Президент України — глава Української держави

Главою держави сучасних країн є особа, яка формально та фактично займає вище місце в ієрархії державних інститутів і здійснює функцію вищого політичного представництва краї­ни як у внутрішній, так і у зовнішній політиці. У президент­ських республіках, наприклад у США, глава держави, як правило, очолює виконавчу владу, що здійснюється ним як самостійно, так і за посередництва уряду країни.

Світова практика знає численні спроби відмовитися від формального визнання посади одноособового глави держави і тлумачити цю важливу офіційну посаду як колегіальну, що найчастіше приймає форму регентської або федеральної ради. Водночас слід визнати, що в більшості сучасних країн функ­ціонує інститут одноособового глави держави, яким виступає президент або монарх. В Україні на певних етапах її політич­ного розвитку інститут глави держави уособлювали як вису­нуті на вершину політичної піраміди за посередництва меха­нізмів військової демократії гетьмани (наприклад, Б. Хмель­ницький, К. Розумовський, І. Мазепа), так і обрані в межах цивільних процедур представницької або прямої демократії президенти (М. Грушевський, Л. Кравчук, Л. Кучма).

На сучасному етапі державотворення в Україні інститут Президента був введений у дію Законом УРСР «Про заснуван­ня поста Президента Української РСР і внесення змін і допов­нень до Конституції (Основного Закону) Української РСР» від 5 липня 1991 p. Відповідно до Конституції УРСР 1978 р. було додано главу 12-1 «Президент України». У статті 114-1 Конс­титуції УРСР 1978 р. було записано, що Президент України є главою виконавчої влади в Україні. Згодом були прийняті та­кож закони України «Про Президента України» та «Про ви­бори Президента України» від 5 липня 1991 р. Крім того, своєю Постановою «Про вибори Президента України» Верхов­на Рада України призначила вибори Президента України на 1 липня 1991 р.

Світова практика свідчить, що для стабільності конститу­ційного ладу, узгодженого функціонування державного меха­нізму, вищого представництва в міжнародних відносинах ін­ститут глави держави є об'єктивно необхідним. Тому пре­зидент у сучасних республіках наділяється, як правило, широкими повноваженнями у сфері взаємовідносин із зако­нодавчою, виконавчою та судовою владою, є своєрідним ар­бітром між ними, символом єдності держави, офіційним пред­ставником держави. Глава держави забезпечує функціону­вання державних структур у режимі консенсусу і злагоди, спрямовує зусилля різних гілок влади на розв'язання акту­альних проблем країни.

Саме в такому аспекті закріплені, зокрема, повноваження Президента України, який згідно з Конституцією України (ст. 102) є не тільки главою держави і виступає від її імені, а й гарантом державного суверенітету і територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод лю­дини і громадянина в Україні.

Визнання Президента України главою держави має суттєве значення. Конституція виходить з того, що Президент фор­мально не належить до виконавчої гілки державної влади. З іншого боку, повноваження Президента України сформульо­вані в Конституції таким чином, що це вимагає від нього бути політично відповідальним за діяльність державної виконав­чої влади в країні, адже йому за Конституцією підпорядкову­ється вся виконавча вертикаль.

Як свідчить світова практика, нормальному представницт­ву держави у внутрішній політиці і міжнародних відносинах більше відповідає ситуація, коли президенту належить статус глави держави, а не просто вищої посадової особи або глави виконавчої влади. Треба врахувати й те, що важливим зав­данням президента будь-якої країни є забезпечення функ­ціонування органів державної влади, держапарату в режимі певного спрямування, конкретного політичного курсу. Таким чином, президент звичайно не може належати виключно до якоїсь однієї владної структури. Тому політична позиція пре­зидента часто нагадує роль політичного арбітра у взаєминах між окремими гілками державної влади. У цілому ж визнан­ня президента главою держави є традиційним у конституціях багатьох країн світу. Така характеристика президентів міс­титься, наприклад, у конституціях Росії, Казахстану, Респуб­ліки Молдова.

Юридичний аналіз дає підстави для висновку про те, що Президент України займає особливе місце в системі органів державної влади і не належить виключно до жодної з гілок державної влади, про які йдеться у ст. 6 Конституції. Він отримує свої повноваження безпосередньо від народу, оскіль­ки обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосу­вання терміном на п'ять років.

Водночас високий статус Президента України не означає відсутності його політичної та юридичної відповідальності перед народом. Його повноваження обмежені п'ятирічним терміном. Одна й та сама особа не може бути Президентом України більше ніж два строки підряд. Вибори Президента проводяться на альтернативній основі. У разі вчинення Пре­зидентом державної зради або іншого злочину він може бути усунений зі свого поста Верховною Радою України в порядку процедури імпічменту. Акти Президента можуть бути визна­ні недійсними за рішенням Конституційного Суду України.

