимірювання в умовах режиму, що встановився). Визначають інтервал часу від початку реакції до кожного послідуючого вимірювання t і об’єми кисню, що виділився при проходженні цих інтервалів аt. По одержаних даних побудувати графіки залежності: 1.Рівності об’ємів кисню від часу (час у хвилинах).
2.Тобто 3.Логарифму швидкості реакції через різні проміжки часу від логарифму різниці об’ємів кисню, що виділився Далі проводять обрахунок величини константи швидкості реакції за рівнянням
де а¥ - об’єм кисню, що виділився після розкладу пероксиду водню (визначається як різниця рівней у бюретці в момент, прийнятий за початок реакції, і після кипіня Н2О2 до повного розкладу). Результати представити у вигляді 4-х графіків і таблиці. Температура досліду___________ Каталізатор___________________ Кількість перекису водню_______
6. ФОТОХІМІЧНИЙ РОЗКЛАД Н2О2 Для роботи необхідно: установка (рис.1), перексид водню.
Фотохімічний розклад Н2О2 являється типовим ланцюговим процесом, механізм якого можна представити таким чином:
Виділення кисню відбувається в результаті реакції Ця реакція відноситься до ланцюгових реакцій з „виродженими розгалуженнями”. В даному процесі розгалуження здійснюється фотохімічно за рахунок підводу енергії ззовні. Відносно стійким проміжним продуктом являється вільний радикал ОН-. Кінетика цієї реакції виражається рівнянням: φ - константа наростання, що характеризує швидкість розгалуження; τ – час. Логарифмування його дає Перед початком роботи необхідно по термодинамічним функціям розрахувати теплові ефекти елементарних стадій реакції та оцінити принципову можливість їх здійснення. Робота проводиться на установці, схема якої приведена на рис.1. Послідовність виконання роботи
Установка складається з кварцової колби 1, яка пропускає ультрафіолетові промені, зворотнього холодильника 5, градуйованої газової бюретки 3, зрівнювальної склянки 4 та ртутнокварцевої лампи 2. Кварцеву колбу 1 з розчином Н2О2 зєднати із зворотним холодильником 5 і встановити проти отвору 6 і захисного щитка 7. Відкрити кран 8 і рівень рідини в бюретці 3 при допомозі зрівнювальної склянки 4 поставити на нуль. Пустити воду в холодильник і дочекати моменту, коли встановиться рівень рідини в газовій бюретці при закритому крані 8. Рівень рідини, що змінився в бюретці, встановити відкриттям крану 8. Цим досягається сталість тиску, що рівний атмосферному. Після вирівнювання рівней при закритому крані 8 включається одночасно ртутнокварцева лампа і секундомір. Перший підрахунок записати після того, коли виділяться 1,0 -1,5 см3 кисню, потім через 3 хв., коли швидкість виділення газу досягне 1 см3/хв., підрахунки вести через хвилину. При підрахунку об’єму газу Дослід припинити, коли виділиться 75-100 см3 газу. Дослідні дані записати в таблицю:
При обробці експериментальних даних побудувати графік в системі координат
Інтервал часу
Для знаходження емпіричних констант А і φ побудувати графік залежності v і τ і по наростаючій кривій взяти значення v в різні моменти часу і накреслити графік у системі координат Величина φ визначається як тангенс кута нахилу одержаної прямої до осі τ, а
Х. ФІЗИКОХІМ ІЯ ДИСПЕРСНИХ СИСТЕМ.
1. МЕТОДИ ОДЕРЖАННЯ КОЛОЇДНИХ РОЗЧИНІВ
Колоїдним розчином або золем називається система, яка склада- Частинки дисперсної фази можуть бути твердими (кристалічними або аморфними), рідкими і газоподібними. На сьогодні встановлено, що будь-яку речовину можна одержати у вигляді колоїдного розчину, якщо підібрати відповідні умови досліду. І. ПРИГОТУВАННЯ ЗОЛЮ БЕРЛІНСЬКОЇ ЛАЗУРІ Для роботи необхідно: розчини
Готують 20 мл розбавленого розчину гексаціаноферату калію Для порівняння готують 20 мл розчину гексаціаноферату калію кон- Висновки і спостереження записують у журнал.
