Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
Поняття корпоративних прав
Участь у господарській організації тягне виникнення в особи сукупності прав, які називаються корпоративними. Легальне визначення корпоративних прав міститься у Господарському кодексі України. Згідно з ч.І ст. 167 ГК корпоративні права — це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Зміст корпоративних прав складає комплекс правомочностей управлінського та майнового характеру.
До управлінських правомочностей відносяться:
а) право приймати участь в управлінні справами товариства. Учасник господарського товариства може реалізувати це право безпосередньо — шляхом особистої участі у роботі загальних зборів, інших органів товариства, або опосередковано — за допомогою представників, обраних ним в органи управління товариства. У більшості випадків право учасника на управління господарським товариством має колективний характер — управлінські рішення можуть бути прийняті тільки разом з іншими учасниками. Рішення можуть прийматися від імені органу господарського товариства або безпосередньо від імені учасника;
б) право учасника господарського товариства на одержання інформації про діяльність товариства. Право на інформацію є одним з найважливіших прав учасників господарських товариств. Учасник не зможе реалізувати більшість своїх правомочностей без одержання достовірної і повної інформації про діяльність товариства. У Законі України “Про господарські товариства” від 19.09.1991 р. встановлено, що за вимогою учасника товариство зобов'язано надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів та іншу інформацію;
в) право вийти у встановленому порядку з товариства. Це право може бути обмежено (для учасників акціонерного товариства, повного та командитного товариства) і необмеженим (для учасників товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю). Вихід з господарського товариства супроводжується виділенням частки учасника у майні товариства та виплатою належної йому на момент виходу частини прибутку.
До правомочностей майнового характеру відносяться:
а) право приймати участь у формуванні статутного фонду товариства. Учасник має право брати участь своїм майном у капіталі товариства не тільки на стадії заснування товариства, але й у подальшому, на підставі рішення про збільшення статутного фонду за рахунок внесення додаткових вкладів;
б) право розпоряджатися своїми корпоративними правами. Учасники товариства можуть розпоряджатися своїми акціями, частками у статутному капіталі або майні товариства у будь-який не заборонений законом спосіб. Так, можливий продаж, обмін, дарування, передача у порядку спадкоємства або правонаступництва, а також інше розпорядження цими правами з урахуванням обмежень, передбачених законом та установчими документами товариства;
в) право на виділення частки у майні у разі виходу учасника з товариства. У разі виходу учасника з товариства його частка у майні товариства повертається у грошовому виразі, а при згоді товариства вклад може бути повернений і в натуральній формі. Акціонери не володіють правом виходу з товариства з виділенням своєї частки, вони можуть лише продати акції або розпорядитися ними у інший спосіб;
г) право приймати участь у розподілі прибутку товариства та отримувати її частку (дивіденди). Рішенням про порядок розподілу частини прибутку приймається вищим органом товариства. Учасники можуть відмовитися від розподілу між ними прибутку та прийняти рішення про спрямування його на збіль'шення статутного фонду або на інші господарські потреби;
д) право на одержання коштів і майна, що залишилися після розрахунків з усіма кредиторами при ліквідації товариства. Для реалізації цього права необхідно виконання низки умов: прийняття
рішення про ліквідацію товариства; дотримання встановленої законом процедури ліквідації: погашення товариством заборгованості перед усіма кредиторами; наявність після розрахунків грошових коштів або майна, які підлягають розподілу між учасниками. Порядок розподілу прибутку визначається Законом України “Про господарські товариства” та установчими документами.
У Господарському кодексі розмежовується володіння корпоративними правами та підприємництво. За загальним правилом, власник корпоративних прав не є суб'єктом підприємницької діяльності, якщо інше не передбачено договором або законом. Крім того, у ч. 2 ст. 167 ГК передбачена можливість встановлення Законом обмежень з володіння корпоративними правами та/або їх здійснення окремими особами.
Законом України “Про господарські товариства” встановлені обмеження певним особам у здійсненні корпоративних прав. Так, в акціонерному товаристві акціонер позбавлений права виходу з товариства для забезпечення неподільності його майнової бази. Акціонер може тільки продати свої акції іншій особі. Існують категорії учасників господарського товариства, які позбавлені права управління справами товариства. Згідно з Законом України “Про цінні папери і фондову біржу”, в акціонерному товаристві власники привілейованих акцій не мають права брати участь в управлінні товариством, якщо інше не передбачено статутом. У командитному товаристві управління справами здійснюють тільки повні учасники, а вкладники позбавлені цього права.
22. Підстави набуття корпоративних прав
Підстави набуття корпоративних прав учасниками товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю. Первісні підстави виникнення корпоративних прав в учасників товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю. Похідні підстави виникнення корпоративних прав в учасників товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю. Особисті немайнові корпоративні права учасників товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю. Право на участь в управлінні товариствами з обмеженою та додатковою відповідальністю. Право на здійснення контролю за діяльністю виконавчого органу товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю. Право на одержання інформації про діяльність товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю. Інші особисті немайнові корпоративні права учасників товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю. Майнові корпоративні права учасників товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю. Право учасників товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю на одержання дивідендів. Право на участь у розподілі активів товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю у разі їх ліквідації. Право переважної купівлі частки у статутному капіталі товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю. Інші майнові корпоративні права учасників товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю. Припинення корпоративних прав учасників товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю. Припинення корпоративних прав з волі учасників товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю. Припинення корпоративних прав незалежно від волі учасників товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю.
Захист корпоративних прав учасників товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю.
· КОРПОРАТИВНІ ПРАВА УЧАСНИКІВ ПОВНОГО ТА КОМАНДИТНОГО ТОВАРИСТВ. Підстави набуття корпоративних прав учасниками повного та командитного товариств. Первісні підстави виникнення корпоративних прав в учасників повного і командитного товариств. Похідні підстави виникнення корпоративних прав в учасників повного і командитного товариств. Особисті немайнові корпоративні права учасників повного і командитного товариств. Право на участь в управлінні (веденні справ) повним і командитним товариствами. Право на одержання інформації про діяльність повного і командитного товариств. Інші особисті немайнові корпоративні права учасників повного і командитного товариств. Майнові корпоративні права учасників повного і командитного товариств. Право учасників повного і командитного товариств на одержання дивідендів. Право на участь у розподілі активів повного і командитного товариств у разі їх ліквідації. Інші майнові корпоративні права учасників повного і командитного товариств. Припинення корпоративних прав учасників повного і командитного товариств. Припинення корпоративних прав з волі учасників повного і командитного товариств. Припинення корпоративних прав незалежно від волі учасників повного і командитного товариств. Захист корпоративних прав учасників повного і командитного товариств.
