Проблема забруднення довкілля відходами

Забруднення відходами лише умовно можна віднести до механічного забруднення тому, що відходи спричинять не тільки негативний механічний вплив, а супроводжується також негативними фізико-хімічними ефектами.

Відходи - це будь-які речовини і предмети, утворювані в процесі виробництва і життєдіяльності людини або унаслідок природних чи техногенних катастроф, які не мають свого подальшого призначення за місцем утворення і підлягають видаленню або переробці з метою забезпечення захисту навколишнього середовища і здоров'я людей чи з метою повторного їх залучення в господарську діяльність як матеріально-сировинних або енергетичних ресурсів (Державний класифікатор відходів України - ДК 005-96):

Доцільно також навести витяг з Закону України «Про відходи» (05.03.1998):

- відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються в процесі людської діяльності і не використовуються потім за місцем утворення або виявлення, від яких їх власник позбавляється, має намір або зобов'язаний позбавитися шляхом їх утилізації або видалення;

- небезпечні відходи - відходи, фізичні, хімічні та/або біологічні характеристики яких створюють (чи можуть створити) значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров'я людини і які вимагають спеціальних методів і способів поводження з ними.

- поводження з "відходами - дії, спрямовані на попередження утворення відходів, їх збирання, перевезення, зберігання, обробка, утилізація, видалення, знешкодження і поховання, включаючи контроль за цими операціями і нагляд за місцями видалення;

- збирання відходів - діяльність, пов'язана з вилученням, накопиченням і розміщенням відходів в спеціально відведених місцях або об'єктах, включаючи сортування відходів з метою подальшої утилізації або видалення;

- зберігання відходів - тимчасове розміщення відходів в спеціально відведених місцях або об'єктах (до їх утилізації або видалення);

обробка (переробка) відходів - проведення будь-яких технологічних операцій, пов'язаних із зміненням фізичних, хімічних або біологічних властивостей відходів, з метою підготовки їх до екологічно безпечного зберігання, перевезення або видалення;

- перевезення відходів - транспортування відходів від місць їх утворення (чи зберігання) до місць або об'єктів обробки, утилізації або видалення;

- утилізація відходів - використання відходів як вторинних матеріальних або енергетичних ресурсів;

- видалення відходів - проведення операцій з відходами, які не приводять до їх утилізації;

- знешкодження відходів — зменшення або ліквідація небезпеки відходів шляхом механічної, фізико-хімічної або біологічної обробки;

- поховання відходів - остаточне розміщення відходів у спеціально відведених місцях або об'єктах таким чином, щоб довготривала шкідлива цс дія на НС і здоров'я людини не перевищувала встановлених нормативів;

- об'єкти поводження з відходами - місця (чи то об'єкти), які використовуються для збирання, зберігання, обробки, утилізації, видалення, знешкодження і поховання відходів;

- спеціально відведені місця або об'єкти - це місця видалення відходів, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр і т.д., на використання яких одержано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів або проведення інших операцій з ними.

Для вибору найприйнятніших методів переробки, утилізації і видалення відходів необхідно їх класифікувати.

Класифікація відходів - процес впорядкування даних про відходи, що включає: 1) ідентифікацію відходів відповідно до їх стану, складу і властивостей; 2) співвідношення з певним процесом утворення і видом економічної діяльності; 3) віднесення до будь-яких інших діючих систем групування або переліків (забруднень, вторинних ресурсів, токсикантів і т.д.), категорій речовин, матеріалів і інших об'єктів; 4) віднесення до певних видів переробки, утилізації і видалення відходів.

Як видно з визначення, залежно від цілей, задля яких створюється класифікатор, класифікацій відходів може бути достатньо багато.

Класифікація здійснюється за наступними параметрами: за місцем утворення; за видами діяльності підприємств; за стадіями виробничого циклу; за операціями; за агрегатним станом; за класом токсичності; за ступенем збитку, що наноситься НС і здоров'ю населення тощо.

Наприклад, класифікація за місцем утворення відходів: 1) виробничі (промислові; сільськогосподарські); 2) побутові (комунальні); 3) відходи споживання; 4) радіоактивні.

Виробничі відходи - це різноманітні за складом і фізико-хімічними властивостями залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, що утворилися при виробництві продукції або виконанні робіт. У виробничих відходах виділяють:

- небезпечні відходи - фізичні, хімічні або біологічні; їх характеристики можуть створити (або створюють) значну небезпеку для НС і здоров'я людини; у зв'язку з цим виникає необхідність в спеціальних методах і способах поводження з відходами;

- токсичні - різновид небезпечних відходів; вони при проникненні всередину організму через органи дихання, травлення або шкіру надають

отруйної дії, можуть викликати затяжні або хронічні захворювання, включаючи захворювання на рак;

- радіоактивні відходи.

Відходи споживання - різні вживані вироби і речовини, відновлення яких економічно недоцільне. Наприклад, зношені або морально застарілі машини, вироби виробничого призначення (відходи виробничого споживання), а також застарілі вироби домашнього вжитку і особистого споживання, що прийшли в непридатність (відходи побутового споживання).

Сукупність відходів виробництва і споживання, які можуть бути використані як сировина для випуску корисної продукції, називається вторинними матеріальними ресурсами (ВМР). Виходячи з можливості використання ВМР, їх можна розділити на реальні і потенційні ресурси. Реальні ВМР — ті ресурси, для використання яких створені ефективні методи і потужності для переробки, а також забезпечений ринок збуту;

потенційні ВМР - всі види ВМР, що не входять до групи реальних.

Класифікація по галузях промисловості, відходи хімічної промисловості; відходи металургійної промисловості, відходи електротехнічної промисловості тощо.

Класифікація по видах виробничої діяльності: відходи сірчанокислотного виробництва; відходи автоскладального виробництва;

відходи підшипникового виробництва тощо.

Перелік видів агрегатного стану відходів: рідкі; тверді;

шламоподібні (пастоподібні); газоподібні; змішані; невизначені.

Всі промислові відходи можна розділити на два види: нетоксичні і токсичні.

Оцінка небезпеки речовини здійснюється тільки експериментальне:

спочатку на тваринах, а потім - на людині. При класифікації враховується реальна і потенційна небезпека відходів.

Реальна небезпека визначається можливістю розвитку отруєння і оцінюється за значеннями експериментальне встановлених показників.

Потенційна небезпека визначається вірогідністю попадання екотоксину в організм при вдиханні, з їжею або при нанесенні на шкіру.

З існуючих класифікацій відходів по токсичності найбільший інтерес представляє класифікація, вживана в гігієнічній практиці. Виділяється чотири класи небезпеки, на підставі середньодетальних доз (ЛД₅₀) і ГДК речовин:

- 1-й клас небезпеки - надзвичайно небезпечні;

- 2-й - високо небезпечні;

- 3-й - помірно небезпечні;

- 4-й - мало небезпечні.

Клас небезпеки відходів встановлюється залежно від вмісту в них високотоксичних речовин розрахунковим методом або згідно переліку

відходів, наведеного в Державному класифікаторі відходів.

Основні методи поводження з ТПВ за кінцевою метою можна умовно розділити на три групи: 1) ліквідаційні (вирішують, в основному, санітарно-гігієнічні задачі); 2) утилізації (вирішують задачі економічні — використання вторинних ресурсів); 3) змішані.

За технологічним принципом методи поводження з ТПВ розділяють на: біологічні, термічні, хімічні, механічні, змішані.

Найбільшого поширення в Україні набули такі технології утилізації;

складування на полігонах або звалищах (ліквідаційної біолого-механічної), спалювання (ліквідаційної термічної), компостування (біологічної. утилізації).

Основного причиною несприятливої ситуації є відсутність в Україні системи управління промисловими відходами, заснованої на принципах раціонального природокористування і екологічного благополуччя екосистеми в цілому, і людей, як її складової частини, що базується на сучасних технологіях.

Система управління промисловими відходами - це частина загальної системи управління (у масштабі країни, регіону, промислового комплексу або його структурного підрозділу), до складу якої належать організаційна структура, діяльність по плануванню, обов'язки і відповідальність, практика, процедури, процеси і ресурси для формування, впровадження, досягнення, аналіз і актуалізація політики у сфері поводження з відходами.

У системі управління відходами доцільно виділити:

адміністративні, економічні, інформаційні методи.

Адміністративні методи визначають, як саме повинен діяти суб'єкт при поводженні з відходами для дотримання встановлених норм, вимог і правил. Крім того, передбачають пряме регулювання і обов'язковість виконання встановлених розпоряджень, тобто, носять примусовий характер.

З допомогою економічних методів здійснюється непряме регулювання. Діяльність суб'єктів господарювання спрямована на створення відповідних умов.

Інформаційні методи не є самостійними, але сприяють пошуку нових шляхів і засобів управління сучасними технологіями створення баз даних. Всі методи не виключають один одного, а взаємно доповнюють. Проблеми, пов'язані із відходами та їх впливом на стан і якість довкілля, є надзвичайно актуальними для Україні.

Станом на 01.01.2000 р загальна маса накопичених на території України відходів (в поверхневих сховищах) перевищила 25 млрд. т (40 тис. т/км площі), це є одним із найбільш високих показників утворення і накопичення відходів серед усіх країн світу. Найбільш відходів утворюється на підприємствах металургійного і нафтохімічного комплексів; тільки 10-12 % від них знаходять застосування на ВМР.

За даними Є.М. Моторіна (2001), у містах і селищах міського типу щороку нагромаджується близько 40 млн. м³ твердих побутових відходів (ТГІВ), які розміщуються на майже 700 міських звалищах (з яких 80% експлуатуються без дотримання запобіжних заходів щодо упередження природних середовищ) та знешкоджуються на 3 сміттєспалювальних заводах, технологія яких не відповідає вимогам екологічної безпеки. Під звалищами зайнято понад 2600 га земель; найбільші площі в Дніпропетровській (140 га). Донецькій (330 га), Одеській (195 га) і Запорізькій (153 га) областях.

За даними Держкомстату Україні на кінець 2000 р. у сховищах організованого складування (поховання) та на території підприємств заходилось майже 3 млрд. т (2969931,1 тис. т) токсичних відходів, а кінець 2002 р. їх кількість скоротилась до 2722872,2 тис. т, або на 8,3%.

Питання для самоконтролю

1. Які показники класифікації забруднень?

2. Що таке фізичне забруднення довкілля?

3. У чому полягає небезпека шумового і вібраційного впливу?

4. Що таке радіонуклід?

5. Що називається дозою?

6. Які одиниці вимірювання доз?

7. Що таке радіаційний гормезис?

8. Які основні джерела радіоактивного забруднення довкілля?

9. Які особливості ядерного паливного циклу?

10. Які основні негативні наслідки аварії наЧАЕС?

11. Що таке хімічне забруднення довкілля?

12. Які основні принципи біонакопичення токсикантів?

13. Що таке діоксини?

14.Що таке канцерогенна, мутагенна і тератогенна небезпека токсичних речовин?

15. Що таке біологічне забруднення довкілля?

16. Що таке інтродукція?

17. Що таке відходи?

18. Що таке генетичне модифіковані організми?

19. Що таке трансгенні організми?

20. Що таке поводження з відходами?

21. Які принципи класифікації відходів?

22. Перелічить відходи за місцем їхутворення.

23. Які класи небезпеки відходів?

24. Що таке система управління промисловими відходами?

25. Які основні групи методів поводження з твердими побутовими відходами?