Оцінка результатів слідчого експерименту

Результати слідчого експерименту повинні розглядатися лише в сукупності з іншими матеріалами розслідуваної кримінальної справи. Їх службова роль полягає в тому, що вони або підтверджують або спростовують існувала у слідчого припущення, або самі стають базою для знову виникає припущення про факт чи явище. Щоб результати експерименту могли служити підставою чи спростуванням фігурував в справі версії, висновки слідчого або суду з результатів експерименту повинні бути достовірні, тобто істинні, повинні відображати об'єктивно існуючу дійсність. У тому випадку, якщо результати експерименту служать базою для висунення нової версії, нового припущення про факт чи явище, висновки, зроблені з них, можуть бути як достовірними, так і вірогідними. Для того, щоб детально розглянути ці положення, зупинимося спочатку на поняттях достовірності та ймовірності в кримінальному судочинстві.
Достовірність в кримінальному судочинстві означає повну відповідність висновків слідчого і суду об'єктивної реальності, тобто встановлення у цій справі об'єктивної істини, єдино правильне рішення питання, тому що істина завжди одинична, конкретна. Імовірність же завжди означає тільки припущення, гіпотезу. Причому це припущення, навіть якщо воно володіє найвищим ступенем імовірності, не перестає бути припущенням, а тому не виключено іншого, навіть прямо протилежного припущення.
Викладене відмінність між достовірністю і ймовірністю пояснює, чому висновки з результатів слідчого експерименту тільки тоді можуть служити підтвердженням або спростуванням версій, коли вони достовірні.
У тих випадках, коли висновки з результатів слідчого експерименту служать підставою лише для висунення тих чи інших припущень, вони можуть бути як достовірними, так і вірогідними, так як наявність вірогідних за своїм характером даних не є перешкодою для висунення слідчих версій.
Ймовірний характер виведення їх результатів слідчого експерименту не є перешкодою для висунення припущення.
Достовірність висновків з результатів експерименту залежить від достовірного характеру цих самих результатів. Достовірний висновок може бути зроблений тільки з достовірних результатів експерименту. Якщо одна частина дослідів призводить до одного результату, а інша - до іншого з таких результатів не може бути зроблений достовірний висновок.
Достовірність висновків з результатів експерименту залежить, далі, від ступеня подібності тих умов, в яких проводиться експеримент, з умовами справжнього події.
Стосовно до окремих видів слідчого експерименту питання про достовірність висновків з їхніх результатів практично перетворюється на питання про достовірну цінності результатів проведених дослідів. З цієї точки зору, всі зазначені раніше види слідчих експериментів можуть бути розділені на дві групи: слідчі експерименти, якими встановлюється можливість або неможливість того чи іншого факту чи явища (можливість спостереження, сприйняття факту чи явища, можливість вчинення будь - які дії, можливість існування явища), і слідчі експерименти, якими встановлюється зміст самого факту, або процес його походження.
Проте встановлення можливості ще не означає встановлення дійсності. Наприклад, якщо при проведенні експерименту встановлено, що постріл, що пролунав у дворі будинку, чути в кімнаті, де живе свідок, це означає, що він міг його чути, але не свідчить про те, що він його чув в дійсності.
Встановлення можливості того, чи іншого факту означає ймовірність його існування, але не дає підстав стверджувати категорично, що цей факт дійсно мав місце в момент розслідуваної події. Негативне рішення, тобто затвердження неможливості даного факту, явища, означає його неможливість в момент розслідуваної події, якщо результати експерименту достовірні. Наприклад, якщо експериментом встановлено неможливість проникнення дорослої людини в пролом, виявлений в стелі магазину, то це буде означати, що при скоєнні крадіжки доросла людина не проліз в цей пролом.
Таким чином, негативний результат експерименту при його достовірності носить категоричний характер і дозволяє на його основі зробити не ймовірний, а достовірний висновок.
При проведенні слідчих експериментів, якими встановлюється зміст самого факту чи процесу його походження, вирішується питання про те, як сталося те чи іншу подію або ж, як утворилися сліди цієї події. Висновки з результатів даних експериментів можуть також носити як достовірний, так і ймовірний характер. Якщо шляхом експерименту встановлюється, що дана подія могло відбутися тільки так і не інакше або тільки не так, а як завгодно інакше, то висновки з подібних результатів експерименту будуть носити категоричний, достовірний характер. В тих же випадках, коли слідчим експериментом встановлюється лише можливість певного перебігу події, можливість утворення слідів даними чином, то висновки з результатів цих експериментів будуть тільки вірогідними, оскільки можливість перебігу події даними чином ще не виключає, що воно протікало інакше, ще не дозволяє стверджувати, що воно протікало тільки так.
Результати слідчих експериментів часом можуть мати вирішальну роль, і докорінно змінити хід судового розгляду, тому важливо, щоб результати експерименту були враховані. Як встановлює ст. 83 КПК України, протоколи слідчих дій та протоколи судових засідань допускаються в якості доказів, якщо вони відповідають вимогам, встановленим КПК.
Як уже було згадано вище, оцінка результатів експерименту в протокол не вноситься, оскільки це робота, що проводиться слідчим, що вимагає аналізу і зіставлення отриманих результатів з наявними даними по справі, що, часом, затягується в часі.
Процес оцінки слідчим результатів слідчого експерименту, в кінцевому рахунку, може бути представлений таким чином:
а) перевірка необхідності виробництва слідчого експерименту, правильності визначення його цілей і змісту виконаних дослідів;
б) перевірка правильності умов, в яких проводився експеримент;
в) оцінка достовірності результатів слідчого експерименту;
г) зіставлення отриманих в результаті слідчого експерименту висновків з іншими доказами у справі.
