Правове регулювання зайнятості

Проблеми правового регулювання зайнятості є досить актуальними в країнах з розвинутою економікою. Це обумовлено складністю ситуації ринку праці, ростом питомої ваги працівників найманої праці, змінами в їх структурі, процесами міграції робочої сили. За таких умов зростає значення діяльності держави в галузі регулювання зайнятості. Вона дістає своє відображення у законодавстві, що регламентує порядок забезпечення робочими місцями осіб, які втратили роботу. Основне навантаження у цій сфері лягає саме на державу: вона здійснює працевлаштування, професійне навчання, перепідготовку та матеріальне забезпечення безробітних.

У законодавстві закріплені традиційні методи стимулювання зайнятості. До них відносяться інформування зацікавлених осіб про вакансії, професійний відбір, професійне навчання та перепідготовку працівників та ін. Разом з тим виникають нові правові форми забезпечення зайнятості, які набувають все більшого поширення у різних країнах: наприклад, тимчасові переведення працівників на підприємства інших роботодавців, флексибілізація (гнучкість робочого часу), розширення сфери дії строкових трудових договорів та ін. Метою їх є: залучення до праці якнайбільшої кількості осіб, що потребують роботи. При цьому використовуються всі можливості: від створення нових робочих місць до поділу наявних обсягів роботи на декількох працівників.

Поряд із заходами, які проводяться державами б галузі працевлаштування, все більшого значення набуває діяльність спеціалізованих приватних організацій, що здійснюється під контролем державних органів.

Дія законодавчих норм у сфері зайнятості посилюється актами локального регулювання (в першу чергу, колективними договорами), які конкретизують і уточнюють закони.

Нормативними актами, що регулюють забезпечення зайнятості, є:

у Болгарії — Закон про захист від безробіття та заохочення зайнятості від 2 грудня 1997 р., Положення про застосування Закону про захист від безробіття та заохочення зайнятості від 6 липня 1998 р. та ін;

в Угорщині — Закон IV про надання допомоги у працевлаштуванні та матеріальне забезпечення безробітних від 1991 р., наказ міністра праці від 16 липня 1996 р. № 6 «Про допомогу в працевлаштуванні, а також про допомогу, яка надається з Фонду ринку робочої сили для врегулювання неспрятливої ситуації у зв'язку із зайнятістю», наказ міністра праці від 10 листопада 1999 р. № 8 «Про дозвіл іноземцям на здійснення трудової діяльності в Угорщині»;

у Німеччині — Соціальний кодекс (т. З «Стимулювання праці»), Закон від 16 липня 1927 р. «Про трудове посередництво та страхування по безробіттю», Закон від 25 червня 1969 р. «Про стимулювання праці», Закон від 26 липня 1994 р. «Про стимулювання зайнятості», Закон від 9 липня 1990 р. «Про нове регулювання прав іноземців», Закон від 24 березня 1999 р. «Про новий порядок регулювання зайнятості в незначних розмірах»;

в Італії — Закон від 29 квітня 1949 р. № 264 «Про забезпечення роботою та надання допомоги працівникам, які втратили роботу не зі своєї вини», Закон від 2 квітня 1968 р. № 462 «Загальний порядок обов'язкового працевлаштування окремих категорій осіб на державних та приватних підприємствах», Закон від 1 липня 1991 р. № 223 «Про норми з питань ринку робочої сили» та ін., Декрет-закон від 5 грудня 1992 р. № 472 «Про невідкладні заходи у сфері зайнятості», Декрет-закон від ЗО грудня 1989 р. № 416 «Про правове положення іноземців»;

у США — Закон «Про загальну зайнятість та підготовку робочої сили» 1973 р., Закон «Про рівні можливості працевлаштування» 1972 р., Закон «Про повну зайнятість та збалансований ріст» 1978 р.; Закон «Про соціальне забезпечення» 1935 р., Закон «Про цивільні права» 1957 р.; до законодавчих актів, що регулюють питання зайнятості, також слід віднести Закон Вагнера-Пейдера, відповідно до якого була створена федеральна служба зайнятості США;

у Польщі — Закон «Про зайнятість та попередження безробіття» від 14 грудня 1994 р.;

у Хорватії — Закон «Про зайнятість» від 5 липня 1996 р.;

у Чехії — Закон «Про зайнятість та діяльність органів Чеської республіки в галузі зайнятості» від 1991 р., Закон «Про внески на соціальне страхування та державну політику зайнятості» від 1992 р.;

у Швейцарії — Федеральний закон «Про службу зайнятості та найм послуг» від 6 жовтня 1989 р., Ордонанс Федеральної Ради Швейцарської Конфедерації «Про службу зайнятості та найм послуг» від 16 січня 1991 р., Ордонанс Федеральної Ради Швейцарської Конфедерації «Про інформаційну систему в галузі забезпечення зайнятості та статистичних даних, що відносяться до ринку праці» від 14 грудня 1992 р., Ордонанс Федеральної Ради Швейцарської Конфедерації «Про квотування кількості працюючих іноземців у Швейцарії» від 6 жовтня 1986 р¹.