Главная
Случайная страница
Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Характеристика змісту навчання
Формування початкових математичних знань і способів діяльності, їх практичне застосування ґрунтується на засвоєних учнями у передшкільний період математичних уявленнях, які на елементарному рівні відображають ознаки, властивості та відношення предметів навколишнього світу. Результатом опанування дошкільником цих уявлень є уміння визначати ознаки та властивості предметів за формою, розміром, кольором, матеріалом, призначенням тощо; порівнювати предмети за однією або кількома ознаками; здійснювати серіацію предметів; орієнтуватися у просторі та визначати розташування предметів у ньому; встановлювати найпростіші причинно-наслідкові та просторово-часові зв’язки; лічити предмети; вживати у мовленні логічні сполучники та розуміти їх значення; робити елементарні умовиводи; висловлювати прості оцінювальні судження. Ці уміння служать основою для сприймання, розуміння та засвоєння математики учнями в початковій ланці освіти.
Найважливішим завданням навчання математики в початковій школі є формування в учнів усвідомлених і міцних обчислювальних навичок – основи обчислювальної компетентності. Змістова лінія «Числа. Дії з числами» є наскрізною для всього курсу.
Уявлення про натуральне число формується на основі оперування сукупностями (множинами) предметів, у тому числі геометричних фігур. Навчання математики можна розпочинати з ознайомлення учнів із геометричними фігурами – точкою, прямою, променем, відрізком, ламаною, многокутником. Учні виділяють ознаки та властивості геометричних фігур, лічать їх. Лічба розглядається як встановлення відповідності елементів заданої множини натуральному числу.
У першому класі учні вивчають нумерацію чисел першого десятка, числа і цифри для їх запису, опановують дії додавання і віднімання. Далі – нумерацію у межах 20 та 100; формують поняття розряду, принцип позиційного запису числа, вивчають випадки додавання й віднімання двоцифрових чисел, які ґрунтуються на нумерації; з метою ознайомлення – випадки додавання і віднімання у межах 100 без переходу через розряд. Таблиці додавання і віднімання у межах 10 учні засвоюють на рівні навички. Зважаючи на пізнавальні потреби учнів, їхню готовність до опанування принципово нової дії, з метою пропедевтики можна подати шляхом використання наочного матеріалу додавання і віднімання чисел у межах 20 з переходом через десяток.
У другому класі учні вивчають таблиці додавання і віднімання у межах 20 з переходом через розряд, а на їх основі – всі випадки додавання і віднімання двоцифрових чисел у межах 100; опановують дії множення і ділення, вивчають всі випадки табличного множення і відповідні їм випадки ділення. Таблиці додавання і віднімання у межах 20 з переходом через розряд учні засвоюють на рівні навички; таблиці множення і ділення – на рівні застосування в обчисленнях.
Вивчення арифметичних дій у першому і другому класах базується на розкритті їх змісту, взаємозв’язків між діями додавання і віднімання, множення і ділення, залежностей між компонентами й результатами дій. Зміст кожної арифметичної дії розкривають у процесі виконання практичних дій на предметних множинах.
У третьому класі учні вивчають нумерацію чисел у межах 1000, закріплюють поняття розряду як основи нумерації чисел; опановують прийоми письмового додавання і віднімання; ознайомлюються з прийомами позатабличного множення і ділення, ділення з остачею. Володіння табличними та позатабличними випадками множення і ділення учні засвоюють на рівні навички.
У четвертому класі учні вивчають нумерацію чисел у межах мільйона, засвоюють поняття класу та розрядів, що входять до складу перших двох класів, узагальнюють позиційний принцип запису чисел; засвоюють алгоритми письмового додавання і віднімання, множення і ділення багатоцифрових чисел.
У межах цієї змістової лінії на практичній основі в учнів формують поняття дробу: у 3-му класі – ознайомлюють із частинами (дробами з чисельником 1), у 4-му – з дробами, їх утворенням і порівнянням.
Поняття числа безпосередньо пов’язане з вимірюванням величин. Завданням змістової лінії «Величини» є ознайомлення учнів із основними величинами та їх вимірюванням. Ця змістова лінія є пропедевтичною основою для побудови моделей навколишнього світу, важливою ланкою, що пов’язує математику з іншими науками. Вивчення довжини, маси, місткості, часу, вартості, площі та способів вимірювання цих величин перебуває у тісному зв’язку з формуванням поняття числа, вивченням арифметичних дій та геометричних об’єктів. Одиниці вимірювання величин вводять поступово по концентрах – десяток, сотня, тисяча, мільйон.
Важливо формувати в учнів уміння використовувати різні одиниці вимірювання величин у процесі розв’язування практично зорієнтованих задач. Ознайомлення з трійками взаємопов’язаних величин, які знаходяться у пропорційній залежності, взаємозв’язку між однойменними величинами, характером зміни однієї величини залежно від зміни іншої при сталій третій є основою для навчання розв’язування сюжетних математичних задач. Поняття величини є одним із головних у контексті формування в учнів цілісної картини світу, практичного застосування досвіду навчальної математичної діяльності в життєвих ситуаціях.
Одночасно з вивченням арифметичного матеріалу вводять елементи алгебри, подані змістовою лінією «Математичні вирази. Рівності. Нерівності». На конкретних прикладах розкривають поняття про вирази – числові та зі змінною; рівності – числові, рівняння, формули; нерівності – числові та зі змінною. Одним із питань алгебраїчної пропедевтики в початковій школі є формування уявлення про залежність результату арифметичної дії від зміни одного з її компонентів. Робота із цим змістом є підготовкою до засвоєння функціональної залежності на наступному ступені математичної освіти.
Вивчення елементів геометрії передбачено змістовою лінією «Просторові відношення. Геометричні фігури». Головне завдання полягає у розвитку в учнів просторових уявлень, уміння спостерігати, порівнювати, узагальнювати й абстрагувати; формуванні у школярів практичних умінь будувати, креслити, моделювати й конструювати геометричні фігури від руки та за допомогою простих креслярських інструментів. У початковому курсі математики в учнів формують уявлення та поняття про геометричні фігури на площині, їх істотні ознаки і властивості; вчать розпізнавати геометричні фігури у просторі та їх елементи, співставляти образи геометричних фігур з навколишніми предметами. Навчальна діяльність, пов’язана із вимірюванням і обчисленням геометричних величин, дозволяє проілюструвати просторові та кількісні характеристики реальних об’єктів, організувати продуктивну діяльність молодших школярів.
Одним із завдань навчання математики є формування в учнів здатності розпізнавати практичні проблеми, які можна розв’язати із застосуванням математичних методів. У зв’язку з цим особливо значуща роль відведена змістовій лінії «Сюжетні задачі».
Сюжетні задачі виступають важливим засобом ілюстрації і конкретизації навчального матеріалу; розвитку пізнавальних процесів, оволодіння прийомами розумової діяльності; виховання вольових якостей, естетичних почуттів; розвитку вміння будувати судження, робити висновки; формування в учнів мотивації їхньої навчальної діяльності, інтересу та здатності до цієї діяльності. Сюжетні задачі, особливо практично зорієнтовані, забезпечують зв’язок математики із реальним життям дитини, виявлення учнем своєї компетентності. Уміння розв’язувати задачі є показником навченості й научуваності, здатності до самостійної навчальної діяльності.
Метою цієї змістової лінії є формування в учнів загального уміння працювати із задачею, умінь розв’язувати задачі певних типів.
У 1-му і 2-му класах формують поняття про задачу (просту або складену), її структурні елементи, сутність процесу розв’язування. Основним завданням є набуття учнями загального уміння розв’язувати сюжетні задачі. Починаючи з 3-го класу, розглядаються типові задачі; головним завданням виступає формування в учнів уміння розв’язувати задачі певних типів. У 3-му і 4-му класах вдосконалюють загальне уміння розв’язувати задачі.
З огляду на методичну доцільність, задачі на знаходження суми трьох доданків розглядаються у межах підрозділу «Прості задачі». Запис їх розв’язання виразом є простішим для учнів, ніж розв’язання двома діями. Крім цього, такі задачі у подальшому широко застосовуються для підготовки учнів до роботи із задачами на розкриття суті множення.
Сюжетні задачі подають з поступовим підвищенням складності. Розглядають також задачі з буквеними даними та геометричним змістом.
Уявлення про процес розв’язування задачі формується як перехід від текстової моделі (текст задачі) до схематичної (короткий запис, схематичний рисунок), а далі – до математичної (вираз, рівняння). Процес розв’язування задачі передбачає аналіз її умови, подання результатів цього аналізу у вигляді допоміжної моделі – короткого запису (схематично, таблицею, кресленням), схематичного рисунка тощо; пошук шляхів і складання плану розв’язування задачі, створення математичної моделі задачі. Під час розв’язування простих задач акцент ставиться на обґрунтуванні вибору арифметичної дії, необхідної для відповіді на запитання задачі; під час розв’язування складених – на аналітичних або синтетичних міркуваннях щодо пошуку плану розв’язування.
При роботі над задачею бажаною є перевірка правильності її розв’язку. Така перевірка може бути прямою (встановлення відповідності між числами, отриманими в результаті розв’язування, і даними в умові задачі, попередній прикидці майбутнього результату) і непрямою (складання і розв’язування оберненої задачі або розв’язування задачі іншим способом).
Для розв’язування сюжетних задач переважно обирається арифметичний спосіб; алгебраїчний – вводиться лише з метою ознайомлення. Розв’язування задачі арифметичним способом записують діями з поясненням до кожної із них або за допомогою виразу. Цим забезпечується єдність виконання розумових дій аналізу і синтезу.
У початковому курсі математики в учнів формують простіші вміння працювати з інформацією – змістова лінія «Робота з даними». Основне завдання цієї змістової лінії – ознайомити молодших школярів на практичному рівні зі способами подання інформації; вчити читати і розуміти, знаходити, аналізувати, порівнювати інформацію, подану в різний спосіб, використовувати дані для розв’язування практично зорієнтованих задач.
Навчальний матеріал цієї змістової лінії дозволяє формувати в молодших школярів первинні уявлення про деякі способи обробки даних спостережень за навколишнім світом.Матеріал поданий наскрізно у вигляді основних понять і фактів,які формуються шляхом розгляду конкретних ситуацій і використання міжпредметної змістової інформації; способів добору, упорядкування, інтерпретації даних;моделювання описаних ситуацій у формі таблиць, схем, діаграм.
Зокрема, у змістовій лінії «Числа. Дії з числами» використовується числовий промінь для ілюстрації початкового відрізка натурального ряду, схематичної інтерпретації арифметичних дій, відношення різницевого і кратного порівняння, таблиці складу чисел, таблиці розрядів і класів тощо. У змістовій лінії «Величини» для унаочнення порівняння результатів вимірювання величин використовують лінійні або стовпчасті діаграми, формують первинні уявлення про добір і накопичення даних, занесення до таблиці; зчитування інформації, заданої за допомогою лінійних і стовпчастих діаграм, таблиць, графів. Опрацювання змістової лінії «Сюжетні задачі» передбачає подання аналізу тексту задачі у вигляді схеми, рисунка, таблиці, ілюстрування шляхів її розв’язання за допомогою граф-схеми («дерева міркувань»).
Процес вивчення кожного розділу й теми супроводжується засвоєнням учнями відповідної математичної символіки і термінології, передбачає розвиток математичного мовлення учнів.
У програмі конкретизовано зміст навчального матеріалу для кожного класу і подано відповідні вимоги до навчальних досягнень учнів. Послідовність розділів курсу і кількість годин для їх вивчення не вказується. Цедозволяє авторам створювати варіативні підручники, а вчителям – складати календарно-тематичний план відповідно до навчально-методичного комплекту, за яким навчаються учні, і з огляду на конкретну навчальну ситуацію у класі та педагогічну доцільність.
Визначений у програмі обсяг навчального матеріалу є необхідним і достатнім для формування в учнів предметної математичної і ключових компетентностей, а також готовності до вивчення математики на наступному ступені освіти. Водночас, передбачено диференціацію змісту навчання – до програми кожного класу подано орієнтовний перелік додаткових тем для розширеного вивчення курсу. Учитель обирає теми самостійно з огляду на індивідуальні можливості і потреби учнів.
