Главная Случайная страница



Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать неотразимый комплимент Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника







Організація і проведення театральних вистав у дошкільному закладі





Діти дошкільного віку дуже люблять театральні вистави, їх показують у кожній віковій групі, як на заняттях, так і в повсякденному житті. Використання театрів збагачує естетичне сприймання дітей, а їх участь у них сприяє розвитку виразної, образної мови, мислення і пам'яті. Організація театральних


вистав з дітьми дошкільного віку розвиває у них творчі здібності, пояснювальне зв'язне мовлення при обміні думками та навчає складанню розповіді про побачене. Герої театральних вистав емоційно впливають на дітей, і діти сприймають їх за реальних істот: переживають разом з ними, засуджують їх негативні вчинки, вчаться бачити і розуміти прояви дружби, правдивості, хоробрості, винахідливості, взаємодопомоги. У зв'язку з цим у дітей розвивається вміння осмислювати явища навколишнього життя, відбувається засвоєння норм і правил поведінки.

Отже, театр не можна розглядати лише як розвагу, він має важливе освітнє і виховне значення. Існують різні види дитячих театрів, які використовуються в роботі з дітьми дошкільного віку1: театр петрушок, пальчиковий театр, настільний театр, тіньовий театр, фланелеграф. Звичайно, в умовах роботи дошкільних закладів можливе лише використання невеликих, нескладних спектаклів з допомогою картинок, іграшок, ляльок, фланелеграфа тощо. Але важливо, щоб їх покази були різноманітними і систематичними.

Найпоширеніший - це театр іграшок і петрушок. У театрі іграшок використовують звичайні дитячі іграшки, тому показ театру іграшок не вимагає від вихователя особливої підготовки й виготовлення ігрового обладнання. Використовуючи звичайні іграшки, вихователь може розігрувати й показувати дітям невеликі цікаві сценки. У театрі іграшок можна показувати сценки за змістом художніх творів або розігрувати тематичні сценки-спектаклі («Зустріч нової ляльки», «Незнайко-відгадайко», «На гойдалці», «Гра у схованки», «Котик і Катруся», «Хворий зайчик"). Щоб показати дітям виставу, вихователь має добре підготуватися: дібрати простий за сюжетом сценарій для показу дітям, щоб можна було без ускладнень показувати рухи й дії іграшок; підготувати іграшки розміром до 30 см відповідно до реального співвідношення між персонажами (дівчинка більша за вовка, ведмідь більший за зайця, мишка менша від котика і т. ін.). Бажано, щоб всі іграшки були з однакового матеріалу - дерева, пластмаси, м'які, пап'є-маше тощо. Крім іграшок-персонажів, можна використати й інші іграшки й предмети для оформлення інтер'єру, декорацій: посуд, стіл, стілець, кошик іт. ін.. Іграшки для оформлення мають відповідати за розмірами іграшкам-персонажам, щоб ведмедик міг сісти на стілець, лягти у ліжко, лялька - сісти в машину і т. ін.



1 Див. Караманенко Т.Н., Караманенко Ю.Г. Ляльковий театр - дітям. К.: Рад.школа, 1986.


 




Театр іграшок показують на столі, рухаючи іграшками і промовляючи за них, а діти сидять довкола. Важливо, щоб іграшки, які будуть потрібні вихователю для показу, були в певному порядку, відповідно до сценарію. Текст сценарію вихователю потрібно знати напам'ять, щоб узгоджувати його із своїми рухами. Усе це вимагає попередньої підготовки. До показу вихователь має навчитися передавати через дії відповідний стан почуттів персонажів, їх переживання: зайчик радіє - він стрибає; якщо зляканий - іграшка тремтить у руках вихователя, якщо здивований - розводить лапки, якщо плаче - закривав мордочку лапками і т. ін.

Дуже зручні для такого показу м'які іграшки. У них легко рухаються частини тіла, вони красиво оформлені, яскраві, об'ємні. Тримати іграшки потрібно таким чином, щоб пальці були заховані під руками іграшки. Якщо іграшки розмовляють між собою, то їхні обличчя мають бути звернені одне до одного. При цьому іграшка, яка промовляє, легенько рухається, а якщо припиняє розмову, стає нерухомою. Показуючи виставу, слід уникати зайвих рухів, жестів, дивитися на іграшку; не потрібно затримувати вільну руку на столі. Після вистави доцільно дати дітям роздивитися іграшки, пограти а ними.

Театр іграшок особливо широко використовується в молодшій і середній групах. У старшій групі театр іграшок показують у другу половину дня з метою розваг, веселих ігор або залучають дітей до самостійного показу іграшкового театру.

У молодшій і середній групах показ театру іграшок планується на заняттях з художньо-мовленнєвої діяльності з метою закріплення змісту художніх творів або ознайомлення а новими іграшками. Так, у молодшій групі показують прості невеличкі сценки, в яких дієвими особами є іграшки. Починати роботу слід не з показу сюжетних сценок, а з простих розповідей про якусь одну іграшку, тобто здійснювати обігрування іграшок через розповіді-покази.

Наприклад, розповідь-показ «Зустріч нової ляльки» у другій молодшій групі (через театр іграшок).

Мета: ознайомити дітей з новою дидактичною лялькою Оленкою, описати її зовнішній вигляд. Закріпити назву частин тіла, обличчя, одягу. Виховувати бережливе ставлення до ляльки, бажання з нею гратися.

Хід заняття. Стук у двері. Вихователь вносить нову велику ляльку. Лялька вітається з дітьми.



«Цю ляльку Ольга Іванівна купила в Києві. Йшла вона вулицею й побачила вітрину іграшкової крамниці. «Потрібно купити дітям іграшки», - подумала Ольга Іванівна і зайшла до


крамниці. На полицях у крамниці було багато різних ляльок. Але їй сподобалася та, що стояла на самій верхній поличці.

- Покажіть, будь ласка, мені цю ляльку,- звернулася вона до продавця. Продавець взяла високу драбину, зняла ляльку й подала.

У ляльки було світле волосся, великі блакитні очі, рожеві щічки. На ній було рожеве платтячко, білі шкарпетки, жовті черевики, голубий бант. Дуже сподобалася Ользі Іванівні ця лялька. Сьогодні вона принесла її вам і розповіла мені, як купувала ляльку.

- Як ми її назвемо? (Діти називають Оленкою). Бережіть ляльку, щоб вона завжди була охайною і гарною.

Розповідаючи про ляльку, вихователь легенько рухає її, дивиться на неї, розправляє платтячко, бантик тощо.

Надалі можна перейти до показу нескладних театральних дій. Так, зайчик, ведмедик або собачка можуть загадувати дітям загадки; відгадувати, хто їх брав за лапку; розмовляти з дітьми; звертатися до них із запитаннями або відповідати на запитання; танцювати, співати, розповідати веселу пригоду і т. ін.

Для дітей середньої групи показ вистав театру іграшок здійснюється як на заняттях, так і в другу половину дня як розвага. Метою таких занять є спонукання дітей до сприйняття й розуміння змісту розповіді, казки чи літературного твору за допомогою яскравих іграшкових образів.

Наприклад, розповідання української народної казки «Колосок».

Мета: вчити дітей слухати казку, розуміти казкові події, ситуації, оцінювати поведінку героїв. Матеріал: іграшки, колосок, ступа.

Хід заняття. Вихователь показує дітям колоски, розтирає кілька зернинок, розглядає з дітьми борошно, що утворилося.

- Де ростуть колоски? Хто їх вирощує? Що потім роблять з колосків? - запитує вихователь.

