Наказ Голови Державного департаменту ветеринарної медицини України №47 від 10 жовтня 2000 р

ІНСТРУКЦІЯ

про заходи з профілактики та боротьби з інфекційною бурсальною хворобою (хвороба Гамборо)

1. Загальні відомості. 1.1. Інфекційна бурсальна хвороба (хвороба Гамборо) – висококонтагіозне вірусне захворювання, яке вражає 3–15–тижневого віку курчат і протікає в гострій формі без виявленої сезонності. Перебіг хвороби в дорослих курей безсимптомний. Збудник захворювання належить до родини Бірновірусів. Вірус руйнує лімфоцити органів імунної системи (фабрицієвої бурси, тимуса, селезінки) і призводить до імунної недостатності. Джерелом інфекції є хвора та перехворіла птиця. Головний шлях розповсюдження вірусу – аерогенний. Збудник хвороби може розповсюджуватись трансоваріально (на шкаралупі яєць), з продуктами забою хворої птиці, інфікованими кормами, водою, інвентарем, одягом і взуттям обслуговувального персоналу, транспортними засобами і т.ін., на яких збудник здатний зберігатися тривалий час. Носіями патогенного вірусу можуть бути качки, індики, гуси, цесарки. 1.2. Діагноз хвороби встановлюється на основі епізоотологічних даних, клінічних ознак, патолого–анатомічних змін, результатів лабораторних досліджень. Інфекційну бурсальну хворобу необхідно диференціювати від хвороби Ньюкасла, кормового токсикозу та Е–вітамінної нестачі, інфекційної анемії. 1.3. При підозрі на захворювання птиці інфекційною бурсальною хворобою в лабораторію державної ветеринарної медицини надсилають для дослідження сироватку крові від 10–25 голів, клінічно хвору птицю (4–5 голів) у початковій стадії захворювання і трупи з дотриманням вимог щодо запобігання розповсюдженню інфекції.

2. Заходи профілактики. 2.1. З метою охорони господарства (ферми, відділення) від занесення збудника інфекції керівники та спеціалісти ветеринарної медицини господарств, інших підприємств і організацій, які мають птицю, зобов'язані суворо виконувати вимоги, передбачені Законом України "Про ветеринарну медицину", діючими ветеринарно–санітарними правилами для птахогосподарств, нормативно–правовими актами у ветеринарній медицині. 2.2. Птахогосподарство повинно працювати в закритому режимі. 2.3. Комплектувати стада птиці тільки з господарств, благополучних щодо інфекційної бурсальної хвороби, птицею одного віку. 2.4. Дотримуватись міжциклових профілактичних перерв з проведенням очищення і дезінфекції приміщень. 2.5. Проводити дезінфекцію завезених яєць для інкубації. 2.6. Вакцинувати батьківське стадо і сприйнятливий молодняк у неблагополучних та загрозливих господарствах після лабораторних досліджень державних лабораторій ветмедицини та за погодженням з державною ветеринарною медициною.

3. Заходи щодо ліквідації захворювання у господарствах, на фермах, відділеннях та регіонах. 3.1. При появі інфекційної бурсальної хвороби птахогосподарство оголошують неблагополучним і вводять обмеження. 3.2. Державний інспектор ветеринарної медицини району негайно повідомляє управління ветеринарної медицини області про стан епізоотичної ситуації. 3.3. За умовами обмеження забороняється: – вигул птиці при утриманні на підлозі і її переміщення по господарству; – інкубація яєць і одержання чи завезення птиці для вирощування; – вивезення яєць для інкубації та живої птиці у благополучні господарства; – вивезення з території кормів, обладнання, посліду; – реалізація продукції птахівництва у вільній торгівлі. 3.4. За умовами обмеження приписуються: – щоденний контроль епізоотичної ситуації у господарстві; – забій усієї птиці неблагополучної ферми, відділення чи господарства з послідовністю: перехворіла і та, що утримується на неблагополучній фермі, у відділенні, господарстві; – утилізація всієї клінічно хворої та некондиційної птиці; – дезінфекція 3%–ним гарячим (45–50^оC) розчином їдкого натру пуху та пір'я, отриманих при забої птиці неблагополучних пташників, ферм; – щоденне механічне очищення, миття і дезінфекція транспортних засобів і тари, призначених для перевезення вибракованої птиці, посліду; – щоденна дезінфекція спецодягу після закінчення роботи; – дезінфекція 2%–ним гарячим розчином їдкого натру або 1–2%–ним формальдегідом контейнерів для перевезення птиці та яєць; – дезінфекція 5%–ним гарячим розчином кальцинованої соди або 2%–ним гарячим розчином їдкого натру дерев'яної тари; металевої тари – 5%–ним гарячим розчином кальцинованої соди, після дезінфекції її промивають водою; – проведення очищення, а також поточної та остаточної дезінфекції неблагополучних пташників, інкубаторів, підсобних приміщень, обладнання, виробничої території і засобів транспорту та інших об'єктів; – послід, підстилку з неблагополучних пташників піддавати біотермічній обробці протягом 4–х місяців; – проводити відстріл диких птахів (які мешкають на території господарства) і надсилати матеріал у лабораторію ветеринарної медицини для досліджень; – проводити постійне спостереження та вибіркове дослідження курчат у населених пунктах загрозливої зони. 3.5. За умовами обмеження дозволяється: – забивати птицю з неблагополучних пташників або ферм у господарствах (за наявності умов) або на підприємствах птахопереробної промисловості, які працюють у цьому разі в карантинному режимі; – проводити повне патрання птиці з утилізацією кишечнику та уражених органів після її забою; – вивозити в сусідні харчові підприємства тушки птиці для промислової переробки і громадського харчування; – використовувати яйця, зібрані від птиці неблагополучного господарства, у хлібокондитерській і парфумерній промисловості та виробництві яєчного порошку; – залишки кормів (комбікормів) у неблагополучному господарстві після забою всієї птиці піддавати термічній обробці та згодовувати іншим видам тварин. 3.6. Обмеження знімаються з господарства через 2 місяці після вивезення птиці з неблагополучної ферми, відділення чи господарства але не раніше як через 30 діб після останнього випадку захворювання, виконання плану оздоровчих заходів і оцінки якості остаточної дезінфекції. Благополучними вважаються господарства, у яких захворювання птиці хворобою Гамборо не спостерігалось протягом одного року після останнього випадку захворювання.

4. Відповідальність за порушення карантинних обмежень та інших ветеринарно-санітарних правил. 4.1. Працівники господарств, ферм, орендарі, які припустилися порушення карантинних обмежень та інших ветеринарно-санітарних правил, визначених у цій Інструкції, несуть відповідальність згідно із чинним законодавством.

Date: 2015-09-22; view: 338; Нарушение авторских прав