ПРОГРАМА
Клас
140 год (4 години на тиждень)
Зміст навчального матеріалу
| Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
| Узагальнення і систематизація математичних уявлень, сформованих у передшкільний період
Ознаки предметів
Ознаки і властивості предметів.
Спільні та відмінні ознаки.
Об’єднання об’єктів у групу за спільною ознакою.
Розбиття групи об’єктів на підгрупи за спільною ознакою.
| Учень (учениця):
розпізнає предмети за розміром, формою, призначенням, кольором тощо;
розуміє і вживає у мовленніузагальнюючі слова«кожний», «всі», «крім», «один із», «хоча б один», «всі», «деякі»;
розуміє логічні сполучники «і» та «або»;
визначає спільні та відмінні ознаки об’єктів навколишнього світу;
порівнює предмети за вказаними ознаками;
об’єднує об’єкти в групу за спільною ознакою;
розбиває об’єкти на групи за спільною ознакою;
будує судження із використанням відповідних сполучників «і», «або», «якщо.., то …»
| Ознаки, пов’язані із поняттям величини
Відношення між предметами, пов’язані з їх довжиною, висотою, товщиною
|
встановлює відповідні відношенняміжпредметами: більший, ніж; менший, ніж; найбільший; найменший; однакові;коротший ніж; довший за; найдовший; найкоротший; однакові за довжиною та ін.;
порівнює і впорядковує предмети за довжиною, висотою, товщиною
| Просторові відношення. Геометричні фігури(протягом року)
| Просторові відношення
Розміщення об’єктів на площині та в просторі: вгорі, внизу, по центру; ліворуч, праворуч, між; під, над, на; попереду, позаду, поруч
Напрямки руху: справа наліво, зліва направо, зверху вниз, знизу вгору
| Учень (учениця):
орієнтується на площині та у просторі (на аркуші паперу, на стільниці парти, робочому столі, у класній кімнаті, на подвір’ї тощо);
визначає розміщення об’єктів у просторі і на площині;
встановлює відношення між предметами, розміщеними на площині та в просторі (лівіше, правіше, вище, нижче тощо);
розміщує предмети на площині аркуша паперу, парти тощо, переміщує їх у заданих напрямках;
вживає у мовленні відповідні словесні конструкції;
визначає взаємне розміщення оточуючих об’єктів
| Геометричні фігури
Геометричні поняття: точка, пряма, крива, відрізок, промінь, кут, ламана (замкнена, незамкнена), многокутник (трикутник, чотирикутник, п’ятикутник, шестикутник тощо), круг.
Просторові фігури: куб, куля, циліндр.
Позначення точок і відрізків буквами.
|
розпізнає форму оточуючих предметів;
розрізняє геометричні фігури – пряму, криву, промінь, відрізок;куб, кулю, циліндр;
сприймає вершину многокутника як точку, сторону – як відрізок;
розпізнає і описує предмети за їх формою;
зображує точку, пряму, криву, промінь, відрізок, ламану;
будує відрізок, многокутники із підручного матеріалу;
позначає точки й відрізки буквами;
описує геометричні фігури, називає їх ознаки;
класифікує геометричні фігури за певними ознаками
| Числа. Дії з числами
| Лічба
Сукупність предметів зі спільною ознакою (множина).
Кількість елементів сукупності (множини). Лічба. Правила лічби.
Назви чисел у межах 10.
Частина сукупності предметів (підмножина).
Порівняння предметних множин за кількістю елементів.
Практичні дії з предметними множинами – об’єднання, вилучення.