На заняття приходять мишенята Круть і Верть (іграшки). Вихователь запитує дітей, чому в мишенят такі дивні імена? Розповідає казку, здійснюючи показ дій за допомогою іграшок (півника, мишенят). Запитує: «Як звали мишенят? Чому? Які вони були? Який був півник? Що він знайшов? Що зробив із зерном? Що сказав півник мишенятам? Чому півник не дав їм пирога? »

Вихователь пропонує ще раз, але вже за допомогою театру іграшок пригадати останній епізод казки, де мишенята, зрозумівши свою провину, пішли без пирога. Запитує в дітей: «Як ви думаєте, якщо півник ще одного разу знайде колосок, як


повинні вчинити мишенята?» Обговорення змісту прислів'їв: «Вмієш їсти, вмій і заробити», «Хочеш їсти калачі - не сиди на печі», «Праця людину годує».

Показ театру іграшок можна використовувати й на заняттях з розвитку мовлення. Наприклад, друга молодша група.

Мета: Зв'язне мовлення. Учити дітей описувати іграшки, складати розповіді з 3-4 речень. Граматика. Закріпити вживання прийменника між, порівняльних ступенів прикметників (більша, менша, вища, нижча). Матеріал. Набір іграшок: зайчик, лисичка, великі й малі пірамідки, конячки, машини.

Хід заняття. На гостини до дітей прийшов зайчик, іграшки. Діти називають і описують іграшки. З'являється лисичка. Зайчик заметушився. Вихователь: «Зайчик злякався лисички, хоче сховатися від неї між іграшками.» Лисичка йде, крадеться, шукає зайчика. Стриб, стриб - сховався зайчик. Де сховався зайчик? (Між високою і низькою пірамідками). А тепер? (Між великою і маленькою машинами) і т. ін.

Заняття з розвитку мовлення в середній групі.

Мета: Зв'язне мовлення. Учити описувати ляльку за зразком вихователя.

Словник. Вчити добирати синоніми (прикметники, дієслова), збагачувати словник іменниками. Граматика. Закріпити вживання роду іменників та узгодження іменників з прикметниками. Матеріал: лялька, бабуся, Оленка, Катруся.

Хід заняття. З'являється «бабуся» і гукає: «Оленко! Катрусю!». Виявляється, що її онуки загубилися. Бабуся звертається до дітей з проханням допомогти знайти дівчаток. Вона їх описує: «У Оленки біле волосся, блакитні очі. Оленка вдягнута в жовту сукню з чорними горошинами, з чорним комірцем та бантом на сукні. На ногах жовті шкарпетки, чорні черевички. На голові великий жовтий бант. Катруся в червоній сукенці в чорні горошини з чорним комірцем і чорним бантом. На ногах червоні шкарпетки, чорні туфельки, на голові червоний бант.» Бабуся сідає і чекає. З'являється Оленка. «Хто це йде?» - запитує бабуся. - Розкажіть мені, діти, хто це йде, бо я вже погано бачу».

Діти описують ляльок: спочатку Оленку, а потім Катрусю. Вихователь звертає увагу дітей на ляльок.

Запитує: «Волосся яке? Очі які? Сукня яка?» і т. д.

Театр тіней має суттєве значення для мовленнєвого розвитку дітей. У театрі тіней показують знайомі дітям казки, поєднуючи образи-фігурки із словом, художнім текстом.

Театр тіней використовують у всіх вікових групах. У молодшій і середній групах на заняттях показують знайому дітям 236


казку, щоб уточнити й поглибити розуміння її змісту. У старшій і підготовчій групах театр тіней показують здебільшого у другій половині дня. У всіх вікових групах у театрі тіней слід показувати лише знайомі дітям художні твори. Твір, з яким діти вперше озна­йомляться через театр тіней, втрачає для них художність і вираз­ність, особливо в молодшому дошкільному віці, бо дітей більше приваблюють рухи і дії героїв, ніж зміст твору.1

Успіх показу театру тіней залежить від підготовки вихова­теля, вибору твору. Найчастіше з цією метою використовують казки. У казках - улюблені герої дітей, в них мало описів, багато дії. До показу вихователь виготовляє предмети, які будуть відкидати тіні на екран розміром 40-50x80 см.

