Главная Случайная страница



Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать неотразимый комплимент Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника







Вихователі співають пісню «Червона калина так рано розцвіла»






Перша ведуча: - Однією з найулюбленіших пісень про калину в пісня «Ой у лузі калина стояла». Вона веселого, бадьорого характеру. Діти з задоволенням послухають її у виконанні дорослих.

Батьки і вихователі виконують пісню «Ой у лузі калина стояла».

Друга ведуча: - Українська народна пісня - це історія нашої землі. В ній оспівувалися козацькі походи, мужність і сила воїнів. У нашому садочку підростають справжні козачата. Зустрічайте їх.

Хлопчики співають українську народну пісню «Ой на горі та й женці жнуть» і перешиковуються у дві колони.

Козачата (по черзі):

- Неозорі степи України,

Чарівливі Дніпра береги -

Синя хвиля за хвилю рине

Крізь розлогі квітчасті луги.

Там-то Січ Запорозька стояла,

Мов орлине гніздо серед скель,

Ворогам-хижакам не давала

Українських палити осель.

Так і ми, славних предків онуки,

Як бувало на Січі отій,

Своє серце, і розум, і руки

Віддамо Батьківщині святій (Роман Завадович).

Козак: - Хлопці! А давайте заведемо наш танок, козацькийі

Козаки: - Давайте!

Хлопчики викочують танець «Повзунець».

Перша ведуча: - От які сміливі козачата! їхні пісня і танець мужні, рішучі. Але є козацькі пісні й ліричного складу. Зараз у виконанні вихователів прозвучить козацька пісня «їхав, їхав козак містом».

Вихователі виконують пісню «їхав, їхав козак містом».

Друга ведуча: - В різних областях України пісні на одні й ті ж самі слова співали по-різному. Це залежало від багатьох причин: навколишньої природи, умов життя, а також від настрою того, хто виконував цей твір.

У виконанні дитячого музичного оркестру та хору по­слухайте українську народну пісню «Розпрягайте, хлопці, ко­ней» так, як її співають на Черкащині.

Діти виконують пісню «Розпрягайте, хлопці, коней».

Перша ведуча: Ми живемо на Київщині. І пісні у нас широкі, розлогі, як поля. Батьки і вихователі заспівають, а діти послухають пісню «Розпрягайте, хлопці, коней» так, як її співають у нас.


Дорослі виконують пісню «Розпрягайте, хлопці, коней».



Друга ведуча: - Пісня супроводжувала людину скрізь: і в поході, і в роботі. Невеличкі сцени з життя ставали їх змістом. Подивіться інсценівку української народної пісні «Ой ходила дівчина бережком».

Діти інсценують пісню.

Перша ведуча: - Український народ славен своїми жартами, гумором. І вони теж знайшли своє відображення у піснях. Жартівлива пісня-танок «По дорозі жук, жук» є однією з них.

Діти виконують пісню-танок «По дорозі жук, жук».

Друга ведуча: - А от таку жартівливу сценку підгледіли наші вихователі й про неї заспівають у пісні «Ой під горою».

Перша ведуча: - Увага! Увага! Проводимо гру «Відгадай мелодію».

Всі присутні слухають уривок мелодії української народної пісні й упізнають її. За кожну правильну відповідь учасник гри отримує фішку. Перемагає той, у кого буде найбільша кількість фішок (спочатку грають діти, потім - дорослі).

Друга ведуча: - Дитячі ігри й забави теж не обходилися без пісні. Діти, хто хоче грати у журавля, ставайте у коло.

Проводиться українська народна гра «Занадився журавель».

Перша ведуча: - Українська пісня, українське слово нехай живуть вічно. І нехай у вирі українських мелодій кружляє наша молодість.

Діти виконують «Гопак», музика Гулака-Артемовського.

Отже, взаємозв'язок музичної й мовленнєвої діяльності виховує в дітей естетичні піднесені почуття, розвиває музичний і поетичний слух, стимулює образне мовлення дітей, активізує мовлення й художньо-мовленнєву діяльність.

Кінцевим результатом музично-мовленнєвої діяльності в дошкільному закладі має стати сформована музично-мовленнєва компетенція у дітей.

Музично-мовленнєва компетенція - це важлива складова художньо-мовленнєвої діяльності, що відбиває глибинну емоційно-чуттєву, художньо-образну єдність музичних та мовленнєвих образів; взаємозбагачення, увиразнення як музичних, так і мовленнєвих способів образотворення дітей.

У музично-мовленнєвій компетенції віддзеркалюється рівень особистісного розвитку дитини, її художньо-музична навченість, розвиненість та рівень її мовленнєво-музичних здібностей.


 




Питання для контролю


*1. Дайте визначення музично-мовленнєвої діяльності.

2. Визначіть місце муаично-мовленнєвої діяльності у структурі художньо-мовленнєвої діяльності.

*3. З'ясуйте специфіку планування музично-мовленнєвої діяльності.

*4. Назвіть види музично-мовлевиєвої діяльності.

Методичний коментар. Для заліку обов'язково вміти відповісти на 3 завдання з позначкою *.

Максимальна кількість балів - б.

Практичні завдання.

*1. Розробити тематичний план музично-мовленнєвої діяльності на квартал для однієї з вікових груп, вказати тему й мету музично-мовленневого дійства.

2. Розробити сценарій музичної розваги.

*3. Розробити текст музично-дидактичної гри.

4. Розробити конспект інтегрованого заняття з розділів «Музика», «Розвиток мовлення», «Художньо-мовленнєва діяльність».



Методичний коментар. Обов'язковим для заліку є 2 завдан­ня з позначкою * та 1 завдання за вибором студента.

Максимальна кількість балів - 5.


РОЗДІЛ в

СПІЛЬНА РОБОТА СІМЇ ТА ДОШКІЛЬНОГО

ЗАКЛАДУ З РОЗВИТКУ

ХУДОЖНЬО-МОВЛЕННЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДІТЕЙ

6.1. Форми роботи з сім'єю

У дошкільному закладі дитина спілкується з книгою, картиною (ілюстрацією), музичними творами в різноманітних умовах і обставинах, але цей процес започатковується в сім'ї. Відтак, важливого значення набуває забезпечення міцного зв'язку дошкільного закладу з сім'єю, батьками дитини.

Форми роботи педагогів у цьому напрямі можна поділити на такі, що впливають на формування елементарних художньо-педагогічних уявлень батьків, правильного ставлення до дитячої творчості, художньої комунікації та на забезпечення батьків способами застосування художнього слова у вихованні і розвитку малюка.

Вихователі справедливо відзначають, що переважна більшість сучасних батьків дуже слабко художньо, зокрема, літературно, обізнана, що виявляється в незнанні дитячих літературних і фольклорних творів, ігноруванні ролі книги в розвитку дитини, безпечному, необачному ставленні до мультимедійної, інформаційної продукції, яка впливає на світобачення малюка.

Частина батьків діє за принципом - нехай книжок буде багато. Такі батьки без розбору закидають дитину все новими й новими книжками, не цікавлячись тим, що винесла дитина з прочитаного і чи виявила до нього інтерес. Дорослі задоволь­няються тим, що малюк гортає сторінки, певний час не відволікає їх, дорослих, від серйозних справ. Водночас дитина через такий спосіб поступово звикає лише до швидкої зміни нових



вражень, зорових подразників. За такого підходу діти тривалий час не виявляють стійкої зацікавленості книгою, вони не можуть сприймати на слух та розуміти прочитане, не зосереджуються на сюжеті. Тобто сприймання книги як забави на тривалий час гальмує формування в дитині читацької культури.

Інша група батьків, не виявляючи у власному, дорослому, житті любові до книги, взагалі ігнорує потребу дитини в художньому слові. У житті таких сімей немає жодної книги, газети, журналу. Друковану продукцію замінює телевізор, відеомагнітофон, у кращому випадку - комп'ютер. Причому зацікавлення книгою настає лише тоді, коли перед батьками постає проблема навчити дитину читати. Такі батьки нерідко висловлюють свої претензії вихователю: «Чому в моєї дитини немає бажання читати? Чому він так важко опановує основи грамоти?» З низьким рівнем власної культури такі батьки, здебільшого, ці факти не пов'язують.

Саме тому вихователі мають опікуватися не тільки формуванням читацької культури дітей, а й їхніх батьків. В інформаційному куточку для батьків вихователі розміщують перелік творів, з якими знайомлять дітей даного віку на заняттях, тексти поетичних творів, загадок, приказок, колисанок, лічилок тощо, що діти заучують на пам'ять. Крім того, корисними є написані популярною мовою методичні рекомендації про те, як краще в умовах сім'ї створити художньо-розвивальне середовище, які книжки слід купувати для дітей, як знайомити малюків з літературними й фольклорними творами, як розглядати ілюстрації. Вихователі заохочують батьків до створення у групі художнього, зокрема, книжкового фонду, який батьки й вихователі формують з книжок різних жанрів, настільно-друкованих ігор за мотивами літературних творів, наборів художніх ілюстрацій, дитячої преси тощо. Ведення загального каталогу, відчуття близькості інтересів, яке підтримує вихователь, можливість брати книжки, ігри додому, обмінюватися ними, - все це поступово формує стійкий інтерес батьків до друкованого слова, збагачує їхній літературний досвід. Питання про роль книги в житті дитини, принципи відбору літературних творів, особливості художньо-естетичного сприймання дітьми творів різних жанрів мають займати важливе місце в тематиці батьківських (індивідуальних та колективних) консультацій, зборів, методичних годин.

Збагаченню літературного досвіду батьків, формуванню інтересу до дитячої книги, вихованню читацької культури сприяє також залучення батьків до літературних вікторин, які можуть


проводитися як один з видів розваг, а можуть пропоновуватися дітям та їхнім батькам як творче домашнє завдання, незвичайне змагання сімей. Для цього педагог може розмістити умови конкурсу, літературного змагання в батьківському куточку, запропонувати дітям і дорослим взяти участь у змаганні, а відповіді до кросворду оформити яскраво, в малюнках, аплікаціях, поробках. Наприклад, можна запропонувати, батькам разом з дітьми розробити кросворд з 10-12 слів за творами одного з письменників або підготувати мальовані шаради за текстами українських народних казок; придумати загадки-картинки за змістом прислів'їв, приказок, скоромовок, лічилок.

Якщо літературна вікторина проводиться у групі як один з видів розваг, батьків можна залучити до роботи в журі чи створити команду дітей і команду батьків, які змагатимуться у знанні літературних і фольклорних текстів. Цікавим варіантом такої гри може бути гра «Я знаю десять...». По черзі діти й дорослі виконують завдання, набираючи для своєї команди бали. Завданнями можуть бути такі: пригадати 10 прислів'їв, лічилок, загадок, народних (авторських) казок, письменників, поетів, які складають твори для дітей і т. ін. Такі спільні вечори мають неперевершене значення для дітей і батьків, адже об'єднують, зближують їх спільною радістю, відкриттями, позитивними емоціями.

Іншою важливою проблемою в сумісній роботі з батьками з формування художньо-мовленнєвої діяльності є неадекватне ставлення до дитячої творчості. Одні батьки вбачають у власній дитині генія, в кожному малюнку, будові, конструкції, складеній римі бачать сліди таланту. З одного боку, така увага й повага до творчості малюка стимулює в нього інтерес до творчої діяльності, віру у свої можливості. Водночас дитина швидко губить орієнтири, попри все намагається здобути результат для схвалення, виявляє нетерплячість до подолання труднощів, до самого процесу тощо.

В іншому випадку, батьки мінімізують будь-які творчі досягнення дитини, ігнорують не тільки її здатність створити щось цікаве, гідне, а й взагалі саму потребу у творчості. Вдома в таких дітей відсутні елементарні умови для власної художньо-мовленнєвої творчості: олівці, фарби, дитячі книжки, пластилін, кольоровий папір, ножиці. Дорослим така діяльність, інтереси вбачаються порожніми забавами. Кожен малюнок, складена історія, самостійна думка висміюються, принижуються. Поступово в дітей формується стійке уявлення про свою


 




абсолютну неспроможність творити, низька самооцінка, зникає інтерес до різних видів дитячої художньої діяльності взагалі.

Завдання вихователів полягає у формуванні в батьків адекватної оцінки і продуктів, і самого процесу дитячої творчості. Для цього педагоги мають самі виявляти ціннісне ставлення до творчих досягнень дітей. Популярними в дошкільних закладах є демонстрація малюнків; виробів з пластиліну, паперу в батьківських куточках. Частина робіт віддається батькам додому, а частина зберігається вихователями у сховищах, щоб простежити зріст художніх досягнень дитини. Сховища лише в кінці навчального року або всього терміну перебування дитини в дошкільному закладі передаються на збереження батькам, що стає своєрідним сімейним надбанням.

На жаль, більшість вихователів демонструють батькам ляше образотворчу продукцію дітей. Поза увагою батьків залишаються способи спостереження і збереження словесної, музичної творчості дошкільників. Для цього вихователю важливо привчити себе фіксувати за допомогою фотознімків найкращі дитячі рухи на музичних заняттях, супроводжуючи їх наступними поясненнями про ситуацію, настрій, які ці творчі дії спровокували. Батьки виявляють живий інтерес до таких фактів.

Зарекомендували себе рукописні книги, альбоми, що створюються у групі вихователями спільно з дітьми. В альбомах педагоги записують за дітьми цікаві висловлювання, роздуми вголос, складені групою і поодинці казки, оповіді, вірші. На занятті вихователь створює творчу атмосферу, спонукає дітей до колективного сюжетоскладання, після чого пропонує не тільки записати в альбом нову казку, а й проілюструвати її, намалювати до кожного епізоду малюнок, а потім підписати його. Так поступово казка отримує значущий для дітей і дорослих презентабельний вигляд. Увечері діти охоче розповідають, переказують створену казку, показують ілюстрації, пишаються, що все так чудово вийшло. З часом батьки починають виявляти інтерес до рукописних книжок, просять показати нові здобутки, цікавляться особистим внеском кожної дитини в спільну справу.

Різноманітні творчі завдання, наприклад, створення окремих книжок-малюток дітьми разом з батьками сприяють зближенню дітей, підтримують інтерес до словесної й художньої творчості великих і маленьких. З нашого досвіду можемо підтвердити, що дорослі пишаються й радіють не менше дітей, коли приносять зроблену вдома книжечку і презентують її іншим дітям у групі. До святкових дат можна запропонувати придумати


вірші, доримувати задані рядки і оформити їх цікаво, яскраво. Початком такого багатоваріантного віршованого завдання можуть бути такі рядки:

«В день святого Валентина

Бачу я таку картину...»

«У святого Миколая

Своїм друзям я бажаю...».

Не тільки розвивальний, а й об'єднувальний ефект мають творчі завдання колективного характеру. Наприклад, вихователь разом з дітьми домовляється про те, що до великого свята казок кожна родина, дорослі і діти створять разом яскравий альбом ілюстрацій до найулюбленіших казок. Діти самі вирішують, до якої казки вони будуть малювати ілюстрації. Повідомляють про це батькам, призначають останній термін виконання завдання. Альбом-полуфабрикат знаходиться весь час у вітальній кімнаті, щоб батьки та діти мали можливість милуватись ілюстраціями, які надходять від родин. Завершений варіант альбому обов'язково презентується на святі, батькам і дітям поіменно оголошується подяка.

Такого самого значення набувають творчі проекти, в яких на запрошення вихователя беруть участь і діти, і батьки. Творчий проект як форма співробітництва, співтворчості дорослих і дітей набуває останнім часом все більшої популярності. Творчий проект, як і інші описані вище форми співпраці дошкільного закладу з родинами, не можна обмежити рамками заняття. Вони реалізуються певний час у будь-яких формах і видах діяльності, стають, так би мовити, смислом життя дітей у групі. Залучення батьків до такої роботи підвищить її значущість в очах малюків, сприятиме зближенню педагогів і батьків, батьків і дітей.

Коротко прокоментуємо методику реалізації творчого проекту «Музей осені». У процесуальному аспекті проекту можна виокремити початкову стадію, на якій перед дітьми та дорослими окреслюється генеральне завдання та обговорюються поступові кроки його виконання. З дітьми вихователь проводить вступну бесіду, завдання якої - мотивувати наступну творчу діяльність, викликати інтерес, сформувати в дітей почуття взаємозалежності й відповідальності за загальний успіх. З батьками вихователь проводить індивідуальні бесіди-повідомлення, в ході яких запрошує до співпраці, пояснює, якою конкретно може бути допомога, участь кожного. Так, педагог запропонував дітям створити Музей осені, розташувати його в різних куточках групи, запросити на його відкриття батьків,


 




дітей інших груп, співробітників дошкільного закладу. У вступній бесіді він заслухав всі пропозиції щодо оформлення окремих музейних куточків, разом з дітьми розподілив обов'язки за кожним. На наступному, робочому етапі, що може тривати кілька днів, на різних видах занять, в домашніх обставинах відбувається збирання інформації, поступове її оформлення, визначення місця кожного нового елемента в загальному контексті завдання. Так, разом з вихователем діти виготовляли картини, рамки для картин художньої зали, придумували разом з батьками загадки-картинки, підбирали тексти з відомих казок, в яких «заховалась» осінь або згадка про неї, тобто оформляли казкову залу. Після кожного істотного внеску, зміни вихователь обов'язково підкреслював, як змінюється загальна картина. Прикінцевий етап пов'язується з презентацією результатів проекту, зокрема, відкриттям Музею осені, на який запрошуються батьки, рідні, діти інших груп, співпрацівники дошкільного закладу. Педагог пропонує дітям виступити гідами, розповісти про те, як створювали експонати залів, як і хто зробив свій внесок. Презентація виливається у свято. Творчий проект, коли до нього підійти правильно, ніколи не буде нерезультативною справою, кожний учасник проекту відчує задоволення від загальної справи, переконається у своїй спроможності творити.

6.2. Методика проведення свят і розваг

Видатний знавець та цінитель дитинства, дитячої творчості Корній Чуковський головною ознакою, характеристикою дошкільного дитинства називає радісність буття, яке пронизує й супроводжує дитину без видимих причин. Саме цим відчуттям природного щоденного щастя можна пояснити надзвичайну енергійність, притаманну маленьким дітям, прийняття творчої активності в будь-якій діяльності як єдино можливого способу існування, потребу в постійному пізнанні довкілля, його творчому освоєнні. Відчуття радісності буття осяює дошкільне життя дитини і життя людей, які оточують її, супроводжують її розвиток. Саме тому в житті дошкільників неперевершене значення мають свята. Святкові образи дитинства зігрівають людину впродовж всього життя, підтримують у найтяжчі його моменти. Отже, свята й розваги дошкільників - справа надзвичайно серйозна й відповідальна. До того ж на святі завжди присутні батьки. Це спільне святкове дійство батьків, дітей і вихователів.


Дитячі свята й розваги виконують різноманітні функції, найголовнішими з яких є такі: естетична, адже яскравість вбрання святкової зали, ошатні костюми дітей, красива музика, поетичне слово, повнота й глибина вражень і почуттів, - все це наповнює, естетично виховує дитину. У процесі літературно-музичних свят, а йдеться про свята в контексті художньо-мовленнєвої діяльності, реалізується когнітивна функція, адже відбувається закріплення, уточнення, поширення та систематизація літературознавчих уявлень дітей, збагачення літературно-художнього досвіду. Цінність здобутих дітьми знань і уявлень визначається тим фактом, що вони формуються, засвоюються на активному емоційно-креативному тлі. Одним з призначень свят та розваг є збудження творчих сил, особистісної активності дитини, відтак, для реалізації креативної функції необхідним є створення дорослими умов стимулювання творчих проявів, не обмеження, а схвалення дитячої активності. Нерідко дорослі у прагненні чіткого дотримання розробленого сценарію, не залишають дітям жодної можливості для активного втручання поза діями, передбаченими сценарієм. Тому дошкільнята вимушені лише виконувати призначені їм ролі й виявляти активність у жорстко обмежених дозах. За такого підходу діти відчувають невпевненість, надмірну напруженість, навіть тривогу, втрачають інтерес до святкових дійств.

Велике значення має комунікативна та контактновстановлювальна функції свят, які є одним з ефективних способів ранньої соціалізації дітей. Об'єднані спільними переживаннями, враженнями діти мають можливість відчути себе частиною спільноти, оцінити своє місце в ній, визначити позитивні якості своїх товаришів. У програмі свят і розваг обов'язковими моментами є різноманітні колективні ігри, змагання, спільні командні дії, що збагачують емоційний, комунікативний досвід дитини соціальними почуттями колективної радості, перемоги, колективної співпраці. Багато хто з педагогів, намагаючись, щоб свято пройшло бездоганно, численні рази проводять репетиції ігор, змагань, від чого втрачається природність, глибина переживань. Це недопустимо, якщо ми прагнемо до максимальної реалізації розвивально-виховного потенціалу свят.

Вважаємо за необхідне сказати і про величезне значення виховної функції свят і розваг. І річ не тільки в тому, що педагоги знайомлять дітей з правилами етикету під час театральної вистави, в кінотеатрі, на концерті. Дошкільники вчаться висловлювати позитивні й негативні почуття соціально


 




прийнятими способами, вчаться бути стриманими, ввічливими, елегантними. Відтак, роль позитивного прикладу поведінки дорослих має неперевершене значення.

Характеризуючи свята й розваги в контексті художньо-мовленнєвої діяльності, виокремимо їх різновиди залежно від тематики, загальної мети та способу організації.

Тематичні літературному зичні свята здебільшого присвячують творчості відомих дитячих письменників, поетів, найулюбленішим літературним і фольклорним жанрам, сезонним народним святам тощо. До цієї групи належать вечори «Світ співучої душі», присвячений творчості Лесі Українки, «Наш Тарас» - про життя і творчість великого українського поета, казкове свято «На гостини до казки», «Бабусині казки», «Для дівчат і хлопият про звірів та звірят» .

«Поетичною стежинкою до лісу» - свято, в якому в різних куточках музичної зали ліс постає перед дітьми у новому вбранні -зимовому, літньому, осінньому, весінньому; через ліричну поезію, поетичні казки, елементи драматизації, хороводи показує свою дивну красу, зачаровує, заколихує, бавить. Герої казкового лісу - ялинки, берізки, пташки, звірі - живі, вони змінюються поступово з часом, змінюються їхні думки, почуття, праця, турботи, радощі. За короткий час перед дітьми постає цілісна картина року, зміни, які переживає природа лісу. Таке свято важливе передусім в пізнавальному плані, насичує дітей глибокими переживаннями.

Наступним різновидом дитячих свят є театралізоване дійство за мотивами літературного твору, народної легенди, обряду.

Красива легенда про снігуроньку, збагачена ліричною поезією, танцями, співами у виконанні дітей нібито переносить їх у минувшину. Національного колориту додають дівоче і хлоп'яче вбрання, уквітчане зеленими гілочками, квітами приміщення. Все це залишиться в душі дітей надовго.

Старовинний обряд закосичення дівчат, які вже переходять у старшому дошкільному віці (шість-сім років) до самостійного дорослого життя, насиченого працею для інших, турботами по господарству, піклуванням про близьких та рідних, надихає дівчаток на відповідальність перед рідними, взаємозалежність з іншими членами своєї родини, почуттям гордості, гідності, чистоти, впевненості у своїх силах. Обряду закосичення передує перевірка готовності, зрілості дівчаток до цієї рубіжної події в житті: як навчилися господарювати, приймати гостей,


вирішувати нескладні життєві проблеми, а також співати, танцювати, декламувати. Закосичують дівчаток рідні матусі, які вплітаючи в кіски стрічку, зичать їм здоров'я, гідності, благополуччя:

«Плетись коса, розумнішай голова, розквітай краса, добрі­шай душа ♦. Потім матусі, утворивши коло навкруг своїх донечок, заговорюють всіляке лихо, хвороби, образи, щоб вони минали їх у подальшому житті. Закосичених дівчат в останній частині свята вітають хлопчики, рідні, вихователі. Ігри, забави, святкові виступи дітей завершують свято.

Дуже подобаються дітям святкові ігри-подорожі, ігри-випробовування, в яких вони демонструють свою підго­товленість, навченість, компетентність. Здебільшого ігри-подорожі розвиваються за сюжетом, передбачають виконання дітьми низки творчих завдань, командних дій, подолання перешкод і випробувань. Проілюструємо означений вид свята-розваги коротким викладом сюжетної лінії подорожі «Краще немає рідного краю». У ньому можуть брати участь діти різних вікових груп, що лише посилить виховний вплив заходу. Ідея свята полягає в тому, що разом з молоденьким журавликом, який нудьгував у рідному гнізді, діти відправляються в подорож у різні куточки планети, зустрічаються з різними культурами, традиціями і, нарешті, повертаються додому, в Україну, переконані, що, як не гарно далеко, найкраще все ж таки вдома, в рідному краї. До далекої Півночі діти «летять» на літаку, до Америки дістаються на пароплаві, по Африці рухаються на верблюдах. Зустрічаються з пінгвінами, чукчами, папуасами, індійцями, навчаються вітатись, як це робиться в різних куточках світу, співати пісні, повторювати танцювальні елементи різних народів. Наприкінці свята, «повернувшись» в Україну, вони дружньо співають українські пісні, аплодують запальному українському танку, переконуються, що найтепліше на душі лише на Батьківщині.

Ігри-випробування, на відміну від попереднього виду святкових дій, не мають загальної сюжетної лінії, складаються з послідовних випробувань, змагань на літературному, музичному матеріалі. Так, наприклад, свято «Дівчата і хлоп'ята, а також їхні батьки» дає можливість дітям і дорослим на певний час «обмінятися» позитивами і негативами, специфічними проявами своєї статі, свого віку, краще взнати, відчути переваги, інтереси іншої групи. Поступово ведучий разом з дітьми визначає, хто такі дівчата, хлоп'ята, жінки, чоловіки, що вони люблять, вміють, чому надають переваги. Виявляється, що кожній з названих груп


г


подобаються свої пісні, танці, вірші, казки і навіть ігри. Все сказане діти й дорослі підтверджують виконанням художніх номерів, декламацією віршів, елементами драматизації тощо. У другій частині свята ведучий пропонує всім на короткий термін змінити ролі - дівчаткам стати матусями, хлопчикам -чоловіками, чоловікам - хлопчиками, а жінкам відчути себе маленькими дівчатками. Хлопчики - «чоловіки» міряються силами у спортивних змаганнях, розв'язують складні проблеми; дівчатка - «матусі» пригадують колискові, намагаються вгамувати вередливих дітлахів; жінки - «дівчатка» пригадують дитячі казки, вірші, вчаться водити хороводи, грають у дівочі ігри;. чоловіки-„хлопчики» намагаються якнайшвидше побудувати з конструктора будівлю за зразком, зібрати пазли, пригадати літературні твори, героями яких є вовк і ведмідь. Кінцівка свята повертає все на свої місця, допомагає дійти важливого висновку - у кожного його роль, його місія, важка й важлива, а дружба дорослих і дітей допомагає долати будь-які труднощі.

З-поміж улюблених дитячих розваг одне з центральних місць посідає театр як видовище, театральна вистава. Діти з найніжнішого віку полюбляють дивитися різноманітні вистави, яскраві видовища. Для маленьких дітей педагоги готують показ відомих казок за допомогою фланелеграфу, театру іграшок, лялькового театру. Вистави для найменших не можуть бути тривалими, здебільшого дітям презентують добре відомі твори, забезпечуючи високий рівень включення, активної участі дітей у виставі: малюки допомагають добрим героям, попереджають їх про небезпеку, заперечують злим персонажам. Види театрів для старших дошкільнят стають більш складними. Старші дошкільники не тільки охоче спостерігають за грою акторів, вони полюбляють брати участь у виставах, причому ставляться до них як до відповідальної праці для радості інших. Постанови театралізованих вистав дошкільниками мають дуже важливе виховне і розвивальне значення, яке виявляється у здатності дітей брати участь у підготовці розваги для інших дітей, дорослих людей. Діти стають спроможними виступати не тільки глядачами, а й працювати на радість іншим.

Дуже подобаються дошкільникам творчі літературно-мовленнєві ігри, результатом яких можуть бути складені дітьми казки, оповіді, створені дітьми газети, листівки, блискавки на запропоновану вихователем тему або за ініціативою дітей.

До розваг належать також огляди мультфільмів, кіно­фільмів за мотивами літературних творів з наступним їх обго­воренням чи обігруванням.


Методика проведення свят і розваг враховує вікові особливості сприймання дітьми видовищ, активної участі у спільних святкових подіях. Так, для малюків розваги і свята проводяться переважно у груповій кімнаті, в умовах, до яких звикли діти, причому бажано, щоб процес святкового вбрання кімнати відбувався в присутності дітей. Діти переймаються святковим настроєм, терпляче очікують подію, радіють їй, водночас не тривожаться від несподіваної ситуації, від невідомого. Не рекомендується включати до сценарію образи, персонажі, події, які могли б перелякати, розтривожити, сильно вразити дітей - малюкам ще важко контролювати свої емоції.

Літературно-музичні розваги бажано проводити не частіше двох разів на місяць. У такому разі й дорослі можуть краще підготуватися до їх проведення, і діти скучити за радісною подією, бажати, очікувати її. Великі свята мають стати для дітей значною подією, тому їх має бути лише чотири-п'ять у навчальному році.

Для старших дошкільників, залежно від задуму, підготовчий етап можна зробити відкритим, тобто заохотити дітей взяти участь у підготовці до свята або зробити свято сюрпризом для дітей. Достатньо досвідчені, вони вже легко адаптуються до змінних обставин, встигають цілісно сприйняти святкове вбрання зали, здатні до культурного вираження відчуття щастя, святковості, урочистості події. На відміну від малюків, старші дошкільники, очікуючи свята, фантазують, уявляють можливі сюрпризи, відтак, сам процес підготовки виявляється значущим для емоційного розвитку дітей. У навчальному році планують сім-вісім значних свят.

Сучасна методика наполягає на тому, щоб головним критерієм тривалості розважальних заходів був живий інтерес та активність дітей. Свято чи розвага мають закінчуватися за декілька хвилин до того, як малюки відчують втому, як почне згасати інтерес. Тобто закінчити краще на моменті піднесення, коли є легке відчуття жалкування за святом, що минає. Тоді тривалий час дитина буде зберігати в собі приємні спогади, радісно чекати наступного свята.

Важливим в методиці проведення свят і розваг є питання про міру дитячої свободи, співвіднесення підготовленості та імпровізації. Кожен з педагогів завжди мріє подарувати дітям найкраще свято, ретельно готується до нього: розробляється сценарій, проводяться репетиції, готуються атрибути, костюми, виготовляються декорації; діти та дорослі вчать ролі. І це


правильно, адже всі функції свята можуть бути реалізовані лише тоді, коли воно буде красивим у всіх відношеннях. Але іноді власне бачення загального портрету свята заважає вихователям і музичному керівникові побачити за всім цим що є свято для дитини. Домінантним стає сам сценарій, в якому все так чудово продумано, той сенс, який сам вихователь вкладає в нього. Всі деталі, послідовність дій, відпрацьована до дрібниць, репетиції дають можливість сподіватися, що кожен з учасників чітко і досконало знатиме свої ролі. Несподіваній дитячій реакції, ініціативі, активності немає місця в такому суперпідготовленому і суперрозробленому святі. Загальна краса, чіткість, які вражають глядачів, безумовно на цьому святі є. Проте за кулісами залишається напруження, яке переживають діти, щоб нічого не забути, ніде не помилитися.

Щоб цього не було, і на етапі підготовки, і на етапі проведення мають домінувати інтереси дітей. На підготовчому етапі продумується педагогом лише загальна канва, готуються лише окремі номери. Бажано, щоб сюжет, сценарій свята передбачав несподіване втручання, непередбачені зміни, враховував імпровізаційні включення за бажанням дітей, що дасть їм відчуття справжніх господарів свята, рівноправних з дорослими учасників подій. Кожна дитина має постійно відчувати свою особистісну доцільність і доречність, відчувати, що її активності, інтересу радіють, його схвалюють, підтримують, що її святковість, урочистість, радісність залежить від неї, а не просто інші люди розважають її за її пасивної присутності на святі.

Підвищенню особистісної активності кожної дитини сприяють різноманітні форми роботи з аудиторією глядачів, яких ведучий заохочує до участі у святкових подіях. Так у дітей поступово з'являється почуття власної причетності, корисності, з являється особистий інтерес, сенс свята для кожного. Так, наприклад, у передбаченій сценарієм грі перемогла команда чи окрема дитина. Вихователь пропонує глядачам підтримати тих, хто програв, знайти для них слова втіхи: «Діти, у змаганні так завжди буває - один перемагає, інший програє. Проте це не привід, щоб сумувати, зневіритись у собі. Давайте спробуємо підтримати Василька, знайдіть дружні слова, щоб він відчув, що ми віримо в нього, що він все одно молодець». Для дитини, яка вперше виступала прилюдно на святі - співала, танцювала чи декламувала вірші, педагог теж намагається знайти слова схвалення, підтримки, не пропустити цю особисто для неї


важливу подію, і знову звертається до дітей: «Діти, відкрию вам секрет - сьогодні Марійка вперше виступила як справжня актриса. Ми з вами бачили, як вона готувалась, як переживала, яке красиве вбрання на ній. Ми так раді, що в неї все дуже добре вийшло. Давайте їй ще раз щиросердно поаплодуємо, можливо, хтось хоче сказати їй комплімент». Який це цінний, ненав'язливий для дітей урок уважного ставлення до іншої людини! Засмучену, ображену, розтривожену (а таке нерідко буває) дитину можна повернути в позитивний стан, при цьому залучити інших дітей до справи служіння іншій людині, надати їм приклад уважного ставлення до інших. «Іноді буває так, що, не зважаючи на свято, у людини поганий настрій. Дивіться, Сергійко засмутився. Як би ви запропонували розвеселити його? Скажіть: «Сергійко, я б міг для тебе...». Вихователь підтримує ініціативу дитини, включає її номер чи дію (погладити по голові, поцілувати, обняти тощо) у хід свята, схвалює її щирість, доброту.

Отже, не потрібно пускати сценарій на самоплив, оскільки гарним може бути лише гарно підготовлене свято, натомість домінувати при цьому мають інтереси дітей. Свобода дитини у виявленні своїх почуттів, власної активності, ініціативи повинна обмежуватися лише правилами етикету. І ця робота обов'язково має проводитися вихователями і батьками в повсякденному житті, а не лише на святах.

Завдяки послідовному педагогічному впливу дитина починає свідомо ставитися до вимоги зберігати тишу під час вистав, святкових дій, адже виступ актора - це праця для радості, задоволення інших людей. Відчуття вдячності спонукає малюка щиро аплодувати, уважно і з повагою ставитися до виступів артистів, своїх товаришів. Повага до почуттів інших людей поступово приводить дитину до необхідності контролювати власні емоції. Отже, все, що дитина дозволяє собі робити відповідно до засвоєних нею правил етикету, і є свободою. І якщо дії не суперечать загальноприйнятим правилам, не заважають іншим, не порушують спільних планів, дорослий не повинен лімітувати дитяче бажання висловлювати себе, свої почуття, переживання. У протилежному випадку, педагог м'яко вказує дитині на неможливість її дій, переорієнтовує її інтереси, спрямування. Зовсім не доцільними виявляються «виховні заходи» у процесі святкових урочистостей, проте порушення правил мають стати темою для обговорення, аналізу після свята.

У підготовку до свят слід залучати батьків. Вони можуть


допомагати готувати святкові атрибути, декорації, пошити костюми, вивчити з дитиною театральну роль.


Питання для контролю:

1. Які форми співробітництва дошкільного закладу і родини вн знаєте?

2. Чи впливає, по-вашому, вік дитини на зміст і форми співпраці педагогів і батьків?

*3. Якою може бути тематика індивідуальних консультацій для батьків з проблем організації художньо-мовленнєвої діяльності дошкільників?

4. Сформулюйте можливі помилки у підході батьків до вибору дитячої книги.

б. Назвіть вимоги до відбору літературних творів для дітей, як би ви пояснили їх батькам.

6. Розкрийте значення свят і розваг в житті дошкільників.

7. Визначіть і розкрийте функції, які реалізуються в ході свят і розваг.

 

8. Визначіть види свят і розваг, співвіднесіть їх з можливостями певних періодів дошкільного дитинства.

9. Охарактеризуйте етапи підготовки і проведення святкових заходів.

10. Розкрийте ваше розуміння міри дитячої свободи на святі в дошкільному закладі.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Артемова Л.В. Театр і гра. - К., 2002.

2. Артемова Л.В. Театрализованные игры дошкольников. -М., 1991.

3. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні. - К., 1998.

4. Богуш A.M. Витоки мовленнєвого розвитку дітей
дошкільного віку. - К.,1997.

5. Богуш А. М. Методика розвитку мови в дитячому садку. -К., 1977.

6. Богуш А.М., Монке О. С. Формування оцінно-етичних суджень у дітей старшого дошкільного віку: Монографія. - Одеса, 2002.

7. Богуш A.M. Мовленнєвий компонент дошкільної освіти. -Одеса «Ярослав», 2004.

8. Богуш A.M., Лисенко Н.В. Українське народознавство в дошкільному закладі. - К.: Вища школа, 2002.

9. Богуш A.M., Орланова Н.П., Зеленко Н.І., Лихолєтова В.К. Методика розвитку рідної мови і ознайомлення з навколишнім у дошкільному закладі. - К.: Вища школа, 1992.

10. Бойко Г. Вірші-веселинки. - Д., 1998.

11. ВенгерЛ.А. Как ускорить процесс понимания сказки. / / Дошкольное воспитание. - 1991. - №5.

12. Веселі вірші: Вірші, пісеньки, забавлянки, байки, небилиці, прозивалки, мирилки / Упоряд. О.Є.Шевченка і Т.Г.Качалової; Передм. Б. Й. Чайковського. - К., 2003.

13. Веселі історії: / Упоряд.. О.Є.Шевченка і Т.Г.Качалової; Передмова Б.Й.Чайковського. - К., 2003.

14.Веселі пригоди. Оповідання, казки, вірші, байки, приповідки, прислів'я, приказки, скоромовки / Упорядник І. Маценко. - К., 1986.

15. Гавриш Н.В. Розвиток мовленнєвої творчості в дошкільному віці: Монографія. - Донецьк, 2001.

16. Гавриш Н.В. Художнє слово і дитяче мовлення: методичний посібник для вихователів. - Донецьк, 1999.


17. Гурович Л.М., Панкратова МЛ. Обучение дошкольников 5-6 лет сочинению сказок // Оптимизация учебно-воспитательного процесса в детском саду: сб. научн. трудов ЛГПИ им. А.Й.Герцена. - Л., 1985.

18. Дитина в дошкільні роки // Під ред. К.Л.Крутій. - Запо­ріжжя, 2000.

19. Запорожец А. В. Психология восприятия ребенком-дошкольником литературного произведения // Избр. психологи­ческие труды В 2-х т. - МД986.

20. Караманенко Т.Н., Караманенко ЮТ. Кукольный театр дошкольникам. - М., 1982.

21. Крутій К. Л. Розвиваємо у дитини мовлення, інтелект, здібності. -Запоріжжя, 1999.

22. Кулачківська С.Є., Ладивір СО. Я - дошкільник. Вікові та індивідуальні аспекти психічного розвитку. - К., 1996.

23. Кучерявий А. Г. Педагогика и психология детского творчества (Аспект самоформирования умений организовывать творчество детей): Учебное пособие. - К., 1998.

24. Никифорова В.Й. Психология восприяти художественной литературы. - М., 1972.

25. Орлов В. Чарівна парасолька / Пер. з рос. О.Г.Тимохіної. -Д, 1998.

26. Пироже.нко Т. А. Коммунально-речевое развитие ребенка. - К., 2002.

27. Піроженко Т. А. Мовленнєве зростання дошкільника: науково-методичній посібник. - К., 1999.

28. Развлечения в детском саду. - М., 1975.

29. Роговин А. Хочу сделать сам. Перевод с английского Л. Г. Волховитинова. - М., 1984.

30. Русова С. Ф. Вибрані твори. - К., 1996.

31. Русова С. Ф. Теорія і практика дошкільного виховання. -Львів; Краків; Париж, 1993.

32. Сазанов Е. Ю. Театр наших детей. - М., 1988.

33. Стрелкова Л. П. Уроки сказки. - М., 1990.

34. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям. 2-ге вид. - К., 1972.

35. Українські народні казки, легенди, анекдоти: Збірник В.Юзвенко. - К.,1989.

36. Українські народні казки / Упорядн. Л.Ф.Дунаєвська. -К.,

1989.

37. Українські прислів'я та приказки / Д.Єсипенко, М.Новиченко. - К.,1992.

38. Ушакова О.С, Гавриш Н.В. Знакомим дошкольников с литературой. - М., 1998.

39.Художественное творчество в детском саду. Под. ред. Н.В.Велтугиной. - 1974. 40. Чуковский К А. От двух до пяти: книга для родителей. -М., 1990.

41. Шибицкая А,Е. Влияние русского фольклора на
сочинение сказок детьми // Художественное творчество и
ребенок / Под ред. Н.А.Ветлугиной. - М., 1972.

42. Якобсон П. М. Психология художественного творчества. -М., 1971.

 


 

 








Date: 2015-09-18; view: 662; Нарушение авторских прав



mydocx.ru - 2015-2021 year. (0.029 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию