Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Джерела для запозичення моделей регулювання





Офіційні коментарі вказують на декілька джерел, на які орієнтувались реформатори:

· законодавство європейського співтовариства, до якого автори намагались адаптувати закон про акціонерні товариства;

· найкраща світова практика, насамперед стандарти Організації економічного співробітництва та розвитку.

Пріоритетні регуляторні цілі реформи

У 2007 р. Президент України в своєму дорученні Кабінету Міністрів визначив[8] 4 пріоритетні регуляторні цілі, які повинен був досягти закон про акціонерні товариства. Усі ці заходи направлені на захист права власності міноритарних акціонерів:

 

· запровадження процедури кумулятивного голосування під час формування наглядової ради акціонерного товариства;

· визначення випадків обов'язкового викупу акціонерним товариством на вимогу акціонера належних йому акцій товариства за ринковою вартістю;

· запровадження обов'язкового повідомлення товариства особою про її намір придбати значний пакет акцій відповідного акціонерного товариства;

· обов'язок товариства забезпечувати збереження повної та достовірної інформації про себе та свою діяльність та рівний доступ до неї.

Аноні́мне акціоне́рне товари́ство — акціонерне товариство з акціями на пред'явника.

Особливостями публічного акціонерного товариства є:

· акціонери можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства

· товариство може здійснювати як публічне, так і приватне розміщення акцій;

· при публічному розміщенні акцій акціонери не мають переважного права на придбання акцій, що додатково розміщуються товариством

· товариство зобов'язане пройти процедуру лістингу та залишатися у біржовому реєстрі принаймні на одній фондовій біржі, при цьому укладання договорів купівлі-продажу акцій товариства, яке пройшло процедуру лістингу на фондовій біржі, здійснюється лише на цій фондовій біржі;

· річна фінансова звітність товариства підлягає обов'язковій перевірці незалежним аудитором, а також оприлюдненню (разом із аудиторським висновком);

· обрання членів наглядової ради і ревізійної комісії публічного товариства здійснюється виключно шляхом кумулятивного голосування

· окрім питань, для вирішення яких законом вимагається кваліфікована більшість (три четвертих голосів від загальної кількості акціонерів товариства, які мають право голосу), рішення загальних зборів товариства приймаються простою більшістю голосів присутніх на зборах акціонерів. Товариство і його акціонери не мають право на свій розсуд розширяти коло питань, які вирішуються кваліфікованою більшістю, а також збільшувати число голосів, якими вирішуються інші питання.

Особливостями приватного акціонерного товариства є:

· максимальна кількість акціонерів становить 100 осіб;

· товариство може здійснювати тільки приватне розміщення акцій;

· статутом товариства може бути передбачено переважне право акціонерів на придбання акцій цього товариства, що пропонуються їх власником до продажу третій особі;

· акціонер товариства завжди має переважне право на придбання акцій додаткової емісії, в той же час акціонер публічного акціонерного товариства може бути позбавлений такого права умовами публічного розміщення акцій додаткової емісії;

· акції приватного акціонерного товариства не можуть купуватися та/або продаватися на фондовій біржі, за винятком продажу шляхом проведення на біржі аукціону;

· статутом товариства може встановлюватися коло питань, вирішення яких вимагає більшої кількості голосів акціонерів, ніж проста більшість або кваліфікована більшість;

· обрання членів наглядової ради приватного акціонерного товариства здійснюється або за принципом представництва у складі наглядової ради представників акціонерів або шляхом кумулятивного голосування;

· товариство не зобов'язане розкривати свою фінансову звітність на фондовому ринку[14], хоча зобов'язане оприлюднювати фінансову звітність у Державному реєстрі юридичних осіб, як і будь-яка інша юридична особа, зареєстрована в Україні.

 

11. Виробничий кооператив

Правови й статус виробничого кооператив у. Правове становище виробничого кооперативу визначається положеннями ст.ст. 163 - 166 ЦК, ст.ст. 94 -110 ГК, Законом України «Про кооперацію». Згідно із Законом України «Про кооперацію» виробничий кооператив - це кооператив, що утворюється шляхом об'єднання фізичних осіб для спільної виробничої або іншої господарської діяльності на засадах їх обов'язкової трудової участі з метою одержання прибутку (ст. 2 Закону України «Про кооперацію»).

Виробничий кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах. Чисельність членів виробничого кооперативу не може бути меншою, ніж три особи. Рішення про створення кооперативу приймається його установчими зборами. Установчим документом виробничого кооперативу є його статут, який приймається засновниками на установчих зборах. Виробничий кооператив здійснює свою діяльність за принципами, що закріплені у ст. 96 ГК: добровільність членства громадян у кооперативі та вільний вихід з нього; особиста трудова участь у діяльності підприємства; відкритість і доступність членства; демократичний характер управління; розподіл доходу відповідно до трудової та майнової участі членів у діяльності кооперативу; контроль членів кооперативу за його роботою в порядку, визначеному статутом.

Загальні збори є вищим органом управління, що вирішує найважливіші питання діяльнос ті виробничого кооперативу. Загальні збори мають право приймати рішення як що до питань, які належать д о їх виключної компетенції, так і з усіх інших питань, пов'язаних зі статутною діяльністю кооператив у (ч. 2 с т. 1 02 Г К; с т. 1 5 Закону України «Про кооперацію»).

Правління виробничого кооперативу - колегіальний виконавчий орган, який підзвітний загальним зборам.

12. Інші види корпоративних підприємств

Відповідно до завдань і характеру діяльності крім виробничих кооперативів, які розглянуто в попередньому підрозділі, в Україні діють обслуговуючі та споживчі кооперативи. За напрямами своєї діяльності зазначені види кооперативів можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торгово-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними то що.

Правові, організаційні, економічні та соціальні функції обслуговуючих і споживчих коо перативів врегульовано Законом України «Про кооперацію». Особливості діяльності споживчих кооперативів як первинної ланки споживчої кооперації визначено Законом України «Про споживчу кооперацію» і ст. 111 ГК.

Обслуговуючим є кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи можуть надав ати послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу.

Споживчим є кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для організації торговельного обслуговування, заготівель сільськогосподарської продукції, сировини, виробництва продукції та надання інших послуг з метою задоволення потреб його членів (ст. 2 Закону України «Прокооперацію»).

У зв'язку з тим, що порядок утворення, принципи діяльності, правовий режим майна, членство та управління в обслуговуючих і споживчих кооперативах від виробничих кооперативів майже не відрізняються, в цьому підрозділі зупинимося на розгляді тих особливосте й, які притаманні лише обслуговуючим і споживчим кооперативам.

По - перше: якщо особиста трудова участь є необхідною умовою членства у виробничому кооперативі, а її припинення за приписами статті 13 Закону України «Про кооперацію» тягне припинення членства, то членство в обслуговуючих і споживчих кооперативах з обов'язковою трудовою участю в них не пов'язується.

З цього впливає друга особливість обслуговуючих і споживчих кооперативів, що полягає в тому, що їхніми членами можуть бути не лише фізичні, а також і юридичні особи, які беруть участь у діяльності цих кооперативів через своїх представників (ст. 7 Закону У країни «Про кооперацію»).

По - третє: ст. 14 Закону України «Про кооперацію» в обслуговуючих і споживчих кооперативах передбачається можливість асоційованого членства. Асоційованим членом може бути фізична та юридична особа, яка внесла пайовий внесок і користується лише правом дорадчого голос у. У той же час, у разі ліквідації кооперативу асоційований член має переважне, порівняно з іншими членами кооперативу, право на одержання паю. Інститут асоційованого членства дозволяє обслуговуючим і спожив - чим кооперативам залучати додаткові кошти та спрямовувати їх на свій розвиток.

По-четверте: на відміну від виробничих кооперативів, які провадять свою господарську діяльність лише з мето ю одержання прибутку,

обслуговуючі та споживчі кооперативи утворюються та здійснюють свою діяльність без цієї мети (ст. 23 Закону України «Про кооперацію»).

Сільськогосподарські кооперативи виділено законодавцем в окрему групу кооперативних організацій, а їх правові та організаційні умови діяльності визначено спеціальним актом - Законом України «Про сільськогосподарську кооперацію».

Сільськогосподарським кооперативом є юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, що є товаровиробниками, на засадах добровільного членства та об'єднання майнових пайових внесків для спільної виробничої діяльності у сільському господарстві та обслуговування переважно членів кооперативу (ст. 1 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію»).

Членом сільськогосподарського кооперативу є спеціальний суб'єкт - сільськогосподарський виробник, яким може бути як фізична, так і юридична особа незалежно від форм власності та господарювання. Умовою членства в сільськогосподарському кооперативі є внесення вступного та пайового внесків у розмірах, визначених його статутом.

У сільськогосподарському кооперативі допускається асоційоване членство. Асоційованим членом може бути фізична чи юридична особа, що зробила пайовий внесок і користується правом дорадчого голосу в кооперативі.

Виходячи з цілей, завдань і характеру діяльності сільськогосподарські кооперативи поділяються на виробничі та обслуговуючі(ст. 2 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію»).

Сільськогосподарські виробничі кооперативи утворюються для спільного виробництва продукції сільського, рибного і лісового господарства на засадах обов'язково ї трудової участі у процес і виробництва.

Сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи створюються лише для надання комплекс у послуг, по в'язаних з переробкою та збутом продукції рослинництва, тваринництва, лісівництва і рибництва пере важно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх сільськогосподарської діяльності.

Членом виробничого сільськогосподарського кооперативу можуть бути тільки фізичні осо би, а членом обслуговуючого кооперативу - як фізичні, так і юридичні осо би.

В іншому господарсько правовий статус сільськогосподарських кооперативів від звичайних виробничих і обслуговуючих кооперативів не відрізняється.

 

13. Організаційно-правові форми діяльності транснаціональних корпорацій на території України

Транснаціональна корпорація представляє собою кероване з єдиного центру економічно цілісне утворення, що складається із юридично відокремлених підприємств (філій, представництв), розташованих на території різних держав, які здійснюють свою господарську діяльність згідно законодавства, однак у відповідності із загальною стратегією, що розробляється в єдиному центрі.

Організаційну структуру транснаціональної корпорації (далі - ТНК) умовно можна зобразити у вигляді такої схеми: головне або материнське підприємство, розташоване на території якої-небудь країни (країна базування), яке є центром ТНК, і підконтрольні підприємства - дочірні, спільні або відокремлені підрозділи (представництва, філії), розташовані на території інших держав (приймаючих країн «Класичною» формою організації діяльності ТНК на території України, як приймаючої країни, можна назвати створення материнським підприємством ТНК дочірнього підприємства в нашій державі.

Дочірнє підприємство - це підприємство, щодо якого ТНК за рахунок переважної участі в статутному капіталі та/або загальних зборах чи інших органах управління має можливість забезпечувати прийняття необхідних рішень.

Дочірнє підприємство, створене ТНК, є юридичною особою і на нього поширюються права і обов'язки, передбачені для всіх видів підприємств в Україні. А згідно п.З ч.І ст.1 Закону України «Про режим іноземного інвестування» таке дочірнє підприємство буде мати статус підприємства з іноземними інвестиціями, ос кільки іноземна інвестиція в такому підприємстві буде складати 100% статутного капіталу.

Над своїм дочірнім підприємством ТНК здійснює повний контроль і несе повністю всі ризики, по в'язані з діяльністю цього підприємства.

Друга форма діяльності ТНК на території України - спільне створення підприємств разом з іншими суб'єктами господарювання. Такі підприємства можуть організовуватися шляхом:

· а)створення нового підприємства на основі об'єднання капі - талу ТНК з капіталом вітчизняних суб'єктів господарювання

· або з державним капіталом;

· б)придбання ТНК певної частки в статутному капіталі діючих підприємств, причому така частка може бути меншою 50%

· в)створення декількома ТНК підприємств на території України.

Такі підприємства можуть створюватися у вигляді господарських товариств. Згідно ч. З с т. З ЗУ «Про господарські товариства» іноземні юридичні особи можуть бути засновниками та учасниками господарських товариств нарівні з громадянами і юридичними особами України, крім випадків встановлених законодавчими актами України.

Відповідно до ст.З ЗУ «Про режим іноземного інвестування» іноземні інвестиції в Україні можуть здійснюватися у формі часткової участі у підприємствах, створюваних спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частини діючих підприємств.

Третя форма діяльності ТНК на території України - придбання діючих підприємств. Право на придбання ТНК українських підприємств виникає зокрема на підставі ст. З ЗУ «Про режим іноземного інвестування».

При повному придбанні підприємства воно по суті стає дочірнім підприємство м ТНК (над таким підприємство м ТНК здійснює повний контроль і управління).

При придбанні певної частки підприємства шляхом купівлі пакету акцій або частки в статутному капіталі підприємства таке підприємство стає спільним підприємством ТНК (над цим підприємство м ТНК здійснює управління і контроль спільно з іншими власникам и часток (акцій) в статутному капіталі підприємства пропорційно розміру цих часток).

Особливою формою придбання підприємств у Україні можна вважати участь ТНК у приватизації державних підприємств.

Право на участь у приватизації державного майна в Україні ТНК надано ЗУ «Про приватизацію державного майна». ТНК можуть бути суб'єктами приватизації покупцями. У відповідності з ст.8 ЗУ «Про приватизацію державного майна* до по купців об'єктів приватизації віднесені юридичні особи Інших держав. ТНК також можуть брати участь у приватизації в Україні як покупці через контрольовані ними підприємства, зареєстровані на території України (при умові, що в таких підприємствах частка державної власності не перевищує 25%).

Наступна організаційно правова форма діяльності ТНК на території України - відкриття ТНК своїх філій, представництв, відділень та інших відокремлених підрозділів.

Такі відокремлені підрозділи не мають статус у юридичної особи і діють на основі положення про них, затверджений > ТНК.

Згідно ст. 1 ЗУ «Про зовнішньо економічну діяльність» представництвом іноземного суб'єкта господарської діяльності є установа або осо ба, яка представляє інтерес и іноземного суб'єкта підприємницької діяльності в Україні і має на це належним чином оформлені відповідні повно важення. Представництво здійснює свої функції в Україні відповідно до законодавства України.

Як правило, відкриття представництва (філії) ТНК має місце при порівняно невеликих об'ємах і масштабах діяльності ТНК в Україні. При цьому ТНК має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.

Відомості про відокремлені підрозділи ТНК включаються до Єдиного державного реєстру в по рядку, визначеному законом.

Діяльність відокремлених підрозділів ТНК, здійснюється на території України відповідно до законодавства України.

Створені ТНК відокремлені підрозділи, виділені на окремий баланс, зобов'язані вести пер винний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та по давати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно і з законодавство м України.

Через свої відокремлені підрозділи ТНК може відкривати рахунки в установах банків.

 

14. Поняття та зміст права на створення корпоративного підприємства

Корпоративні підприємства, як і всі господарські організації, не виникають самі по собі. В основі їх створення завжди лежить воле виявлення інших осіб. Вони є результатом свідомої вольової поведінки інших суб'єктів - засновників, які таким шляхом реалізують свої інтерес и.

Засновницьке волевиявлення приведе до бажаного наслідку - виникнення корпоративного підприємства - лише тоді, коли засновник має суб'єктивне право на створення юридично ї осо би.

Право на створення корпоративного підприємства - це встановлена законодавство м можливість суб'єкта вчинити дії, передбачені законом, що матимуть наслідком створення корпоративного підприємства.

Право на створення корпоративного підприємства за своєю суттю близьке до права на укладення договорів. Воно входить до з місту цивільної правоздатності.

Право на створення корпоративного підприємства включає в себе кілька фактичних можливостей, які в сукупності складають його зміст:

· право заснувати корпоративне підприємство самостійно або спільно з іншими суб'єктами;

· право обрати організаційно - правову форму;

· право обрати найменування корпоративного підприємства

· право обрати місцезнаходження корпоративного підприємства;

· право сформувати органи корпоративного підприємства;

· право звернутися до державного реєстратор а і вимагати про ведення державно ї реєстрації;

· право оскаржити відмову у державній реестрації.

 

 

15. Суб’єкти права на створення корпоративного підприємства.

Право на створення корпоративного підприємства є загальне і рівне для всіх суб'єктів цивільного права.

За загальним правило м право на створення корпоративного підприємства належить:

· фізичним особам;

· юридичним особам;

· державі;

· територіальній громаді.

Фізичні особи - засновники. Правоздатність фізичної особи виникає з народження, дієздатність залежить від віку та інших обставин, прямо передбачених законом. Тому постає питання, з якого віку фізична особа вправі бути засновником корпоративного підприємства?

Згідно зі ст. 32 ЦКУ фізична особа у віці від 14 до 18 років (неповнолітня особа) має право: бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи;самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами. Ці дії неповнолітня особа вправі вчиняти самостійно, без згоди батьків.

Оскільки створення господарських товариств пов'язане із внесенням внесків, тобто

розпорядженням майном, без згоди батьків неповно літні можуть брати участь у створ енні корпоративного підприємства тільки у межах заробітку, стипендії або інших доходів. З мето ю встановлення цієї обставини нотаріусу, котрий засвідчує підпис засновника, доцільно відбирати у неповно літнього заяву про те, що внесок робиться з а рахунок заробітку, стипендії або інших доходів. При цьому у створенні кооперативу згідно із ч. 2 ст. 10 Закону України «Про кооперацію» не повнолітня особа може брати участь тільки за умови, якщо вона досягла 16 - річного віку.

Без згоди батьків створення корпоративного підприємства не повнолітньою особою може відбуватися у разі, якщо до досягнення повноліття не повнолітня особа набула повної дієздатності.

Так, надання повної цивільної дієздатності можливе (ч. 2 ст. 3 4,ст. 3 5 ЦК):

· щодо фізичної особи, яка досягла 16 років і працює за трудовим договором;

· щодо фізичної особи, яка досягла 16 років і бажає займатися підприємницькою діяльністю;

· щодо неповнолітньої фізичної особи, яка записана матір'ю або батьком дитини;

· у разі реєстрація шлюбу особою, що не досягла 18 років.

В інших випадках участь неповнолітнього у створенні корпоративного підприємства відбувається зі згоди батьків.

Участь малолітніх осіб у створенні корпоративних підприємств можлива тільки через батьків (усиновителів), які діють від їх імені.

На практиці участь малолітніх осіб у створенні корпоративних підприємств доволі часто траплялась у випадках, коли АТ, акціями яких вони володіли (наприклад, у результаті спадкування), приймали рішення про реорганізацію у TOB чи ТДВ. У такому випадку, від імені засновника - малолітньої особи участь в установчих зборах товариства правонаступника реорганізованого АТ брали його батьки (усиновителі).

При створенні корпоративного підприємства за участю малолітньої особи обов'язкове врахування вимог ч. Зет. 173У «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року, згідно із якими батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів о піки і піклування укладати договори, які під лягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав.

Держава-засновник. Засновником корпоративного підприємства може бути держава, АРК, територіальна громада.

Відповідно до ст. 167 ЦКУ держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Держава може створювати корпоративні підприємства, брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом.

У засновницьких правах держава фактично прирівняна до інших суб'єктів. Держава не може створювати корпоративні

підприємства лише у випадку, коли це прямо передбачено (заборонено) у законі.

Держава, АРК та територіальні громади не можуть бути засновниками комерційних банків; благодійних організацій, громадських організацій, політичних партій.

 

16. Обмеження права на створення корпоративного підприємства

Обмеження права на створення корпоративного підприємства полягає в тому, що особа, котра зазвичай мала б право на заснування корпоративного підприємства, не може його реалізувати у зв'язку з існуванням обставини, котра прямо передбачена законом або встановлена вироком суду.

Найбільша група обмежень щодо створення корпоративних підприємств пов'язана з виконанням особою державних функцій. Відповідно до ст. 163У «Про державну службу» надержав-них службовців поширюються обмеження, передбачені Законом

України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 1 липня 2011 року, зокрема:

· займатися підприємницькою діяльністю;

· входити до складу органу управління чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді.

Таким чином, державні службовці не можуть бути повними учасниками командитних товариств та повних товариств, оскільки зазначені учасники повинні мати статус суб'єкта підприємницької діяльності.

Крім того, окремими законодавчими актами (у т. ч. Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції») встановлюється пряма заборона входити до складу керівництва, правління чи ради підприємства, що має на меті одержання прибутку, а також займатися підприємницькою діяльністю: Президенту України, народним депутатам, членам КМУ, працівникам міліції, прокуратури, СБУ, суддям та ін.

Окрім закону обмеження права на створення корпоративного підприємства може встановлюватися виро ком суду. Так, якщо вироком суду о собі заборонено займатися підприємниць кою діяльністю або певним її видом, відповідно обмежується і право особи на створення корпоративного підприємства, яка планує займатися такими видами діяльності.

17. Установчі документ и корпоративного підприємства

Засновницьке волевиявлення вчиняється у письмо вій формі і фіксується в установчих документах. Установчий документ є найважливішим корпоративним актом корпоративного підприємства.

Окрім терміна «установчі документи» в нормативно-правових актах можна зустріти й інші дефініції, наприклад, «статутні документи» (п. 14.1.90 ст. 14 Податкового кодексу України, ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність») або «засновницькі документи» (ст. З Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»), які є ідентичними.

По при те, що в нормативно - правових актах термін «установчі документи» вживається часто, визначення його чинне законодавство не дає, наводячи лише перелік таких документів та вимоги до змісту.

Установчі документи корпоративних підприємств - це корпоративні нормативні акти, в яких засновники (учасники, члени) визначають правовий статус конкретного корпоративного підприємства.

Особливість установчих документів, яка відрізняє їх від інших документів, необхідних для створення та легалізації корпоративного підприємства, полягає в тому, що вони визначають право вий статус корпоративного підприємства та за своїм характером є корпоративним нормативним актом.

Установчим документом корпоративного підприємства є затверджений засновниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.

Статут - це локальний нормативний акт, призначення якого по лягає у визначенні індивідуального правового статусу конкретної юридично ї особи.

Саме цей документ визначає правове становище тієї чи іншої юридичної особи в господарському обороті.

Ознаки статуту корпоративного підприємства:

· встановлює індивідуальний правовий статус конкретного корпоративного підприємства;

· затверджується засновниками і змінюється вищим органом управління корпоративного підприємства;

· діє протягом усього часу діяльності корпоративного підприємства;

· поширюється на усіх осіб, які перебувають у правовідносинах з юр идично ю осо бо ю;

· може містити норми, не передбачені чинним законодавством;

· не повинен суперечити нормам закону.

Статут - це не правочин, а локальний нормативний акт. Але виникає це й акт внаслідок правочину, змістом якого є засновницьке волевиявлення.

Згідно із ч. 4 ст. 56ГКУ суб'єкт господарювання може створюватися та діяти на підставі модельного статуту, затвердженого Кабінетом Міністрів України, що після його прийняття учасниками стає установчим документом.

Модельний статут - типовий установчий документ, затверджений Кабінетом Міністрів України, який використовується для створення та провадження діяльності юридичних осіб відповідних

організаційно - правових форм, містить встановлені законом правила, що регулюють правовий статус, права, обов'язки та відносини, які пов'язані зі створенням, управлінням та провадженням господарської діяльності відповідних юридичних осіб (абз. 7 ч. 1ст. 1 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»).

Якщо корпоративне підприємство створюється та діє на підставі модельного статуту в рішенні про його створення, яке підписується усіма засновниками, зазначаються відомості про його найменування, мету і предмет господарської діяльності, а також інформація про провадження діяльності на основі модельного статуту.

Крім того, для господарського товариства, що створюється та діє на підставі модельного статуту, в рішенні про його створення, яке підписується усіма засновниками, необхідно додатково з гідно із ч. 7 ст. 4 ЗУ «Про господарські товариства» зазначати відомості про вид товариства, його найменування, місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, склад засновників та учасників, розмір статутного (складеного) капіталу, розмір часток кожного з учасників, порядок внесення ними вкладів, а також інформація про провадження діяльності на о снові модельного статуту.

На даний момент затверджено модельний статут TOB, постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2011 р. №118 2.

Засновницький договір - це договір, з а яким сторони (засновники) зобов'язуються створити корпоративне підприємство, визначають умови сумісної діяльності, передачі підприємству свого майна та участі в його діяльності.

Мета засновницького договору - зафіксувати засновницьке воле виявлення сторін договору та умови створення конкретного корпоративного підприємства.

Засновницький договір є однією із форм, в якій фіксується рішення про створення корпоративного підприємства, а для деяких корпоративних підприємства (створених у формі повного або командитного товариства) - також їх установчим документом.

Засновницький договір не слід ототожнювати з договором про сумісну діяльність:

· на відміну від договору про сумісну діяльність засновниць кий договір має на меті створення юридичної особи припиняється із досягненням мети;

· створена юридична особа сама є власником пере даного і і і майна, тоді як за до го во ро м про сумісну діяльність, майно, передане сторонами для здійснення сумісно ї діяльності, належить їм на праві спільно ї

· часткової власності.

Укладення засновницьких договорів про створення та діяльність повних та командитних товариств - право особистого характер у, а тому він не може вчинятися фізичними особами через представника.

До установчих документів слід віднести і меморандум (одноособову заяву). Згідно із ст. 134 ЦК України меморандум є установчим документом командитного товариства, створеного одним повним учасником.

Якщо внаслідок виходу, виключення чи вибуття у командитному товаристві залишився один повний учасник, засновницький до говір переоформляється в одноособову заяву, підписану повним учасником.

Різновидом установчих документів згідно Із ч. З ст. 8 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» можуть бути положення та установчий акт. Установчий акт є установчим документом уста в(ч. Зет. 87ЦКУ). Щодо положення, то такий вид установчого документа хоча і згадується у ст. 57 ГКУ, але при створенні корпоративних підприємств не використовується в якості установчого документа. Таким чином ні установчий акт, ні положення не належать до установчих документів корпоративного підприємства.

Згідно із ст. 24 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» для про ведення державно ї реєстрації юридично ї осо би державному реєстратору по дається копія рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення юридично ї особи.

Рішення про створення корпоративного підприємства близьке за своїм правовим значенням до установчих документів.

Хоча відповідно до ст. 57 ГКУ рішення про утворення суб'єкта господарювання зазначається як один із видів установчих документів господарюючих суб'єктів, проте у корпоративних підприємствах законодавцем в якості такого не визнається. Рішення про створення корпоративного підприємства фіксує волевиявлення засновника, але на відміну від установчих документів, не закріплює його структуру і правовий статус. Залежно від організаційно-правової форми юридичної особи рішення про створення корпоративного підприємства має різну форму.

Якщо засновник один, його засновницьке волевиявлення може фіксуватися в односторонніх актах: указах, ухвалах, постановах, наказах, розпорядженнях та ін.

При створенні корпоративних підприємств найбільш поширеними є рішення установчих зборів. Такі рішення фіксуються протоколами цих зборів.

Рішення про створення корпоративного підприємства фіксується, як правило окремим документом. Для приватного підприємства є виняток: затвердження статуту засновником саме по собі вже свідчить про його волевиявлення, а тому в цьому випадку законодавець не вимагає складення рішення про створення юридичної особи як окремого документа.

У рішенні про створення корпоративного підприємства рекомендується зазначати:

· найменування корпоративного підприємства;

· про затвердження статуту (якщо він потрібний для цього виду корпоративного підприємства);

· про призначення органів управління;

· про наділення майном;

· інші питання, що виникають у процесі створення.

 

Якщо господарське товариство створюється та діє на підставі модельного статуту, в рішенні про його створення, яке підписується усіма засновниками, зазначаються відомості про вид товариства, його найменування, місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, склад засновників та учасників, розмір статутного (складеного) капіталу, розмір часток кожного з учасників,

92 порядок внесення ними вкладів, а також інформація про провадження діяльності на основі модельного статуту (ч. 7 ст. 4 ЗУ «Про господарські товариства»).

Установчі документи корпоративного підприємства повинні містити відомості, передбачені законом. Зокрема, установчі документи господарських товариств повинні містити відомості, передбачені ст.ст.37,51,65,67і76 ЗУ «Про господарські товариства», ст. 13 ЗУ «Про акціонерні товариства», ст. 57 Господарського кодексу України, ст. ст. 120,134,143,154 Цивільного кодексу України. Відсутність зазначених відомостей в установчих документах є підставою для відмови у державній реєстрації (ч. 2 ст. 89 ЦК).

Законодавством встановлюють такі вимоги щодо форми установчих документів корпоративного підприємства:

· обов'язкова письмова форма;

· підписання усіма засновниками, якщо інше не передбачено законом;

· у випадках, передбачених законом, вони повинні бути погоджені з відповідними органами державної влади.

Нотаріальне посвідчення справжності підписів засновників з 21.04.2011 р. не вимагається.

Установчі документи юридичної особи, а також зміни до них, викладаються письмово, прошиваються, пронумеровуються. Доцільно, щоб установчі документи мали титульний аркуш, на якому буде зазначатися, який орган, коли і яким рішенням затвердив статут, а також підпис особи - керівника органу, що затвердив статут або засновника. Якщо статут затверджувався колегіальним органом, його підписує голова цього органу. Якщо засновник один, то статут підписує лише він.

18. Стадії створення корпоративних підприємств

Створення корпоративних підприємств - складний процес, який можна поділити на чотири стадії:

· ініціативна. На ініціативній стадії визначається мета створення корпоративного підприємства, формується склад засновників (команда партнерів), розробляється бізнес-план майбутньої підприємницької діяльності та ін. На цій стадії ще не здійснюється жодних юридичних дій, вона проходить у так би мовити позаправовій сфері;

· організаційна - має на меті вчинення юридичних дій, спрямованих на заснування корпоративного підприємства. Зокрема, обирається організаційно - правова форма юридичної особи, розробляються і затверджуються установчі документи, підшукується приміщення для розташування корпоративного підприємства, обирається найменування,скликаються установчі збори, формуються органи управління;

· легалізаційна - мета стадії - офіційне визнання створеного корпоративного підприємства. Легалізація здійснюється шляхом державної реєстрації. Саме з цього моменту виникає корпоративне підприємство як суб'єкт правовідносин, що підтверджується випискою з ЄДР. На цій же стадії підприємство стає на облік в органах Міністерства доходів і зборів України, Пенсійного фонду України;

· постлегалізаційна. На постлегалізаційній стадії корпоративне підприємство відкриває поточний рахунок, виготовляє печатку. Ці дії не об хід ні д ля того, щоб юридична особа могла діяти.

 

 

Корпоративне підприємство стає юридичною особою внаслідок наявності юридичного складу з двох юридичних фактів:

· волевиявлення засновників. Саме вони визначають мету

· корпоративного підприємства, закріплюють його організаційну структуру, затверджують установчі документи, у необхідних випадках формують майнову базу;

· легалізація (здійснюється шляхом державної реєстрації).

 

Державна реєстрація корпоративного підприємства - засвідчення факту створення або припинення корпоративного підприємства, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені законом, шляхом внесення відповідних записів до єдиного державного реєстру.

Порядок державної реєстрації корпоративних підприємств регулюється Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15 травня 2003 року.

Порядок проведення державної реєстрації корпоративних підприємств включає, зокрема:

перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратор у, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці;

перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації;

внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу - підприємця до ЄДР;

оформлення і видачу виписки з ЄДР.

Державна реєстрація корпоративних підприємств здійснюється державними реєстраторами.

Для проведення державної реєстрації корпоративного підприємства засновник (засновники) або уповноважена ними особа повинні особисто подати державному реєстратору (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи:

· заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації корпоративного підприємства;

· примірник оригіналу (ксерокопію, нотаріально засвідчену копію) рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення корпоративного підприємства у випадках, передбачених законом;

· два примірники установчих документів (у разі подання електронних документів - один примірник);

· документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації підприємства (за проведення державної реєстрації підприємства реєстраційний збір справляється у роз мір і десять неоподатковуваних міні м у мів доходів громадян - 170 грн.).

 

 

19. Створення відокремлених підрозділів корпоративних підприємств

Корпоративні підприємства можуть утворювати два основні види відокремлених підрозділів: філії і представництва.

їх розмежування здійснюється за функціональним критерієм: філія здійснює всі або частину функцій корпоративного підприємства, а представництво - лише юридичні функції: представницькі і захисні (захист інтересів корпоративного підприємства).

Законодавством передбачено й інші підвиди відокремлених підрозділів: управління, відділи, відділення, осередки, центри, місії тощо. їх правовий статус визначається спеціальним законодавством та власними положеннями. Однак усі вони за своєю природою можуть бути віднесені або до філій, або до представництв, залежно від функцій, які вони здійснюють.

Утворення філії або представництва здійснюється за рішенням корпоративного підприємства. Якщо такого рішення не було, то сам по собі факт територіальної відокремленості підрозділу не призводить до виникнення філії (представництва).

Необхідність спеціальної фіксації факту створення філії (представництва) зумовлена тим, що у цьому випадку відбувається де легування частини функцій юридично ї особи керівнику відокремленого структурного підрозділу.

Відокремлені підрозділи не мають цивільної правоздатності. Однак вони можуть бути суб'єктами інших правовідносин: фінансових, податкових, адміністративних, трудових тощо.

Філії та представництва можуть мати печатку зі своїм найменуванням, банківські рахунки, мають власний ідентифікаційних номер.

Правовий статус відокремленого підрозділу визначається положенням, що затверджується корпоративним підприємством.

Законодавцем не встановлено вимог до змісту цього акта. За усталеною практикою у положенні закріплюються організаційна структура підрозділу, предмет діяльності, взаємовідносини із корпоративним підприємством, майно, яким наділяється підрозділ, та умови його використання, управління підрозділом, умови його реорганізації та ліквідації.

Для забезпечення діяльності відокремленого підрозділу корпоративне підприємство наділяє його своїм майном. Правовий режим цього майна не змінюється. Воно надалі залишається власністю корпоративного підприємства, але може обліковуватися на самостійному баланс і філії (представництва). Майно набуте філією є власністю самого корпоративного підприємства.

Керівник відокремленого підрозділу призначається корпоративним підприємство м. Правовою підставою представництва є довіреність, що видається керівнику підрозділу. Якщо повноваження керівника відокремленого підрозділу визначені по різному у довіреності і в положенні про відокремлений під розділ, пріоритет мають повно важення, зазначені у довіреності.

Відповідно до ст. 28 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відомості про відокремлений підрозділ корпоративного підприємства залучаються до її реєстраційної справи та включаються до ЄДР.

Виконавчий орган корпоративного підприємства або уповноважена ним особа зобов'язана по дати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцезнаходженням корпоративного підприємства заповнену реєстраційну картку про створення відокремленого підрозділу та рішення органу управління корпоративного підприємства про створення відокремленого підрозділу.

20. Створення фіктивних корпоративних підприємств

Фіктивне корпоративне підприємство - це підприємство, створене без наміру здійснювати господарську діяльність, передбачену установчими документами.

Фіктивні корпоративні підприємства використовуються для різ них цілей:

· шахрайство з фінансовими ресурсами;

· легальне прикриття неправомірної діяльності;

· обслуговування конвертаційних схем;

· оформлення недостовірних документів.

 

Фіктивність корпоративного підприємства є наслідком фіктивності (несправжності) засновницького волевиявлення. Основні ознаки фіктивності корпоративного підприємства:

· реєстрація на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи;

· незнаходження з а адресо ю, зазначеною в установчих документах;

· незареєстрована у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством;

· зареєстрована в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління

· підставним (неіснуючим), померлим, без вісти з никлим особам або таким особам, що не мали намір у про вадити фінансово господарську діяльність або реалізовувати повноваження;

· зареєстрована (перереєстрована) та провадить

· фінансово - господарську діяльність без відома та згоди її засновників та пр из начених у законному порядку керівників;

· не подання звітності;

· несплата податків.

Ознаки фіктивного корпоративного підприємстві конкретизуються у п. 2. 3 Методичних рекомендації щодо взаємодії (орієнтовного алгоритму дій) органів державно ї податкової служби при с касуванні державної реєстрації суб'єктів господарювання, анулюванні свідоцтва платника ПДВ (у т. ч. процедуру банкрутства та/або скасування держави (> і реєстрації) (Лист ДПА від 30.07.2010р. № 15371/7/10-3017).

Зокрема, фіктивним підприємством на думку подати «того відомства визнається у раз і встановлення ф актів його ресстрації:

· за винагороду або шляхом обману засновника;

· на підставі не правдивих даних;

· на громадян, які не знали або не могли знати про існування юридично ї особи та свою участь у заснуванні і реєстрації юридичної особи;

· з порушеннями, які не можна усунути;

· без уявлення засновником мети та цілей створення підприємства;

· без дійсного наміру і волевиявлення засновника щодо створення підприємства з метою здійснення підприємницької діяльності, укладення статуту (правочину) без нам і ру створення правових наслідків, які ним обумовлені;

· внаслідок домовленостей засновника з іншими зацікавленими особами;

· на особу, яка не має необхідного обсягу цивільної дієздатності;

· на особу, яка не має (не мала) практичної можливості здійснювати діяльність або керувати підприємством, впливати та контролювати як засновник діяльність підприємства;

· засновник якої фактично не мав чи не вносив коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи, не формував такий капітал та не наділяв активами юридичну особу;

· на особу, яка не брала участі у державній реєстрації юридичної особи або якій невідомий зміст установчих документів юридичної особи, місцезнаходження таких документів, печаток і штампів підприємства, свідоцтв про державну реєстрацію тощо;

· на керівника та/або бухгалтера, якими не підписувалась та не подавалась податкова звітність, не укладались угоди, акти виконаних робіт, не призначались керівники юридичної особи, не приймались інші управлінські рішення;

· на особу, яка фактично не має відношення до діяльності юридичної особи, не знає, де фактично знаходиться підприємство, бухгалтерсько-фінансові документи та керівний орган, або особу, яка категорично відмовляється від причетності до юридичної особи.

 

Способи створення фіктивних корпоративних підприємств:

· реєстрація корпоративного підприємства за втраченим паспортом. Установчі документи фіктивного підприємства, як правило, складені і затверджені за загубленим паспортом громадянина без його відома і присутності за підробленим підписом. Фактично документи для державної реєстрації готуються невстановленими особами, котрі надалі незаконно провадять фінансово-господарську діяльність, безпідставно використовують;

· реєстрація корпоративного підприємства на ім’я підставної особи. Цей спосіб має місце, коли громадянин (формальний засновник) зареєстрував корпоративне підприємство на своє ім’я за надану йому винагороду без мети здійснення фінансово-господарської діяльності (як правило, використовується людина, що належить до незабезпеченої групи населення).

Формальне засновництво поширене у сфері організації офшорного бізнесу. Усі офшорні компанії засновуються одними особами, а управляються за довіреністю іншими (реальними власниками корпоративного підприємства).

Незважаючи на невизначеність фіктивних корпоративних підприємств умовно їх можна класифікувати на кілька видів залежно від характеру діяльності.

Види фіктивних корпоративних підприємств:

· транзитні підприємства - корпоративні підприємства, які створюються для вирішення проблем із легалізацією майна або маневрування з його ціною.

Транзитними вони називаються тому, що вони є посередниками між іншими особами і через них проводяться фіктивні операції з товарами. Схематично вони працюють так. Підприємство «А» має товар, походження якого невідоме або нелегальне, наприклад, контрабанда. Для того, щоб його продати, потрібні первинні документи, які б свідчили, звідки цей товар

надійшов. Підприємство «А» звертається до послуг транзитного підприємства «Б», з яким укладається фіктивний договір купівлі-продажу, за яким підприємство «Б» буцімто продало, а підприємство «А» купило ці товари. Підприємство «Б» видає покупцеві товарну і податкову накладну. У результат І підприємство «А» має документи, які свідчать про законне походження товару.

Транзитне підприємство може використовуватися також для формування бажаної ціни товару. Наприклад, підприємство «А» купує у підприємства «Б» товари за ціною 10 грн. за одиницю, а продає їх споживачам за 50 грн. Вона повинна заплатити податок з прибутку 40 грн. при ставці 17% - на суму 6,80 грн. Щ об не платити такий податок підприємець «пропускає» товар через транзитне підприємство «X» котре платить за товари по 10 грн. за одиницю, а згодом продає ці самі товари підприємству «А», але вже за 49 грн. У свою чергу, підприємство «А» продає товари споживачам за 50 грн. і одержує прибуток у розмірі 1 грн. Відповідно податок на прибуток складе 0,17 грн. Решта виторгу (за мінусом своєї винагороди) підприємство «X» віддає підприємству «А» готівкою;

· буферні підприємства - корпоративні підприємства, які створюються для прикриття операцій з іншими фіктивними суб’єктами господарювання.

Операції з транзитними підприємствами мають підвищений ризик для підприємців. Фіктивність легко виявляється шляхом проведення зустрічних перевірок. Зрозуміло, що якщо підприємство «X» не мало товарів, то і продати воно їх не могло.

Тому часто виникає потреба у так званих «буферних» підприємствах. Це підприємства, які використовуються як посередники між фіктивними суб'єктами господарювання і споживачами для прикриття незаконності фіктивних операцій. Буферні підприємства - це реально існуючі підприємства, які ведуть бухгалтерський облік, сплачують податки, мають легітимних засновників і директора, як правило, розгалужені контакти з державними органами;

· конвертаційні центри - корпоративні підприємства, котрі створюються для конвертації безготівкових грошей у готівкові і навпаки, або гривні в іноземну валюту і навпаки.

Date: 2015-09-03; view: 973; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА...



mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.006 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию