Література [1,2,3,5,22,28,50,60,62,68,88,91,92,98]

Методичні вказівки:

Господарсько-правова відповідальність визначається як обов’язок суб’єктів господарювання за допущені ними правопорушення перетерплювати негативні обтяжливі для них наслідки, як правило, майнового або немайнового характеру, які передбачені санкцією норми права. Інакше кажучи, відповідальність – зафіксована в нормативних актах чи передбачена договором міра примусу, що застосовується до особи, яка вчинила правопорушення.

Господарсько-правова відповідальність має свої функції, які визначаються як сукупність дій щодо застосування до правопорушника у сфері господарювання передбачених законом чи договором санкцій, а також правових наслідків такого застосування. Виділяють такі основні функції:

- стимулююча, яка полягає у застосуванні до правопорушника економічних (майнових) санкцій з метою спонукати його до належного та вчасного виконання зобов’язань;

- штрафна, яка зумовлюється невиконанням або неналежним виконанням правопорушником договірних зобов’язань і полягає у застосуванні щодо нього штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня);

- функція попередження правопорушень, яка полягає у застосуванні (господарським судом, судом) правових засобів, спрямованих на усунення причин та умов правопорушення;

- компенсаційна функція, яка полягає у відновленні порушеного правопорушенням майнового стану потерпілого шляхом застосування на його користь компенсаційних майнових санкцій, стягуваних з правопорушника;

- інформаційна функція має на меті сигналізувати (через подання претензії, позову тощо) про неблагополучний стан, наявні хиби у господарській діяльності суб’єкта.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ст. 218 ГК України).

При цьому слід пам’ятати, що до складу правопорушення у сфері господарювання входить:

- об’єктивна сторона (невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання; порушення правил здійснення господарської діяльності);

- суб’єкт господарського правопорушення (учасники господарських відносин);

- об’єкт господарського правопорушення (загальногосподарський інтерес та/або інтереси інших учасників господарських відносин);

- суб’єктивна сторона (вина конкретних посадових осіб суб’єкта господарювання – порушника. Слід зазначити, що в сучасній теорії практиці застосування господарсько-правової відповідальності всебільшого поширення набуває підхід, за якого наявність вини не єобов’язковим, якщо інше не встановлено законом).

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції, адміністративно-господарські санкції (ст. 217 ГК України).

Відшкодування збитків. Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ст. 224 ГК України).

Учасник, який вчинив господарське правопорушення, зобов’язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі, якщо збитків завдано іншим суб’єктам, – зобов’язаний відшкодувати на вимогу цих суб’єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Сторона, яка порушила своє зобов’язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У противному разі ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

Сторона господарського зобов’язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі, якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов’язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.

Не підлягають відшкодуванню збитки, завдані правомірною відмовою зобов’язаної сторони від подальшого виконання зобов’язання.

Відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням зобов’язання, не звільняє зобов’язану сторону від виконання зобов’язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов’язання (ст. 226 ГК України).

Штрафні санкції. Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ст. 230 ГК України).

Законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або пов’язано з виконанням державного контракту, або виконання зобов’язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов’язання щодо якості (комплектності)товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення термінів виконання зобов’язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ст. 231 ГК України).

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов’язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями.

Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли:

- допускається стягнення тільки штрафних санкцій;

- збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції;

- за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано (ст. 232 ГК України).

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ст. 233 ГК України).

Оперативно-господарські санкції – це заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов’язання, що використовується самими сторонами зобов’язання в односторонньому порядку.

До суб’єкта, який порушив господарське зобов’язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, якщо вони передбачені договором. Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб’єкта, який порушив господарське зобов’язання (ст. 235 ГК України).

У господарських договорах сторони можуть передбачити використання таких видів оперативно-господарських санкцій:

1) одностороння відмова від виконання свого зобов’язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це – уразі порушення зобов’язання іншою стороною;

§ відмова від оплати за зобов’язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано боржником без згоди іншої сторони;

§ відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо;

2) відмова управненої сторони зобов’язання від прийняття подальшого виконання зобов’язання, порушеного іншою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов’язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію тощо);

3) встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов’язань стороною, яка порушила зобов’язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки її якості тощо;

4) відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною, яка порушує зобов’язання.

Зазначений перелік оперативно-господарських санкцій не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції (ст. 236 ГК України).

Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред’явлення претензії порушнику зобов’язання. У разі незгоди із застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду із заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

Оперативно-господарські санкції можуть застосовуватися одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій (ст. 237 ГК України).

Адміністративно-господарські санкції. За порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Згідно зі ст. 239 ГК України до суб’єктів господарювання можуть застосовуватися такі види адміністративно-господарських санкцій:

- вилучення прибутку (доходу);

- адміністративно-господарський штраф;

- стягнення зборів (обов’язкових платежів);

- застосування антидемпінгових заходів;

- припинення експортно-імпортних операцій;

- застосування індивідуального режиму ліцензування;

- зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб’єктом господарювання певних видів господарської діяльності;

- анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб’єктом господарювання окремих видів господарської діяльності;

- обмеження або зупинення діяльності суб’єкта господарювання;

- скасування державної реєстрації та ліквідація суб’єкта господарювання;

- інші адміністративно-господарські санкції, встановлені ГК та іншими законами.

Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців із дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік із дня порушення цим суб’єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Слід мати на увазі, що крім господарсько-правової відповідальності за правопорушення у господарській сфері можуть бути застосовані адміністративна і кримінальна відповідальності.

До адміністративної відповідальності за порушення у сфері господарювання притягаються фізичні особи - посадові (службові) особи суб’єктів підприємницької діяльності, посадові (службові) особи органів державної влади і управління, а також фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності. На юридичних осіб заходи адміністративної відповідальності накладатися не можуть; їх відповідальність обмежується господарсько-правовими санкціями.

Діяння, за вчинення яких передбачена адміністративна відповідальність, містяться виключно у законах, до яких, зокрема, належить спеціалізований кодифікований нормативний акт - Кодекс України про адміністративні правопорушення. Глава 12 Кодексу присвячена адміністративним правопорушенням, що вчиняються в сфері торгівлі, громадського харчування, послуг, в галузі фінансів і підприємницькій діяльності, і передбачає відповідальність за:

• порушення правил торгівлі і надання послуг працівниками торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю (ст. 155);

• порушення порядку проведення розрахунків (ст. 155-1);

• обман покупця чи замовника (ст. 155-2);

• порушення правил торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами (ст. 156);

• порушення законодавства про захист прав споживачів (ст. 156-1);

• порушення встановленого порядку промислової переробки, зберігання, транспортування або знищення конфіскованих спирту, алкогольних напоїв чи тютюнових виробів (ст. 156-2);

• порушення правил торгівлі на ринках (ст. 159);

• торгівлю з рук у невстановлених місцях (ст. 160);

• незаконну торговельну діяльність (ст. 160-2);

• незаконний відпуск або придбання бензину чи інших пально-мастильних матеріалів (ст. 161);

• порушення правил про валютні операції (ст. 162);

• порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів з емісії цінних паперів (ст. 163);

• правопорушення у сфері ведення податкового обліку, обліку доходів і витрат, сплати податків та інших обов’язкових платежів, порушення законодавства з фінансових питань (ст. ст. 163-1, 163-4, 164-1, 164-2, 165-1, 165-3, 165-4, 166-6)

• порушення порядку заняття господарською діяльністю (ст. 164);

• порушення, пов’язані із зловживанням монопольним становищем і недобросовісною конкуренцією (ст. ст. 164-3, 166-1 — 166-4);

• несвоєчасне здавання виторгу (ст. 164-4)

• зберігання або транспортування алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка (ст. 164-5);

• правопорушення під час демонстрування і розповсюдження фільмів (ст. ст. 164-6 — 164-8);

• незаконне розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних (ст. 164-9), порушення законодавства, що регулює виробництво, експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування, експорт, імпорт обладнання чи сировини для їх виробництва (ст. 164-13);

• порушення законодавства, що регулює здійснення операцій з металобрухтом (ст. 164-10);

• порушення законодавства про бюджетну систему України (ст. 164-12);

• порушення законодавства про здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти (ст. 164-14);

• порушення порядку формування та застосування цін і тарифів (ст. 165-2);

• правопорушення у банківській сфері (ст. ст. 166-5, 166-7, 166-8);

• порушення законодавства щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом (ст. 166-9).

