Моральний ідеал буддизму

Поняття "праведності", або "досконалості", в буддизмі слід охарактеризувати як повна відсутність будь-яких земних бажань і почуттів.

Ідеалом раннього буддизму був егоїст, піклується тільки про власний порятунок. Буддист повинен спокійно дивитися на навколишні його страждання і муки людей, не забуваючи, що це ілюзія. Захоплення Мій ілюзією, спроба щось змінити в ній, пристрасне вторгнення в життя неминуче ведуть до нових особистим переродження і страждань. Ні себе, ні своїх близьких і товаришів не повинен захищати буддист від гнобителів і тиранів, від будь-якого зла, так як будь-яке активне зле дію, звернене проти кого б то не було, неминуче призведе до нових несприятливих відродженням. У всіх канонічних текстах ставиться знак рівності між спокоєм, безпристрасністю і мудрістю, знанням, порятунком.

Особливо небезпечні для справи порятунку всі живі людські почуття і прихильності, що приковує до цього світу страждань.

Цілком зрозуміло, що така проповідь духовно сковувала пригноблених, вимагаючи повної покори перед гнобителями. Адже боротьба проти насильства і гноблення оголошується буддизмом марною ще й тому, що реально лише відчуття насильства, лише суто суб'єктивне усвідомлення своєї пригніченості, викликане несприятливою конкретною формою даного переродження. Або, іншими словами, це результат гріхів, вчинених у минулих життях. У своїх стражданнях винен тільки ти сам, вчить буддизм пригнобленого. Тому терпи і, смиренно зносячи всі муки, прагни позбутися від них у майбутньому житті Раби, свідчить один текст, "повинні бути задоволені тим, що їм дають, добре виконувати свою роботу, добре відгукуватися про пана".

"Панча-шила"

У повсякденному житті буддист, щоб досягти кращого переродження, повинен дотримуватися "п'ять моральних вимог", або "п'ять заповідей" - "Панча-шила". Це відмова від вбивства будь-якого живого створіння, відмова від крадіжок, від брехні, дотримання подружньої вірності, відмова від вживання алкоголю. Буддійські проповідники видають ці "п'ять заповідей" за якісь властиві лише буддизму моральні норми. Проте неважко помітити, що ці заповіді майже дослівно збігаються з заповідями Мойсея й на них самих, так само як і в подібних їм заповідях інших релігій, немає нічого специфічно релігійного. Відомо, що ці моральні вимоги складалися під впливом певних, історично розвивалися соціальних умов, які вимагали регламентації відносин людей між собою і зв'язків особистості з суспільством. Наявність цих простих моральних вимог в моральному кодексі буддизму анітрохи не спростовує загальної характеристики цієї моралі як антигуманною і егоїстичною. По-перше, в тих конкретних суспільних умовах, в яких існував буддизм протягом більш ніж двох тисячоліть, ці узурпувати їм загальнолюдські моральні вимоги завжди були вигідні лише можновладцям і експлуататорів, утримуючи трудящих від боротьби за краще життя на землі і ніколи не заважаючи вбивати і грабувати тим, хто мав владою, силою і власністю на засоби виробництва. По-друге, як і в будь-який інший релігії, ці моральні вимоги не просто повинні визначати поведінку людей, а є засобом релігійного порятунку: їх недотримання підриває коріння прийдешнього блаженства небуття. І нарешті, по-третє, в буддизмі ці вимоги лише конкретизують основне, головне положення моралі - всякі пристрасті, бажання, насильства наносять шкоду порятунку, множать страждання для носіїв цих пристрастей і бажань.