Порядкова лічба. Порядкові відношення
| Учень (учениця):
розуміє множину як сукупність предметів, що мають спільну ознаку;
знає назви чисел у межах 10;
називає числа в прямому і зворотному порядку у межах 10;
позначає числа цифрами;
виконує практичні діїдля об’єднання предметів (множин) і вилучення частини предметів (підмножини);
лічить за правилами лічби предмети в просторі (розташовані послідовно, хаотично, по колу);
виділяє з множини її частину (підмножину) за певною ознакою;
порівнює предметні множини за кількістю елементів способом складання пар;
розуміє сутність кількісної і порядкової лічби;
визначає кількість елементів сукупності (множини);
визначає розташування предметів, чисел відносно вказаного(«стоїть перед», «стоїть після», «стоїть між»; «попереду», «позаду»);
встановлює порядковий номер об’єкта при заданому напрямку лічби;
вживає у мовленні відповідні кількісні й порядкові числівники
| Натуральні числа 1–10
Числа 1 – 10.
Числова послідовність від 1 до 10.
Попереднє і наступне число.
Позначення числа цифрою. Письмо цифр у зошитах в клітинку.
Числовий промінь.
Утворення числа способом прилічування і відлічування одиниці.
Відповідність числа кількості об’єктів сукупності та кількості об’єктів сукупності – числу.
Порівняння чисел.
Знаки порівняння.
Склад чисел 2 – 10
|
знає склад чисел від 2 до 10;
називає попереднє і наступне число до даного;
пише цифри у зошитах у клітинку;
розуміє, що цифри – це знаки для запису чисел;
розуміє сутність натурального числа як кількісної характеристики скінченої непорожньої множини;
розуміє відмінність між числом і цифрою;
утворює число додаванням одиниці до попереднього і відніманням одиниці від наступного до нього числа;
порівнює числа різними способами – за місцем чисел у числовому ряді, на основі складу чисел;
записує результат порівняння за допомогою відповідних знаків;
обґрунтовує вибір знаку при порівнянні чисел;
| Арифметичні дії додавання й віднімання чисел у межах 10
Додавання як знаходження кількості елементів об’єднання множин, що не перетинаються.
Віднімання як знаходження кількості елементів множини, які залишилися після вилучення її частини.
Знаки дій додавання і віднімання.
Додавання й віднімання за числовим променем.
Назви компонентів та результату дій додавання та віднімання.
Число 0.
Віднімання рівних чисел. Додавання й віднімання нуля
|
знає знаки дій додавання і віднімання;
знає назви компонентів і результату дій додавання та віднімання;
розуміє зміст дій додавання та віднімання;
розуміє число нуль як кількісну характеристику порожньої множини, як результат віднімання рівних чисел;
ілюструє операцію додавання та віднімання за допомогою рисунків, схем;
утворює рівності на основі складу числа;
використовує властивості додавання й віднімання нуля, віднімання рівних чисел під час обчислень
| Табличне додавання й віднімання в межах 10
Прийоми додавання й віднімання чисел 1- 10.
Переставний закон додавання.
Взаємозв’язок додавання і віднімання.
Таблиці додавання чисел в межах 10.
Залежність суми від зміни одного доданка при сталому другому.
Таблиці віднімання.
Залежність різниці від зміни зменшуваного при сталому від’ємнику.
|
знає табличні випадки додавання та віднімання у межах 10;
розуміє залежність суми від збільшення (зменшення) одного з доданків при сталому другому, різниці від збільшення (зменшення) зменшуваного при сталому від’ємнику;
застосовує прийоми додавання та віднімання числа на основі порядку слідування у натуральному ряді, частинами, на основі переставного закону додавання, на основі взаємозв’язку дій додавання і віднімання;
обирає прийом додавання залежно від випадку обчислення;
прогнозує результат додавання і віднімання з огляду на те, що при додаванні натуральних чисел дістанемо більше число, а при відніманні – менше
| Відношення різницевого порівняння
Збільшення і зменшення числа на кілька одиниць. Різницеве порівняння чисел.
|
знає слова-ознаки відношень різницевого порівняння;
розуміє сутність відношення між числами „більше на...”, „менше на...”;
ілюструє відношення різницевого порівнянняза допомогою рисунків, схем
| Нумерація чисел у концентрі «Сотня»
Десяток
Лічильна одиниця – десяток, її утворення.
Лічба десятками.
Поняття розряду.
Розрядні числа.
