Складності проблеми скандинавського соціалізму. Еволюція др. пол. 90-х рр. XX ст

В основу скандинавської моделі „змішаної економіки” покладено концепцію „функціонального соціалізму” шведських соціал-демократів: поєднання приватних і суспільних засад економічного розвитку на функціональній основі.

Реформістська пропаганда соціал-демократів передбачала еволюційний перехід до соціалізму черех удосконалення системи соціального забензпечення. Програму побудовано за принципом „солідарності”, який розглядається як компроміс „заінтересованих суспільних груп” (профспілки, обєднання підприємців). Цей принцип був „основною цінністю демократичного соціалізму”. Практичним втіленням принципу „солідарності” стала політика „солідарної заробітної плати”, яка формується на підставі угоди профспілок, обєднань підприємців щодо меж її зростання, тарифних ставок, умов праці. Основною рисою політики державного контролю за заробітною платою була і залишається тенденція „вимірювання” доходів різних суспільних верств.

З урахуванням цих реалій очевидною стає неприпустимість ідеології політики європоцентризму (як і панамериканізму), відповідно до принципів якої утверджується однолінійна уніфікація суспільних процесів. Нинішня Скандинавія є регіоном, найбільш співвідносним із соціал-демократією. Нордична держава загального добробуту розглядається переважно як продукт соціал-демократії. Шлях до нього був досить складним і довгим, але одним з її підсумків є радика-лізація політичного життя. На противагу йому в інших регіонах світу соціал-демократи з приходом до влади навпаки посилюють потенціал радикалізму.

Отже, скандинавська модель (шведська, норвезька тощо) виявилась успішною тому, що вона є саме скандинавською, а не тому, що є оптимальною для всіх суспільств