Крім Кодексу України про адміністративні правопорушення, заходи адміністративної відповідальності можуть бути передбачені деякими іншими законами. Так, відповідальність за порушення митних правил передбачена у гл. 57 Митного кодексу України. Частина 3 ст. 29 Закону України від 4 березня 1992 р. «Про приватизацію державного майна» (в редакції Закону від 19 лютого 1997 р.) встановлює, що посадові особи державних органів приватизації, інших органів виконавчої влади несуть адміністративну відповідальність у вигляді штрафу за: безпідставну відмову у прийнятті заяви про приватизацію; порушення строків розгляду заяви про приватизацію; порушення умов і порядку проведення конкурсу, аукціону, продажу акцій (часток, паїв); порушення умов і порядку передачі акцій акціонерних товариств, створених у процесі приватизації, корпоратизації; необгрунтовану відмову від продажу підприємства (майна, акцій); безпідставну відмову в наданні інформації про об’єкт приватизації; ч. 5 цієї статті встановлює відповідальність керівника приватизованого підприємства за недопущення працівників державних органів приватизації, протидію чи перешкоджання проведенню ними перевірки дотримання умов договору купівлі-продажу державного майна.

Закон України від 24 лютого 1994 р. «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (ст. 46) передбачає адміністративну відповідальність за порушення санітарного законодавства або невиконання постанов, розпоряджень, приписів, висновків посадових осіб органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби. Стаття 13 Закону України від 30 жовтня 1996 р. «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» встановлює відповідальність за адміністративні правопорушення, пов’язані з діяльністю на ринку цінних паперів. Частиною 16 ст. 106 Закону України від 9 липня 2003 р. «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлює штрафи, що накладаються на посадових осіб за: приховування (заниження) суми заробітної плати (виплат, доходу), на яку нараховуються страхові внески; порушення встановленого порядку нарахування, обчислення та строків сплати страхових внесків; ухилення від реєстрації або несвоєчасної реєстрації платника страхових внесків в органах Пенсійного фонду, неподання відомостей про обставини, що спричиняють зміни юридичного статусу страхувальника, порядку сплати ним страхових внесків; порушення встановленого порядку використання та здійснення операцій з коштами Пенсійного фонду і накопичувального фонду; неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності щодо страхових внесків, коштів Пенсійного фонду і накопичувального фонду або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, та іншої звітності; вчинення дій, що перешкоджають працівникам виконавчих органів Пенсійного фонду в здійсненні перевірок.

Кримінальна відповідальність за злочини у сфері господарської діяльності передбачена розділом VII Кримінального кодексу України і застосовується, як і адміністративна, залежно від конкретного злочину до фізичних осіб, в тому числі тих, що мають статус суб’єктів підприємницької діяльності. До діянь, які мають ознаки злочинів відповідно до положень Кодексу, відносяться:

• виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї (ст. 199);

• незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення (ст. 200);

• контрабанда (ст. 201);

• порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю, зайняття забороненими видами господарської діяльності (ст. ст. 202, 203);

• порушення законодавства, що регулює виробництво, експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування, експорт, імпорт обладнання чи сировини для їх виробництва (ст. 203-1);

• незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів (ст. 204);

• фіктивне підприємництво (ст. 205);

• протидія законній господарській діяльності (ст. 206);

• ухилення від повернення виручки в іноземній валюті (ст. 207);

• незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків (ст. 208);

• легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, та порушення відповідного законодавства (ст. ст. 209, 209-1);

• порушення законодавства про бюджетну систему України (ст. ст. 210, 211);

• ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів (ст. 212);

• порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом (ст. 213);

• порушення правил здачі дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння (ст. 214);

• підроблення знаків поштової оплати і проїзних квитків (ст. 215);

• незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору чи контрольних марок (ст. 216);

• незаконне виготовлення, збут або використання державного пробірного клейма (ст. 217);

• злочини у сфері фінансової неспроможності та банкрутства (ст. ст. 218-221);

• шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 222);

• порушення порядку випуску (емісії) та обігу цінних паперів (ст. 223);

• виготовлення, збут та використання підроблених недержавних цінних паперів (ст. 224);

• обман покупців та замовників (ст. 225);

• фальсифікація засобів вимірювання (ст. 226);

• випуск або реалізація недоброякісної продукції (ст. 227);

• примушування до антиконкурентних узгоджених дій (ст. 228);

• незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару (ст. 229);

• незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю, або їх розголошення (ст. ст. 230, 231);

• злочини у сфері приватизації (ст. ст. 233--235).