Оцінивши результати слідчого експерименту, слідчий приймає рішення або 1) про виробництво повторного слідчого експерименту, або, 2) про шляхи використання результатів слідчого експерименту в процесі подальшого розслідування.
Якщо при оцінці результатів слідчого експерименту слідчий виявляє та чи інша обставина, що ставить під сумнів достовірність цих результатів, і якщо є підстави вважати, що допущена помилка може бути усунена повторним експериментом, то такий експеримент повинен бути проведений.
Тактика повторного слідчого експерименту нічим не відрізняється від тактики експерименту, який проводиться в перший раз. Повинні бути дотримані всі процесуальні правила і тактичні умови його проведення. Процес оцінки його результатів також не має суттєвих особливостей.
Висновки з результатів слідчого експерименту можуть бути використані слідчим при подальшому розслідуванні двояким шляхом: в якості підстави для повторного виробництва тих чи інших слідчих дій і в якісному проведенні яких, після слідчого експерименту, зустрічається в практиці особливо часто, згадаємо про допит і слідчому огляді.
Повторний допит свідків і обвинувачуваних після проведення слідчого експерименту проводиться тоді, коли:
а) експеримент проводився для перевірки їх показань, результати слідчого експерименту дозволяють зробити висновок про те, що ці свідчення недостовірні;
б) експеримент проводився не для перевірки їх показань, а з іншою метою, але обставини, які встановлені експериментальним шляхом, об'єктивно суперечать цим показаннями;
в) експеримент з'явився засобом, що нагадує допитуваному ті чи інші обставини, що мають значення для справи.
Висновки з результатів слідчого експерименту можуть послужити підставою також і для проведення таких слідчих дій, які раніше у справі не проводилися. Зазвичай такими слідчими діями є допит, огляд, експертиза.
При провадженні слідчого експерименту може бути встановлено, що постріл, зроблений в кімнаті 1, чути в кімнатах 4, 5, 6 і 9. Логічний висновок з результатів слідчого експерименту буде полягати в тому, що люди, що знаходилися в цих кімнатах, чи міг чути постріл і, отже, якщо це має значення для справи, повинні бути допитані по вказаному факту. Таким чином, слідчий експеримент тягне за собою виробництво допитів.
До речі кажучи, результати слідчого експерименту можуть бути використані в якості засобу, що викривають допитуваного у брехні вже при первинному допиті: якщо слідчий експеримент проводився за даними, отриманим в результаті допиту інших осіб за аналогічними обставинами справи.
Ще Ганс Гросс наводив приклад, коли шляхом слідчого експерименту встановили те місце, звідки потерпілий був скинутий у воду (на макеті, за формою та вагою відповідного трупу). У цьому випадку слідчий експеримент логічно спричинив за собою слідчий огляд того місця, яке, за результатами експерименту, могло виявитися місцем вчинення злочину.
Виходячи з результатів експерименту, слідчий може вирішити питання і про необхідність проведення огляду інших предметів: одягу, на якій повинні були залишитися сліди фарби або вапна при проникненні через певний отвір у приміщення, знарядь, які найімовірніше могли б бути використані при здійсненні злочину, і т. п.
З результатами слідчого експерименту може бути причинно пов'язано і призначення експертиз, коли для вирішення виниклих питань потрібні спеціальні знання у галузі науки, мистецтва або ремесла. Так, наприклад, якщо в процесі слідчого експерименту буде встановлено, що ключами, знайденими при обшуку у підозрюваного, можна відкрити замок в кімнаті потерпілого, то буде потрібно виробництво експертизи для виявлення або не виявлення на цьому замку слідів від даних ключів.
У судовій практиці доводиться стикатися з питаннями оцінки необхідності слідчого експерименту у визначеннях касаційних і наглядових інстанцій, розпорядчих проведення цієї слідчої дії при дослідування справи. З питаннями оцінки результатів проведеного слідчого експерименту судом ми зустрічаємося, коли мова йде про їх доказової сили.
Аналізуючи недоліки в розслідуванні того чи іншого кримінальної справи, Верховний Суд РФ часто зобов'язує органи попереднього слідства встановити шляхом проведення слідчого експерименту, чи можливо вчинити певну дію або чи можливо спостерігати, сприймати за даних умов дане явище чи факт.
Як правило, наказуючи проведення слідчого експерименту, суд не входить у вирішення питання про тактичні прийоми його виробництва і обмежується лише вказівкою тих обставин, які мають бути з'ясовані у справі експериментальним шляхом.
Оцінюючи результати проведених у справі органами попереднього розслідування слідчих експериментів, суд, перш за все, звертає увагу на відповідність умов експерименту умовам справжнього події. Ступінь подібності умов є критерієм цінності отриманих в результаті експерименту висновків.
Вищевикладене дозволяє зробити наступні висновки:
а) результати слідчих експериментів приймаються судами як доказ і підлягають оцінці за загальними правилами оцінки доказів, зібраних органами попереднього розслідування;
б) доказательственная сила результатів слідчого експерименту визначається лише достовірністю цих результатів і правильністю зроблених з них висновків;
в) при оцінці результатів слідчого експерименту суди виходять, перш за все, зі ступеня подібності, досягнутого між умовами експерименту та умовами досліджуваної події.
Підводячи підсумки розглянутої чолі необхідно зробити наступні висновки:
1. Фіксація результатів слідчого експерименту полягає в складанні протоколу слідчого експерименту, який оформляється відповідно до правил ст.166 і 167 КПК України, складанні плану місцевості, де відбувається слідчий експеримент, складанні схем руху під час його виробництва, складанні графіків, у фотографуванні, відео - або кінозйомці.
2. Результати слідчого експерименту повинні розглядатися лише в сукупності з іншими матеріалами розслідуваної кримінальної справи.