Біологічне забруднення довкілля

- перенесення людиною живих організмів (інтродукція) навмисно (в Нову Зеландію було перевезено 200 видів ссавців і птахів, більше 600 видів рослин) або випадково (колорадський жук, кліщ варроа і т.д.); є приклади успішного заняття вільних екологічних ніш, але є приклади, коли адвентивні види (інтродуценти) витісняли інші види (в Чорному морі молюск рапана витіснив устриць, а гребневик став поїдати зоопланктон, тобто підривати кормову базу риб);

- антропогенна зміна середовища мешкання, яка сприяє непомірному розмноженню окремих видів біонтів або набуттю ними нових властивостей (наприклад, синантропних тваринних - тарганів, клопів, пацюків і ін., причетних до сфери діяльності людини);

- відходи виробництва (підприємств біосинтезу, тваринницьких комплексів) і життєдіяльності людей (звалища побутових відходів і т.д.).

Біогенні забруднювачі знижують якість продуктів харчування людини. Джерелом надходження їх в основному можна вважати різні кормові добавки, лікарські і хімічні препарати, які використовуються для підвищення продуктивності сільськогосподарських тварин, профілактики захворювань, збереження доброякісності кормів (антибіотики, гормональні препарати тощо). Екологічно небезпечні мікотоксини — токсичні метаболіти пліснявих грибів, які є причиною хронічних токсикозів у багатьох країнах. Нині відомо 250 видів різних мікроскопічних грибів, що продукують майже 500 токсичних метаболітів, які не лише токсичні, але й мають мутагенні тератогенні і канцерогенні властивості. Щорічно світові збитки від розвитку мікроскопічних грибів на продуктах харчування перевищують ЗО млрд. доларів США (Т.М. Димань та ін., 2005).

Дуже важливе значення має безпека генетична модифікованих організмів (ГМО). ГМО - організм чи кілька організмів, будь-яке неклітинне, одноклітинне і багатоклітинне утворення, які здатні до відтворення чи передачі спадкового генетичного матеріалу, відрізняються від природних організмів, отримані з застосуванням методів генної інженерії й містять генно-інженерний матеріал, у тому числі гени, їх комбінації чи фрагменти. Тварини, рослини, мікроорганізми і віруси, які піддавалися генетичній трансформації, називаються трансгенними організмами. Наприклад, трансгенні рослини - це рослини, у яких за допомогою методів генетичної інженерії, штучно змінений геном. При їх практичному використанні можуть виникнути наступні екологічні проблеми: при схрещуванні трансгенних рослин з близькими дикими видами гібридне потомство може виявитися більш життєздатним і конкурентноздатним і буде витісняти природні рослини; трансгенні сільськогосподарські рослини, за рахунок більшої стійкості до захворювань і шкідників, можуть витісняти інші господарсько-цінні види (тобто, вони стануть бур'янами); через токсичність або алергенність трансгенні рослини можуть бути прямою загрозою для людей та тварин.

ГМО стали використовуватися в 1970-х роках, а вже у 1999р. площі трансгенних культурних рослин у світі у 25 раз (США - 28,7, Аргентина -6,7 Канада - 4,0 і Китай - 0,3 млн. га). Реакція на продукти харчування із ГМО в різних країнах як позитивна, та і негативна. Супротивники продуктів з ГМО (яких в Європі 30%, у США 13%) вважають, що ці технології є не тільки ризиковими, але й аморальними. Приєднавшись у 1994 р. до Всесвітньої конвенції „Про біологічне різноманіття", Україна взяла на себе зобов'язання про введення в національне законодавство правових документів з питань біологічної безпеки і утворення системи регулювання та застосування біотехпродукції.