Виявлення метилового спирту

Враховуючи леткість метилового спирту при ізолюванні його з біологічного матеріалу перегонкою з водяною парою, приймач для дистиляту слід охолоджувати холодною водою або льодом. Одержаний дистилят містить, як правило, незначну кількість метилового спирту. Тому цей дистилят піддають дво- або триразовій перегонці з дефлегматором. Тільки після дефлегмації в дис тиляті визначають наявність метилового спирту. Для виявлення метилового спирту застосовують обмежену кількість реакцій. Більшість з них здійснюють після переведення його у формальдегід. Наявність метилового спирту можна виявити реакцією з саліциловою кислотою. Реакція утворення метилового ефіру саліцилової кислоти. У пробірку вносять 1 мл дистиляту чи іншого досліджуваного розчину, добавляють 0,03—0,05 г саліцилової кислоти і 2 мл концентрованої сірчаної кислоти, потім суміш обережно нагрівають на полум'ї пальника. При наявності метилового спирту в досліджуваному розчині відчувається характерний запах метилового ефіру саліцилової кислоти: За допомогою цієї реакції можна виявити 0,3 мг метилового спирту в пробі. Ця реакція не специфічна, оскільки за даних умов етиловий спирт утворює з саліциловою кислотою етиловий ефір, запах якого нагадує запах метилового ефіру саліцилової кислоти. Окислення метилового спирту. Більшість реакцій виявлення метилового спирту базується на окисленні його до формальдегіду і визначенні останнього за допомогою кольорових реакцій. Перш ніж розпочати окислення метилового спирту до формальдегіду, слід перевірити наявність цього альдегіду в досліджуваному розчині. Для окислення метилового спирту в формальдегід використовують перманганат калію або інші окислювачі:

5СН₃ОН + 2КМnО₄ + 3H₂SO₄ ®5НСНО + 2MnSO₄ + K₂SO₄ + 8Н₂О. Під час взаємодії іонів марганцю з надлишком перманганату калію може утворюватися оксид марганцю (IV):

3Мn²⁺ + 2МnО₄^- + 2Н₂О ® 5MnO₂ + 4H⁺.

Для зв'язування надлишку перманганату калію і оксиду марганцю (IV) добавляють сульфіт натрію або інші відновники (гідросульфіт натрію, щавлеву кислоту тощо).Описано кілька варіантів реакції окислення метилового спирту. Вибір цих варіантів залежить від вмісту метилового спирту в пробі та від об'єму досліджуваного розчину. До 2 мл досліджуваного розчину або дистиляту добавляють 1 мл розчину перманганату калію, що містить фосфорну кислоту (суміш 100 мл 3 %-го розчину перманганату калію і 15 мл 87 %-го розчину фосфорної кислоти). Рідину нагрівають при 50 °С на водяному огрівнику протягом 10 хв, потім для зв'язування надлишку 1 окислювача добавляють 1 мл 5 %-го розчину щавлевої кислоти в розбавленій (1:1) сірчаній кислоті. У мікропробірку вносять краплю досліджуваного розчину, добавляють краплю 5 %-го розчину фосфорної кислоти і краплю 5 %-го розчину перманганату калію. Рідину ретельно перемішують протягом 1 хв, добавляють невелику кількість гідросульфіту натрію, потім вміст пробірки збовтують до його знебарвлення. Якщо в пробірці з'явиться нерозчинний бурий осад оксиду марганцю (IV), то добавляють ще краплю розчину фосфорної кислоти і трохи гідросульфіту натрію. Виявлення метилового спирту після його окислення. Після окислення метилового спирту до формальдегіду останній визначають за допомогою реакцій з хромотроповою кислотою, фуксинсірчистою кислотою і резорцином. З цих реакцій специфічною на метиловий спирт (після його окислення) є реакція з хромотроповою кислотою. Не дають цієї реакції етиловий, пропіловий, бутиловий, аміловий та ізоаміловий спирти. Деякі речовини, що містять спиртові групи, при виконанні цієї реакції можуть давати жовте або коричневе забарвлення. Метод мікродифузії. Попередня проба на метиловий і етиловий спирти в крові та сечі.У сечі і крові метиловий спирт можна виявити за допомогою попередньої проби. До 1 мл сечі добавляють 1 мл 10 %-го розчину дихромату калію в 50 %-му розчині сірчаної кислоти. Поява зеленого забарвлення свідчить про наявність метилового і етилового спиртів, у сечі. При наявності 150 мг % цих спиртів у сечі забарвлення з'являється протягом 10 с, а при кількостях, що перевищують 75 мг %,— протягом 45 с. Оскільки таку реакцію дають деякі інші спирти і сполуки, здатні окислюватися дихроматом калію, наявність метилового спирту необхідно підтвердити іншими попередніми пробами, описаними нижче. Додаткові дослідження:

а) 5 мл крові або 10 мл сечі вносять в апарат для перегонки отруйних речовин з водяною парою і здійснюють перегонку. Збирають перші 5 мл дистиляту, в якому визначають наявність метилового чи етилового спирту. З цією метою 1 мл дистиляту змішують з 1 мл 50%- го розчину сірчаної кислоти і 0,1 г саліцилату натрію, потім суміш нагрівають на водяному огрівнику. Поява характерного запаху метилсаліцилату чи етилсаліцилату свідчить про наявність у дистиляті відповідного спирту;

б) до 2 мл дистиляту добавляють 1—2 краплі 10 %-го розчину гідроксиду натрію, потім кілька крапель розчину йоду в йодиді калію до появи стійкого жовтого забарвлення. Після цього суміш нагрівають на водяному огрівнику. Утворення жовтих кристалів або поява специфічного запаху йодоформу свідчить про те, що у крові чи сечі міститься етиловий спирт. Ацетон дає таку саму реакцію, як і етиловий спирт;в) у пробірку вносять 2 мл дистиляту, 0,5 мл 5 %-го розчину сірчаної кислоти і краплями добавляють 5 %-й розчин перманганату калію, доки перманганат не перестане знебарвлюватись. Потім у пробірку краплями добавляють 10 %-й розчин щавлевої кислоти. До цієї рідини добавляють 0,1 г хромотропової кислоти і обережно по стінках пробірки доливають 1,5 мл концентрованої сірчаної кислоти з таким розрахунком, щоб кислота потрапила під дистилят і не змішалася з ним. Поява червоного чи фіолетового забарвлення на межі поділу двох рідин свідчить про наявність метилового спирту дистилятіЦю попередню пробу використовують для виявлення метилового і етилового спиртів у сечі і крові.