Порівняння, додавання і віднімання розрядних чисел – десятків.
|
знає назви розрядних чисел;
розуміє десяток як лічильну одиницю;
лічить десятками в межах 100;
порівнює, додає і віднімає розрядні числа
| Усна та письмова нумерація у межах 100
Усна і письмова нумерація чисел 11–20.
Усна і письмова нумерація чисел 21-100.
Назви та послідовність чисел від 1 до 100.
Читання й запис чисел від 1 до 100.
Розряд десятків. Розряд одиниць.
Одноцифрові та двоцифрові числа.
Порівняння чисел у межах 100
|
називає числавід 11 до 20, від 21 до 100 в прямому і зворотному порядку від будь-якого числа до вказаного;
називає попереднє і наступне число до будь-якого числа в межах 100;
читає і записує числа від 1 до 100;
розрізняє одноцифрові і двоцифрові числа;
розуміє різні способи утворення двоцифрових чисел;
має уявлення пророзряд десятків і розряд одиниць;
розуміє позиційне значення цифри в записі двоцифрового числа;
визначає кількість десятків і кількість одиниць у двоцифровому числі;
з аписує двоцифрове число у вигляді суми розрядних доданків;
порівнює числа в межах 100 на основі порядку слідування чисел у натуральному ряді та на основі їх розрядного складу
| Додавання й віднімання чисел на основі нумерації у межах 100
Додавання і віднімання числа 1 (45+1, 45 – 1).
Додавання і віднімання на основі десяткового складу числа (40 + 5, 45 – 5, 45 – 40, 40 + 20, 40 – 20).
|
застосовує прийоми обчислення у межах 100 на основі знання нумерації чисел: додає і віднімає число 1; замінює суму розрядних доданків двоцифровим числом; віднімає від двоцифрового числа його десятки або одиниці, додає і віднімає розрядні числа;
прогнозує результат додавання і віднімання розрядних чисел
| Додавання й віднімання чисел у межах 100 без переходу через розряд
Додавання розрядного числа до двоцифрового
(45 + 20).
Віднімання розрядного числа від двоцифрового (45 – 20).
Додавання одноцифрового числа до двоцифрового (45 + 2).
Віднімання одноцифрового числа від двоцифрового (45 – 2).
Порозрядне додавання і віднімання двоцифрових чисел (45 + 22, 45 – 22) (ознайомлення).
|
розуміє сутність порозрядного додавання і віднімання двоцифрових чисел без переходу через десяток;
застосовує прийоми обчислення у межах 100 без переходу через розряд;
прогнозує результат додавання і віднімання, зважаючи, що при додаванні дістанемо більше число, а при відніманні – менше
| Знаходження невідомого компонента арифметичних дій
Знаходження невідомого доданка.
Знаходження невідомого зменшуваного, невідомого від’ємника.
|
застосовує у процесі виконання завдань правила знаходження невідомих компонентів арифметичних дій – доданка, зменшуваного, від’ємника
| Математичні вирази. Рівності. Нерівності(протягом року)
| Числові рівності і нерівності
Числова рівність.
Числова нерівність.
Істинні та хибні числові рівності й нерівності.
| Учень (учениця):
розрізняє числові рівності та нерівності;
читає і записує числові рівності, числові нерівності;
розуміє, що рівності й нерівності можуть бути істинними й хибними;
складає істиннірівності й нерівності за предметними множинами;
визначає істинні та хибні рівності й нерівності, обґрунтовує свій вибір
| Математичні вирази
Числовий вираз та його значення.
Математичні вирази сума і різниця.
Числові вирази на дві дії.
Порівняння числа та значення числового виразу, двох числових виразів
|
записує і читає числові вирази, що містять дії додавання або віднімання;
обчислює значення числового виразу, що містить одну-дві дії;
розуміє, що застосування переставного закону додавання може спростити обчислення суми кількох доданків;
порівнює число та числовий вираз;
порівнює два числових вирази різними способами
| Величини(протягом року)
| Довжина
Одиниці вимірювання довжини – сантиметр, дециметр, метр.
Вимірювання довжин відрізків. Запис результатів вимірювання довжини відрізка.
Побудова відрізків заданої довжини.
| Учень (учениця)
розуміє довжину як властивість об’єктів навколишнього світу мати протяжність;
знає одиниці вимірювання довжини – сантиметр, дециметр, метр, їх скорочене позначення, співвідношення між ними;
розуміє які одиниці вимірювання довжини доцільно використовувати в конкретному випадку;
вимірює довжину відрізка за допомогою лінійки;
вимірює довжину оточуючих предметів;
записує результати вимірювання із використанням різних одиниць;
порівнює довжини відрізків «на око», накладанням;
порівнює довжини відрізків за результатами їх вимірювання;
будує відрізок заданої довжини
| Маса
Одиниця вимірювання маси – кілограм.
Зважування й відважування предметів. Запис результатів вимірювання маси
|
знає одиницю вимірювання маси – кілограм;
розуміє, що всі предмети навколишнього середовища маютьмасу;
порівнює предмети за масою «на руку»;
записує результати вимірювання маси
| Місткість
Одиниця вимірювання місткості – 1 літр.
Вимірювання місткості посудини за допомогою літрової мірки. Запис результатів вимірювання місткості посудини
|
знає одиницю вимірювання місткості – літр;
розуміє, що посудини об’єкти маютьмісткість;
порівнює об’єкти за місткістю;
записує результати вимірювання місткості
| Вартість
Одиниці вартості – копійка, гривня.
Співвідношення між одиницями вартості.
|
знає, що товари мають вартість, виражену грошовими одиницями;
знає одиниці вартості (гривня, копійка) і співвідношення між ними;
виконує найпростіші розрахунки з використанням монет і купюр
| Час
Одиниці вимірювання часу – година, доба, тиждень.
Визначення часу за годинником
|
знає назви днів тижня та їх послідовність;
має уявлення про добу;
визначає час за годинником з точністю до годин
| Дії з іменованими числами (величинами)
Порівняння, додавання і віднімання іменованих чисел (величин)
|
порівнює, додає і віднімає іменовані числа (довжини, маси, місткості, вартості)
| Сюжетні задачі(протягом року)
| Поняття «задача»
Поняття задачі.
Структурні елементи задачі.
Зв'язок умови і запитання.
| Учень (учениця):
знає структурні елементи задачі – умова і запитання; числові дані та шукане;
розуміє, що в умові задачі містяться числові дані, а запитання вказує на шукане;
визначає числові дані, необхідні і достатні для відповіді на запитання задачі
| Прості задачі
Прості задачі на знаходження суми, різниці двох чисел; збільшення та зменшення числа на кілька одиниць, різницеве порівняння; знаходження невідомого доданка, зменшуваного, від’ємника.
Задачі, які містять вивчені величини.
Обернена задача (ознайомлення).
|
знає слова-ознаки окремих відношень (збільшення, зменшення, різницевого порівняння);
знає порядок роботи над задачею, зміст окремих її етапів;
упорядковує під керівництвом учителя запис розв’язування задачі: числові дані, знак запитання; рівність; коротка відповідь;
розв’язує прості задачі на знаходження суми, різниці двох чисел; збільшення та зменшення числа на кілька одиниць, різницеве порівняння; знаходження невідомого доданка, зменшуваного, від’ємника;
складає задачі за рисунками, схемами, виразом
| Загальні прийоми розв’язування задач
Процес розв’язування задачі: ознайомлення з текстом задачі, виділення з нього умови та запитання, числових даних і шуканого, об’єкту (об’єктів) задачі, моделювання описаної ситуації за допомогою схематичних рисунків, добір і обґрунтування арифметичної дії для розв’язування задачі, запис розв’язання, формулювання та запис відповіді задачі.
|
читає задачу з відповідною інтонацією (робить паузу між умовою і запитанням);
виділяє умову і запитання, об’єкт або об’єкти, числові дані й шукане;
моделює під керівництвом учителя описану в задачі ситуацію за допомогою схематичних рисунків;
обґрунтовує вибір арифметичної дії для розв’язування задачі;
записує розв’язання задачі;
формулює усно повну відповідь на запитання задачі.
|
|