Уотергейтська справа 1972-74 рр. та відставка президента Р. Ніксона

Нова республіканська адміністрація Р.Ніксона, прово­дячи широкий перегляд зовнішньої політики США, усвідомлювала, що проблеми попередження війни, при­пинення гонки озброєнь, розрядки напруженості стали центральними в радянсько-американських відносинах і вимагали невідкладного вирішення. Такий підхід умож­ливив початок у листопаді 1969 р. радянсько-американських переговорів про обмеження стратегічних насту­пальних та оборонних озброєнь. Сприятливим тлом для таких переговорів було загальне ослаблення напруженості у світі в цей період, позитивні зміни у відносинах СРСР та його союзників з державами Західної Європи, насам­перед із ФРН.

У зв'язку із закінченням терміну Тимчасової угоди в жовтні 1977 р. кожна із сторін оголосила про свої наміри, доки не будуть завершені переговори та підписана нова угода, не вдаватися до будь-яких дій, несумісних із Тимчасовою угодою, за умови, що інша сторона демонст­руватиме таку ж стриманість.

Вотергейгський скандал та наступна відставка президента Р. Ніксона загальмували й ускладнили перего­ворний процес у галузі стратегічних наступальних озбро­єнь. Після відновлення в листопаді 1972 р. в Женеві пе­реговорів про ОСО американська сторона поставила питання про встановлення рівних сумарних лімітів на стратегічні носії СРСР і США, включаючи бомбарду­вальники. Пропонувалося також установити рівні ліміти на сукупну вагу, що закидається, для стратегічних сил обох країн. Таким чином США намагались обмежити розгортання в СРСР міжконтинентальних балістичних ракет із головними частинами, що розділяються, та добитися скорочення радянських ракет важкого типу. Ра­дянський Союз у відповідь наполягав на врахуванні в рівних лімітах американських ядерних засобів передового базування. Внаслідок непростих переговорів СРСР по­годився не зважати на американські ядерні засоби пере­дового базування, а Сполучені Штати зняли свою умову щодо обмежень ваги, що закидається Цей компроміс відкрив шлях новій домовленості.