Кімнату, де сидять діти, можна затемнити, а екран -освітити прикріпленою за ним на відстані 1,5-2 м електричною лампою. У сонячні дні можна показувати театр тіней, користуючись світлом сонця. Екран слід влаштувати так, щоб сонячне світло з вікна падало на екран з протилежного від глядача боку (із-за спини вихователя). Вихователь має розповідати казку так, щоб на екрані не видно було планки, за яку вихователь тримає силует, а рухи силуетів відповідали словам вихователя. Казку потрібно знати напам'ять, читати її виразно, відтворювати голосом розмову різних дійових осіб.

Під час показу театру тіней не потрібно робити дітям зауваження дисциплінарного характеру. Перед початком заняття вихователь повідомляє дітям, яку казку вони слухати­муть і дивитимуться в театрі тіней. По закінченні показу не слід ставити дітям запитання за змістом показаного твору, а слід дати їм можливість пережити свої почуття. Коли ж у дітей виникають запитання, потрібно дати на них чітку й точну відповідь. Через два-три дні після показу вихователь проводить з дітьми роботу, спрямовану на закріплення. У старшій і підготовчій групах це може бути малювання за змістом казки, бесіда чи розповідь дітей про те, що вони бачили, що найбільше сподобалось і чому.

Театр петрушок дістав свою назву від популярного й старовинного лялькового героя - Петрушки. У цьому театрі все об'ємне. Лялька-Петрушка одягається на руку і діє над ширмою. Для театру петрушок потрібно мати ширму і комплект ляльок-петрушок. Цей театр ще називають ляльковим театром. Він вимагає серйозної і довготривалої підготовки: виго­товлення як ляльок, так і декорацій. Як їх зробити і які спектаклі

*Лещекко ОМ. Методика навчання дітей рідної мови і граматики. - К.: Вища шк., 1972- С 231.


підготувати, розповідається у посібниках.1 Це показ вистав за змістом добре відомих казок («Теремок», «Колобок», «Вовк і семеро козенят» і т. ін.) та спеціально розроблених сценаріїв («Потрушені друзі», «Веселі котики», «Хто в чемодані», «Петрушка-помічник», «Петрушчин цирк» і т. ін.).

Вихователь має навчитися добре водити ляльку-петрушку на ширмі: спочатку показувати головку ляльки, потім її тулуб, на рівні колін лялька має рухатися весь час. Нерухома лялька дітям нецікава, вони втрачають до неї інтерес. Тому вихователь має вміти рухати ляльки обома руками, знати текст напам'ять, вміти своїм голосом інтонувати голоси і передавати характерні особливості персонажів, узгоджувати свої рухи з музичним супроводом. Ляльковий театр або театр петрушок показують у всіх вікових групах у другу половину дня як розвагу, тому тут велике значення надається оформленню й музичному супроводу вистав. Показувати вистави потрібно окремо для молодших і старших дітей. Дітям молодшого дошкільного віку доступні прості за змістом вистави, де їм все зрозуміло; дії, які відбуваються, вони сприймають як справжнє реальне життя, тому для молодших дітей організовують показ казок, коротеньких оповідань, сценок, віршів і навіть пісень.

Старшим дітям показують літературно-музичні композиції, байки, казки, літературні твори.

Крім того, разом з дітьми старшої групи організовують показ театру петрушок для малюків. У роботі з дітьми молодшої і середньої групи ляльки-петрушки можуть використовуватись у рухливих і дидактичних іграх, сюрпризних моментах і ситуаціях, на музичних заняттях і розвагах. Наприклад, дидактична гра-розвага з музичним супроводом «Подарунки».

Матеріал: великий кошик, ляльки-петрушки, півник, Чебурашка, гуси, коза. Ведучий - сніговик (інший вихователь) пропонує подивитись, які подарунки надіслав дід Мороз дітям. Сніговик пропонує відгадати загадки. Загадує загадку про півника і дістає з кошика півника-петрушку, одягає на руку і водить над краями кошика. Півник кукурікає і просить заспівати про нього пісеньку. Аналогічно з'являються над кошиком-ширмою інші персонажі, про які загадує загадку Сніговик. Діти наслідують їхні голоси, співають про них пісні, читають вірші. Різновидом театру петрушок є пальчиковий театр, або театр п'яти пальців. Для його показу використовують лише головки персонажів, (набори), які одягаються на вказівний палець руки.

1 Т.Н. Караманенко, Ю.Г. Караманенко. Ляльковий театр дітям. - К., 1986., Ге-нова Г.В. Театр для малюків - М., 1968.


Головки персонажів виготовляють з паперу, картону, (розмір 4-7см, із кишенькою-трубочкою для вказівного пальця на зворотному боці), пап'є-маше, пінопласту, кульок з настільного тенісу, матерії тощо. Останні три пальці (мізинець, вказівний і великий ) вставляють у костюм-рукавичку, яку шиють з матерії відповідно до образу персонажу. Для показу інсценівки, як і для театру петрушок, використовується також ширма. У молодшій і середній групах виставу показує вихователь, а у старшій групі до вистави залучають дітей. Пальчиковий театр, як і театр петрушок, використовується в усіх групах з метою розваги. Діти старшої групи можуть показувати самостійно спектаклі для малят.

Настільний театр - це театр іграшок з декораціями, які виготовляють спеціалізовані фабрики іграшок. Це готові комплекти (фабричні) настільного театру на тему народних казок і літературних творів, які можна придбати у крамницях. Крім того, вихователі разом з дітьми можуть і самі виготовити фігурки персонажів і декорацій до будь-якого настільного театру з цупкого паперу, картону або фанери і розфарбувати їх з обох боків. Фігурки персонажів у настільному театрі специфічні: вони мають певне незмінне статичне положення і в більшості випадків їх потрібно зображати у профіль. Цей вид театру одержав ще назву картонажний театр, оскільки персонажі виготовляють або з картону, або з дерева. Вистави настільного театру можуть показувати як вихователі (у молодшій і середній групах), так і самі діти у старших групах. Для показу настільного театру потрібно добирати відповідні літературні твори (або складені вихователем чи дітьми). Якщо в літературному творі чи сценарії є місця, дії яких картонні персонажі виконати не можуть, то їх просто зачитують (чи розповідають) без показу. І саморобні, і фабричні фігурки-персонажі та декорації мають спеціальні підставки, за допомогою яких вони стоять на столі-сцені. Щоб не було видно рук під час пересування фігурок, спереду сцени можна поставити однотонний бар'єр з картону висотою 8 см як частину декорації до вистави. Вихователь має навчитися плавно рухати фігурки по столу, узгоджувати рухи з розповіданням тексту. До розповідання тексту в картонажному театрі ставляться особливі вимоги: потрібно вміти передати манеру розмови певного героя, показати його характер. Як же практично організувати показ вистави настільного театру? Діти сидять півколом або у два ряди перед столом-сценою, за 3-4 метри до столу. За столом вихователь


показує виставу. На столі розміщується декорації і все необхідне для здійснення показу настільного театру. Показувати настільний театр можуть і декілька осіб. Вистава може супроводжуватися музикою, шумовими ефектами (голоси пташок, тупіт коня, шум дощу тощо).

Розрізняють кілька видів настільного театру: в одному театрі вистава йде на сцені-ширмі, в іншому—на сцені, подібній до коробки (картонажний театр), а в площинному театрі вона виготовляється з двох частин картону.1 По-різному в них пересуваються і фігурки персонажів: руками, за допомогою магніту, металевих стрижнів або вузької довгої стрічки картону. Якщо інсценівка передбачає показ усіх дій на основі однієї і тієї самої декорації, то використовують сцену-ширму. Якщо вистава потребує зміни декорації, то можна виготовити книжку-ширму з картонними сторінками, на яких наклеєні декорації. Книжку розміщують позаду ширмочки або в центрі, із зміною дій вистави поступово гортають її сторінки. Фігурки для площинного настільного театру мають бути рухливими. Для цього всі рухомі частини виготовляють зйомними і прикріплюють їх до тулуба за допомогою металевих заклепок. Рухомими у персонажів-звірят можуть бути голова, лапи, хвіст тощо.

У виставах картонажного театру можна використовувати як площинні, так і об'ємні фігурки персонажів, виготовлених з картону й паперу. Двобічні об'ємні ляльки виготовляють за принципом ялинкових іграшок. Пересуваються вони за допомогою нитки, дротика, вузької стрічки картону. Сцену виготовляють з картону або цупкої фанери у формі прямокутної коробки без бокових частин. Через бокові краї коробки здійснюється показ вистав на підлозі сцени. Задня частина коробки слугує для декорації. Декорації виготовляють на окремих шматах картону, які потім вставляють у коробку-сцену. Можна використовувати й рухому декорацію.2 її використовують тоді, коли потрібно передати швидкий рух персонажів у виставі. У такому випадку декорації малюють на кількаметровій паперовій стрічці і вставляють у задню стінку сцени-коробки, як в екран саморобного телевізора. У потрібний момент стрічку пересувають, щоб створити враження швидкого руху персонажу. Наприклад, фігурка-персонаж повинна рухатися праворуч, а декорацію швидко рухають ліворуч. Декорації

1 Див. ЛВ. Генов. Театр для малышей. - М.: Просвещение, 1968. - С.14. 'Там само. С 29.


можна виготовляти по-різному - як багатоскладову ширму-трильяж, типу книжки на картонному колі-вертушці, що дозволяє їх швидко змінювати в ході вистави.

Широкі можливості для роботи з дітьми дошкільного віку з ознайомлення їх з художніми літературними творами дає книжка-театр.1 Так, Г.Генов описує три види такого театру:

- книжка-альбом (розміри 19x29 см) з намальованими у процесі дії малюнками;

- книжка, в якій всього чотири сторінки (розмір 30x20 см), на яких намальовані декорації, а знизу на кожній сторінці приклеєна кишенька глибиною 5-6 см, куди у процесі розповіді вихователь вставляє картонні фігурки дієвих осіб;

- книжка з намальованими декораціями й рухливими фігурками-персонажами. Персонажі рухаються за рахунок частин, скріплених дротиками, які виступають на 0,5 см над поверхнею кожної сторінки (вертикально чи горизонтально).

Сторінки оформляються в єдиний сюжет, з'єднуються і подаються у вигляді книжки-театру із спеціально виготовленими до неї яскравими обкладинками.

Вихователі можуть використовувати означені види настільних театрів з різною метою як на заняттях, так і в повсякденному житті як розваги.

Наприклад, заняття з художньо-мовленнєвої діяльності у другій молодшій групі.

Тема: Показ настільного театру «Рукавичка».

Мета: закріпити зміст казки, вчити відтворювати діалогічне мовлення, виховувати інтерес до перегляду настільного театру. Матеріал: фігурки до настільного театру за змістом казки.

Хід заняття. Вихователь розповідає казку, показує настільний театр, залучає дітей до відповідей та звуконаслідування в ході розповіді. Запитання після показу: -Хто жив у рукавичці? Як жили звірі? Що трапилось з рукавичкою?

Середня група. Тема: Показ настільного театру за казкою «Лисиця і гуси».

Мета: вчити дітей співвідносити текст казки з рухами персонажів настільного театру, емоційно сприймати художні твори, відчувати характер героїв, авторську інтонацію, висловлюватись у процесі переказу казки. Матеріал: картонажний настільний театр за змістом казки, декорації.

1 Див. ГЛ. Генов. Театр для малышей. - М.: Просвещение, 1968. - С. 53-60.


 




Хід заняття. Показ настільного театру.

Бесіда: Що сказала лисиця гусям? Яке прохання висловили гуси? Як вони перехитрили лисицю? Чому лисиця не з'їла гуски? Як гуси співали пісню?

Діти співають пісню, звуконаслідують. Розповідають уривки казки.

Середня група. Тема: Показ настільного театру «Ведмедик хворий».

Хід заняття: На столі книжка-декорація: гірка, лавка, ведмедик. Вихователь розповідає текст інсценівки. Після розповіді запитує в дітей: «Чому ведмедик захворів? Розкажіть, хто допоміг ведмедику». Прислів'я: «Товаришеві завжди допомагай, товариша завжди виручай».

Вихователь: «Хто у ведмедика товариш? Ведмедик великий, а зайчик який?»

- Узимку холодно, можна застудитись. Вип'ємо гарячого чаю. І вже на столі є чашечки. Чай гарячий, візьміть у руки чашечки і дмухайте, щоб чай охолов. Діти дмухають на чай. Частують ведмедика гарячим чаєм.

Різновидами настільного театру є магнітний театр і театр «живих картинок». Для магнітного театру сценою може бути коробка прямокутної форми з картону, відкрита з одного боку глядачам і закрита до низу з трьох боків матерією чи кольоровим папером.1 Найкраще «підлогу» сцени зробити скляною (скло протерти мокрим піском чи наждачним папером до матового стану). Фігурки-персонажі виготовляються двобічними з цупкого картону на підставці, до якої прикріплюється металева пластина чи голка. Персонажі будуть пересуватися у будь-якому напрямі від рухів магніту, який вихователь водитиме під скляною «підлогою» сцени. Через матове скло глядачі не будуть бачити рух вихователя, а педагог матиме змогу бачити, куди підставити кусочок магніту для того, щоб фігурка рухалася. Отже, персонажі інсценівок будуть рухатися, танцювати, виконувати дії. Через магнітний театр в усіх вікових групах можна показувати сценарії, складені дітьми і вихователем: розповіді-інсценівки, за літературними творами, віршами, казками, загадувати загадки, розігрувати музичні композиції, народні пісні («На зеленому лужку», «Веселі гуси», «Як на тоненький льодок», «Зайчик»). Вихователь може використати виставу Г. Генова «Магнітний цирк» (акробати, жонглери,


вершники, дресировані звірі тощо).1 Вихователь має навчитися керувати фігурками за допомогою магніту, узгоджувати свої рухи з текстом, музичним супроводом. У магнітному театрі можна використати й декорації. їх виготовляють з паперу і прикріплюють до коробки-сцени.

У кожній віковій групі вихователі можуть скласти свій репертуар показу вистав через магнітний театр. Наприклад, у молодшій групі можна показати такі казки й оповідання, як «Колобок», «Три ведмеді», «Курчатко», «Курочка ряба», К.Чуковського «Про ведмедя». У середній групі: «Лисичка-сестричка і сірий вовк», «Хто сказав «няв»?», «Рукавичка». У старшій групі: «Коза-дереза», «У сонечка на гостинах», «Зимівля звірів», «Колосок» і т. ін..

Театр «живі картинки» використовується в дошкільних закладах у роботі з дітьми раннього і молодшого дошкільного віку. Персонажі - площинні картинні фігурки (без ніг). Ноги -прямокутні ковпачки, зшиті з тканини однотонного кольору (розмір прямокутника 2,5x5 см складеного наполовину). Два ковпачки однакового кольору одягають на вказівний і середній пальці - це ніжки в чобітках. На зап'ястя руки за допомогою гуми (аптечної) прикріплюється фігурка по талії персонажу. Відповідно до сюжету, розігрується інсценівка. Діти старших груп можуть самостійно інсценувати для малят відомі їм вірші, пісні, оповідання, казки, розповіді.

Всі види театрів рівномірно плануються в кожній віковій групі впродовж року як на заняттях з художньо-мовленнєвої діяльності, так і з метою розваги в самостійній художньо-мовленнєвій діяльності дітей.








Date: 2015-09-18; view: 2317; Нарушение авторских прав



mydocx.ru - 2015-2021 year. (0.013 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию