СТВОРЕННЯ АНГЛІКАНСЬКОЇ ЦЕРКВИ

У 30-х рр. XVI ст. в Англії проведено королівську Реформацію. Її здійснив король Генріх VIII Тюдор (1509—1547 рр.).

Спочатку Генріх VIII був прихильником католицької церкви, критикував Лютера за його виступ проти Папи і навіть переслідував протестантів. Але пізніше сам виступив проти Риму. Приводом до такого кроку було прагнення короля розвестися зі своєю жінкою Ка-териною Арагонською і одружитися з дамою двору Анною Болейн. Він звернувся до Папи Климента VII за дозволом, але той не дав своєї згоди. Тоді Генріх VIII 1532 р. скликав з’їзд англійського духо-венства і оприлюднив постанову, що король є найвищим головою англійської церкви. У відповідь Папа надіслав йому протест, загро-жуючи церковними покараннями.

У 1534 р. англійський парламент прийняв запропонований Ген-ріхом VIII Акт супрематії (верховенства), яким запроваджував вищу владу короля над церквою і зобов’язував усіх урядовців і духо-венство присягнути йому. Нову церкву було названо єпископальною (бо в неї залишилися посади єпископів). Вже потім її почали нази-вати англіканською.

Король не спинявся ні перед чим, щоб нав’язати усьому населен-ню нові церковні порядки. За його вказівками було закрито багато монастирів, відбувалися масові страти. Страчували людей навіть з найближчого оточення короля. Серед них — популярного в народі письменника і політичного діяча Томаса Мора. Він не погодився з Актом супрематії й свідомо пішов на страту.

Дати

1509—1547 рр.— правління короля Генріха VIII Тюдора.

30-ті рр. XVI ст.— королівська Реформація в Англії.

1534 р.— прийняття Акта супрематії, заснування англіканської (єпископальної) церкви.

Запитання

1. Коли і яким чином було проведено Реформацію в Англії?

2. У чому історичне значення Акта супрематії?

3. Які засоби застосовували, запроваджуючи нові церковні порядки?

4. Порівняйте англіканську церкву із гугенотською. Що в них було спільного? Які відмінності вони мали?

ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА АНГЛІЇ. АБСОЛЮТИЗМ ТЮДОРІВ

Англія активно проводила колоніальну експансію (тобто діяль-ність щодо приєднання інших територій). Король Генріх VIII роз-почав завоювання сусідньої Ірландії, яка вже за його наступників бу-ла перетворена у звичайну англійську колонію. Для зміцнення свого володарювання за його розпорядженням тут силоміць проводили Ре-формацію. У 1541 р. він прийняв титул короля Ірландії і зобов’язав ірландську знать скласти йому присягу.

Після смерті Генріха VIII королем став його малолітній син Едуард VI (1547—1553 рр.), але політичні рішення за нього прий-мали князі Сомерсет і Нортумберленд. Після нього англійський трон заступила дочка Генріха VIII і Катерини Арагонської Марія (1553—1558 рр.). За її правління відновлено католицьку церкву і здійснено спробу заборонити реформаційну. Марія одружилася з королем Іспа-нії Філіппом II, але англійський парламент не погодився визнати його своїм королем. Допомогаючи чоловіку, вона оголосила війну Франції, але програла її і втратила порт Кале. Англійці прозвали її Кривавою через те, що вона наказала спалити близько триста про-тестантів.

Нову епоху розвитку Англії розпочала королева Єлизавета I (1558—1603 рр.), донька Генріха VIII і Анни Болейн, яка була остан-ньою представницею династії Тюдорів на англійському престолі. На початку свого правління вона відновила англіканську (єпископаль-ну) церкву. У 1559 р. англійський парламент підтвердив Акт супре-матії і право королеви призначати єпископів. У подальшому було принято суворі закони, що кваліфікували перехід віруючого із про-тестантизму в католицтво як державну зраду.

Єлизавета визнавала себе заступницею окремих піратів, зокрема Френсіса Дрейка і Волтера Рейлі. Дрейк був справжнім героєм того часу. У 1577—1589 рр. він здійснив другу навколосвітню подорож. Рейлі перший заснував англійську колонію в Північній Америці і з пошани до королеви назвав її Віргінією.

Саме в цей час значно загострилися англо-шотландські відноси-ни. Тодішня шотландська королева Марія Стюарт (1560—1569 рр.) активно поринула в боротьбу між католиками і кальвіністами, що точилася в її країні. Вона не визнавала за Єлизаветою прав на англійський престол і спочатку навіть уживала титул англійської королеви. Зрештою в Шотландії вибухнуло загальнонародне повс-тання шотландців проти католицької церкви. Марія потрапила в по-лон до протестантів, які примусили її зректися престолу.

Незабаром колишня королева опинилася в Англії. Тепер Єлиза-вета помстилася своїй суперниці. Вона не дозволила їй виїхати до Франції і ув’язнила в одному із замків. У 1570 р. Папа оголосив про позбавлення влади Єлизавети як незаконної королеви та єретички, і відлучив її від своєї церкви. Це призвело до змови проти неї в Англії. Таємне листування проти королеви вела й Марія Стюарт. Врешті-решт терпіння Єлизавети скінчилося, і в 1587 р. шотланд-ську екс-королеву засудили до страти.

Страта Марії Стюарт спричинила відкритий виступ проти Англії католицької Іспанії. У липні 1588 р. Філіпп II направив до англійсь-ких берегів великий іспанський флот, що складався з 130 кораблів і називався «Непереможною армадою». Іспанський король не враху-вав того, що для англійців війна з Іспанією набуде характеру бороть-би за національну незалежність. До того ж англійський парламент ухвалив окремий корабельний податок, і через деякий час Англія мала флот з 190 кораблів, значно менших за іспанські, але рухли-віших.

Коли іспанські кораблі підпливли до Кале, вночі їх несподівано атакувало кілька англійських. Це спричинило такий переполох, що іспанці почали відступати. Але на морі почалася буря, яка завдала «Непереможній армаді» великої шкоди. Більшість кораблів або зато-нула, або розбилася об прибережні скелі.

Загибель «Непереможної армади» спричинила гостру боротьбу між Англією та Іспанією за панування на морях. Уже 1589 р. коро-лева Єлизавета відрядила Дрейка з 120 кораблями до Португалії, яка раніше перейшла під владу Філіппа II. З часом й англійці почали нападати на іспанські колонії. Тільки після смерті Єлизавети воро-гуючим сторонам вдалося укласти мир.