Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Основні напрями сучасної економічної науки





Сучасна зарубіжна економічна наука характеризується неоднорід­ністю, наявністю кількох напрямів, шкіл, течій. Це пов’язано з теоре­тичним відображенням економічних інтересів різних верств населення та особливостями економічного розвитку різних країн.

Більшість сучасних економічних теорій виникло наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. Всю сукупність течій, шкіл західної економічної думки можна умовно згрупувати в такі три головні напрями: 1) неокласична економічна теорія; 2) кейнсіанство; 3) інституціоналізм.

Неокласичний напрям економічної теорії виник у 70-х роках ХІХ ст. як альтернативний класичній політичній економії та марксизму. Його засновники — австрійські економісти К. Менгер, Ф. Візер, Є. Бем-Баверк, англійські економісти У. Джевонс, А. Маршалл, швейцарський економіст Л. Вальрас, американський економіст Дж. Кларк, шведський вчений К. Віксель. У західній економічній літературі неокласичний напрям має назву «суб’єктивна школа» і виступає проти активного втручання держави в економіку.

Неокласицизм охоплює низку шкіл економічної теорії: австрійську, англійську, американську, лозанську, російську, українську та ін. Нерідко ці школи економічної теорії дістають інші відповідні назви — суб’єктивно-психологічна, математична. У першому випадку критері­єм є географічне місце виникнення та розвитку школи, у другому — переважає метод дослідження. Водночас вони ґрунтуються на спільних методологічних принципах. Економісти-суб’єктивісти намагалися протиставити класичній теорії трудової вартості теорію суб’єктивної цінності. Методологічними засадами неокласичного напряму є мікро­аналіз і маржиналізм (від фр. мarginal — граничний). У своїх дослідженнях вони широко використовують граничні величини і відповідні їм категорії — гранична корисність, гранична продуктивність, гранич­23 Глава 2. Етапи виникнення, становлення та розвитку економічної теорії

ні витрати, граничні доходи та ін. Представниками маржиналізму є К. Менгер, Ф. Візер, У. Джевонс, Л. Вальрас.

Предметом свого дослідження представники некласицизму обрали чисту економіку, або економіку взагалі, тобто таку, яка абстрагується від історичної і національної форм, типів і форм власності. Наприклад, У. Джевонс так визначив предмет економічної теорії: «Дано: певна кількість людей з різноманітними потребами та виробничими можливостями; треба визначити: спосіб використання праці, що максимізує корисність продукту».

Акцент на дослідження діяльності окремого індивіда, підприємця, безпосереднього працівника був підставою для характеристики неокласичного напряму як суб’єктивної школи. У цьому полягає суттєва відмінність неокласицизму від класичної політичної економії.

Неокласична теорія набула найбільшого розвитку в працях англій­ського економіста А. Маршалла, який розробив теорію ціни як симбі­оз витрат виробництва, граничної корисності, попиту та пропозиції і запровадив нові терміни: «ціна попиту», «ціна пропозиції», «ціна рів­новаги», «еластичність попиту».

З новим трактуванням предмета економічної теорії пов’язана відмова неокласиків від традиційної назви економічної науки «політична економія» на користь більш нейтральної «економікс». Найбільш розгорнуте визна­чення предмета економіксу дав сучасний американський економіст, лау­реат Нобелівської премії з економіки П. Самуельсон: «Економікс — це наука про те, які з рідкісних продуктивних ресурсів люди і суспільство протягом часу, за допомогою грошей і без їх участі, обирають для вироб­ництва різних товарів і розподілу їх з метою споживання тепер і в майбут­ньому між різними людьми і групами суспільства».

Отож неокласицизм характеризують такі його основні риси:

у центрі уваги є аналіз не об’єктивних закономірностей господар­ських процесів, а суб’єктивістських та психологічних умов економіч­ної поведінки суб’єктів, вияв принципів прийняття рішення ізольованими індивідами;

інтерес спрямовано не на процес змін, що відбуваються в еконо­мічних явищах, а на стан, в якому вони досягають рівноваги у про­цесі свого функціонування. З цією метою широкого використання набуває статистичний аналіз та математичні методи, що дають змогу розглядати явища незмінними в часі;

для дослідження економічної поведінки суб’єктів та умов прийнят­тя ними рішення велике значення мають не загальні характеристики явищ, а додаткові обставини, що приводять до змін. Тому виникає по­треба в дослідженні додаткових (граничних) величин в корисності, 24 Розділ І. Вступ до економічної теорії

витратах, продуктивності і т. ін. Застосування методу граничного ана­лізу дало назву новому напряму неокласицизму — маржиналізм;

основним об’єктом дослідження стають не об’єктивні закономір­ності формування вартості (як у класичній теорії), а цінність, яка роз­глядається як суб’єктивне сприйняття (ступінь корисності залежно від кількості благ, інтенсивність бажання) необхідності блага з урахуван­ням граничної корисності та витрат. Цінність впливає на ціну, попит та пропозицію;

витрати виробництва розглядаються не як реальні затрати вироб­ничих факторів, а як оцінка альтернативних можливостей їх викорис­тання в іншому виді діяльності.

