Показники продуктивності праці в сільському господарстві

Ефективність виробництва – це складне і багатогранне явище, тому для її визначення необхідно використовувати систему показників, спроможних водночас відображати специфіку і особливості сільського господарства.

В ефективності виробництва відображується вплив комплексу взаємозв’язаних факторів, які формують її рівень і визначають тенденції розвитку. Для оцінки економічної ефективності сільськогосподарського вироб­ництва використовують відповідний критерій і систему взаємозв’язаних показників, які характеризують вимоги економічних законів і вплив різних факторів.

Економічна ефективність сільськогосподарського ви­робництва визначається відповідно як ефективність на­родногосподарська, галузей і виробництва окремих про­дуктів, а також господарської діяльності сільськогоспо­дарських підприємств і окремих заходів. Залежно від цього використовують різні економічні показники, які повинні бути органічно взаємозв’язані і відповідати кри­терію ефективності. Вони не можуть бути єдиними для оцінки рівня народногосподарської ефективності сільсь­кого господарства і госпрозрахункової ефективності окремих його галузей і видів продукції, агротехнічних, зооветеринарних і організаційно-економічних заходів, впровадження науки і передової практики.

Рівень народногосподарської ефективності сільського господарства визначається такими показниками, як об­сяг і темпи зростання виробництва валової продукції і окремих її видів з розрахунку на душу населення.

У здійсненні аграрної реформи ціни є важливим сти­мулюючим фактором прискорення розвитку сільськогос­подарського виробництва, підвищення його ефективності і якості. Закупівельні ціни, які органічно пов’язані з роз­дрібними цінами на продовольство і товари з сільсько­господарської сировини, відображують інтереси всього населення і забезпечують відповідний рівень його доб­робуту.

Методика обчислення виробітку натурального - це коли обсяг виробництва вимірюється у натуральних показниках.

Трудовий - продукція вимірюється у витратах часу на її виробництво.

Вартісний - обсяг виробництва визначається за показниками валової, товарної, чистої або реалізованої продукції.

В залеж-ті від періоду, за який обчислюється виробіток, він буває годинний, денний, місячний, квартальний і річний.

В залежності від складу витрат часу, які включаються у розрахунок, виділяють такі види трудомісткості:

- технологічна - враховує витрати часу основних робочих;

- виробнича - включає витрати часу основних і допоміжних робочих;

- повна - витрати часу усіх категорій персоналу;

- трудомісткість обслуговування виробництва включає витрати часу допоміжних робочих;

- трудомісткість управління виробництвом включає витрати часу спеціалістів, службовців та управлінського персоналу.

Статистика сільського господарства вивчає рівень та динаміку продуктивності праці. Виявляється і вимірюється вплив найважливіших природно-економічних факторів на рівень продуктивності праці.
Для характеристики рівня і динаміки продуктивності праці в сільському господарстві використовується система статистичних показників.

Розрізняють прямі, зворотні і непрямі показники продуктивності праці в сільському господарстві.

Прямі показники продуктивності праці визначаються як відношення результату виробництва до витрат робочого часу.

Де, q -кількість продукції;

Т -витрати праці.

Про продуктивність праці можна судити і по зворотному відношенню. Зворотні показники продуктивності праці представляють собою відношення витрат часу до результату виробництва.

Таким показником є ​​трудомісткість.

Чим нижче трудомісткість, тим вища продуктивність праці. Зворотний показник продуктивності праці більш зручний для аналізу, оскільки він дозволяє розчленувати витрати праці за елементами або операціями; продукт само як єдиний синтетичний результат безпосередньо виділимо.

Таким чином, прямі показники продуктивності праці відображають виробництво сільськогосподарської продукції в одиницю робочого часу (показники виробітку), а зворотні показники характеризуютьвитрати робочого часу на одиницю виробленої продукції (показники трудомісткості продукції).

Непрямі показники продуктивності праці характеризують витрати праці на виконання певного обсягу робіт. Вони обчислюються на проміжних стадіях виробництва сільськогосподарської продукції і дозволяють аналізувати зміни витрат праці протягом року, оперативно усувати виявлені недоліки і таким чином активно впливати на кінцеві результати праці.

Особливістю сільського господарства порівняно з іншими галузями економіки є те, що продуктивність праці може розраховуватися не лише за показниками продукції, але і на окремих етапах сільськогосподарського виробництва (наприклад, кількість засіяних або прибраних гектарів).

Тому в статистиці сільського господарства розрізняють:
приватні показники продуктивності праці;
узагальнюючі показники продуктивності праці.

Приватні показники характеризують продуктивність праці відносно окремих видів сільськогосподарських робіт або конкретних видів сільськогосподарської продукції (наприклад, кількість прибраних гектарів у розрахунку на один людино-день, або кількість надоєного молока в розрахунку на один людино-день). Показники, зворотні приватним показниками продуктивності праці, відображають рівень і динаміку трудомісткості окремих видів сільськогосподарських робіт або сільськогосподарської продукції (витрати праці на оранку одного гектара землі або на виробництво одного центнера молока).

У залежності від того, в яких одиницях виміру враховується вироблена продукція сільського господарства розрізняють: натуральні; умовно-натуральні; вартісні показники продуктивності праці.

У статистиці праці в сільському господарстві також широко використовуються показники, що відображають кількісний результат співвідношення між обсягом робіт, площею сільгоспугідь (ріллі, посіву), чисельністю худоби з одного боку, і витратами робочого часу, з іншого боку.
Розподіл показників продуктивності праці на приватні та узагальнюючі є дещо умовним.

Так, наприклад, витрати праці на 1 ц зерна озимих культур є по відношенню до витрат праці на 1 ц озимої пшениці узагальнюючим показником, а у зв'язку з витратами на 1 ц зерна всіх зернових і зернобобових культур - приватним показником.

Робочий час в показниках продуктивності праці виражається або в чисельності працівників, або у відпрацьованому часу (людино-годинах і людино-днях). Залежно від того, чим вимірюються витрати, розрізняють такі рівні його продуктивності.

Середня годинна вироблення = Обсяг виробленої продукції / Число люд.-год., Відпрацьованих протягом даного періоду часу
Вона показує середню вироблення робочого за одну годину фактичної роботи (виключаючи час внутрішньозмінних простоїв і перерв, але з урахуванням понаднормової роботи).

Середня денна вироблення = Обсяг виробленої продукції / Число людино-днів, відпрацьованих усіма робітниками підприємства
Вона характеризує ступінь виробничого використання робочого дня.

Середня місячна вироблення = Обсяг виробленої продукції / середньооблікова кількість робочих
У цьому випадку в знаменнику відображаються не витрати, а резерви праці.

Середній квартальний вироблення розраховується аналогічно середньомісячної. В даний час середньооблікова вироблення характеризується через співвідношення товарної продукції (обсягу продукції, робіт, послуг) і середньооблікової чисельності виробничого персоналу.

Система показників продуктивності праці в сільському господарстві включає в себе:

а) узагальнюючі показники, що розраховуються на основі вартісних показників продукції, для різних рівнів сільгоспвиробників (для окремих господарств, для сільгосппідприємств, для галузей сільського господарства, для рослинництва та тваринництва, для сільського господарства в цілому). Ці показники визначаються як відношення вартості продукції (Q) до відповідних витрат праці (Т):

Як показники продукції виступають валовий випуск, валова додана вартість, чиста додана вартість, створювані сільгоспвиробниками; витрати праці виражаються в середній чисельності зайнятих у відповідних сільгосппідприємствах, у витратах робочого часу (крім того, є пропозиції використовувати також показник оплати праці найманих працівників у господарствах, використовують найману робочу силу);

б) приватні показники продуктивності праці по конкретних видах готової сільськогосподарської продукції. Вони розраховуються як відношення випуску конкретних видів сільгосппродукції в натуральному вираженні (q) до витрат праці на виробництво цих продуктів (Т):

Де, q - обсяг конкретних видів сільгоспробіт в натуральному вираженні;

Т - затрати праці на виробництво цих конкретних видів робіт.

Ці показники дають можливість вивчати величину і динаміку конкретних видів сільгоспробіт в розрахунку на одиницю трудових витрат (на один людино-годину, на одна людина-день, на одного працівника).

Для характеристики динаміки продуктивності праці в сільському господарстві статистика використовує систему індивідуальних і зведених індексів, найважливішими серед яких є:

1) натуральні індекси продуктивності праці, що відображають динаміку продуктивності по конкретних видах продукції або сільськогосподарських робіт. Вони розраховуються за такою формулою:

;

де, qj і qo - обсяг виробництва конкретних видів продукції або сільгоспробіт в натуральному вираженні в звітному і базисному періоді;

Т 1 і Т о - відповідно витрати праці у звітному і базисному періоді;

2) вартісні індекси продуктивності праці, які розраховуються в 2 варіантах:

а) індекс змінного складу, що відображає зміну середнього виробітку на одного працівника:

б) індекс постійного складу, що відображає зміну продуктивності при незмінній чисельності та структурі працівників сільського господарства:

Крім цього розраховується індекс структурних зрушень, який відображає вплив на динаміку продуктивності праці змін в чисельності та структурі робочої сили у звітному періоді але порівняно з базисним. Він розраховується наступним чином:

I стор СДВ. = I пер. сост.: I пост.. сост.

Трудові індекси продуктивності праці, які розраховуються на базі трудомісткості (t). Вона характеризує, як говорилося раніше, витрати праці на одиницю продукцію робіт або послуг. Тому трудового індекс продуктивності праці розраховується за наступною формулою:

Пропонуючи свого часу формулу середньозваженого індексу продуктивності праці для комплексу продуктів, академік С. Г. Струмілін виробляв зважування індексів продуктивності праці за витратами праці поточного періоду саме тому, що при такому зважуванні у загальному індексі відбивався перехід від базисної структури виробництва до нової.