Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
Глава 1. Економічна теорія як наука
|
|
78 Розділ І. Вступ до економічної теорії
занадто простою. Це свідчить, що характер пізнання науки залежить від інтересу, який вона викликає у тієї чи іншої людини.
Може здаватися, що немає ніякого сенсу вивчати те, з чим доводиться мати справу кожного дня. Але навіть коли ми користуємося тими чи іншими економічними явищами, це не означає, що ми знаємо, що таке гроші, товар, власність, і можемо приймати правильні економічні рішення (особливо на рівні країни в цілому). Якщо це не так, то ми нагадуватимемо тих людей, про яких М. Салтиков-Щедрін писав: «Людина, що бачила в шафі збірник законів, вважає себе юристом, людина, що вивчила форму кредитних білетів, називає себе фінансистом». До того ж у сучасному економічному житті весь час виникають нові явища, такі як олігополія, капіталізація, доларизація, трансакційні витрати, зміст яких далеко не завжди зрозумілий більшості людей. І навіть якщо ми знаємо щось про економічне явище, ми далеко не завжди можемо правильно оцінити його дію. Наприклад, більшість людей сприймає інфляцію як негативне явище, в подоланні якого слід негайно вжити заходів. Однак сучасна грошова економіка взагалі не зможе функціонувати без інфляції. Як це все поєднати? Тільки шляхом пізнання внутрішніх глибинних економічних законів та суперечностей.
Економічно освічена людина із розумінням ставиться до політичних програм різних партій, що дає їй змогу не потрапити на гачок їх хитрощів та обманів, через те відчуває себе «озброєною» й захищеною. Особливого значення вивчення економічної теорії набуває для юристів, які за своєю природою є закрійниками правового одягу для людей, об’єднаних у суспільство. Розробляючи правові норми, вони повинні знати сутність економічних явищ, що регулюються правом, враховувати дію об’єктивних економічних законів.
За час розвитку економічної науки уявлення про її предмет постійно змінювалися і трансформувалися. Його визначали як:
види діяльності, пов’язані з обміном і грошовими операціями між людьми;
повсякденна ділова життєдіяльність людей, отримання ними коштів для існування та їх використання;
поведінка людей і груп людей у виробництві, розподілі, обміні і споживанні матеріальних благ;
закони, що управляють виробництвом і обміном матеріальних благ на різних етапах розвитку суспільства;
умови формування багатства, стимулів до дії людини і мотивів протидії;
суспільні відносини людей з приводу суспільного устрою виробництва і т. д.9 Глава 1. Економічна теорія як наука
Яким же чином сьогодні визначається предмет економічної теорії? Для цього нам необхідно виявити ті похідні умови, з яких починає існувати суспільство. Як відомо, основою людського життя є потреби, що визначають стан невдоволення, з якого людина намагається вийти, або, навпаки, стан задоволення, який людина намагається зберегти і продовжити. Потреби тісно пов’язані з економічним інтересом. Якщо потреба не усвідомлюється або задовольняється без зусиль (наприклад, потреба в повітрі), то немає й економічного інтересу, як немає й жодних активних дій людини. Якщо задоволення потреби вимагає активних дій, то вона відразу відчувається як інтерес, стає внутрішнім мотивом, спонукає до економічної діяльності. Економічні інтереси виявляються у цілях та діях, спрямованих на задоволення потреб.
Потреби можна класифікувати:
за суб’єктом — індивідуальні, групові, колективні, суспільні;
за об’єктом — матеріальні, духовні, соціальні, культурні тощо;
за сферою діяльності — у праці, відпочинку та ін.;
за ступенем реалізації — абсолютні (зумовлені сучасним рівнем розвитку світової економіки), дійсні (які відповідають рівню розвитку економіки певної країни), платоспроможні (які людина може задовольнити відповідно до власних доходів та рівня цін);
за значущістю — первинні (фізіологічні, потреби в безпеці та захищеності) і вторинні (інтелектуальні, соціальні).
Система потреб має історичний характер і змінюється залежно від етапу розвитку як суспільства, так і самої людини. Наприклад, із зростанням матеріального добробуту громадян питома вага витрат на харчування в сімейному бюджеті зменшується, поступаючись витратам на задоволення інших потреб.
Потреби людей мають необмежений характер — як за кількісними, так і за якісними характеристиками. Їх неможливо повністю задовольнити як на рівні окремої людини, так і суспільства в цілому. Навіть якщо кількість споживаних благ зменшується (скажімо, потреби в деяких продуктах харчування), це ще не означає, що не будуть зростати потреби в якості цих продуктів чи в нових їх видах. Необмеженість економічних потреб є першим фундаментальним фактом економічної теорії.
Потреби суб’єктів економіки задовольняються за допомогою благ, тобто бажаних речей, що дають змогу людям мати від них зиск. Вони включають дарові (природні) блага, які дістаються людям без зусилля (земля, вода, повітря, клімат), та економічні блага, що потребують трудових витрат. У свою чергу економічні блага поділяються на продукти кінцевого використання (предмети споживання) та виробничі (інструментальні чи проміжні), що задіюються людьми для виготовлення інших продуктів. 10 Розділ І. Вступ до економічної теорії
Такі економічні блага стають ресурсами, які завжди мають обмежений характер. Обмеженість може бути: а) абсолютною, що пов’язано із вичерпаністю та невідтворюваністю благ, скажімо природних копалин; б) відносною, коли ресурси відтворюються, але їх неможливо виробляти в достатній кількості порівняно з існуючими потребами. Це пов’язано з тим, що потреби випереджають можливості виробництва. Обмеженість економічних ресурсів є другим фундаментальним фактом економічної теорії.
Отже, існує суперечність між необмеженими потребами людей і обмеженими економічними благами та ресурсами. Яким чином можна поєднати (або розв’язати) цю суперечність? Суспільство розв’язує її щоденно в процесі трудової діяльності, тобто усвідомленому процесі перетворення природи для задоволення людських потреб.
Трудова діяльність може здійснюватися тільки шляхом об’єднання (кооперації) людей, таким чином між ними можуть виникати певні економічні відносини. Вони складаються не тільки в самому процесі виробництва, де відбувається об’єднання ресурсів (знарядь праці, сировини тощо) із робочою силою людини і створюються необхідні продукти, але й в інших сферах економічного життя. Так, у процесі виробництва відбувається продуктивне споживання, або використання певних ресурсів. Але за межами самого виробництва відбувається індивідуальне споживання, тобто процес використання вироблених благ окремими людьми чи їх певними групами. Приміром, особисті речі люди споживають окремо, а такі блага, як дороги, — спільно. Крім виробництва і споживання економічне життя включає розподіл, який, з одного боку, є внутрішнім моментом самого виробництва, коли відбувається розподіл засобів виробництва і людей за видами діяльності, а з другого — означає розподіл виготовленого продукту чи доходу згідно з об’єктивними закономірностями. Скажімо, робітник отримує в результаті трудової діяльності зарплату, а підприємець — прибуток. Окремою сферою суспільних відносин стає обмін, який, так само як і розподіл, є моментом і самого виробництва і водночас особливою фазою руху готового продукту. Всередині виробництва відбувається обмін діяльністю чи певними частинами продукту. А за межами виробництва обмін продукту здійснюється в різноманітних формах (наприклад, бартеру, купівлі-продажу). Таким чином, у процесі створення економічних благ складається система економічних відносин, що включає виробництво, розподіл, обмін та споживання. Можна сказати, що ми вийшли на перший рівень предмета економічної теорії. Яким чином з’являються ці відносини? На перший погляд здається, що їх свідомо формують люди. Але це не так. Основою формування та функціонування економічних відносин є об’єктивні економічні закони. Слід розрізняти природні, юридичні та 11 Глава 1. Економічна теорія як наука
економічні закони. Природні закони існують об’єктивно, поза свідомістю людей. Юридичні закони свідомо створюються людьми. Економічні ж закони, на відміну від природних і юридичних, виникають тільки в процесі економічної діяльності і змінюються разом із нею.
Отже, економічні закони — це об’єктивні, постійні, стійкі, сталі, причинно-наслідкові взаємозв’язки між економічними явищами чи процесами. Їх не можна створити, вони формуються поза межами свідомості та волі людей. Цим вони наближаються до законів природи. Люди не тільки використовують їх, але й створюють для них певні умови. Так, наприклад, закони ринкової економіки об’єктивно прокладали собі шлях у річищі соціалістичних відносин, що відбувалося незаконним шляхом і виявлялося в певних видах економічної злочинності. Свідомий процес створення умов для розвитку ринкових відносин в перехідній економіці відкрив простір для дії об’єктивних законів саме цього середовища.