· КОРПОРАТИВНІ ПРАВА ЧЛЕНІВ ВИРОБНИЧОГО КООПЕРАТИВУ. Підстави набуття корпоративних прав членами виробничого кооперативу. Участь у створенні виробничого кооперативу. Вступ до виробничого кооперативу нових членів. Особисті немайнові корпоративні права членів виробничого кооперативу. Право на участь в управлінні виробничим кооперативом. Право на здійснення контролю за діяльністю виконавчого органу виробничого кооперативу. Право на одержання інформації про діяльність виробничого кооперативу. Інші особисті немайнові корпоративні права членів виробничого кооперативу. Майнові корпоративні права членів виробничого кооперативу. Право членів виробничого кооперативу на одержання кооперативних виплат. Право на участь у розподілі активів виробничого кооперативу у разі його ліквідації. Інші майнові корпоративні права членів виробничого кооперативу. Припинення корпоративних прав членів виробничого кооперативу. Припинення корпоративних прав з волі членів виробничого кооперативу. Припинення корпоративних прав незалежно від волі членів виробничого кооперативу. Захист корпоративних прав членів виробничого кооперативу.
· КОРПОРАТИВНІ ПРАВА УЧАСНИКІВ (ЧЛЕНІВ) ІНШИХ КОРПОРАТИВНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ (ТОВАРИСТВ).
Підстави набуття корпоративних прав учасниками приватного підприємства. Особисті немайнові корпоративні права учасників приватного підприємства. Майнові корпоративні права учасників приватного підприємства. Припинення корпоративних прав учасників приватного підприємства. Захист корпоративних прав учасників приватного підприємства.
Підстави набуття корпоративних прав учасниками підприємства споживчої кооперації. Особисті немайнові корпоративні права учасників підприємства споживчої кооперації. Майнові корпоративні права учасників підприємства споживчої кооперації. Припинення корпоративних прав учасників підприємства споживчої кооперації. Захист корпоративних прав учасників підприємства споживчої кооперації. Підстави набуття корпоративних прав членами фермерського господарства. Особисті немайнові корпоративні права членів фермерського господарства. Майнові корпоративні права членів фермерського господарства. Припинення корпоративних прав членів фермерського господарства. Захист корпоративних прав членів фермерського господарства.
23. Право на участь в управління корпоративним підприємством
Виникнення і розвиток корпоративного управління відображає закономірності еволюції світової економіки. Нова форма управління стала відповіддю на нові вимоги до форм і принципів організації бізнесу та підприємництва.
В Україні сформовані різні види підприємств корпоративний сектор є провідним. На його частку приходиться 60,6% від загальної кількості підприємств. Головна роль в корпоративному секторі належить акціонерним товариствам, що функціонують у сфері матеріального виробництва і виробляють понад 70% продукції. Однак не всі акціонерні товариства функціонують ефективно.
Для того, щоб визначити відмінності між підприємствами, необхідно визначити ознаки за якими їх можна класифікувати.
Систему ознак:
1. Наявність єдиної мети (загального інтересу);
2. Майно. На підприємствах майно відособлено від учасників об'єднання.
3. Відповідальність учасників об'єднань. Через розвиток підприємств загальна відповідальність учасників об'єднань переходить у відповідальність об'єднань за своїми зобов'язаннями;
4. Поділ учасників об'єднань. Також через еволюцію розвитку підприємств колективні справи його учасників переходять в особисті справи об'єднання, відмінні від справ учасників;
5. Управління;
6. Залежність управління підприємством від волі її членів.
Мета корпоративного управління - створення ринково орієнтованих підприємств та підвищення ефективності функціонування організаційних формувань корпоративного типу на основі:
• використання переваг корпоративного устрою суб’єкта господарювання;
• забезпечення інвестиційних інтересів широких верств населення України, участі їх у користуванні, розпорядженні та управлінні майном окремих суб’єктів господарювання корпоративного типу;
• вирішення складних проблем бізнесу за рахунок об’єднання зусиль, інтелекту та капіталів різних груп акціонерів тощо.
Сутністю корпоративного управління є система відносин між інвесторами-власниками товариства, його менеджерами, а також заінтересованими особами для забезпечення ефективної діяльності товариства, рівноваги впливу та балансу інтересів учасників корпоративних відносин.
Корпоративне управління визначає відносини між учасниками в системі управління, а саме:
· акціонерами – власниками контрольного пакету акцій;
· дрібними акціонерами;
· кредиторами;
· працівниками;
· іншими зацікавленими особами.
Важливість корпоративного управління для товариств полягає у його внеску до підвищення їх конкурентоспроможності та економічної ефективності завдяки забезпеченню:
· належної уваги до інтересів акціонерів;
· рівноваги впливу та балансу інтересів учасників корпоративних відносин;
· фінансової прозорості;
· запровадження правил ефективного менеджменту та належного контролю.
Важливість корпоративного управління для держави обумовлена його впливом на соціальний та економічний розвиток країни через:
· сприяння розвитку інвестиційних процесів, забезпечення впевненості та підвищення довіри інвесторів;
· підвищення ефективності використання капіталу та діяльності товариств;
· урахування інтересів широкого кола заінтересованих осіб, що забезпечує здійснення товариствами діяльності на благо суспільства та зростання національного багатства.
Принципи корпоративного управління мають рекомендаційний характер та розраховані на добровільне застосування. Головним стимулом щодо їх дотримання товариствами є економічна доцільність та об'єктивно існуючі вимоги ринку щодо залучення інвестицій.
24. Право на одержання інформації про діяльність корпоративного підприємства
Група корпоративних прав з отримання інформації щодо діяльності корпоративного підприємства
Значне коло відомостей про корпоративне підприємство має режим відкритої інформації, яка розкривається в обов'язковому порядку, зокрема - через внесення до Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, до інформаційних баз НКЦПФР (якщо підприємство є емітентом цінних паперів). Як наслідок ці відомості стають доступними для ознайомлення широкому колу зацікавлених осіб. Доступ третіх осіб до решти відомостей корпоративне підприємство може обмежити, встановивши щодо них режим конфіденційної інформації.
Природно, що учасники корпоративного підприємства мають законний інтерес щодо отримання більш повної інформації про його діяльність, ніж треті особи. Право учасника на отримання інформації про діяльність корпоративного підприємства випливає іззагальних нормзакону: зокрема ч. 1 ст. 88 ГК, ст. 10 Закону України «Про господарські товариства»,п.5ч.1ст.116 ЦК передбачають право учасника господарського товариства, а ч. 1 ст. 99 ГК - право члена виробничого кооперативу на отримання інформації про діяльність відповідного корпоративного підприємства. Утім, обсяг цієї інформації пов'язується законом з організаційно-правовою формою відповідного підприємства.
Загалом учасники задовольняють свій інтерес щодо отримання відомостей через запити до підприємства щодо надання інформації, через повідомлення підприємством відомостей, які воно повинно повідомити відповідно до закону або через ініціювання перевірок його діяльності.
Через запити щодо надання інформації:
· учасники повних товариств, повні учасники командит-них товариств мають право на доступ до всієї документа і иї відповідного товариства, причому закон прямо встановлює, що відмова від цього правачийого обмеження, зокремаза домовленістю учасників товариства, є нікчемною (ст. 121 ЦК), подібніш чином ч. 1 ст. 99 ГК передбачає одержання членом виробничого кооперативудостовірноїта повної інформації про фінансово - господарську діяльність кооперативу;
· акціонери АТ мають доступ не до всієї документації товариства, аледо досить широкого кола відомостей, а саме до: статуту, змін до статуту, засновницького договору, свідоцтва про державну реєстрацію АТ; положень про загальні збори, наглядову раду, виконавчий орган та ревізійну комісію, інших внутрішніх положень АТ, що регулюють діяльність органів АТ, та змін до них; положень про кожну філію та кожне представництво АТ; документів, що підтверджують права АТ на майно; принципів (кодексу) корпоративного управління АТ; протоколів загальних зборів; матеріалів, з якими акціонери мають (мали) можливість ознайомитися під час підготовки до загальних зборів; протоколів засідань наглядової ради та колегіального виконавчого органу, наказів і розпоряджень голови колегіального та одноосібного виконавчого органу; протоколів засідань ревізійної комісії, рішень ревізора АТ; висновків ревізійної комісії (ревізора) та аудитора АТ; річної фінансової звітності; документів бухгалтерського обліку, які стосуються значних правочинів та правочинів, у вчиненні яких є заінтересованість; документів державної звітності; проспекту емісії, свідоцтва про державну реєстрацію випуску акцій та інших цінних паперів AT; переліку афілійованих осіб AT із зазначенням кількості, типу та/або класу належних їм акцій; особливої інформації про AT (ст.ст. 77, 78 Закону про AT);
· учасники TOB і ТДВ мають доступ лише до річних балансів, звітів, протоколів зборів учасників, якщо статут не передбачає більш повного доступу до документації товариства (ч. 1 ст. 88 ГК, ст. 10 Закону України «Про господарські товариства»), при цьому слід зауважити, що досить часто статути TOB містять розширювальний, порівняноіз законом, перелік відомостей та документів, доступ до яких гарантується учасникам;
· вкладники командитних товариств мають доступ лише до річних звітів та балансів товариства (ст. 79 Закону України «Про господарські товариства»).
Корпоративні підприємства повинні повідомляти учасників, а їх учасники мають право отримувати відомості про дату, час, місце проведення, порядок денний загальних зборів (ч. 5 ст. 61 Закону України «Про господарські товариства», ч. З ст. 35 Закону про AT, ч. 5 ст. 15 Закону України «Про кооперацію»), вакціонернихтовариствахтакож - прочаспочатку і закінчення реєстрації акціонерів для участі у зборах, дату складення переліку акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах, порядок ознайомлення акціонерів з матеріалами, з якими вони можуть ознайомитися під час підготовки до загальних зборів (ч. Зст. 35 Закону про AT).
Також AT у встановлені законом строки інформує акціонера:
· про майбутній продаж іншими акціонерами належних ним акцій, якщо статут відповідного ПрАТ передбачає переважне право акціонера на придбання акцій у разі їх продажу іншими акціонерами (ст. 7 Закону про AT);
· про заплановане товариством приватне розміщення простих акцій для реалізації акціонером переважного права на придбання акцій, що емітуються, а у разі, якщо таке право передбачене також для випадків емісії привілейованих акцій і про майбутню емісію привілейованих акцій із зазначенням загальної кількості розміщуваних акцій, їх ціни, правил визначення кількості акцій, на придбання яких може розраховувати акціонер, строків і порядку придбання акцій, а також, якщо розміщуються привілейовані акції - прав, які вони надають (ст. 27 Закону про AT);
· про дату, розмір, порядок та строки виплати дивідендів (ст. 30 Закону про AT);
· про пропозицію особи, яка придбала контрольний пакет акцій AT, придбати також прості акції, які належать акціонеру, у тому числі - про особу, яка придбала контрольний пакет, запропоновану ціну придбання акцій, порядок оплати ціни та строк протягом якого акціонер може повідомити про прийняття пропозиції (ст. 65 Закону про AT);
· про запланований товариством добровільний викуп акцій у акціонерів із зазначенням кількості, ціни та строку викупу акцій (ст. 66 Закону про AT).
Отримання інформації ініціюванням перевірки діяльності корпоративного підприємства здійснюється:
· у TOB і ТДВ через реалізацію права кожного учасника вимагати здійснення аудиторської перевірки річної фінансової звітності товариства із залученням професійного аудитора, не пов'язаного майновими інтересами з товариством чи його учасниками (ст. 146 ЦК), або перевірки діяльності виконавчого органу товариства ревізійною комісією (ст. 6 3 Закону України «Про господарські товариства»);
· в AT - через реалізацію права акціонера, який володіє більше ніж 10% простих акцій, вимагати проведення спеціальної перевірки окремих аспектів діяльності AT ревізійною комісією, внутрішнім аудитором AT чи незалежним аудитором (ст. 76 Закону про AT), а також - вимагати проведення перевірки усієї діяльності AT незалежним аудитором не частіше 2-х разів на рік (ст. 75 Закону про AT);
· у виробничому кооперативі - через реалізацію права не менш як 10% членів кооперативу вимагати прийняття рішення загальними зборами щодо проведення перевірки результатів
· фінансово-господарської діяльності кооперативу ревізійною комісією (ст. 18 Закону України «Про кооперацію»), при цьому таким правом наділений не член кооперативу, а лише певна сукупність членів.
Проведення перевірок діяльності повних та командитних товариств за ініціативою учасників регулюється виключно положеннями їх установчих документів, оскільки законодавство не містить з цього питання жодних норм.
25. Право на отримання частини прибутку корпоративного підприємства
ПОРЯДОК ВИПЛАТИ ДИВІДЕНДІВ ПІДПРИЄМСТВОМ (ТОВ, ПП) ФІЗИЧНІЙ ОСОБІ (ВЛАСНИКУ, УЧАСНИКУ)
Ст. 10 ЗУ «Про господарські товариства» передбачає, що учасники товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.
Ст. 88 ГКУ - учасники господарського товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди).
Ст. 167 ГПКУ корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації.
Згідно п.п. 14.1.49 ст. 14 ПКУ дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв'язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.
Про виплату дивідендів приймається рішення загальними зборами учасників підприємства (встановлено в статуті підприємства, ст. 59 ЗУ «Про господарські товариства» з урахуванням п. «д» ч. 5 ст. 41 цього Закону, ст. 88 ГПКУ).
Рішення про спрямування прибутку на виплату дивідендів повинно містити:
· Суму прибутку підприємства, що спрямована на виплату дивідендів;
· Розмір дивідендів;
· Порядок та термін виплати дивідендів.
Після прийняття рішення здійснюється виплата дивідендів:
· Дивіденди, отримані платником податку від інших платників податку, у випадках, передбачених п. 153.3 ст. 153 ПКУ, не враховуються при визначенні об’єкта оподаткування (пп. 136.1.12 ст. 136 ПКУ), тобто отриманні дивіденди не оподатковуються.
· Підприємство може виплачувати власнику корпоративних прав дивіденди незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними ст. 152 ПКУ (пп. 153.3.1 ст. 153 ПКУ).
· Підприємство, яке прийняло рішення про виплату дивідендів своїм власникам, нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої п. 151.1 ст. 151 ПКУ, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. АЛЕ у випадках, передбачених пп. 153.3.5 ст. 153 ПКУ, авансовий внесок сплачувати не потрібно. Не справляється цей внесок, зокрема, у разі виплати дивідендів: фізичним особам.
· Виплата дивідендів у грошовій формі, які здійснюються підприємством, не є об’єктом оподаткування ПДВ відповідно до пп. 196.1.6 ст. 196 ПКУ.
· Дивіденди, нараховані емітентом корпоративних прав — резидентом, який є юридичною особою, відповідно до пп. 170.5.3 ст. 170 ПКУ оподатковуються за ставкою, визначеною у п. 167.2 ст. 167 ПКУ,тобто 5 %. Податковим агентом під час нарахування (виплати) дивідендів являється підприємство. Податковий агент зобов’язаний нараховувати, утримувати та сплачувати ПДФО до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи із сум доходів, що виплачуються такій особі (пп. 14.1.180 ст. 14 ПКУ).
· Доходи за акціями та інші доходи від участі працівників у власності підприємства (дивіденди) не є виплатами, на які нараховується єдиний внесок (п. 7 ст. 7 Закону № 2464).
26. Право на вихід з корпоративного підприємства
Право виходу учасника з корпоративного підприємства – вчинення одностороннього правочину, внаслідок якого відбувається добровільне припинення корпоративних прав учасника без переходу до іншої особи. Таке право передбачене законом для виробничих кооперативів та всіх господарських товариств, крім акціонерних (ст.ст.116, 126, 148 ЦК, ст.ст. 10, 54,71 ЗУ «Про господарські товариства», ч.4 ст.98 ГК, ст.13 ЗУ «Про кооперацію»).
Учасник, який вийшов, або його було виключено з корпоративного підприємства, отримує частину активів підприємства, реалізуючи право на отримання вартості частини майна ТОВ,ТДВ, повного, командитного товариства пропорційно розміру частки учасника. У виробничому кооперативі – право члена кооперативу, який виходить, або якого виключено, на одержання своєї загальної частки натурою, грішми, або (за бажанням) цінними паперами відповідно до їх вартості на момент виходу, а земельної ділянки – у натурі.
Законодавство не передбачає інституту виходу або виключення акціонера з АТ і не встановлює права на отримання акціонером частини вартості майна АТ в процесі його діяльності. Але акціонер може вимагати у товариства викуп належних йому акцій за ринковою ціною.
Право виходу держави в установленому порядку з корпорації, виключення її зі складу та право на відчуження акцій. Вихід з товариства - добровільне, одностороннє, безумовне волевиявлення учасника, спрямоване на припинення корпоративних відносин. Оскільки, право на вихід це міра можливої поведінки, то здійснення цього права цілком можливе за умови не суперечності основним цілям держави. Право на вихід закріплено Законом України «Про господарські товариства», однак щодо кожного виду товариств законодавець встановлює особливий порядок реалізації цього права (ст. 54, 65, 71, 77 Закону України «Про господарські товариства», ст. 7,25 Закону про АТ).
Вихід держави з товариства не можна ототожню вати з її виключенням із товариства, тобто примусовим припиненням участі держави в товаристві. Виключення держави із TOB (ТДВ) можливе за наявності таких умов: держава, в особі уповноважених органів систематично не виконує, або неналежним чином виконує обов'язки або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства; про виключення держави проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загально ї кількості голосів учасників товариства.
27. Інші корпоративні права
При припиненні підприємства його учасник реалізує право на отримання його майна пропорційно розміру частки учасника у випадку його ліквідації, а саме після задоволення вимог кредиторів підприємства, сплати податків та інших платежів до бюджету, пенсійного фонду та фонду соціального страхування. Розподіл майна між учасниками здійснюється в останню чергу за наявності такого майна.
Якщо учасник хоче продати свою частку, то інші учасники мають переважне право на придбання часток/акцій у разі їх продажу. Таке право наявне у акціонерів приватних АТ (якщо передбачене статутом), в учасників ТОВ/ТДВ, у вкладників команд. товариств і членів виробничих кооперативів.
Правом на звернення до суду з позовом про визнання недійсним рішень органів управління наділені учасники товариства, які були акціонерами (учасниками) на дату прийняття рішення, що оскаржується.
Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів є:
· прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення;
· прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного;
· порушення вимог закону під час скликання та проведення загальних зборів товариства;
· позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах.
28. Особливості реалізації корпоративних прав держави
Державні корпоративні права – це права, обсяг яких пропорційний частці держави в статутному капіталі корпоративного підприємства, що включають право на управління цим підприємством, отримання певної частки та її прибутку (дивідендів), активів у разі ліквідації, відповідно до законодавства, а також інші права, передбачені законом та установчими документами.
Специфіка державних корпоративних прав полягає в особливості суб’єкта цих прав, адже держава порівняно з іншими суб’єктами господарських правовідносин, передусім є владним суб’єктом.
Право брати участь в управлінні справами товариства. При розгляді суб'єктивного права держави брати участь в управлінні с правами товариства слід розрізняти зовнішню та внутрішню сферу цього права. Так, зовнішня сфера права держави брати участь в управлінні корпоративними правами проявляється через розробку корпоративного законодавства. Внутрішня сфер а цього суб'єктивного права про являється через міру її можливо ї поведінки як суб'єкта господарських відносин. У корпоративних підприємствах, у статутних капіталах яких державі на - лежить контроль за прийняттям рішень, держава в о собі уповноваженого органу має можливість одноособово приймати всі або певні управлінські рішення. В зв'язку з цим по стає необхідність створення ефективної системи здійснення цього суб'єктивного права на підставі прибутковості фінансово господарської діяльності, збереження та примноження власності та високої майнової відповідальності осіб, уповноважених реалізовувати це право.
Здійснення державою права на управління справами корпоративного підприємства під час про ведення загальних зборів породжує і низку інших самостійних суб'єктивних прав: право на отримання повідомлення про скликання загальних зборів, яке містить інформацію про дату, час та міс це про ведення зборів, а також повний перелік питань порядку денного, з обов'язковим зазначенням способу, за допомогою якого учасник (акціонер) може ознайомитися з документами, пов'язаними з порядком денним, право вносити пропозиції та вимагати їх включення до порядку денного за умови, якщо держава володіє не менше 10% кількості голосів, право на ознайомлення з протоколами загальних зборів та іншими документами пов'язаним з ними. Реалізація зазначених прав здійснюється Фондом державного майна, органами виконавчої влади й фізичними та юридичними особами, з якими укладено договір доручення. Для такого делегування розроблена Типова форма Генеральної угоди про передання повноважень на здійснення функцій управління державними корпоративними правами органами виконавчої влади.
Право брати участь у розподілі прибутку товариства, одержувати його частину (дивіденди). Держава в особі уповноважених органів має право брати участь у розподілі прибутку товариства та право одержувати його частку. Дивіденд - частина чистого прибутку АТ, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів.
Право одержувати частку прибутку товариства (дивіденди) виникає з моменту оголошення керівництвом про наявність прибутку від діяльності за звітний період, а також відповідного рішення компетентного органу товариства про порядок розподілу між його учасниками час тини отриманого прибутку. Відповідне рішення приймається загальними зборами, оформляється протоколом, який містить дані про розмір дивідендів; дату початку виплати дивідендів; спосіб та порядок їх виплати.
Право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати йо го частку (дивіденди) здійснюється відповідно до таких правил. Господарська організація, у статутному капіталі якої є корпоративні права держави, за підсумками календарного року зобов'язана спрямувати частину чистого прибутку на виплату дивідендів згідно з порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Право виходу держави в установленому порядку з корпорації, виключення її зі складу та право на відчуження акцій. Вихід з товариства - добровільне, одностороннє, безумовне волевиявлення учасника, спрямоване на припинення корпоративних відносин. Оскільки, право на вихід це міра можливої поведінки, то здійснення цього права цілком можливе за умови не суперечності основним цілям держави.
Вихід держави з товариства не можна ототожню вати з її виключенням із товариства, тобто примусовим припиненням участі держави в товаристві. Виключення держави із TOB (ТДВ) можливе за наявності таких умов: держава, в особі уповноважених органів систематично не виконує, або неналежним чином виконує обов'язки або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства; про виключення держави проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загально ї кількості голосів учасників товариства.
Право на одержання інформації про діяльність КП. Держава в особі уповноважених органів має право знайомитися з різ ними документами, що відображають діяльність товариства.
Інформація про діяльність товариства може бути поділена на кілька груп, які мають окремий правовий режим:
- відкрита інформація - інформація про діяльність товариства, яка не тільки направляється учасникам, але й поширюється через засоби масової інформації, є доступною для всіх зацікавлених осіб;
- інформація, яка надається тільки учасникам товариства на їх вимогу (річні баланси, звіти товариства, протоколи засідань виконавчих органів, інформацію щодо укладення товариством угоди та інше);
- конфіденційна інформація, перелік якої визначається відповідним органом товариства.
Право одержувати інформацію про діяльність товариства включає в себе правомочність вчасно отримувати інформацію про
· фінансово - господарський стан товариства й результати його діяльності, суттєві факти, що впливають або
· можуть вплинути на вартість цінних паперів та розмір доходів за ними, про випуск товариством цінних паперів тощо.
До майнових прав належить і право на отримання майна, після припинення корпоративного підприємства. Право на одержання коштів і майна, що залишилися після розрахунків з усіма кредиторами під час ліквідації корпорації також належить до потенційних прав.
Захист корпоративних прав держави здійснюється двома шляхами у позасудовому порядку впливу на порушника, а також зверненням до суду. Одним з способів позасудового захисту державних корпоративних прав є реструктуризація корпоративного підприємства - комплекс організаційно - економічних, правових та технічних засобів, які спрямовано на оптимізацію виробництва підприємництва і збільшення обсягу дивідендів.
29. Корпоративні обов’язки
1. Обов'язок додержувати установчий документ корпоративного підприємства (а за формулюванням с т. 2 9 Закону про АТ - також і внутрішні документи товариства, тобто положення, регламенти та ін.), який є першим і прямим наслідком участі особи у такому підприємстві, ос кільки саме установчий документ містить локальні норми, що визначаються і змінюються волевиявленням самих учасників та діють у межах підприємства, створюючи його локальне правове поле;
2. Обов'язок виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління підприємства. Рішення загальних зборів приймаються відповідно до певної корпоративної процедури, передбаченої законодавство м, установчим документом відповідного корпоративного підприємства та інших локальних нормативних актів, і втілюють узгоджене волевиявлення учасників з конкретних питань діяльності підприємства. Інші органи підприємства формуються самими учасниками на загальних зборах, або органами, сформованими учасниками у погодженому ними порядку. Отже, їх повноваження є похідними від прав учасників, що їх обрали, тому законодавець у більшості випадків не надає органам управління підприємства, крім загальних зборів, прав приймати рішення, які є обов'язковими для учасників.
3. Обов'язок виконувати свої зобов'язання перед корпоративним підприємством, у тому числі і пов'язані з майновою участю, а також вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчим документом. Формування майнової бази є життєво важливим питанням для корпоративного підприємства: утворюючи підприємство або вступаючи до нього учасники приймають зо бо в'язання щодо внесення вкладів (оплати акцій), виконання цих зобов 'язань може бути критично важливим д ля діяльності підприємства. У будь-якому випадку, виникнення прав учасника перебуває у зв'язку з прийняттям та виконанням зобов'язань, пов'язаних з майновою участю.
Обов’язок не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства передбачений законом щодо всіх видів господарських товариств, але не передбачений щодо кооперативів. Перелік відомостей, що є конфіденційними та/або становлять комерційну таємницю, має бути визначений органом товариства, що є уповноваженим приймати відповідне рішення. Учасники повинні бути ознайомлені з таким переліком.
Учасники повних та повні учасники командитних товариств несуть додаткові обов’язки:
· не вчиняти без згоди інших учасників від свого імені та у с в о їх інтересах або в інтерес ах третіх осіб правочини, що є однорідним и з тими, які становлять предмет діяльності товариства (ст. 70 Закону України «Про господарські товариства»);
· солідарно з іншими учасниками (повними учасниками) відповідати за зобов'язаннями товариств а усім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення, незалежно від того, виникли ці борги до чи після вступу до товариства, у тому числі відповідати з а борги, які виникли до моменту вибуття учасника чи відступлення ним частки протягом трьох років з дня затвердження звіту про діяльність товариства за рік, у якому він вибув з товариства (ст. 124 ЦК, ст. 74 Закону України «Про господарські товариства»).
Учасники ТДВ зобов'язуються при недостатності майна товариства додатково від по відати належним їм майном в однаковому д ля всіх учасників кратному до внеску кожного учасника розмірі, що встановлюється установчим документом (ст. 151 ЦК, ст.6 5 3аконуУкраїни «Про господарські товариства»).
Акціонер АТ, який придбав контрольний пакет акцій АТ, зобов'язаний придбати у всіх акціонерів, які висловлять таке бажання, належні їм прості акції і сплатити за них ринкову вартість (ст. 6 5 Закону про АТ).
Наслідком порушення обов’язків у всіх корпоративних підприємствах крім АТ може бути виключення такого учасника за рішенням загальних зборів з наступною виплатою йому частини вартості майна товариства, пропорційної розміру його частки (повернення паю).
30. Поняття та принципи корпоративного управління
Корпоративне управління – це система врегульованих правом відносин, що виникають у процесі взаємодії органів корпоративного підприємства, учасників (членів) та інших зацікавлених осіб з приводу їх узгодженої участі в забезпеченні ефективної діяльності підприємства, рівноваги впливу та балансу інтересів учасників корпоративних відносин.
Ознаки:
· Корпоративне управління можливе тільки там, де спільна діяльність людей здійснюється у певних організаціях (корпоративних підприємствах);
· Головним призначенням корпоративного управління є упорядковуючий вплив на членів суспільства, як учасників (членів) корпоративного підприємства, та учасників (працівників) спільної діяльності, який надає взаємодії людей організованості. Корпоративне управління організує як самих учасників з питань регулювання їх відносин у рамках єдиної організації, так і осіб, які відносяться до працівників, але здійснюють діяльність у рамках тих цілей, заради яких і створюється корпоративне підприємство;
· Як регулятор поведінки людей, досягає зазначених цілей у межах суспільних зв’язків, які по суті є управлінськими відносинами. Виникають вони між суб’єктом та об’єктом у межах управлінського процесу, у зв’язку з практичною реалізацією функцій корпоративного управління;
· корпоративне управління потребує особливий механізм реалізації, який уособлюють суб'єкти корпоративного управління.
Принципи:
· Принцип підпорядкування більшості меншості. Це -головний принцип побудови будь - якої корпоративної системи. Він закладає відмінності між класичними цивільними договірними відносинами, побудованими на рівності, автономності і свободі волевиявлення сторін і корпоративними відносинами, в яких вирішальне значення набувають не воля конкретного індивіда, а воля більшості;
· Принцип залежності ступеня впливу учасника на управління корпоративним підприємством від розміру (частки) його вкладу в капітал корпоративного підприємства. Так, особа, яка є власником контрольного пакету акцій, має значно більші можливості впливу на АТ ніж, наприклад, міноритарний акціонер, який володіє незначною кількістю акцій. Цей принцип не застосовується при управлінні кооперативом, який у відповідності до ст. 4 Закону України «Про кооперацію» здійснює свою діяльність за принципом рівного права голосу під час прийняття рішень (один член кооперативу - один голос);
· Принцип загального керівництва і контролю учасників (членів) корпоративного підприємства за його діяльністю. Корпоративне підприємство - це, як правило, об'єднання капіталів. Вкладаючи до капіталу корпоративного підприємства певні матеріальні чи нематеріальні цінності в обмін на корпоративні права, учасник (член) набуває досить широкі управлінські та контрольні повноваження по відношенню до підприємства, діяльність якого інвестується. Оскільки в корпоративних підприємствах здебільшого є декілька учасників (членів), діяльність підприємств управляється та контролюється на основі спільної (колективної) волі учасників (членів);
· Принцип централізації управління і розмежування компетенції органів корпоративного підприємства. Цей принцип, з одного боку, передбачає зосередження повноважень по прийняттю важливих, стратегічних рішень з питань діяльності корпоративного підприємства в одних руках (вищий орган), а з іншого - послаблення централізації шляхом передачі певних питань на вирішення нищестоящим органам, структурним підрозділам. Діяльність вищого органу спрямована на формування та зовнішнє вираження волі корпоративного підприємства, інші органи забезпечують здійснення цієї волі у відносинах підприємства з іншими суб'єктами права. Наявність у корпоративному підприємстві органів, які виконують різні функції і наділені різною компетенцією, обумовлена необхідністю: легітимного вираження корпоративним підприємством, як суб'єктом права, своєї волі (відбувається шляхом прийняття органами підприємства рішень); представництва корпоративного підприємства у зовнішніх відносинах; ефективної організації господарської діяльності підприємства.
· Принцип можливості залучення до управління корпоративним підприємством осіб, які не є її учасниками (членами). Іноді учасники (члени) не володіють якостями, необхідними для управління діяльністю створеного ними підприємства, їх мета може полягати не в здійсненні особистого управління корпоративним підприємством або іншої участі в його діяльності, а тільки в отриманні певної майнової вигоди від своїх капіталовкладень. Тому виконавчі органи часто формуються не з учасників (членів) корпоративного підприємства, а зі спеціалістів по управлінню.
31. Правовий статус посадових осіб корпоративного підприємства
Посадові особи корпоративного підприємства - це фізичні особи, обрані (призначені) до органів підприємства, які вчиняють дії по виконанню функцій таких органів у межах їх компетенції.
Згідно із ч. 2 ст. 23 Закону про ГТ посадовими особами органів управління товариства визнаються:
· голова та члени виконавчого органу
· голова ревізійної комісії
· голова та члени ради наглядової ради товариства.
Крім того, в АТ згідно із п. 15 ч. 1 ст. 2 Закону про АТ до посадових осіб, крім вищеназваних, належать ревізор АТ, а також голова та члени іншого органу товариства, якщо утворення такого органу передбачено статутом товариства.
По садові особи виконують свої функції в рамках встановленої управлінської ієрархії.
По садові особи по винні зберігати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію і несуть за її розголошення відповідальність, передбачену чинним законодавством України та установчими документами товариства (ч. 5 ст. 23 Закону про ГТ).
32. Вищі органи управління підприємства
Вищим органом управління корпоративного підприємства є загальні збори. В залежності від організаційно - правової форми корпоративного підприємства назва вищого органу може відрізнятися. Так, в АТ вищий орган має назву «загальні збори акціонерного товариства» (ст. 32 Закону про АТ) або «загальні збори акціонерів» (ст. 12 Закону про АТ), у TOB та ТДВ - «загальні збори учасників» (ст. 58 та ст. 65 Закону про ГТ), у кооперативі - «загальні збори членів кооперативу» або «збори уповноважених кооперативу» (ст. 15 Закону України «Про кооперацію»).
· загальні збори є вищим органом у системі корпоративного управління корпоративного підприємства;
· загальні збори є колегіальним та найбільш репрезентативним органом підприємства - у його роботі можуть брати участь усі учасники (члени) корпоративного підприємства;
· через загальні збори виражається воля та інтереси корпоративного підприємства як суб'єкта права, які не тотожні про стій сукупності інтересів його учасників (членів);
· загальні збори є основною формою реалізації учасниками (членами) права на участь в управлінні корпоративним підприємством;
· особливий порядок утворення - на відміну від інших органів корпоративного підприємства, члени яких обираються(призначаються), загальні збори формуються шляхом складення переліку осіб, що мають право брати в них участь;
· максимальний обсяг повноважень - можуть вирішувати будь-які питання діяльності корпоративного підприємства;
· особлива процедура скликання та прийняття рішень - правила скликання зборів та прийняття рішень є суворо формалізованими.
!!! Посадовими особами органів управління товариства не можуть бути народні депутати України, члени Кабінету Міністрів України, керівники центральних та інших органів виконавчої влади, військовослужбовці, депутати місцевих рад, які працюють у цих радах на по стійній о снові, посадові особи органів прокуратури, суду, державно ї безпеки, внутрішніх справ, державного нотаріату, а також посадові особи органів державної влади та місцевого самоврядування, окрім випадків коли вони представляють інтереси держави.
Питання виключної компетенції вищого органу поділяються на дві групи:
· передбачені законом;
· передбачені статутом.
Залежно від періодичності проведення, загальні збори бувають чергові (річні) й позачергові.
За загальним правило м рішення вищим органом приймаються відповідно до статуту корпоративного підприємства відкритим або таємним голосуванням про стою більшістю голосів учасників (членів) підприємства, присутніх на його загальних зборах. У випадках, передбачених законодавством або статутом, для прийняття загальними зборами рішень може встановлюватися більша кількість голосів.
33. Виконавчі органи управління корпоративних підприємств
Виконавчий орган корпоративного підприємства є ключовою ланкою структур и корпоративного управління, о скільки на нього покладається поточне керівництво діяльністю підприємства, що передбачає реалізацію господарських цілей, стратегії і політики підприємства. Саме через нього корпоративне підприємство реалізує господарську право суб'єктність у сфері господарювання, набуває суб'єктивних господарських прав і створює господарські обов'язки.
При прийнятті рішення про створення корпоративного підприємства його засновники одночасно приймають рішення про створення виконавчого органу, його склад, компетенцію та порядок усунення виконавчого органу від виконання своїх обов'язків.
Кількісний склад виконавчого органу, порядок призначення його членів визначаються статутом підприємства. Порядок скликання та проведення засідань колегіального виконавчого органу встановлюється статутом або положенням про виконавчий орган корпоративного підприємства.
Відомості про створений у корпоративному підприємстві виконавчий орган підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру.
Саме через виконавчий орган корпоративне підприємство найчастіше набуває суб'єктивні права та обов'язки як учасник відповідних відносин і здійснює їх, у т. ч. у сфері господарювання.
Виконавчий орган корпоративного підприємства підзвітний загальним зборам, а в АТ та кооперативі і наглядовій (спостережній) раді, організовує виконання їх рішень. Виконавчий орган діє від імені корпоративного підприємства у межах, встановлених статутом і законом.
Членом виконавчого органу може бути будь-яка фізична особа, яка має повну цивільну дієздатність і не є членом наглядової ради чи ревізійної комісії корпоративного підприємства. При цьому членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками (членами) корпоративного підприємства.
Члени виконавчого органу корпоративного підприємства можуть бути у будь - який час усунені від виконання своїх обов'язків, якщо в установчих документах не визначені підстави усунення членів виконавчого органу від виконання своїх обов'язків.
34. Наглядова (спостережна) рада
Чинне законодавство передбачає можливість створення у деяких корпоративних підприємствах (АТ, кооператив) наглядового органу в залежності від організаційно-правової форми корпоративного підприємства цей орган може називатися:
· наглядова рада - в акціонерних товариствах (ст. 5 1 Закону про АТ);
· спостережна рада - у кооперативі (ч. Зет. 101, 105 ГКУ, 72ст. 17 Закону України «Про кооперацію»);
· рада товариства (ч. 2 ст. 89 Г КУ).
На практиці створення такого органу в корпоративному підприємстві обумовлюється необхідністю постійного контролю за діяльністю виконавчого органу, а також захисту прав та інтересів учасників (членів) корпоративного підприємства у період між проведенням загальних зборів.
До компетенції наглядової ради належить вирішення питань, передбачених Законом про АТ, статутом, а також переданих на вирішення наглядової ради загальними зборами.
35. Ревізійна комісія (ревізор)
Для здійснення контролю за фінансово - господарською діяльністю у корпоративному підприємстві може створюватися контрольний орган.
У корпоративному підприємстві контрольний орган може бути колегіальним (ревізійна комісія) або одноособовим (ревізор). При цьому одноособовий контрольний орган - ревізор, згідно із законодавством може створюватися не у всіх корпоративних підприємствах, а тільки в АТ (ст. 73 Закону про АТ) та в кооперативі (ч. 2 ст. 106 ГКУ, ст. 18 Закону України «Про кооперацію»).
Членами ревізійної комісії (ревізором) корпоративного підприємства можуть бути обрані тільки учасники (члени) підприємства.
Може обиратися для проведення спеціальної перевірки фінансово - господарської діяльності АТ або на визначений період.
В АТ членами ревізійної комісії (ревізором) не можуть бути:
· член наглядової ради;
· член виконавчого органу;
· корпоративний секретар;
· особа, яка не має повної цивільної дієздатності;
· члени інших органів товариства.
У TOB та ТДВ ревізійна комісія може утворюватися загальними зборами учасників товариства з їх числа, в кількості, передбаченій установчими документами, але не менше 3 осіб.
Членами ревізійної комісії у TOB (ТДВ) не можуть бути члени дирекції (директор).
У кооперативі ревізійна комісія (ревізор) обирається загальними зборами з числа членів кооперативу у порядку, встановленому його статутом. У кооперативі, до складу якого входить менше ніж 10 членів, функції ревізійної комісії виконує ревізор.
Членами ревізійної комісії (ревізором) не можуть бути члени правління кооперативу чи його спостережної ради.
36. Корпоративний секретар
Корпоративний секретар - це особа, обрана наглядовою радою за пропозицією її голови, яка відповідає за взаємодію АТ з акціонерами та/або інвесторами, сприяє координації роботи всіх органів управління АТ, обміну інформацією між цими органами та акціонерами, готує проекти корпоративних документів, вирішує інші юридичні та організаційні питання, пов’язані з корпоративним управлінням у товаристві.
Правовий статус і компетенція корпоративного секретаря конкретного АТ відповідно до змісту Закону про АТ може визначатися декількома способами:
· загальними зборами АТ у статуті товариства;
· загальними зборами АТ у положенні про наглядову раду або іншому внутрішньому документі;
· наглядовою радою АТ своїм рішенням (положенням, затвердженим наглядовою радою).
Залежно від способу визначення правового статусу і компетенції, а також від змісту конкретних рішень, корпоративний секретар може бути:
· окремим органом АТ, передбаченим статутом, а отже і посадовою особою органів управління АТ;
· посадовою особою органів управління АТ - членом наглядової ради;
· особою, що не має статусу посадової особи органів управління АТ.
При цьому функції корпоративного секретаря особа може виконувати
як працівник, уклавши з АТ трудовий договір, або на підставі укладеного з товариством цивільно-правового договору.
На корпоративного секретаря статутом та внутрішніми документами АТ може бути покладено виконання таких завдань, як:
· забезпечення організаційно-технічних та юридичних дій щодо скликання та проведення загальних зборів АТ, засідань наглядової ради, виконавчого органу та ревізійної комісії, організації голосування на них (у тому числі, шляхом опитування членів цих органів АТ), ведення та зберігання протоколів засідань цих органів;
· контроль за виконанням рішень наглядової ради, аналіз їх дієвості та ефективності;
· виконання обов’язків секретаря загальних зборів АТ;
· забезпечення надання своєчасної та достовірної інформації про товариство органам товариства та акціонерам;
· забезпечення зв’язку з акціонерами, у тому числі роз’яснення акціонерам їх прав, розгляд звернень акціонерів щодо порушення їх прав;
· забезпечення обміну інформацією про діяльність АТ між товариством та іншими заінтересованими особами;
· забезпечення збереження інформації з обмеженим доступом (конфіденційної чи таємної);
· забезпечення розробки проектів статуту, внутрішніх документів АТ, змін та доповнень до них;
Корпоративний секретар повинен володіти необхідними для виконання своїх завдань знаннями, бездоганною репутацією, а також користуватися довірою з боку акціонерів.
37. Особливості корпоративного управління в персональних господарських товариствах
Характерною рисою корпоративного управління в персональних господарських товариствах (повне товариство, командитне товариство) є відсутність органів управління. У зв'язку з цим ч. 1 ст. 92 ЦКУ, згідно з якою юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону, ні на повне, ні на командитне товариство не поширюється.
Повне і командитне товариство мають спрощену систему управління - управління товариствами здійснюються не через структуру органів, а безпосередньо учасниками. Тобто у персональних товариствах саме учасники (всі вони в сукупності або окремі з них) виконують функції органів юридичної особи - представляють товариство у відносинах з третіми о собами, без посередньо здійс нюють підпр иємницьку діяльність, приймають рішення від імені товариства (виражають його волю).
При цьому, якщо в повному товаристві брати участь в управлінні можуть всі учасники такого товариства, то у командитному товаристві управління діяльністю товариства та ведення його справ є виключним правом повних учасників. Вкладники у командитному товаристві окрім того, що не мають права брати участі в управлінні діяльністю товариства, ще й не можуть заперечувати про ти дій повних учасників щодо управління діяльністю товариства.
Повноваження учасника на ведення справ товариства припиняються по вніс тю або частково з припиненням діяльності самого товариства у зв'язку з відмовою учасника від доручення чи скасуванням доручення на вимогу хоча б одного з решти учасників.
Учасник, який діяв у спільних інтересах, не маючи повноважень, у випадках, коли його дії не будуть схвалені рештою учасників, вправі ставити вимогу до товариства відшкодувати витрати за умови, якщо доведено, що внаслідок його дій товариство зберегло чи відповідно надбало майно, яке перебільшує за вартістю понесені товариством витрати.
38. Компетенція загальних зборів АТ
Загальні збори є вищим органом АТ (ч. 1 ст. 32 Закону про АТ).
Питання ефективного функціонування загальних зборів акціонерів як органу, що реалізує всю повноту влади акціонерів, є надзвичайно актуальним. Це обумовлено передусім правовим статусом акціонерів як осіб, що мають право на участь в управлінні справами товариства. Саме через загальні збори власники акцій можуть реалізовувати своє право на участь в управлінні справами товариства.
Коло нормативних актів, що регулюють різноманітні питання компетенції, підготовки, с кликання та проведення загальних зборів, є складним комплексом взаємопов'язаних кодексів, законів, положень та інших актів.
Зараз ієрархія нормативних актів, що регулюють діяльність АТ, виглядає таким чином:
· Закон України «Про акціонерні товариства»;
· Господарський кодекс України;
· Цивільний кодекс України;
· інші закони;
· підзаконні акти;
· корпоративні нормативні акти АТ.
Оскільки чинні законодавчі акти не регулюють багатьох важливих питань діяльності АТ, великого значення набувають статут та внутрішні положення товариства. (І саме тому товариство повинно правильно та детально викласти необхідні норми в зазначених документах.
Компетенція загальних зборів визначена на законодавчому рівні, однак перелік повноважень, наведених у ч. 2 ст. 883ако ну про АТ, не є вичерпним - допускається встановлення нових додаткових повноважень у статуті товариства.
Всі питання, що належать до компетенції загальних зборів, поділяються на дві групи.
· питання, що належать до виключної компетенції
· питання виключної компетенції поділяються на дві групи:
· передбачені законом;
· передбачені статутом.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону про АТ до виключної компетенції загальних з борів належить:
· визначення основних напрямів діяльності АТ;
· внесення змін до статуту товариства;
· прийняття рішення про анулювання викуплених акцій;
· прийняття рішення про зміну типу товариства; - прийняття рішення про розміщення акцій;
· прийняття рішення про збільшення статутного капіталу товариства;
· прийняття рішення про зменшення статутного капіталу товариства;
Повноваження з вирішення питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів, не можуть бути передані іншим органам товариства (ч. З ст. 3 3 Закону про АТ).
До другої групи належать питання загальної компетенції. Загальні збори акціонерів можуть делегувати ці повноваження наглядовій раді або виконавчому органу АТ шляхом прийняття відповідних рішень.
До повноважень цієї групи належать усі інші питання, адже згідно з ч. 1 ст. 3 3 Закону про АТ загальні збори можуть вирішувати будь-які питання діяльності АТ
39. Скликання загальних зборів АТ
Акціонерне товариство зобов'язане щороку скликати річні загальні збори.
Річні загальні збори товариства проводяться не пізніше ЗО квітня наступного за звітним року.
Усі інші загальні збори, крім річних, вважаються позачерговими.
Прийняття рішення про проведення чергових або позачергових загальних зборів належить до виключної компетенції наглядової ради АТ (п. З ч. 2 ст. 52 Закону про АТ).
Скликання чергових загальних зборів повинно відбуватись наглядовою радою щороку у строки, які забезпечуються можливість проведення зборів не пізніше ЗО квітня (абз. 2 ч. 2 ст. 32 Закону про АТ).
Позачергові загальні збори АТ скликаються наглядовою радою (ч. 1ст. 47 Закону про АТ):
· з власної ініціативи;
· на вимогу виконавчого органу - в разі порушення провадження про визнання товариства банкрутом або необхідності вчинення значного правочину;
· на вимогу ревізійної комісії (ревізора);
· на вимогу акціонерів (акціонера), які на день подання вимоги сукупно є власниками 10 і більше відсотків простих акцій товариства;
· в інших випадках, встановлених законом або статутом товариства.
Рішення про відмову у скликанні позачергових загальних зборів АТ може бути прийнято тільки у разі (ч. З ст. 47 Закону про АТ):
· якщо акціонери на дату подання вимоги не є власниками передбаченої абзацом першим частини першої цієї статті кількості простих акцій товариства;
· неповноти даних, передбачених абзацом другим частини першої цієї статті.
Рішення наглядової ради про відмову у скликанні позачергових загальних зборів акціонерів може бути оскаржено акціонерами до суду(ч. 6 ст. 47 Закону про АТ).
Наглядова рада приймає рішення про скликання позачергових загальних зборів АТ або про відмову в такому скликанні протягом 10 днів з моменту отримання вимоги про їх скликання (ч. 2 ст. 47 Закону про АТ).
У разі якщо протягом 10-денного строку наглядова рада не прийняла рішення про скликання позачергових загальних зборів АТ, такі збори можуть бути скликані акціонерами, які цього вимагають (ч. 6 ст. 47 Закону про АТ).
40. Формування порядку денного загальних зборів АТ
Порядок денний загальних зборів АТ затверджується наглядовою радою товариства, а в разі скликання позачергових загальних зборів на вимогу акціонерів у випадках, передбачених частиною шостою статті
Date: 2015-09-03; view: 2122; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА... |