ІІ. ПРИГОТУВАННЯ ЗОЛЮ КАНІФОЛІ
Для роботи необхідно: 2% розчин каніфолі в етиловому спирті; дистильована вода; колба на 100–250 мл.
Готують 2%-ний розчин каніфолі в етиловому спирті. По краплях при енергійному перемішуванні (струшуванні) приливають його у великий об’єм дистильованої води (з розрахунку 5 мл спиртового розчину каніфолі на 50 мл води). Утворюється прозорий, сильно опалесціюючий ліофобний золь каніфолі у воді. Частинки каніфолі в цьому розчині заряджені негативно.
ІІІ. ПРИГОТУВАННЯ ГІДРОЗОЛЮ СІРКИ
Для роботи необхідно: 2% розчин сірки в спирті; дистильована вода; колба на 50–100 мл.
Заздалегідь готують розчин сірки в етиловому спирті, періодично збов- Гідрозоль сірки одержують, доливаючи по краплях 5 мл її спир-
ІV. ПРИГОТУВАННЯ ЗОЛЮ ГІДРОКСИДУ ЗАЛІЗА
Для роботи необхідно: 2% розчин
Цей метод застосовується, в основному, для одержання золів гідро- Молекули Молекули На поверхні колоїдної частинки із розчину адсорбуються ті йони, які за своєю природою близькі до складу ядра. Тоді будову колоїдної частинки золю гідроксиду феруму (ІІІ) схематично можна зобразити так: 2. КОАГУЛЯЦІЯ КОЛОЇДНИХ РОЗЧИНІВ ЕЛЕКТРОЛІТАМИ Одержаний і охолоджений до кімнатної температури золь гідроксиду феруму (ІІІ) розливають у 8 колбочок по 20 мл в кожну. Золь В чотири наступні колбочки наливають 0,5%-ний розчин желатини по 10 крапель і теж титрують розчинами К2SO4 і Результати титрування записують в таку таблицю:
3. ВИЗНАЧЕННЯ ВЕЛИЧИНИ ЕЛЕКТРОКІНЕТИЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ МЕТОДОМ ЕЛЕКТРОФОРЕЗУ Для роботи необхідно: прилад для електрофорезу; вольтметр; золь гідроксиду заліза (ІІІ); 0,001 н. розчин NaOH.
Величину електрокінетичного потенціалу можна визначити, викорис-
За допомогою гнучкої дротини вимірюють відстань (середню) між електродами і обчислюють середню величину градіента потенціалу
Величину U визначають за вольтметром 7. Величину x- потенціалу обчислю-
де D – діелектрична стала рідини; h – в’язкість рідини, Н×с/м2; k – стала, яка залежить від форми частинок; U – електрофоретична швидкість, що дорівнює шляху (м), який про- Величину електрофоретичної швидкості U визначають за формулою
де S – шлях, м, який пройшли частинки за час Т, с. Як джерело постійного струму використовують батарею гальванічних елементів напругою 60–80 В. Можна використати змінний струм, підклю- Для дослідів зазделегідь готують золь гідроксиду заліза і віддіалі- Заготовлений золь гідроксиду розливають у 4 посудини по 25–50 мл у кожну і додають в першу 0,001 н. розчину їдкого натру, у другу 10 мл, у третю – 5 мл. Замість золю гідроксиду заліза можна використати будь-який забарв- Якщо застосовують прилад тільки з одним краном (без кранів 1 і 2 Результати дослідів записують у таку таблицю:
4. ВИВЧЕННЯ ІЗОЕЛЕКТРИЧНОЇ ТОЧКИ БІЛКІВ
Для роботи необхідно: розчини: 0,01н. СН3СООН; 0,1 н. СН3СООН; 1 н. СН3СООН; 0,1 н. СН3СООNa; розчин казеїну в 0,1 н. CH3COOONa; індикатор метилоранж; піпетка, градуйована на 10 мл; штатив з пробір-
Білки, які складають основу протоплазми, мають ряд властивостей, що витікають з їх специфічної хімічної природи. Молекули білків являють собою довгі ланцюги типу полімерів, що складаються з багатьох амінокислот. Спрощену схему структури білкової молекули можна представити таким чином:
Зі схеми видно, що молекула білка поряд з вуглеводневим радикалом містить значну кількість полярних гідрофільних груп: –СООН; –NH2; =СО; =NH.
важає вплив аміногрупи, і кислотні, коли переважає вплив
карбоксильної групи У водних розчинах білки проявляють властивості слабих електролітів. В цьому випадку проходить дисоціація і основної, і кислотної групи. В кислому середовищі дисоціація карбоксильних груп понижується водневими йонами, які присутні в надлишку. При цьому білкова молекула заряджається позитивно. Наприклад, в присутності соляної кислоти про- В лужному середовищі внаслідок надлишку іонів ОН– понижується дисоціація основної групи –NH2 і білкова молекула заряджається нега- Отже, при певній концентрації водневих йонів (тобто при певному значенні рН середовища) кількість йонізованих основних груп і сумарний заряд частинки буде рівним нулю, тобто система буде знаходитись в ізоелектричному стані. Концентрація водневих йонів, виражена величиною водневого показника рН, при якій молекула білка знаходиться в ізоелек- Для кожного білка існує певне значення рН, при якому він знахо- Це пояснюється тим, що на поверхні білкової молекули переважають кислотні групи, константа дисоціації яких набагато більша від константи дисоціації основних груп. Так як в ізоелектричній точці по всій довжині молекули розташовується однакова кількість протилежно заряджених ос- При виконанні практичної частини роботи беруть штатив на 18 про- Згідно нижче приведеної таблиці в усі 18 пробірок за допомогою гра- Розчинність казеїну залежить від рН середовища і в ізоелектричному стані вона найменша. Це спостерігається в найбільшому помутнінні розчину. Отже, значення рН в пробірці, де помутніння розчину казеїну найбільше, відповідає ізоелектричній точці казеїну. Очевидно, перехід забарвлення метилоранжу від оранжевого до чер-
Другий ряд пробірок являється контрольним. Перехід забарвлення індикатора від основного до кислого середовища повинен лежати в межах ізоелектричної точки казеїну. Для метилоранжу цей перехід лежить в межах рН = 2,7 – 4,7. Через 5 – 10 хв. в ряді пробірок, які містять казеїн, зазначають ступінь помутніння. Відсутність помутніння позначають знаком “–”, його наяв- Результати роботи перевіряються керівником занять. Значення рН, що відповідає ізоелектричній точці казеїну записують.
5. НАБУХАННЯ ГЕЛІВ Для роботи необхідно: желатин; 0,1 н. розчин СН3СООН; 0,1 н. роз-
Поглинання рідини студнем або гелем, що супроводжується значним збільшенням його об’єму, називається набуханням. Процес набухання є характерною властивістю гелів у таких високомо- Характерною рисою високомолекулярних сполук являється асиметрія форми ниткоподібних макромолекул, що мають великі розміри ланцюгів. Властивість еластичного гелю зв’язана з пружністю ланцюгів макро- Процес набухання можна уявити як проникнення молекул низькомо- Так натуральний каучук у воді набухає, а потім переходить в розчин, утворюючи розчин високомолекулярної сполуки. У даному випадку прохо- Гелі желатини і агар-агару при звичайній температурі набухають у воді до певної межі і в розчин не переходять. Розширення ланцюгів прохо- Початкова стадія набухання характеризується значним виділенням тепла – теплотою набухання і тиском набухання. Сума об’ємів сухого гелю і поглиненої ним рідини більша, ніж об’єм набухлого гелю. Це явище носить назву контракції. Воно спостерігається, головним чином, у гелів, що набухають у воді (желатина, агар-агар, крохмаль) і пояснюється відносно більшою густиною орієнтованих молекул зв’язаної води. Набухання в органічних розчинниках проходить без помітної контракції. Кількість рідини, що поглинається одним грамом гелю, називається ступенем набухання. При необмеженому набуханні кількість рідини, що поглинається, може бути дуже великою і перевищувати десятикратний об’єм взятого для набухання гелю. Процес набухання проходить з певною швидкістю, зале- Велику групу, що мають ряд особливостей при набуханні, пред- При певній концентрації водневих йонів від макромолекули білка від- Крива залежності ступеня набухання від рН має мінімум в ізо-
Хід виконання роботи
Для виконання роботи в пробірках готують 6 буферних розчинів (див. табл. 1): В градуйовані пробірки насипають по 0,1×10–3кг сухого порошку желатини, точно відзначають об’єм сухої речовини в пробірках. Потім в кожну з пробірок вливають 5 мл одного з приготовлених розчинів з відповідним значенням рН. Через годину замірюють об’єм набухлої желатини. Ступінь набухання розраховують за формулою:
Таблиця 1
Дані експерименту записують у табл. 2. Таблиця 2
ХІ. БІОГЕННІ ЕЛЕМЕНТИ
s-Елементи та їх сполуки З s-елементів до біометалів відносяться натрій, калій, магній та каль-
1. АНАЛІТИЧНІ РЕАКЦІЇ НА ЙОНИ s-ЕЛЕМЕНТІВ Визначення йона Na+ по кольору полум’я Очищену промиванням у концентрованому розчині соляної кислоти і прокалюванням на безкольоровому вогні горілки платинову (або ніхро- Забарвлення вогню, тобто здатність атомів збуджуватись і випускати кванти світла визначеної довжини хвилі при прокалюванні солей міне- Визначення йонів K+ по кольору полум’я Краплю розчину солі калію вносять на кінчику платинової дротини (попередньо дротину очистити концентрованою соляною кислотою та про-
Визначення хлор-йонів Cl– в питних водах за методом Фольгарда В питних водах йони хлору знаходяться у вигляді солей: NaCl, KCl, CaCl2, MgCl2. Аргентометричний метод дає позитивні результати, якщо у воді знаходиться не більше 2–3 г хлор-йона в 1 мл. Для визначення вмісту хлор-йона в питній воді переносять піпеткою в колбу для титрування 10 мл досліджуваної води, додають 10 мл титро-ваного розчину нітрату аргентуму, 1 мл насиченого розчину ферумамо- Вміст хлор-йона розраховують за формулою: де r(Cl–) – масова концентрація хлор-йона, мг/л; M(Cl–) – молярна маса йонів хлору, мг/моль; J(H2O) – об’єм досліджуваної води, л; с(AgNO3) – молярна концентрація розчину AgNO3, моль/л; с(NH4CNS) – молярна концентрація розчину NH4CNS, моль/л; J(AgNO3) – об’єм титрованого розчину AgNO3, л; J(NH4CNS) – об’єм титрованого розчину NH4CNS, л.
2. АНАЛІТИЧНІ РЕАКЦІЇ НА р-ЕЛЕМЕНТИ ТА ЇХ СПОЛУКИ
Серед р-елементів п’ять елементів є органогенними (“елементи жит-
Реакція на бор (ІІІ) по кольору полум’я У фарфоровій чашці випаровують 5–6 крапель розчину бури. Після охолодження до сухого залишку добавити 4–5 крапель концентрованого розчину Н2SO4 та 5–6 крапель етилового спирту. Суміш перемішати скляною паличкою та підпалити. Полум’я спирту, який горить, забарв- Na2B4O7 + H2SO4 + 5H2O = 4H3BO3 + Na2SO4 H3BO3 + 3C2H5OH = B(OC2H5)3 + 3H2O, За допомогою цих реакцій перевіряються такі лікарські препарати, як борна кислота та ії солі.
Реакція на йон У пробірку налити 0,5 мл розчину Na2CO3 або K2CO3 та додати туди 1–2 краплі розчину кислоти. Що при цьому спостерігається? Написати рівняння реакції в молекулярній та йонній формі. Ця реакція вико-
Реакція на йон Pb2+ з йодидом калію До декількох крапель розчину солі плюмбуму прилити стільки ж розчину йодиду калію. Випадає жовтий осад йодиду плюмбуму. Pb(NO3)2 + 2KI = PbI2 + 2KNO3 Pb2+ + 2I– = PbI2 До осаду прилити 1 мл оцтової кислоти та суміш нагріти до кипіння. Розчин повільно охолоджується. При цьому знов випадає осад йодиду плюмбуму у вигляді золотистих зерен. Реакція на йон На предметне скло нанести на відстані (0,5–1)×10–2 м один від одного по одній краплі розчину NH4Cl та реактиву Несслера. З’єднати краплі за допомогою скляної палички – випадає червонувато-бурий осад: При дуже малих кількостях солей амонію замість осаду утворюється жовтий розчин. Цей ефект використовується у колориметричному методі аналізу для визначення загального та залишкового азоту крові, сечовини, у санітарно-гігієнічній практиці – при аналізі води, повітря, харчових про-
Реакція на йон На предметне скло нанести краплю розчину нітрату натрію, у середи- 3 FeSO4 + 2HNO3 + 3H2SO4 = 3Fe2(SO4)3 + 4H2O + 2NO 3Fe2+ + FeSO4 + NO = [ Fe(NO)]SO4 Fe2+ + NO + Реакція на йон Краплю розчину нітриту калію або натрію розбавити до 3 мл водою, а потім добавити по одній краплі розчинів КІ, сірчаної кислоти та декілька крапель розчину крохмалю. Що при цьому бачимо? Рівняння реакції: 2NaNO2 + 2NaI + 2H2SO4 = 2NO + I2 + 2H2O + 2Na2SO4 2NO2- + 2I- + 4H+ = 2NO + I2 + 2H2O Реакція використовується для перевірки фармакопейного препарату NaNO2.
Реакція на йон У пробірку налити 0,5 мл розчину Na2HPO4 та 0,5 мл розчину (NH4)2MoO4. Суміш підігріти. Що бачимо при охолодженні? Рівняння реакції: 12(NH4)2MoO4 + Na2HPO4 + 23HNO3 = (NH4)3H4[P(Mo2O7)6] + + NaNO3 + 10H2O + 21NH4NO3 Вказана реакція застосовується для визначення фосфору в ортофос- (Для визначення фосфору в біологічних рідинах використовується реакція з молібденовою кислотою за присутністю якогось відновлювача). Аналітична реакція на арсен (ІІІ) Ця реакція базується на отриманні гідроген арсену (ІІ), який віднов- 2Na3AsO3 + 6Zn + 9H2SO4 = 2AsH3 + 6ZnSO4 + 3Na2SO4 + 6H2O
AsH3 + 6AgNO3 + 3H2O = H3AsO3 + 6Ag +6HNO3 AsH3 + 6Ag+ + 3H2O = H3AsO3 + 6Ag +6H+ Ця реакція використовується для визначення арсену в біологічних матеріалах та водах, забруднених промисловими відходами.
Реакція на йон Ві3+ з йодидом калію До 0,5 мл розчину солі бісмуту добавити 2–3 краплі розчину КІ. Ви- Ві(NO3)3 + 3KI = BiI3 + 3KNO3 Bi3+ + 3I– = BiI3 До одержаного осаду прилити ще (надлишок) розчину КІ та збовтати. Осад розчиняється з утворенням комплексної солі оранжевого кольору: BiI3 + KI = K[BiI4] BiI3 + I– = [BiI4]– Реакція використовується для перевірки фармакопейного препарату ВіONO3.
Реакція на йон У пробірку налити 5 мл розчину K2SO4, Na2SO4 або H2SO4 та 1 мл розчину ВаСl2. Скласти рівняння реакції. Впевніться, що осад, який утворюється, не розчинний у HNO3 і HCl. Реакція використовується для визначення йонів
Реакція на йон У пробірку налити 0,5 мл розчину K2SO3 або Na2SO3, 1 мл розчину HCl та нагріти. Виділяється сірчистий газ з характерним запахом. Записати рівняння цієї реакції.
Реакція на йон У пробірку налити 0,5 мл розчину Na2S2O3 та 1 мл розчину HCl. Трохи підігріти. Що при цьому бачимо? Рівняння реакції: Na2S2O3 + 2HCl = S + SO2 + H2O
Приведена реакція лежить в основі існуючого методу лікування сверблячки.
