Правовий статус Уповноваженого з прав людини

Основи правового статусу Уповноваженого закладені в ст. 101 Конституції України, яка встановлює: «Парламентсь­кий контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини». Більш детально його статус рег­ламентується в Законі «Про Уповноваженого Верховної Ра­ди України з прав людини» від 23 грудня 1997 p., а також За­коном «Про державну службу», іншими нормативно-правови­ми актами.

Законом чітко встановлюються вимоги щодо претендента на посаду Уповноваженого і процедура його обрання. Упов­новаженим може бути призначено громадянина України, який на день обрання досяг 40 років, володіє державною мовою, має високі моральні якості, досвід правозахисної діяльності та протягом останніх 5 років проживає в Україні. Не може бу­ти призначено Уповноваженим особу, яка має судимість за вчинення злочину, якщо ця судимість не погашена та не зня­та в установленому законом порядку. Відповідно в інтересах неупередженого ставлення до виконання своїх обов'язків і об'єктивного вирішення справ передбачено, що Уповноваже­ний не може мати представницького мандата, займати будь-які інші посади в органах державної влади, виконувати іншу оплачувану чи неоплачувану роботу в органах державної вла­ди, органах місцевого самоврядування, об'єднань громадян, на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності, крім викладацької, наукової або іншої творчої дія­льності. Він не може бути членом жодної політичної партії.

За наявності хоча б однієї з перерахованих обставин Упов­новажений має їх усунути протягом 10 днів після його при­значення на посаду. До усунення зазначених обставин він не може складати присяги. Якщо ж такі обставини виникли під час діяльності Уповноваженого, вони мають бути усунені протягом 10 днів з дня, коли про це стало відомо. У разі немо­жливості усунути їх протягом 10 днів Уповноважений зобо­в'язаний зробити у зазначений строк заяву про відмову вико­нувати будь-які інші доручення чи повноваження, крім тих, що належать Уповноваженому. Якщо протягом зазначеного строку він не виконує встановлених вимог, його повноважен­ня припиняються, і парламент України зобов'язаний звільни­ти його з посади. Нове висування кандидатур і призначення Уповноваженого здійснюється за процедурою, передбаченою законодавством. Ці нормативно визначені вимоги щодо Упов­новаженого спрямовані на забезпечення його незалежності в реалізації ним своїх функцій.

Термін повноважень Уповноваженого — 5 років, який по­чинається з дня прийняття ним присяги на сесії Верховної Ради. На відміну від суддів Конституційного Суду, термін пов­новажень яких обмежений 9 роками і вони не мають права переобиратися, законом про Уповноваженого не забороняєть­ся, щоб одна й та сама особа призначалась на посаду Уповно­важеного кілька разів.

Уповноважений призначається на посаду і звільняється з посади Верховною Радою України шляхом таємного голосу­вання. Пропозиції щодо кандидатур(и) на посаду Уповнова­женого вносять Голова Верховної Ради або не менше однієї четверті народних депутатів України від конституційного складу парламенту. Відповідний комітет Верховної Ради по­дає парламентові свої висновки щодо кожної кандидатури на посаду Уповноваженого, відповідності її вимогам, передбаче­ним законом, та про відсутність причин, які перешкоджали б зайняттю нею цієї посади. Голосування проводиться на пле­нарних засіданнях парламенту, але не раніше як через 10 днів і не пізніше, ніж через 20 днів після закінчення терміну вису­вання кандидатів для участі у виборах. Призначеним вважа­ється той кандидат, за якого проголосувала більшість парла­ментаріїв, про що приймається відповідна постанова. Але як­що на посаду Уповноваженого було висунуто більше, ніж два кандидати і жодного з них не було призначено, Верховна Ра­да проводить повторне голосування по двох кандидатах, які одержали найбільшу кількість голосів. У разі, якщо жоден з кандидатів на посаду Уповноваженого не набрав необхідної кількості голосів, знову проводиться висування для призна­чення на посаду Уповноваженого. Призначення омбудсмена парламентом цілком відповідає юридичній природі цього ін­ституту, і така практика існує у більшості країн світу.

