Тема 2. ОБЛАШТУВАННЯ ПОВОЄННОГО

ПАРИЗЬКА МИРНА КОНФЕРЕНЦІЯ

(18 січня 1919 р. — 21 січня 1920 р.) ______

18 січня 1919 р. Почала свою роботу конференція в Пари­жі, яка була скликана для узгодження умов мирних дого­ворів. В роботі конференції взяли участь представники 32 держав. На конференцію не були запрошені:

• представники переможених країн;

• радянська Росія, бо країни Антанти не визнавали її іс­нування і хотіли поділити на сфери впливу.

Усі питання узгодження текстів мирних договорів вирішу­валися в:

"Раді десятьох" — входили глави держав і міністри закор­донних справ США, Франції, Великої Британії, Японії, Італії; "Раді чотирьох" (почала діяти з 3 березня 1919 р.) — входи­ли глави урядів США, Великої Британії, Франції, Італії. "Рада чотирьох": Велика Британія — прем'єр-міністр Д. Ллойд-Джордж; США — президент В. Вільсон; Франція — прем'єр Ж. Клемансо; іноді радилися з прем'єр-міністром Італії В. Орландо. Відкрив Паризьку мирну конференцію президент Франції Р. Пуанкаре.

Головою Паризької конференції був французький пре­м'єр Ж. Клемансо.

НАМІРИ ГОЛОВНИХ ДЕРЖАВ-ПЕРЕМОЖНИЦЬ НА КОНФЕРЕНЦІЇ США. 1. Мали претензії на світову гегемонію.

2. Були зацікавлені в реалізації принципу вільної тор­
гівлі та мореплавства.

3. Прагнули встановити свій політичний вплив у Європі.
Велика Британія.

1. Намагалася закріпити досягнуте:

• першість на морях;

• контроль над більшістю німецьких колоній.

2. Хотіла перешкодити Франції стати лідером у Європі.

3. Була зацікавлена у збереженні Німецької держави для забезпечення рівноваги сил у Європі.

4. Прагнула відновити свою колишню могутність.

Франція. 1. Прагнула ослабити Німеччину, розчленувати її на малі держави.

2. Приєднати Саарський вугільний басейн.

3. Повернути Ельзас і Лотарингію.

4. Захопити значну частину турецьких і німецьких

колоній.

5. Встановити своє панівне становище у Європі.
Італія. Домагалася територій на Балканах, що входили до

складу Австро-Угорщини. Японія. 1. Прагнула захопити німецькі колонії на Далекому Сході. 2. Вимагала передати їй Шаньдун.

"14 ПУНКТІВ" В. ВІЛЬСОНА — АМЕРИКАНСЬКА ПРОГРАМА МИРНОГО ВРЕГУЛЮВАННЯ

Те, якими повинні бути принципи міжнародних відносин, американський президент В. Вільсон висловив у "14 пунк­тах", які були оприлюднені ще 8 січня 1918 р.

"14 пунктів" В. Вільсона визначали хід Паризької конфе­ренції і були спрямовані на встановлення миру в Європі:

1. Відмова від таємної дипломатії.

2. Мир без анексій.

3. Свобода мореплавства і торгівлі.

4. Необхідність скорочення озброєнь і встановлення гаран­тій для забезпечення роззброєння.

5. Справедливе врегулювання колоніальних проблем.

6. Визнання прав людей на самовизначення.

7. Визволення і відновлення Бельгії.

8. Повернення Франції Ельзасу і Лотарингії, відновлення окупованих районів Франції.

9. Встановлення кордонів Італії.

10. Автономія народів Австро-Угорщини.

11. Визволення від німецької окупації територій Румунії, Сербії, Чорногорії.

12. Автономія для народів, що входили до складу Осман­ської імперії.

13. Створення незалежної Польщі.

14. Створення Ліги Націй.

Висновок: "14 пунктів" В. Вільсона були спрямовані на:

• запобігання світовій війні;

• створення вільного демократичного ладу.

НАСЛІДКИ ПАРИЗЬКОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ

1. Були остаточно підбиті підсумки Першої світової війни.

2. Підписано п'ять договорів (з Німеччиною, Австрією, Угорщиною, Туреччиною, Болгарією).

3. Докорінних змін зазнали кордони європейських держав.

4. Десять нових держав отримали міжнародне визнання.

ВЕРСАЛЬСЬКИЙ ДОГОВІР З НІМЕЧЧИНОЮ (28 червня 1919 р.)

Набув чинності 10 січня 1920 р. після ратифікації його Німеч­чиною й чотирма союзними державами — Великою Брита­нією, Францією, Італією, Японією. Складався з 440 статей і одного протоколу. В договорі узгоджувалися такі питання.