Психологічна сумісність працівників організації

Міжособистісна сумісність - це взаємне прийняття партнерів по спілкуванню та спільній діяльності, яке базується на подібності чи взаємній доповнюваності соціально-психологічних характеристик: мотивів, інтересів, установок, характерів, темпераментів тощо.

Критерієм цієї сумісності є суб'єктивна задоволеність партнерів процесом та результатами взаємодії, взаємними симпатіями, взаєморозумінням, взаємоповагою.

Є різні класифікації сумісності. Так, М. Шоу розглядає два типи сумісності:

· потребнісна сумісність;

· поведінкова сумісність.

В основі потребнісної сумісності лежить подібність потреб партнерів або взаємодоповнення потреб.

Поведінкова сумісність передбачає, що особистісні властивості партнерів доповнюються типовими поведінковими моделями, які здатні продукувати сумісність або несумісність між ними.

М. М. Обозов і А. М. Обозова класифікують сумісність:

· структурну (потрібність особистісних характеристик партнерів);

· функціональну (узгодженість функцій і ролей партнерів);

· адаптивну (міжособистісні стосунки партнерів).

Міжособистісна сумісність ґрунтується на:

- спрацьованості партнерів і зумовлена тривалою, інколи багаторічною взаємодією;

- операційно-рольову (в основі лежить розуміння партнерами задумів та дій один одного);

- сумісність особистісних якостей;

- сумісність у спілкуванні в процесі трудової діяльності.

Виходячи з розглянутих точок зору у визначенні сумісності, необхідно виділити спільні висновки:

1. Групова сумісність - це показник згуртованості колективу. Вона виявляється в узгодженні дії у спільній діяльності як результат сформованих позитивних взаємин між членами колективу.

2. Для ефективної спільної діяльності необхідна не тільки сумісність членів колективу, а й їхня злагодженість у розв' язанні спільних завдань, тобто спрацьованість.

3. Спрацьованість є результатом взаємодії конкретних людей у конкретній діяльності, коли досягається максимально можлива успішність при мінімальних психологічних витратах. Так досягається успішний результат.

Другий - вивчення емоційних оцінок групи загалом - репрезентований технікою шкал запитань:

"Наскільки приваблива для Вас ця група?"

"Чи хочете Ви залишитись членом цієї групи?" Підсумок визначається шляхом усереднення індивідуальних даних.

До засобів підтримання групової єдності відноситься все, що:

· сприяє підвищенню індивідуальних виграшів і дає можливість членам групи досягти результатів, необхідних для особистих інтересів;

· зменшує обсяги витрат, які здійснює кожний у процесі реалізації спільної мети;

· підтримує у членів групи очікування додаткових переваг від перебування в ній.