Матеріальні баланси

В остаточному вигляді план забезпечення – це розгорнутий баланс, який

відображає всю потребу в матеріальних ресурсах за напрямами споживання та

джерелами її покриття, з урахуванням наявних запасів на складах.В процесі плану МТЗ на великих підприємствах складають матеріальні

баланси, які поділяться на:

Ø за періодом і стадіями планування – довготермінові і поточні;

Ø за рівнем планування – галузеві, територіальні;

Ø за видом балансової моделі – однопродуктові, багатопродуктові;

Ø за одиницями виміру – натуральні, вартісні.

Основними видами матеріальних балансів, які використовуються для всіх

режимів, стадій, рівнів планування, є однопродуктові. Зведені баланси – це сукупність однопродуктових балансів, об’єднаних по

одній із ознак На основі зведених балансів укладаються договори з постачальниками

ресурсів, визначається потреба в фінансових ресурсах для поповнення запасів

сировини і матеріалів, визначається норматив оборотних коштів.

ТЕМА 7. Планування персоналу й оплата праці

Планування персоналу

Планування персоналу є складовою загального планування діяльності і

розвитку підприємства, спрямованою на забезпечення пропорційного і динамічного

розвитку персоналу. Планування персоналу охоплює:

Ø прогнозування перспективних потреб підприємства в персоналі

Ø вивчення ринку праці

Ø аналіз стану робочих місць підприємства;

Ø розроблення програм та заходів щодо розвитку персоналу.

План персоналу та оплати праці розробляють на підставі плану виробництва й

реалізації продукції.

План персоналу складається з трьох підрозділів: план продуктивності праці,

план чисельності персоналу та план оплати праці.

Порядок розроблення плану персоналу та оплати праці охоплює такі етапи:

Ø аналіз стратегічних цілей і завдань підприємства на плановий період і

завдань щодо персоналу та оплати праці;

Ø аналіз базових показників персоналу та оплати праці;

Ø розрахунок планових показників продуктивності праці;

Ø обчислення планового бюджету робочого часу одного працівника;

Ø визначення потреби в персоналі;

Ø розрахунок додаткової потреби (вивільнення) персоналу;

Ø планування підготовки, підвищення кваліфікації та перепідготовки

персоналу;

Ø обчислення фонду оплати праці;

Ø визначення середньої заробітної плати.

Кадрове планування сприяє підтримуванню конкурентоспроможності

підприємства, необхідності його подальшого розвитку й оптимального

використання трудових ресурсів.

Практичною основою планування персоналу на підприємстві є плани

економічного і соціального розвитку колективів.

Всі працюючі на підприємстві поділяються на такі категорії: робітники,

керівники, спеціалісти, службовці, охорона, учні.

У сучасних умовах важливим є установлення мінімальної чисельності,

необхідної для ведення виробництва, поліпшення структури кадрів на кожному

підприємстві.

Для визначення потрібної чисельності робітників, їх професійного і

кваліфікаційного складу вихідними даними є виробнича програма, норми виробітку

і часу, заплановане підвищення продуктивності праці, структура робіт.

Кількість днів чергової відпустки розраховується на основі показників

кількості працівників за категоріями і тривалості відпустки окремих груп.

Фактична кількість робочих днів у плановому балансі обчислюється шляхом

віднімання від номінального робочого часу невиходів, дозволених законом, а саме:

Ø чергових і додаткових відпусток;

Ø відпусток у зв’язку з вагітністю і пологами;

Ø невиходів з причин виконання державних і громадських обов’язків.

Кількість днів чергової відпустки розраховується на основі показників

кількості працівників за категоріями і тривалості відпустки окремих груп.

Неявки, пов’язані з виконанням державних і громадських обов’язків,

плануються на рівні їх відсотка у загальному номінальному фонді робочого часу у

звітному році.

Відпустки у зв’язку з вагітністю і пологами плануються на основі звітних

даних базисного періоду і планової зміни частки жінок у загальній чисельності

всього персоналу.

Невиходи через хворобу в плановому балансі визначаються на підставі звітних

даних з урахуванням поліпшення санітарно-виробничої гігієни і зниження завдяки

цьому хвороб.

У звітному балансі, щоб установити фактичну кількість робочих днів у році до

перелічених вирахувань необхідно додати також втрати часу з причини хвороби, з

дозволу адміністрації, цілодобові прогули і цілодобові простої.

Після того, як установлено фактичну кількість робочих днів на рік,

обчислюється середня номінальна тривалість робочого часу. Метою планування чисельності допоміжних робітників є установлення

найраціональніших співвідношень між основними і допоміжними робітниками,

розроблення заходів щодо зниження чисельності допоміжних робітників.

Планування продуктивності праці

Потреба в персоналі визначається обсягом робіт і рівнем продуктивності праці.

Планування продуктивності праці дає можливість встановити рівень, темпи й фактори

її зростання, а також співвідношення збільшення продуктивності праці і зарплати.

У плануванні продуктивності праці використовують абсолютні показники,

які характеризують рівень продуктивності праці, і відносні показники, які

характеризують динаміку її зростання.

Показник „виробіток продукції” застосовують під час аналізу та планування

продуктивності праці на підприємстві в цілому й за його підрозділами У внутрішньовиробничому плануванні для вимірювання продуктивності праці

використовують обернений метод Передплановим етапом планування продуктивності праці є її аналіз.

Для оцінювання рівня продуктивності праці використовують показники

середньорічний, середньоденний, середньогодинний виробіток продукції одним

робітником; У практиці господарювання необхідно визначати зміну рівня продуктивності

праці під впливом різних факторів.

До основних факторів зміни продуктивності праці відносяться:

Ø підвищення технічного рівня виробництва;

Ø структурні зрушення та зміна обсягів виробництва;

Ø вдосконалення організації виробництва, праці, управління;

Ø галузеві _______особливості.

Планування фонду оплати праці

Ефективність функціонування та соціальний розвиток підприємств

забезпечується формуванням індивідуальних і колективних матеріальних стимулів,

основною формою реалізації яких є оплата праці.

Дієвість оплати праці забезпечується:

Ø встановленням норм оплати праці на рівні, який забезпечує відтворення

робочої сили відповідної кваліфікації, спонукає кожного найманого працівника до

ефективної роботи, що гарантує власнику отримання необхідного результату

господарської діяльності;

Ø диференціацією рівня заробітної плати за кваліфікацією, важливістю та

складністю трудових завдань;

Ø однаковою оплатою за однакову роботу.

Практична організація оплати праці ґрунтується на поєднанні державного й

договірного регулювання оплати праці.

Державна політика оплати праці реалізується через механізм

установлення мінімальної заробітної плати;Для оцінювання розміру заробітної плати найманих працівників застосовують

показник фонду оплати праці.

До фонду оплати праці належать нарахування найманим працівникам у

грошовій та натуральній формах (оцінені в грошовому виразі) за відпрацьований та

невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від

джерел фінансування цих витрат.

Фонд оплати праці складається з фонду основної та фонду додаткової

заробітної плати, а також інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Фонд основної заробітної плати охоплює нарахування винагороди за

виконану роботу відповідно до встановлених норм праці Фонд додаткової заробітної плати містить доплати, надбавки, гарантії та

компенсаційні виплати, передбачені законом, премії за виконання виробничих

завдань і функцій, а саме: надбавки й доплати до тарифних ставок і окладів у

розмірах, передбачених законом фонд оплати праці входять інші заохочувальні та компенсаційні виплати,

а саме: премії, які мають одноразовий характер; компенсаційні виплати, які не

передбачено законом або понад норми призначено законами Планування оплати праці охоплює розрахунки фондів оплати й середньої

заробітної плати всіх працівників і за категоріями персоналу.

Вихідними даними для визначення планового фонду оплати праці є:

Ø стратегічні цілі щодо підвищення матеріального добробуту працівників;

Ø матеріали аналізу фонду оплати праці;

Ø виробнича програма та її трудомісткість;

Ø склад і рівень кваліфікації працівників;

Ø тарифна система;

Ø штатний розклад;

Ø законодавчі акти щодо праці, які регулюють оплату праці.

Прямий (тарифний) фонд оплати праці включає оплату працівникам за

технічні (ремонтно-профілактичні) та технологічні зупинки. Розмір премій зазначається в діючому на підприємствах положенні про

преміювання.

Доплати до годинного ФОП передбачаються з метою покриття додаткових

витрат робочої сили при існуючих на підприємствах відхиленнях умов праці,

виконанні додаткових функцій Доплати до денного ФОП передбачають оплату за невідпрацьований час

впродовж зміни відповідно до чинного трудового законодавства і за простої

працівника протягом робочого дня не з його виниДоплати до річного ФОП передбачають оплату за невідпрацьований час

впродовж року відповідно до чинного трудового законодавства і цілодобових

простоїв робітника не з його вини Середньорічна заробітна плата (ЗПС/РІЧ) виражає номінальну винагороду

працівника за свою працю, виконану роботу, надані послуги впродовж року. При плануванні фонду оплати праці підприємства самостійно вибирають

форми і системи оплати праці з врахуванням професій, характеру праці та її

організації. Плановий розмір заробітної плати повинен відповідати ефективності, яка

досягається в процесі виробництва конкретним працівником.

ТЕМА 8. Планування витрат

1. Мета та завдання розробки плану собівартості продукції

Собівартість продукції – це виражені в грошовій формі витрати на споживані

під час виготовлення продукції засоби виробництва, оплату праці робітників,

послуги інших підприємств, витрати на реалізації продукції, а також витрати на

управління й обслуговування виробництва.

Метою планування собівартості є економічно обґрунтоване визначення

величини витрат, необхідних у плановому періоді для виробництва кожного виду та

всієї промислової продукції підприємства, які відповідає вимогам щодо якості.

Розрахунки планової собівартості окремих виробів, товарної і валової

продукції використовуються для визначення потреби в оборотних коштах,

планування прибутку, визначення економічної ефективності окремих організаційно-

технічних заходів та виробництва в цілому, для внутрішньозаводського планування,

а також для формування цін,

Витрати підприємства є одним із результативних показників господарської

діяльності.

Метою розробки плану витрат підприємства є визначення планових

економічно обґрунтованих витрат щодо:

Ø валового, товарного і реалізованого обсягу господарської діяльності з

виробленої продукції

Ø здійснення загальногосподарського управління підприємством;

Ø виконання господарських операцій по збуту продукції;

Ø сплати податкових платежів;

Ø здійснення капітальних інвестицій;

Ø виконання господарських операцій у сфері фінансової діяльності.

У процесі планування здійснюється:

Ø розрахунок вартості ресурсів, необхідних для кожного виду діяльності, за

переліком об’єктів і підприємства в цілому;

Ø обчислення виробничої собівартості кожного виду продукції, робіт,

послуг за структурними підрозділами і підприємства в цілому;

Ø визначення загального розміру обсягу витрат на плановий обсяг

господарської діяльності підприємства.

Вихідними даними для планування витрат є:

1) планові обсяги виробництва, придбання та реалізації продукції

2) обсяги капітальних інвестицій щодо забезпечення обсягів господарської

діяльності;

3) норми витрат матеріальних ресурсів для здійснення господарської

діяльності та розрахунок потреби в ресурсах у натуральному виразі;

4) ціни на матеріально-технічні ресурси та послуги сторонніх організацій,необхідних для господарської діяльності;

5) облікові ціни підприємства на ресурси, необхідні для здійснення

господарської діяльності;

6) норми затрат праці, розрахунки чисельності та професійного складу

працівників, умови оплати їх праці, що визначаються на підприємстві;

7) економічні нормативи: норми амортизаційних відрахувань, ставки

відрахувань на соціальні заходи та податкові платежі тощо;

8) плани організаційно-технічних заходів щодо економії матеріальних

цінностей, поліпшення використання трудових ресурсів і необоротних активів.

План собівартості продукції розробляють у такій послідовності:

Ø складають кошторис витрат і калькулюють собівартість продукції та

послуг цехів виробничої інфраструктури;

Ø складають кошториси: витрат, пов’язаних з підготовкою та освоєнням

виробництва продукції;

Ø калькулюють собівартість одиниці продукції за видами;

Ø розраховують собівартість усієї товарної продукції та продукції, що

реалізується;

Ø складають зведений кошторис витрат на виробництво.

Розробці плану собівартості на підприємстві передує всебічний аналіз його

виробничо-господарської діяльності за попередній період, виявляються

внутрішньовиробничі резерви та розробляються організаційно-технічні заходи

підвищення економічної ефективності виробництва.

У сучасних умовах до початку розроблення плану собівартості потрібно

провести такі роботи:

1. Аналіз структури витрат основного та допоміжного виробництва підприємства з

метою визначення складу й переліку статей калькулювання.

2. Затвердження переліку та складу статей калькулювання виробничої собівартості

Продукції

3. Прийняття рішення про базу розподілу постійних загальновиробничих витрат за

нормальної потужності.

4. Затвердження перелікута складу змінних і постійних загальновиробничих витрат.