При вступі на посаду Уповноважений на пленарному за­сіданні парламенту України складає присягу, в якій урочисто присягає чесно та сумлінно захищати права і свободи людини і громадянина, добросовісно виконувати свої обов'язки, до­держуватися Конституції і законів України та керуватися справедливістю і власною совістю. Він зобов'язується діяти незалежно, неупереджено, в інтересах людини і громадянина. Повноваження Уповноваженого починаються з моменту скла­дання ним присяги. Першим Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини була обрана Н. І. Карпачова.

Закон про Уповноваженого з прав людини чітко регламен­тує порядок припинення його повноважень та звільнення з посади, що є важливою гарантією його діяльності. Його пов­новаження припиняються за таких обставин: у разі відмови Уповноваженого від подальшого виконання обов'язків шля­хом подання заяви про складення своїх повноважень; набран­ня законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього; набрання законної сили рішенням суду про визнання особи, яка обіймає посаду Уповноваженого, безвісно відсутньою або про оголошення її померлою; складення присяги новообра­ним Уповноваженим; смерті особи, яка обіймає посаду Упов­новаженого. Парламент України може прийняти рішення про звільнення з посади Уповноваженого до закінчення терміну, на який його було обрано, тільки у таких випадках: порушен­ня ним присяги; порушення вимог щодо несумісності діяль­ності; припинення громадянства України; неспроможності протягом більше чотирьох місяців підряд виконувати обо­в'язки через незадовільний стан здоров'я чи втрату працездат­ності. Законом встановлено, що висновок про наявність під­став для звільнення з посади Уповноваженого має дати тим­часова спеціальна комісія парламенту України. Верховна Рада за наявності зазначених підстав розглядає питання і приймає відповідну постанову про звільнення з посади Уповноваженого за поданням Голови Верховної Ради або не менш як однієї четвертої народних депутатів України від консти­туційного складу парламенту. Уповноважений вважається звільненим з посади, якщо за це проголосувала більшість на­родних депутатів України від конституційного складу парла­менту.

Для реалізації своїх завдань і функцій Уповноважений на­ділений законом відповідною компетенцією, яка випливає з мети парламентського контролю. Виходячи з цього він має право невідкладного прийому Президентом України, Головою Верховної Ради, Прем'єр-міністром, головами Конституцій­ного Суду, Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів України, Генеральним прокурором, керівниками інших дер­жавних органів, органів місцевого самоврядування, об'єд­нань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, їх посадовими та службовими особами.

Уповноважений може бути присутнім на засіданнях парла­менту, уряду, Конституційного Суду, Верховного Суду та ви­щих спеціалізованих судів, колегії Генеральної прокуратури України та інших колегіальних органів, на засіданнях усіх інстанцій, у тому числі на закритих судових засіданнях, за умови згоди суб'єкта права, в інтересах якого судовий роз­гляд оголошено закритим, звертатися до суду із заявою про за­хист прав і свобод людини і громадянина, які за станом здоро­в'я чи з інших поважних причин не можуть цього зробити са­мостійно, а також особисто або через свого представника брати участь у судовому процесі у випадках та порядку, вста­новлених законом. У структурі правозахисного механізму за­безпечення прав громадян у правовій державі суди посідають провідне місце.

Закріплення в законі таких значних можливостей Уповно­важеного щодо різних випадків стосовно судових органів має суттєве значення. Він може також звертатися до Конститу­ційного Суду з поданням: про відповідність Конституції Украї­ни законів України та інших правових актів Верховної Ради, актів Президента, актів Кабінету Міністрів, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, які стосуються прав свобод людини і громадянина; про офіційне тлумачення Конституції України та законів України. Уповноважений може відвідувати у будь-який час місця тримання затриманих, досудового ув'язнення, установи відбування засудженими по­карань та установи примусового лікування та ізоляції, пси­хіатричні лікарні, осіб, які там перебувають, та одержувати інформацію щодо умов їх тримання, перевіряти стан додер­жання встановлених прав і свобод людини і громадянина від­повідними державними органами, в тому числі тими, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність.

Без одержання необхідної інформації Уповноважений не міг би результативно виконувати своїх повноважень. Виходя­чи з цього йому надано право безперешкодно відвідувати ор­гани державної влади та місцевого самоврядування, підпри­ємства, установи, організації незалежно від форми власності, бути присутнім на їх засіданнях, вимагати від посадових осіб цих органів і організацій сприяння у проведенні переві­рок діяльності підконтрольних і підпорядкованих їм підпри­ємств, установ, організацій, виділення спеціалістів для участі перевірок, експертиз і надання відповідних висновків, запро­шувати посадових осіб, громадян України, іноземців та осіб без громадянства для отримання від них усних або письмових пояснень щодо обставин, які перевіряються за справою.

Обов'язки Уповноваженого — невід'ємний елемент його конституційно-правового статусу. Згідно з законом він зобов'я­заний додержуватися Конституції України та законів Украї­ни, інших правових актів, прав та інтересів людини і грома­дянина, забезпечувати виконання покладених на нього функ­цій та повною мірою використовувати надані йому права. Оскільки в процесі реалізації своїх функцій Уповноважений одержує і конфіденційну інформацію, то він зобов'язаний її не розголошувати. Причому це зобов'язання діє і після при­пинення його повноважень. У разі розголошення таких відо­мостей Уповноважений несе відповідальність у встановлено­му законодавством порядку. Він не має права розголошувати отримані відомості про особисте життя заявника та інших причетних до заяви осіб без їх згоди.

Формою реагування Уповноваженого на факти порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина є акти Уповноваженого, які він має право направляти у відповідні органи для вжиття цими органами необхідних заходів. Такими актами реагування Уповноваженого щодо порушень поло­жень Конституції України, законів України, міжнародних договорів України стосовно прав і свобод людини і громадяни­на є конституційне подання Уповноваженого та подання до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій неза­лежно від форми власності та їх посадових осіб. При цьому конституційне подання Уповноваженого — це акт реагуван­ня до Конституційного Суду щодо вирішення питання про відповідність Конституції України законів чи інших норма­тивно-правових актів відповідних державних органів, а та­кож тлумачення Конституції України та законів України. Подання Уповноваженого — це акт, який вноситься Уповно­важеним до органів державної влади, місцевого самовряду­вання, об'єднань громадян, підприємств, установ, організа­цій незалежно від форми власності, їх посадовим особам для вжиття відповідних заходів у місячний термін щодо усунення виявлених порушень прав і свобод людини і громадянина.

Уповноважений здійснює свою діяльність на підставі відо­мостей про порушення прав і свобод людини і громадянина, які отримує за зверненнями громадян, іноземців, осіб без гро­мадянства чи їх представників, за зверненнями народних де­путатів України, за власною ініціативою. Уповноважений приймає та розглядає їх звернення відповідно до Закону України «Про звернення громадян». Звернення подаються Уповноваженому у письмовій формі протягом року після ви­явлення порушення прав і свобод людини і громадянина. Уповноважений не розглядає тих звернень, які розглядають­ся судами, зупиняє вже розпочатий розгляд, якщо заінтересо­вана особа подала позов, заяву або скаргу до суду.

Оскільки Уповноважений обирається Верховною Радою України і його діяльність є формою парламентського контро­лю за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина, він повинен протягом першого кварталу кож­ного року представляти парламенту України щорічну допо­відь про стан додержання та захист прав і свобод людини і громадянина в Україні органами державної влади, місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та їх посадовими особами, які порушили своїми діями (бездіяль­ністю) права і свободи людини і громадянина, та про виявлені недоліки в законодавстві щодо захисту прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності Уповноважений може пред­ставити парламенту доповідь (доповіді) з окремих питань до­держання в Україні прав і свобод людини і громадянина. За щорічною і спеціальною доповідями Уповноваженого парла­мент України приймає постанову, яка обов'язково публіку­ється в офіційних виданнях Верховної Ради.

Для реалізації своєї компетенції Уповноважений формує Секретаріат, який є юридичною особою. Структура Секрета­ріату, розподіл обов'язків та інші питання щодо організації його роботи регулюються Положенням про Секретаріат Упов­новаженого з прав людини. Призначення на посаду та звільнен­ня працівників Секретаріату здійснюється Уповноваженим, який і контролює роботу Секретаріату і визначає основні напрями його діяльності.

При Уповноваженому з метою надання консультативної підтримки, проведення наукових досліджень, а також вивчення пропозицій щодо поліпшення стану захисту прав і свобод людини і громадянина може створюватись консульта­тивна рада (яка може діяти і на громадських засадах) із осіб, що мають досвід роботи в галузі захисту прав і свобод людини і громадянина.