Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
ВРЕГУЛЮВАННЯ ПРОБЛЕМИ РЕПАРАЦІЙОКУПАЦІЯ ФРАНЦІЄЮ ТА БЕЛЬГІЄЮ НІМЕЦЬКОГО РУРУ 11 січня 1923 р. Німеччина була не в змозі виплачувати дер-жавам-переможцям репарації. Це призвело до Рурського конфлікту. Стотисячна франко-бельгійська армія окупувала Рурську область, де була зосереджена важка промисловість Німеччини (вугільні шахти, сталеливарні заводи) і проживало 10% населення Німеччини. Такими діями Франція прагнула змусити Німеччину платити репарації, які становили 132 млрд марок (таку суму було встановлено у 1921 р.). Почався Рурський конфлікт. Велика Британія і США не підтримували дії Франції щодо окупації Руру. Франція була змушена вивести свої війська і погодитися на перегляд репараційних зобов'язань Німеччини. Висновок: спроба Франції шляхом прямого воєнного тиску домогтися регулярного виконання Німеччиною її репараційних зобов'язань закінчилася крахом.
ПЛАН ДАУЕСА (1924 р.) Було створено міжнародний комітет експертів на чолі з американським банкіром Ч. Дауесом для розроблення пропозицій по репараціях. Рекомендації комітету експертів увійшли в історію як план Дауеса. Серпень 1924 р. План Дауеса був затверджений спеціальною конференцією в Лондоні. План Дауеса передбачав: 1. Негайне надання Німеччині позики в розмірі 800 млн золотих марок. 2. Ці кошти, надані американськими й англійськими банками, повинні були сприяти відновленню економіки Німеччини та стабілізації її фінансової системи. 3. На декілька років до завершення процесу відновлення економіки репараційні платежі повинні бути знижені: перші 4 роки—до 1 млрд марок, а з 1928-1929 рр. повинні зрости до 2,5 млрд марок на рік. 4. Загальна сума репарацій, встановлена у 1921 р. в розмірі 132 млрд марок, залишалася без змін. 5. Основні джерела репараційних платежів Німеччини:
• з коштів державного бюджету, який поповнювався з відрахунків від прибутків німецьких залізниць і промислових компаній; • високих податків на товари широкого вжитку: цукор, тютюн, пиво, тканини, взуття тощо. 6. Фінансова система Німеччини перебувала під контролем Висновки: 1. Внаслідок здійснення плану Дауеса економіка Німеччини потрапила в залежність від іноземного капіталу. 2. Великі іноземні позики дали змогу Німеччині розпочати швидке відновлення економічного потенціалу, що уможливило зміцнення її зовнішньополітичних позицій. ПЛАН ЮНГА (1929 р.) Серпень 1929 р. На міжнародній конференції в Гаазі було прийнято новий репараційний план, розроблений комітетом експертів на чолі з американським підприємцем О. Юнгом. За планом Юнга: 1. Була знижена загальна сума репарацій до 113,9 млрд золотих марок. 2. Встановлені щорічні платежі Німеччини в розмірі 2 млрд марок. 3. Репарації повинні були виплачуватися за рахунок державного бюджету і прибутків залізниць. 4. Всі види іноземного контролю над економікою Німеччини були відмінені. 5. Для отримання й розподілу репарацій було створено Банк міжнародних розрахунків, який фінансував важку та військову промисловість Німеччини. Висновки: 1. План Юнга ще більше сприяв відновленню воєнно-економічного потенціалу Німеччини. 2. Цей план сприяв зміцненню позицій американського капіталу в Європі. ПОВОЄННІ ДОГОВОРИ 20-х рр. XX ст. ВАШИНГТОНСЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ 1921-1922 рр. (12 листопада 1921 р. — 6 лютого 1922 р.) На конференцію було запрошено дев'ять держав: США, Велику Британію, Францію, Японію, Італію, Бельгію, Голландію, Португалію, Китай. "Договір чотирьох держав" 13 грудня 1921 р. представники США, Великої Британії, Франції, Японії підписали трактат чотирьох держав. 1. Він гарантував острівні володіння його учасників в басейні Тихого океану. 2. Були надані взаємні гарантії недоторканності цих володінь строком на 10 років. 3. Англо-японський союз 1902 р. був розірваний. 4. У випадку загрози якійсь державі сторони вдавалися до взаємних консультацій для прийняття "найрішучіших заходів" з метою захисту своїх інтересів. Трактат — у міжнародному праві одна з назв міжнародних договорів.
"Договір п'яти держав" 6 лютого 1922 р. був підписаний трактат п'яти держав -США, Великої Британії, Франції, Італії, Японії про обмеження військово-морських озброєнь. і. Він забороняв створювати нові морські бази і посилювати берегову охорону. 2. США одержали право укріплювати острови, які захищали наближення до її територіальних вод. 3. Була встановлена квота водотоннажності лінійного флоту: США і Великої Британії — по 525 тис. т, Японії — 315 тис. т, Франції та Італії — 175 тис. т. 4. Заборонялося будівництво лінкорів водотоннажністю понад 35 тис. тонн. 5. Обмежувалася тоннажність і для крейсерів. 6. США вдалося змусити Велику Британію відмовитися від давнього правила, згідно з яким її флот повинен бути рівним флотам двох найсильніших після неї морських держав. Висновки: 1. США вдалося досягти визнання принципу "вільних морів": • ослабити Велику Британію як велику державу; • потіснити Японію в Китаї; • утвердити принципи "рівних можливостей" і "відчинених дверей". 2. Японія зберегла досить сильні позиції на Далекому Сході.
|