Реалізуючи свою політичну волю, Президент України мо­же вживати тільки закріплені за ним Конституцією і закона­ми України повноваження, тобто діяти виключно в межах її приписів. У тексті офіційної присяги Президента України є такі слова: «Зобов'язуюсь... додержуватися Конституції Украї­ни і законів України, виконувати свої обов'язки в інтересах усіх співвітчизників, підносити авторитет України у світі».

Президент України — гарант додержання Конституції Украї­ни. Відповідно він суттєво впливає на режим стабільності за­кріпленого в Україні конституційного ладу і законності, забезпечення прав людини і громадянина, утвердження конститу­ціоналізму в цілому. Положення ст. 102 Конституції свідчать про те, що Президент України несе персональну відповідаль­ність за узгоджену безперервну роботу механізмів захисту Конституції України, прав і свобод людини, вжиття заходів щодо ефективного функціонування всіх владних державних структур у конституційному режимі.

Президент України вступає на пост не пізніше ніж через ЗО днів після офіційного оголошення результатів виборів, піс­ля складення присяги українському народові на урочистому засіданні Верховної Ради України.

Приведення Президента України до присяги здійснює Голо­ва Конституційного Суду України. Президент України скла­дає присягу такого змісту: «Я, (ім'я та прізвище), волею наро­ду обраний Президентом України, заступаючи на цей високий пост, урочисто присягаю на вірність Україні. Зобов'язуюсь усіма своїми справами боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу, обстоювати права і свободи громадян, додержуватися Конституції України і законів України, виконувати свої обо­в'язки в інтересах усіх співвітчизників, підносити авторитет України у світі».

Президент України, обраний на позачергових виборах, складає присягу у п'ятиденний термін після офіційного ого­лошення результатів виборів. На час виконання своїх повно­важень він користується правом недоторканності. За пося­гання на честь і гідність Президента України винні особи при­тягуються до відповідальності на підставі закону. Звання Президента України охороняється законом і зберігається за ним довічно, якщо тільки він не був усунений з поста в поряд­ку імпічменту.

Президент України виконує свої повноваження до вступу на пост новообраного Президента України. Його повноважен­ня припиняються достроково у разі: відставки; неможливос­ті виконувати свої повноваження за станом здоров'я; усунен­ня з поста в порядку імпічменту; смерті.

Відставка Президента України набуває чинності з моменту проголошення ним особисто заяви про відставку на засіданні Верховної Ради України. Неможливість виконання ним своїх повноважень за станом здоров'я має бути встановлена на за­сіданні парламенту України і підтверджена рішенням, при­йнятим більшістю від її конституційного складу на підставі письмового подання Верховного Суду України -- за звернен­ням Верховної Ради України, і медичного висновку.

На основі ст. 111 Конституції Президент України може бу­ти усунений з поста Верховною Радою України в порядку ім­пічменту у разі вчинення ним державної зради або іншого злочину. Питання про його усунення з поста в порядку імпіч­менту ініціюється більшістю від конституційного складу Вер­ховної Ради України.

Для проведення розслідування парламент України створює спеціальну тимчасову слідчу комісію, до складу якої включа­ються спеціальний прокурор і спеціальні слідчі. Висновки і пропозиції цієї комісії розглядаються на засіданні Верховної Ради, яка за наявності підстав не менш як двома третинами від її конституційного складу приймає рішення про звинува­чення Президента України.

Рішення про усунення Президента України з поста в по­рядку імпічменту приймається парламентом України не менш як трьома четвертими від її конституційного складу після пе­ревірки справи Конституційним Судом України і отримання його висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про імпічмент та отримання висновку Верховного Суду України про те, що діяння, в яких звинувачується Президент України, містять ознаки держав­ної зради або іншого злочину.

У разі дострокового припинення повноважень Президента України відповідно до статей 108, 109, 110, 111 Конституції України виконання обов'язків Президента України на період до обрання і вступу на пост нового Президента України покла­дається на Прем'єр-міністра України. Прем'єр-міністр Украї­ни в період виконання ним обов'язків Президента України не може здійснювати повноваження, передбачені пунктами 2, б, 8, 10, 11, 12, 14, 15, 16, 22, 25, 27 ст. 106 Конституції Украї­ни. Це означає, що він не може звертатися з посланнями до

народу, призначати всеукраїнський референдум щодо змін Конституції України, припиняти повноваження Верховної Ради України, призначати на посади членів Кабінету Мініст­рів України, Генерального прокурора України, скасовувати акти Кабінету Міністрів України, призначати третину складу Конституційного Суду України, здійснювати помилування тощо.

Date: 2015-09-23; view: 549; Нарушение авторских прав