Розрізняють економічні закони найзагальніші, загальні й специфічні, які діють спільно і утворюють цілісну систему економічних законів. Найзагальніші економічні закони діють у всіх економічних системах (закон економії часу, підвищення потреб); загальні закони — лише в кількох економічних системах (закони товарного виробництва, попиту і пропозиції, грошового обігу). Специфічні закони є характерними для певної економічної системи та окремої її сфери (закони додаткової вартості, монопольного прибутку). Отже, можна сказати, другий рівень предмета економічної теорії утворюють об’єктивні економічні закони, що регулюють економічні відносини. Перший та другий рівень предмета переважно вивчає політична економія як одна із перших форм економічної теорії. Головною складовою в назві цієї науки є саме «політика» (від грец. politikē — державна діяльність), тобто діяльність, пов’язана з відносинами між класами, націями, соціальними групами, партіями та державами. Політика передбачає участь у справах держави, а ще точніше — концентровано відстоює інтереси панівного класу, що визначає її форму, завдання та зміст. Тому політекономія (рабовласницька, феодальна, буржуазна, пролетарська) більшою мірою має класовий характер.
Якщо закони визначають внутрішній прихований характер функціонування економічних відносин, то на поверхні економічні відносини реалізуються через економічну поведінку суб’єктів — сукупність вчинків та дій, спрямованих на задоволення потреб. Вивчення економічної поведінки суб’єктів є третім рівнем предмета, що більш цікавить таку економічну теорію, яка дістала назву економікс. Оскільки людські потреби необмежені, а природні ресурси є обмеженими, суб’єктам завжди слід орієнтуватися на їх раціональне використання, тобто співвідносити витрати і результати. Раціональна економічна поведінка спрямована на вирішення 12 Розділ І. Вступ до економічної теорії
основних економічних питань — що виробляти (тобто які блага необхідні), як виробляти (які засоби, технології, спроможність можуть бути задіяні), для кого виробляти (тобто хто споживатиме або сплачуватиме за вироблені блага). У процесі вирішення цих питань економічна поведінка здійснюється через певні принципи, тобто основні та похідні умови. До таких принципів належать: альтернативність (наявність кількох варіантів використання ресурсів і споживання благ), заміщення (необхідність відмовлятися від використання ресурсів в якомусь напрямі для їх задіяння в інших), обмеженість (наявність певних перепон, бар’єрів для здійснення діяльності чи нестача необхідних ресурсів) і, нарешті, вибір (прийняття рішення з огляду на існуючі умови).
У процесі здійснення економічної поведінки у свідомості людей відбувається переробка отриманої інформації, її відтворення та відображення, тобто формується економічне мислення як узагальнена система уявлень, понять, знань, теорій, що відображають умови їхнього економічного життя. Економічне мислення може бути двох типів: буденне, що формується на рівні життєвого досвіду, та наукове, тобто пов’язане із використанням понятійного та категоріального наукового апарату на професійному рівні.
Отже, ми з’ясували три рівні предмета економічної теорії, що в узагальненому вигляді дає підстави сформулювати його так: економічна теорія вивчає економічні відносини між людьми, які виникають у процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання економічних благ. Ці економічні відносини регулюються об’єктивними економічними законами і реалізуються через економічну поведінку суб’єктів, які приймають рішення в умовах необмежених потреб і обмежених ресурсів.
Оскільки всі вищезазначені процеси відбуваються на різних рівнях функціонування економіки, предмет економічної теорії набуває багатоярусної структури, яка складається з:
мікроекономіки (вивчає економічну поведінку окремих економічних суб’єктів — споживачів і виробників, власників ресурсів та закономірності функціонування окремих видів ринків);
макроекономіки (аналізує економічну поведінку сукупних суб’єктів економіки, закономірності функціонування національної економіки в цілому);
мезоекономіки (вивчає галузі народного господарства, проміжні системи та комплекси: воєнно-промисловий, агропромисловий, енергетичний та ін.);
Світової (міжнародної) економіки(досліджує систему світового господарства, міжнародні економічні зв’язки та закономірності їхнього розвитку).13 Глава 1. Економічна теорія як наука
Date: 2015-09-05; view: 284; Нарушение авторских прав