Реакція на йон У пробірку налити 0,5 мл розчину Na2S2O3 та декілька крапель розчину йоду. Розчин йоду знебарвлюється. 2 Na2S2O3 + I2 = Na2S4O6 + 2NaI
За допомогою вказаної реакції встановлюються фармакопейні пре-
3. АНАЛІТИЧНІ РЕАКЦІЇ НА ЙОНИ d-ЕЛЕМЕНТІВ ТА ЇХ СПОЛУКИ
При порівнянні з розглянутими раніше s-елементами, d-елементи міс- 2KCl + Na3[Co(NO2)6] = K2Na[Co(NO2)6] + 2NaCl 2K+ + Na+ + [Co(NO2)6]3– = K2Na[Co(NO2)6] Реактив не може бути застосований в лужному або кислому розчині внаслідок руйнування комплексного йону: [Co(NO2)6]3– + 3OH– = Co(OH)3 + 6NO [Co(NO2)6]3– + 6H+ = Co3+ + 6HNO Цією реакцією користуються для осадження йонів калію в біологічних рідинах при перманганатометричному визначенні калію в них (кількість йонів калію в осаді визначається після розчинення шляхом титрування йонів NO
Реакція на йон Mg2+ з гідрофосфатом натрію Na2HPO4 у присутності водного розчину аміаку та хлориду амонію У пробірку наливають 0,5 мл розчину солі магнію, а потім додають туди у вказаній послідовності по 0,5 мл таких розчинів: NH4Cl, NH3ОН та Na2HPO4. При цьому випадає білий дрібнокристалічний осад подвійної солі MgNH4PO4: MgCl2 + Na2HPO4 + NH3 = MgNH4PO4 + 2 NaCl Mg2+ + HPO Присутність NH4Cl в розчині необхідна для того, щоб запобігти утворенню гідроксиду магнію за рівнянням реакції: Mg2+ + 2NH3 + 2H2O = Mg(OH)2 + 2NH збільшення NH Отриманий осад розділити на дві частини та перевірити його роз- MgNH4PO4 + 3HCl = MgCl2 + NH4Cl + H3PO4 MgNH4PO4 + 3H+ = Mg2+ + або MgNH4PO4 + 2CH3COOH = Mg(CH3COO)2 + NH4H2PO4 MgNH4PO4 + 2CH3COOH = Mg2+ + Реакція утворення MgNH4PO4 застосовується в біохімічному аналізі для визначення йонів Mg2+ у крові та тканинах.
Реакція на йон Са2+ з оксалатом амонію (NH4)2C2O4 У пробірку наливають 0,5 мл розчину солі кальцію і таку ж кількість розчину (NH4)2C2O4. Утворюється білий кристалічний осад: СаСl2 + (NH4)2C2O4 = CaC2O4 + 2 NH4Cl Ca2+ + C2O42- = CaC2O4 Осад розділяють на дві частини та випробовують його на розчинність в соляній та оцтовій кислотах. В якій кислоті осад розчиниться? Записують рівняння хімічної реакції. Розглянута реакція застосовується для визна-
Реакція на йон Ва2+ з хроматом калію К2СrO4 Налити в пробірку 0,5 мл розчину солі барію та 0,5 мл розчину хромату калію. Випадає жовтий кристалічний осад хромату барію: ВаCl2 + K2CrO4 = BaCrO4 + 2KCl Ba2+ + CrO42- = BaCrO4 Отриманий осад розділити на дві частини і перевірити його роз- 2 BaCrO4 + 2HCl = BaCl2 +BaCr2O7 + H2O 2 BaCrO4 + 2H+ = Реакція на йон Sr2+ з сірчаною кислотою H2SO4 До 1 мл розчину солі стронцію прилити 0,5 мл розчину сірчаної кис- SrCl2 + H2SO4 = SrSO4 + 2HCl Sr2+ +
Аналітична реакція на йон Cr2+ У пробірку налити 1–2 мл розчину солі Cr2(SO4)3, долити 3–5 мл розчину NaOH та добавити 3–4 краплі розчину H2O2. Нагріти до появи жовтого забарвлення
Аналітична реакція на йон Mn2+ У пробірку налити 1–2 краплі дуже розведеного розчину MnSO4, 1–2 краплі AgNO3 (каталізатор), 1 мл розчину NaOH з с(NaOH) = 2 моль/л та
Аналітичні реакції на йон Ni2+ з диметилгліоксимом (реакція Л.А. Чугаєва) У пробірку налити краплю розчину солі нітрату нікелю (ІІ), додати
Аналітичні реакції на йон Со2+ з нітратом калію 2–3 краплі розчину нітрату кобальту (ІІ) налити у пробірку, додати декілька крапель розчину СН3СООН до рН=3 (проба універсальним індикатором) та 1–2 краплі розчину нітрату калію. Випадає жовтий кристалічний осад K3[Co(NO2)6].
Co(NO3)2 + 7KNO2 + 2СН3СООН = K3[Co(NO2)6]↓ + NO + + 2KNO3 + 2СН3СООK + H2O
Co+2 +
Реакція на йон Hg2+ із SnCl2 У пробірку до 0,5 мл розчину хлориду меркурію (ІІ) (сулеми) додати по краплям розчин SnCl2. Утворюється білий осад каломелю (Hg2Cl2), який поступово чорніє. а) 2HgCl2 + SnCl2 = Hg2Cl2↓ + SnCl4 2HgCl2 + Sn2+ = Hg2Cl2↓+ Sn4+ + 2Cl– б) Hg2Cl2 + SnCl2 = 2Hg + SnCl4 Hg2Cl2 + Sn2+ = 2Hg + Sn4+ + 2Cl–
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ДО КОЛОКВІУМІВ ІII. АГРЕГАТНИЙ СТАН РЕЧОВИН
Робота: III. 1. Визначення маси моля речовини вимірюванням її об’єму в газо-подібному стані. Робота: III. 2. Визначення в’язкості системи етиловий спирт – вода.
Ідеальний газ, умови його існування. Основні газові закони і умови їх застосування. Рівняння стану ідеального газу. Практичне застосування рівняння Менделєєва–Клапейрона. Реальні гази та умови їх існування. Рівняння стану реальних газів. Методика роботи і оформлення дослідних даних. Загальна характеристика рідкого стану. В’язкість і текучість рідини. Одиниці вимірювання в’язкості. Основні рівняння гідродинаміки потоку Ньютона і Пуазейля, умови їх застосування. Причини відхилення від ламі-нарного потоку. Методи визначення в’язкості і фактори, що впливають на в’язкість. В’язкість розчинів високомолекулярних речовин. Методика робо-
ІV. ХІМІЧНА ТЕРМОДИНАМІКА ТА БІОЕНЕРГЕТИКА Робота: IV. 1. Визначення теплоти горіння газів за допомогою калориметра Юнкерса. Робота: IV. 2. Визначення теплоти розчинення і теплоти гідратації солі.
Основні поняття і термінологія. Перший закон термодинаміки, його математичний вираз. Застосування першого закону термодинаміки до біологічних систем. Термохімія. Закон Гесса і висновки з нього. Стандарт-
V. ПОВЕРХНЕВІ ЯВИЩА (ПОВЕРХНЕВА ЕНЕРГІЯ, ПОВЕРХНЕВИЙ НАТЯГ ТА АДСОРБЦІЯ НА МЕЖІ РОЗДІЛУ ФАЗ) Робота: V. 1. Визначення поверхневого натягу розчинів методом відліку кра- Робота: V. 2. Визначення площі та довжини молекули поверхнево-активної речовини Робота: V. 3. Адсорбція оцтової кислоти на активованому вугіллі Робота: V. 4. Дослідження адсорбції забарвлених речовин із розчинів Робота: V. 5. Дослідження адсорбції ізоамілового спирту із розчину за допомогою активованого вугілля Робота: V. 6. Визначення повної обмінної ємності (оє) катіоніту Робота: V. 7. Визначення вмісту лікарської речовини (глюконату кальцію) в розчині методом йонообмінної адсорбції Робота: V. 8. Обезсолювання води за допомогою йонітів Робота: V. 9. Розділення йонів Fe3+, Date: 2015-09-24; view: 911; Нарушение авторских прав |