Тема: Синильна кислота

ГРУППА ТОКСИКОЛОГИЧЕСКИ ВАЖНЫХ ВЕЩЕСТВ, ИЗОЛИРУЕМЫХ ДИСТИЛЛЯЦИЕЙ

Общая характеристика «летучих ядов». Подготовка биологических образцов к исследованию. Дистилляция как метод изолирования, его аппаратурное оформление и техника работы (семинар).

Тестовый контроль по теме “Общие вопросы токсикологической химии. Токсикокинетика” Письменный контроль по теме занятия. Химический метод анализа «летучих ядов». Освоение качественных реакций на синильную кислоту, алифатические спирты (метиловый, этиловый, изоамиловый), алкилгалогениды (хлороформ, хлоралгидрат, четыреххлористый углерод), формальдегид, ацетон, фенол (УИРС).

Тема: Синильна кислота

Синильна (ціанистоводнева) кислота—газ або безбарвна рідина (т. кип. 25,6°С, і. пл. — 13,3°С, густина 0,699), має запах гіркого мигдалю, легко змішується з водою та деякими органічними розчинниками. При—13,3° С синильна кислота твердне, утворюючи волокнисту кристалічну масу. Синильна кислота є слабкою кислотою. її витісняють з солей навіть вугільна кислота та слабкі органічні кислоти.У природі синильна кислота не трапляється у вільному стані, а лише у вигляді хімічних сполук, до яких належать глікозиди (амигдалін, пруназин, дурин та ін.). Амигдалін міститься в насінні гіркого мигдалю, кісточках персиків, абрикосів, слив, вишень, у листі лавровишні тощо. Цей глікозид під впливом кислот розщеплюється на глюкозу, бензальдегід і синильну кислоту. Пруназин міститься в пенсильванській вишні, дурин—у просі. Синильна кислота може утворюватися під час горіння целулоїду. Сліди цієї кислоти містяться в тютюновому димі.Солі синильної кислоти (ціаніди) легко гідролізуються у воді. Під час зберігання водні розчини ціанідів при доступі оксиду вуглецю (IV) розкладаються:KCN + Н₂О + СО₂ ®HCN + КНСО₃; KCN + 2Н₂О ®NH₃ + HCOOK.

Застосування. Дія на організм. Синильна кислота та її солі застосовуються для синтезу ряду органічних сполук, добування золота, дезинфекції і дезинсекції, боротьби з шкідниками рослин і т.д. Із сполук синильної кислоти, які використовуються в народному господарстві, велике значення мають ціаніди натрію і калію. Синильна кислота та її солі дуже отруйні. За токсичністю синильна кислота перевершує багато відомих отрут. Тому з синильною кислотою та її солями треба поводитись дуже обережно. Слід пам'ятати, що при добавлянні сильних кислот до ціанідів одразу ж виділяється синильна кислота, яка може бути причиною тяжких, а іноді й смертельних отруєнь. Отруєння можуть спричинювати і різноманітні сполуки синильної кислоти (хлорціан, бромціан та ін.). Зареєстровані випадки отруєння людей насінням мигдалю. За даними М. Д. Швайкової (1975), смерть у дорослих може настати при з'їданні 40—60 шт., а в дітей — 10—20 шт. насінин мигдалю. При вдиханні великих концентрацій синильної кислоти смерть може настати миттєво від зупинки дихання і серця. Враховуючи високу токсичність синильної кислоти та ЇЇ солей, працювати з ними в лабораторії можна лише у витяжній шафі з хорошою вентиляцією. Синильна кислота пригнічує активність внутрішньоклітинних залізовмісних дихальних ферментів. При пригніченні синильною кислотою цитохромоксидази клітини організму не засвоюють кисень, що надходить з кров'ю. Внаслідок цього виникає клітинне кисневе голодування, незважаючи на те що кров насичена киснем. Ціаніди також можуть блокувати гемоглобін крові, порушуючи його функції. Синильна кислота може надходити в організм з повітрям, що вдихається, і частково через непошкоджену шкіру, ціаніди — через стравохід.

Метаболізм. Метаболітом синильної кислоти є тіоціанат (роданід), який утворюється в організмі під час кон'югації ціанідів з сіркою під впливом ферменту роданази.