Четверта Республіка у Франції. Конституція 1946 р. та її оцінка

Вибори в муніципальні органи відбувалися в більшій частині країни 29 квітня і 13 травня 1945 року. Але саме в проміжок між двома турами голосування капітулював німецький рейх і всі перспективи виявилися порушеними; департаментські вибори були відкладені до осені, а вибори в представницькі збори були попросту скасовані. Отже, у листопаду 1945 р. відбулися вибори в Установчі збори. Голосування проходило по “великих списках”, як звичайно після великих політичних потрясінь. Кожному департаменту було надано не менш двох місць у Зборах. Якщо населення департаменту перевищувало 125 тис. чоловік, надавалося додаткове місце на кожні сто тисяч чоловік. При наявності дев'яти і більш депутатських місць департаменти могли бути розбиті на частині.

19 квітня 1946 року конституція в цілому була остаточно прийнята 309 голосами проти 249. Більшість складалася з комуністів, соціалістів і депутатів, що примкнули до них; у меншість входили МРП, майже всі члени “Демократичного і соціалістичного союзу опору”, радикал-соціалісти, селяни, незалежні і члени “Республіканської партії волі” (ПРЛ).

Проект нової конституції у своїх принципах ґрунтувався на республіканській і демократичній конституційній традиції. Нова конституція проголошувала, що Франція - демократична, неподільна і соціальна республіка (ст. 40); що суверенітет належить народу (ст. 43); що французький народ здійснює свій суверенітет через своїх депутатів у Національних зборах (ст. 47). Разом з тим нова конституція вводила істотні зміни у відношенні заморських володінь і територій Франції, а також організації державної влади. Заморським територіям і володінням було присвячено, у порівнянні з колишніми конституціями, значно більше число статей. Ці положення були інкорпоровані в проект самої конституції, що доводило перевагу в Установчих зборах тенденцій до уніфікації й асиміляції. Разом з тим під впливом деяких федералістських орієнтацій у конституції виявлялися ознаки “те протиріч, то невизначеності”.