Особливості функціонування текстуальних і метатекстуальних елементів

При аналізі тексту п’єси Вільяма Шекспіра «Буря» було виявлено різні види інтертекстуальності. Можна припустити, що деякі з них були вжиті автором несвідомо, проте кожний приклад використання даного стилістичного прийому має певні функції. Користуючись класифікацією функцій інтертекстуальності, запропонованої Р. Якобсоном, можна виокремлювати

експресивну, апелятивну, поетичну, референтну і метатекстову функції.

Найчастотнішою у творі є інтертекстуальність, основною функцією якої є експресивність. Дана функція проглядається в прокльонах Себастьяна («A poxe o' your throat»), в описах страждань Калібана («Sometime like Apes, that moe and chatter at me And after bite me, then like Hedg-hogs…»), у фразах дійових осіб з посиланням на фольклор (Стефано: «open your mouth; here is that
which will giue language to you Сat», «This is a devil, and no monster: I will leave him; I have no long spoon»).

Інтертекстуальні елементи у структурі даного художнього тексту найчастіше виступають в ролі емоційно-риторичних структур, які роблять текст більш яскравим, емоційним, насиченим. Використання інтертекстуальних елементів у прямій мові героїв твору в розмовно-народних формах емоційно забарвлене, воно не тільки називає описувану подію, а й передає стан його очевидців. Такий виклад переслідує мету емоційного впливу. Емоційність, що пронизує художній текст, часто створюється за допомогою використання інтертекстуальних елементів.

Будь-які інтертекстуальні елементи є необов'язковими у використанні,

проте їх відсутність в тексті робить художній текст менш експресивним. Таким чином, будучи елементом емоційно-риторичної структури, несучи в собі певну експресивність, інтертекстуальні елементи сприяють актуалізації головної функції художнього тексту - естетичної.

У тексті також була виявлена поетична функція інтертекстуальності в антропонімах (Рrospero з італ.– «щасливий», Caliban – це змінена форма слова «канібал» або з циганської мови – чорнота, Trinculo - «trinken» - «пити» і «trinquer» - «цокатися», Miranda з італ. – «гідна подиву», Ariel – «aria» - «повітря»), в уривках з посиланнями на фольклор, у біблійних алюзіях (інтертекстуальні елементи з Біблії виступають засобом створення високого стилю), в утопічному описі суспільства, адже дані уривки використані автором з метою утворення багаторівневого, наповненого тексту, який «прикрашений» екстралінгвістичними елементами. Будучи елементом будь-якого рівня художнього тексту, інтертекстуальні елементи виступають засобом організації композиції художнього твору, що теж являється проявом поетичної функції.

Референтна та метатекстова функції є невід’ємними функціями інтертекстуальності. Референтна, або інформаційна, функція вводить читача в епоху Відродження, виявляючись в уривках, в яких наявні імена італійського походження, імена античних героїв (Дідона, Ірида, Церера, Плутон) та згадка про острів Пафос, адже однією з провідних рис Ренесансу, зокрема й англійського, є особливий, насторожено-захоплений погляд на італійську традицію, на античність. Так само архетипи проблем батьків та дітей, шлюбних стосунків, престолонаслідування та інших сімейних зв’язків має референтну функцію як для ровесника Шекспіра, так і для сучасного читача. Порівняння Калібана з рибою, «заморським чудом», яке можна показувати на майдані, згадка про магічні обряди, які ще були актуальними – приклад інформації про розваги англійців у єлизаветинську епоху.

Метатекстовість усіх видів інтертекстуальності пов’язана з апелятивною функцією. Реципієнти по-різному сприймають наведені Шекспіром уривки з латинськго трактату того часу "Про властивості речей" (1582), «Дослідів» Монтеня, алюзії англійської народної мудрості, біблійні та міфологічні алюзії, адже не кожен знає про першоджерело даних вкраплень. Тобто звичайному читачеві такі елементи нестимуть лише поетичну функцію, досліднику ж або просто допитливій людині буде притаманне розпізнання в них окрім поетичної, метатекстової функції, а отже тут спрацює й апелятивна функція, звичайно якщо автор свідомо використовує прийом інтертекстуальності.