Практичне застосування методів регулювання економіки, побудо­ваних на принципах неокласичної теорії, не змогло запобігти кризовим явищам. Велика депресія 1929–1933 рр. виявила недостатність основних положень класичної теорії, яка не враховувала впливу монополій на ціноутворення. Тому виникає потреба в теорії, яка б змогла роз’яснити причини кризових явищ та виявити способи запобігання їм. На ці питання дає відповідь інша економічна теорія — кейнсіанство.

Кейнсіанство ґрунтується на теорії відомого англійського еконо­міста Дж. М. Кейнса, викладеній у його головному творі «Загальна теорія зайнятості, процента та грошей» (1936). Предметом свого до­слідження кейнсіанство обрало національну економіку в цілому. Кейнс та його послідовники висунули на передній план практичну функцію економічної науки, спрямовану на оздоровлення та стабілізацію еко­номіки шляхом державного регулювання ринкових відносин.

Кейнсіанці твердили:

ринок не є ідеальною моделлю саморегулювання економіки, оскільки не дає можливості забезпечити автоматичне відновлення порушеної рівноваги; остання не може залежати від діяльності окремих суб’єктів;

основну увагу необхідно приділяти макропроцесам, де відбувається взаємодія між індивідами:

економічна система в динаміці завжди є нерівноважною, оскільки попит не йде автоматично за пропозицією, а тому необхідно основну увагу приділяти умовам регулювання сукупного ефективного попиту (тобто попиту всіх суб’єктів економіки);

велике значення для формування рівноважного стану економіки мають дії держави, передусім її фінансові, податкові, бюджетні можливості;

споживання у людей відбувається під впливом психологічних фак­торів (тобто існує схильність до споживання) і прямо не залежить від розміру доходів, частина якого завжди спрямована на заощадження, які стають основою для інвестицій;25 Глава 2. Етапи виникнення, становлення та розвитку економічної теорії

держава повинна формувати ефективний попит шляхом стимулю­вання споживання, регулювання заощаджень та інвестицій, які стають основним об’єктом дослідження та державного регулювання. Саме це забезпечує зростання національного доходу.

Практична спрямованість теорії Кейнса забезпечила їй широку популярність у діяльності урядів багатьох країн у післявоєнні роки, коли почали використовуватися антициклічні та антиінфляційні про­грами. Кейнсіанські рекомендації стали науковою програмою для створення змішаної економіки.

Але в 1970-х роках в економіці більшості країн спостерігаються труднощі, пов’язані із суттєвим спадом національних виробництв, зростанням безробіття, світовими структурними кризами (екологічною, сировинною, валютною), що призвело до зменшення інтересу до чи­стого кейнсіанства, появи неокейнсіанських та посткейнсіанських поглядів, відродження нових неокласичних напрямів.

Так, з початку 1950-х років у неокейнсіанських теоріях починають активно розроблятися проблеми темпів та факторів зростання національ­них економік, співвідношення між зайнятістю та інфляцією. Серед різно­манітних варіантів неокейнсіанства особливо вирізняється теорія еконо­мічного зростання (Р. Харрод, С. Домар), в якій обґрунтовується висновок про те, що інвестиції є головним чинником економічного зростання.

Цю ж проблему намагаються розв’язати представники «неокласич­ного синтезу», родоначальником якого стає П. Самуельсон — автор найвідомішого у світі підручника з економікс. Він намагається органіч­но поєднати методи ринкового та державного регулювання економіки.

Посткейнсіанці (найвідомішим представником яких є Дж. Робінсон) у 1960–1970-ті роки зробили спробу виявити вплив на процес відтво­рення такого фактора, як розподіл доходів (зробити їх більш рівними), що дало б змогу обмежити ринкову конкуренцію і впровадити більш ефективні заходи для боротьби з інфляцією. Посткейнсіанство залучило до сфери досліджень також соціально-економічні інститути, що сприя­ло зближенню оновленого кейнсіанства з інституціоналізмом.

Неолібералізм як наукова школа виник майже одночасно з кейнсіанством у 1930-ті роки. В основу концепції покладена вимога невтручан­ня держави в економіку. Суть теоретичних положень неолібералізму полягає в тому, що він визначає і наголошує на існуванні очевидного зв’язку між індивідуальною свободою, приватною власністю та еконо­мічною ефективністю суспільства. Головними теоретиками лібераліз­му ХХ ст. є Л. Мізес, Ф. Хайєк, А. Мюллер-Армак, В. Ойкен та ін.

Date: 2015-09-05; view: 462; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА...



mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.005 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию