Це договір про відмову від війни як знаряддя національної політики та мирне вирішення всіх міжнародних суперечок

і конфліктів. Квітень 1927 р. Міністр закордонних справ Франції А. Бріан звернувся до державного секретаря США Ф. Келлога з пропозицією про укладення двостороннього фран-ко-американського договору "про вічну дружбу і оголо­шення війни поза законом".

США, які вклали великі капітали в європейську економі­ку і були зацікавлені в стабільності політичного становища в Європі, дали згоду на французькі пропози­ції, пропонуючи максимально розширити коло учасни­ків. Було складено текст договору. Серпень 1928 р. Договір Бріана-Келлога був підписаний у Парижі представниками 15 держав. Згодом цей договір підписали 65 країн.

Значення пакту:

1. Він проголошував відмову від війни як засобу врегулю­вання спірних питань.

2. Доводив необхідність розв'язання будь-яких суперечок і конфліктів мирними засобами.

3. Він засуджував агресивні війни і накладав певну мораль­ну відповідальність держав, які його підписали, перед світовою громадською думкою.

4. Проте цей пакт не зміг усунути тих суперечностей, які іс­нували в світі і які призвели до зростання напруженості в міжнародних відносинах.

Тема 3. ЗАХІДНІ ДЕМОКРАТІЇ СПОЛУЧЕНІ ШТАТИ АМЕРИКИ

ЗМІНА СТАТУСУ США ПІСЛЯ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

Перша світова війна дала сильний поштовх розвитку США.

Причини:

1. Сполучені Штати не зазнали воєнної розрухи.

2. Людські жертви в ході війни порівняно з іншими країна­ми невеликі (53 тис. осіб убитими і 230 тис. пораненими).

3. США одержали великі прибутки від воєнних поставок. Прибутки монополій протягом 1914-1919 рр. становили 33,6 млрд доларів.

4. Зросли капіталовкладення в американську економіку.

5. З випуску промислової продукції США випереджали Ве­лику Британію, Францію, Німеччину, Італію, Японію разом узяті.

6. Значно зріс американський промисловий потенціал. До 1925 р. США забезпечували майже половину світово­го видобутку кам'яного вугілля,

3/5 видобутку чавуну і сталі, 2/3 видобутку нафти, 85% випуску автомобілів.

7. Зросло промислове і сільськогосподарське виробництво, зменшилося безробіття, зросла заробітна плата.

8. Запроваджувалася раціоналізація виробництва. Багато підприємств перейшло на масовий випуск стан­дартних виробів.

9. Значно посилився інтелектуальний потенціал країни за рахунок еміграції.

У 1900-1920 рр. до США прибуло 14 млн осіб.

10. Змінився міжнародний фінансовий статус США.

Із боржника європейських країн вони перетворилися на могутнього кредитора. До Першої світової війни борг США європейським країнам становив 4,5 млрд доларів, а після Першої світової війни європейські країни були винні США 10 млрд доларів.

11. Головною формою експорту капіталу стали воєнні пози­ки, їхня загальна сума досягла у 1920 р. 11 млрд доларів.

12. Зросли і приватні американські інвестиції за кордоном, які становили на той час 7 млрд доларів.

ВНУТРІШНЬОПОЛІТИЧНИЙ КУРС СІІ^ ПІСЛЯ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

В цей період президентом США був Вудро Вільсон — 28-й президент від Демократичної партії (1913-1921 рр.)

1. Уряд Вільсона керувався у своїй політиці ідеологією
неолібералізму, який виник на початку століття і пе­
редбачав:

• активне втручання держави в економіку;

• здійснення часткових ліберальних реформ;

• поєднання вільної конкуренції з певними формами державного регулювання економіки.

2. Проводячи курс ліберальних реформ, намагався закрі­
пити за робітниками право на:

• створення організацій;

• проведення страйків;

• укладення колективного договору;

• встановлення співробітництва між працею і капіта­лом.

3. 1918 р. Конгрес США, де після виборів більшість належа­
ла республіканцям, вимагав:

• ліквідувати державне регулювання економікою;

• відмовитися від спроби ліберальних реформ.

4. Прикладом ліберального законодавства стало проведен­ня через Конгрес 19-ї поправки до Конституції США про надання виборчих прав жінкам (вступила в силу в серпні 1920 р.).

5. 1921 р. Президентом США став республіканець У. Гар-дінг (1921-1923 рр.), який зібрав понад 16 млн голосів. Він здійснив такі заходи:

• податковим законом 1921 р. скасував податок на при­бутки корпорацій;

• знизив податок на осіб, що мають високі доходи;

• новим тарифним законом 1922 р. підвищив мито на ввіз у країну промислових товарів, що призвело до зростання цін на внутрішньому ринку і прибутків мо­нополій;

• проводив курс "твердого індивідуалізму", висту­
паючи проти регулювання економіки.

ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНИЙ КУРС США ПІСЛЯ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

Зростання питомої ваги США в міжнародній економіці ство­рило умови для активного впливу США на світову політику.

1. 1917 р. Уряд В. Вільсона взяв курс на встановлення "світо­вого лідерства" США.

2. 8 січня 1918 р. В. Вільсон виступив з програмою експансії США, яка була викладена в "14 пунктах".

Це була програма післявоєнного устрою світу:

• США намагалися укласти вигідні для неї договори про переділ світу;

• прагнули міжнародного визнання принципів "відчине­них дверей" і "рівних можливостей" з метою ослаблен­ня позицій європейських держав;

• намагалися посилити свій вплив у країнах Азії, Африки, Латинської Америки.

3. Здійснити ці завдання американська делегація намагалася
на Паризькій мирній конференції 1919 р. Однак Англія і
Франція не хотіли йти на поступки і США уступили своїм
європейським партнерам:

• за чисельністю армії і флоту;

• за міцністю воєнно-політичних зв'язків з іншими краї­нами.

Це була дипломатична поразка В. Вільсона.

4. Опозиційна група на чолі з видатним діячем Республікан­ської партії Генрі Кеботом Лоджем виступила проти рати­фікації Версальського договору і вступу США у Лігу На­цій. Вони висунули лозунг "свободи рук", щоб домогтися воєнно-політичної переваги США над їхніми європейсь­кими партнерами.

5. 1920 р. Сенат не ратифікував Версальський договір і по­ложення про Лігу Націй. Це свідчило про поразку зовніш­ньополітичного курсу В. Вільсона. Поразкою закінчила­ся і спроба досягти успіхів у боротьбі проти радянської Росії.

6. Уряд республіканця Г. Гардінга (29-го президента США, 1921-1923 рр.), на противагу лозунгу В. Вільсона про "міжнародне співробітництво в рамках Ліги Націй", вису­нув лозунг "відмови від воснно-політичних союзів з європей­ськими країнами" і програму активної зовнішньополітич­ної діяльності.

1921 р. Був підписаний окремий мирний договір між США і Німеччиною.

7. Американський капітал впроваджувався в економіку країн Центральної і Південної Америки, а також країн Далекого Сходу. Все це загострило суперечності США з Великою Британією і Японією.

8. На Вашингтонській конференції (1921-1922 рр.) США досягли таких поступок зі сторони своїх суперників:

• була прийнята доктрина "відчинених дверей" стосов­но Китаю;

• підписані договори про обмеження морських озбро­єнь;

• прийнято рішення про недоторканність острівних во­лодінь держав-учасниць у Тихому океані.

Доктрина (від лат. — вчення) — провідний політичний

принцип у діяльності держави. Це свідчило про зростання ролі США в системі міжнародних відносин.

9. Щодо радянської Росії США провадили курс на вста­
новлення її економічної блокади та дипломатичної
ізоляції.

ПЕРІОД "ПРОСПЕРИТІ"

Проспериті (від англ.) — процвітання.

Особливості економічного розвитку США:

1. У Сполучених Штатах раніше, ніж в інших країнах, по­
чався період стабілізації (з 1922 р.).

Причини:

• велика місткість внутрішнього ринку;

• зростання експорту товарів у зарубіжні країни, особ­ливо в Європу, Латинську Америку.

2. Стабілізація в США характеризувалася найбільшою від­носною міцністю.

3. Промислове піднесення, яке почалося у 1922 р., було до­сить значним і стабільним. V

У 1929 р. обсяг промислового виробництва зріс на 78% порівняно з 1921 р.

4. Здійснення технічного переоснащення промисловості і
використання нових методів конвеєрного виробництва
сприяло швидкому зростанню продуктивності праці і
створило матеріальну базу для збільшення випуску про­
дукції.

5. Швидкими темпами розвивалися нові галузі промисло­вості (автомобільна, електротехнічна, хімічна, вироб­ництво синтетичних матеріалів), які ґрунтувалися на но­вітніх досягненнях науки і техніки.

6. Зросла питома вага США у світовій економіці. Наприкінці 20-х рр. на американських заводах і фабриках вироблялося 48% продукції світу.

7. Довготривале промислове піднесення супроводжувалося
колосальним зростанням вартості акцій.

За 1924-1929 рр. акції на Нью-Йоркській біржі зросли з 27 млрд до 90 млрд доларів (більше ніж утичі).

8. Значно зріс національний дохід США:

із 74,3 млрд у 1923 р. до 86,8 млрд доларів у 1929 р.

9. Зросла роль гігантських монополій.

10. Не всі галузі економіки мали промислове піднесення. Суднобудівництво, вугільна промисловість, текстильна, виробництво залізничного обладнання перебували в ста­ні застою.

11. Глибока криза характеризувала сільське господарство.

12. Після смерті Гардінга у 1923 р. президентом США став віце-президент Кальвін Кулідж, який виступав проти державного регулювання і проголошував принципи:

• "індивідуальної відповідальності" кожного американ­ця за свої дії;

• "справа кожного — у його руках";

• "справа Америки — бізнес".

Висновки:

1. Завдяки високим темпам розвитку економіки, сприятли­вим умовам для підприємництва США досягли панівно­го становища у світовому виробництві.

2. У соціальній сфері:

, • створювалися нові робочі місця;

• підвищувалася зарплата;

• зменшувався робочий день;

• запроваджувалося соціальне страхування;

• вводився 8-годинний робочий день.

Це сприяло зменшенню соціальної напруженості.

"ВЕЛИКА ДЕПРЕСІЯ" (1929-1933 рр.) 24 жовтня 1929 р. Значне падіння курсу акцій на Нью-Йорк­ській біржі. Це один із зовнішніх проявів початку еконо­мічної кризи.

Причини економічної кризи:

1. Надмонополізація капіталу та засобів виробництва. У США значна частина фінансів зосереджувалася в ру­ках фінансових груп Моргана, Дюпона, Рокфеллера, Ме­лена та ін.

2. Відсутність регулювання виробництва з боку держави.

3. Розрив між індустріальною могутністю і ємкістю внутрішнього ринку (тобто можливістю купувати цю продукцію на внутрішньому ринку), між зростанням обсягів вироб­ництва і рівнем доходів значної частини населення.

4. Низька платоспроможність населення.

Криза виявилася в:

1. Падінні виробництва.

• У 1932 р. загальний обсяг продукції промисловості становив лише 54% докризового періоду.

• Різко скоротилося виробництво у важкій промислово­сті: з 285 доменних печей улітку 1932 р. працювало лише 46.

• За обсягом виробництва США повернулися до рівня 1908 р.

2. Зменшенні доходів: у 10 разів скоротилися доходи вели­ких корпорацій.

3. Зменшенні обсягу торгівлі.

4. Кризі всієї фінансової системи країни.

За чотири роки кризи припинили діяльність 5,5 тис. бан­ків (1/5 частина всіх банків країни).

5. Розоренні бізнесменів (понад 100 тис. осіб).

6. Зростанні безробіття.

Армія безробітних досягла у 1933 р. 16,9 млн чол. Кожен третій робітник не мав роботи.

7. Погіршенні матеріального становища робітників. Реальна заробітна платня робітників до 1932 р. знизила­ся на 35-40%.

8. Погіршенні становища фермерів, які внаслідок падіння цін на сільськогосподарську продукцію і високих подат­ків розорилися.

Розорилося 14% фермерських господарств. З 1929 по 1932 р. за несплату боргів і податків було при­мусово розпродано 897 тис. ферм.

У період економічної кризи президентом США був республі­канець Герберт Гувер, який вважав, що причиною кризи є розлад повоєнного світового господарства і що США швид­ко її подолають. Але ці прогнози не справдилися.

1. Г. Гувер стояв на позиціях "твердого індивідуалізму" і рі­шуче виступав проти регулювання економіки державою.

2. Соціальні функції в державі він покладав на приватну доброчинність.

3. Організовував громадські роботи.

4. Невдало проводив аграрну політику.

У 1929 р. було створено федеральне фермерське управління, яке почало скуповувати сільськогосподарську продукцію, щоб не допустити падіння цін.

На складах нагромаджувалися великі запаси сільськогоспо­дарської продукції, які почали розпродувати у 1931 р., що погіршило становище фермерів.

Вивести країну з економічної кризи Г. Гуверу не вдалося. Це призвело до втрати його популярності на президентських виборах у 1932 р.

Після приходу до влади внаслідок виборів 1932 р. Ф. Руз­вельт почав здійснювати реформи в економічній і соціаль­но-політичній галузях на основі програми "нового курсу".

9 березня 1933 р. було скликано надзвичайну комісію Кон­гресу. За три місяці роботи було схвалено низку законів. Протягом "перших ста днів" президентства Ф. Рузвельта були закладені правові основи "нового курсу".

СУТЬ "НОВОГО КУРСУ"

"Новий курс" — це система державного регулювання рин­кової економіки та соціально-економічних процесів із здійсненням ефективних заходів захисту соціально неза-хищених верств населення.

Мета:

1. Активне втручання держави в економічне життя, приват­не підприємництво, щоб подолати економічну кризу.

2. Забезпечити стабільність економічного розвитку.

3. Перетворити США в державу процвітання.