Антропогенне навантаження — основна причина деградації біосфери

З появою Ното Sаріепs (декілька сотень тис. років тому) виник перший вид живих істот, який зміг взяти верх у конкурентній боротьбі з іншими ссавцями і справив руйнівну дію на біоценози. Виникла потенційна загроза рівновазі в БС. Постійний технічний прогрес, а також швидке зростання чисельності населення сприяють нечуваній руйнівній дії на НПС. Людина - єдина істота, відповідальна за деградацію БС - процес, який іще не досяг свого апогею. Зростаюче населення світу й виробництво, що поширюється, у поєднанні зі структурами споживання, які не забезпечують стійкості - ведуть до зростання навантаження на повітря, воду та інші необхідні ПР. Серед численних аспектів деградації БС, породжених антропогенними впливами, проблема обмеженості ПР викликає найбільшу заклопотаність і найбільші дискусії. У межах цієї проблеми обговорюються такі актуальні питання як: зростання чисельності населення Землі, необхідність його стабілізації, рівень економічного розвитку людства.

Першим технічним завоюванням людини став вогонь. До цього вплив наших далеких предків на природні ЕС був обмеженим, бо люди були їх частиною, одним з елементів біоценозів, які беруть участь в кругообігу речовин і розподілі енергії, подібно до усіх інших гетеротрофів. Так, у Західній Європі рослинний покрив було загублено катастрофічними пожежами іще у палеоліті (близько 1 млн. років тому). Величезні лісові масиви були знищені в тропічних і помірних широтах, де вогонь використовувався для ловлі і заганяння дичини і т.д. Трохи пізніше дикорослий рослинний покрив у різних районах Африки, Азії і Америки було згублено людиною свідомо задля утворення ланів злакових і інших сільськогосподарських культур; так були створені савани Західної Африки й Південно-Східної Азії, прерії Північної Америки. Мисливці пізнього палеоліту (приблизно 25 тис. років тому) не лише видозмінювали і руйнували рослинний покрив на значних площах, а й збіднювали видовий склад великих хребетних (мамонти, бізони).

З початку неоліту лісові біоми стали замінюватися пасовищами, потім ланами сільськогосподарських культур. Прискорилась модифікація зооценозів, що супроводжувалось вимиранням великих репрезентантів фауни. Розвиток сільського господарства супроводжувався повним викорінюванням первинного рослинного покриву; заміщення початкових біомів культурними рослинами справило катастрофічний вплив на велику кількість наземних ЕС. Наприклад, у Китаї на початку неоліту ліси займали 90% території, а зараз - лише 5%. Крім створення агроекосистем з обмеженою кількістю рослинних видів, приручалося і обмежене число тварин. У результаті відбувалося значне збільшення маси їжі, яка вироблялась на одиниці поверхні, і збільшення кількості енергії, що надходила у розпорядження людини. Розвиток сільського господарства дозволив вести осілий спосіб життя, сприяв демографічному зростанню і утворенню перших населених пунктів. Одночасно зростало антропогенне навантаження на природні ЕС; необоротні негативні зміни відбулися в багатьох районах Землі вже на початку нашої ери (наприклад, опустелювання Південної Палестини, Північної Сирії, Іраку і Східного Ірану, де іще 8000 років назад процвітала цивілізація). Але в кінцевому рахунку стародавні агроекосистеми мали високий рівень гомеостазу (володіли високою здатністю до саморегуляції під час змінення умов середовища), тобто діяльність людини вписувалася в біогеохімічні цикли і не змінювала потоку енергії у БС.

На початку XVIII століття відбулися наукові відкриття, які дозволили зробити стрибок у розвитку промисловості. Почали впроваджуватись і нові рослинні культури, що підвищувало ефективність землеробства і тваринництва. У другій половині XIX сторіччя разом із розвитком індустрії зросла частка енергії, яку отримували за рахунок викопного органічного палива. Стали утворюватись відходи, що біологічно не руйнуються, які, переміщуючись з токсичними залишками, стали порушувати життєдіяльність деструкторів. Ці процеси прогресують з кожним роком і для сучасного суспільства характерні такі особливості:

1) скорчується різноманітність біоценозів у середовищах, щоексплуатуються людиною;

2) порушується кругообіг речовин, оскільки значна частина відходів життєдіяльності людини майже не мінералізуються деструкторами;

3) людина запозичає із земної кори різні метали, мінерали і гірські породи, які потім в значних кількостях розсіюються в природних середовищах завдяки процесам механічної, фізико-хімічної, біогенної і техногенної міграції. З екологічних позицій подібні накопичення різних залишків в перспективі можуть мати найзгубиіші наслідки, тобто стати причиною катастрофічної деградації БС.

Максимальна експансія і розвиток промисловості піднесені до догми - безглуздість і абсурд з точки зору екології [2].

Ніякий живий організм не може експлуатувати довкілля, нехтуючи законами біогеохімічного кругообігу речовин у такій мірі, яка несумісна з постійністю біоценозів; будь-яка істота, яка намагається споживати більше того, що виробляє ЕС, частиною якої вона є, приречена на загибель. Тому можливість необмеженого зростання споживання людством, чисельність якого постійно зростає, це міф технократів, зовсім не знайомих з біологією і не бажаючих розуміти, що людина - сама частина БС.

Одним із найважливіших факторів деградації БС є збільшення чисельності населений. Різке демографічне зростання - характерна риса XX сторіччя, названого епохою демографічного вибуху.

Якщо на початку XX століття чисельність населення Землі складала 1,5 млрд. чоловік, то в 1950 р. - 2,5 млрд. чоловік, в 1992 р. - 5,4 млрд. чоловік, а потім щорічно кількість населення зростала на 70-100 млн. чоловік і наприкінці 1999 р. перевищила 6,0 млрд. чоловік [23]. Між 1950 і 2000 роками населення світу збільшилося від 2,5 млрд. до 6,1 млрд.

Останні прогнози показують, що населення має зрости до 2050 р. на 2,8 млрд. і скласти 8,9 млрд. чоловік. Основні причини демографічного зростання - це систематичне скорочення смертності і зростання тривалості життя за рахунок покращення умов життя, медичної допомоги і т.д. Швидке зростання чисельності населення Землі, а в деяких регіонах й перенаселення, призводить до збільшення антропогенних навантажень на ЕС, зокрема на агроекосистеми.

При відповідній технології і господарюванні Земля може забезпечити мінімальний раціон ЗО млрд. чоловік і навіть більше, але людина не може обмежуватися тільки задоволенням потреб в їжі, тому для забезпечення фізичних і духовних потреб людини населення планети не повинно перевищувати 2 млрд. Людству слід зуміти і встигти перебудувати всю систему взаємовідносин так, щоб подальший розвиток йшогі в напрямі коеволюції суспільства і природи (коеволюція - спільна, взаємопов'язана еволюція).

Єдине, що ми знаємо напевне, це те, що у XXI сторіччі чисельність населення Землі буде зростати. Згідно з теорією демографічного переходу, зростання населення сповільнюється, коли люди стають заможнішими і менш залежать від дитячої праці, однак це досить суперечливо (можна порівняти США і Індію). Більшість футурологів вважають, що ми повинні зменшити сучасні жахливі кількості відходів і стати більш економними і бережливими, тобто перейти до раціонального природокористування. Інші вважають, що треба прийняти «стратегію коралового рифу», щоб досягнути успіху в умовах обмежених ТТР. Необхідно мати на увазі, що людина є гетеротрофним природним утворенням і, якщо природа його створила, то вона зробить усе можливе, щоб його прохарчувати. Але це можливо за умови, що людина сама не буде їй в цьому заважати.

Як зазначалось на Міжнародних конференціях в Ріо-де-Жанейро (1992 р.) і Каїрі (1994 р.), Йоганнесбурзі (2000 р.) в стратегії розвитку людства необхідно передбачити розв'язання комплексу проблем зростання населення, здоров'я ЕС, технології і доступу до ПР. Демографічні програми повинні бути частиною більш широкої політики. Країни повинні мати уявлення про свої національні можливості життєзабезпечення населення. Демографічні програми потребують підтримки політиків, корінного населення, релігійних і традиційних установ, наукових кіл. належного фінансування, включаючи допомогу країнам, що розвиваються.

Проблема обмеженості ресурсів БС нерозривно пов'язана із проблемами демографічного росту, раціонального використання ПР та їх охорони. Рівень споживання енергії, мінеральної сировини, води та продуктів харчування з кожним роком зростає, тому прогнози відносно достатності їх у майбутньому варіюють від надто песимістичних до доволі оптимістичних, які часто використовуються усякого роду політиками задля досягнення своєї мети. Як сказав М. Ганди: „Ресурсів Землі достатньо, щоб задовольнити потреби кожного із нас, але не жадібність кожного із нас".

Виробництво продуктів харчування в цілому в світі збільшується, але зростає повільніше за населення Землі, тобто не відповідає вимогам демографічного зростання. Якщо казати про всю продуктивність землі, то у наш час удається «зняти» з агроекосистем не більше 60-70% їх потенційних можливостей (урожайність в США - 73-78%, в Австрії - 68-73%, в Швеції - 70-75%, в Польщі - 69-74%, в Росії - 40-60%), тобто в умовах підвищення родючості грунтів за рахунок її кращого використання вони здатні утримувати 10 і більше мільярдів чоловік. Для того, щоб прогодувати населення планети, яке в 1999 р. перевищило 6-ти мільярдний рубіж, необхідно на існуючих площах агроекосистем подвоїти виробництво продуктів харчування. Теоретично по співвідношенню між рекордними і середніми урожаями ряду основних сільськогосподарських культур можна припускати, що виробництво їх можне бути збільшено в 3-4 рази: кукурудза - 3,9, пшениця - 7,0, соя - 3,9, картопля - 3,5, рис - 5,8, цукровий буряк - 2,4. Природно, що такий приріст можливий за умови врожайних сортів рослинних культур, вмілої обробки Грунтів, правильного використання добрив та пестицидів і т.д. З цього можна зробити оптимістичний прогноз щодо можливого збільшення чисельності населення Землі на основі інтенсивного землеробства й тваринництва.

Слід зазначити, що значне зростання у третій чверті XX сторіччя світового виробництва зернових культур (в останні роки в Індії і Китаї) базувалось на значній витраті енергії, селекції, прогресивних формах агротехніки, широкому застосуванні мінеральних добрив, тому так звана «зелена революція» не дала істотних результатів у багатьох країнах, що розвиваються і не мають таких можливостей. «Зелена революція» призвела лише до тимчасових позитивних результатів, не знявши проблеми продовольства у світі. Екстенсивний шлях за рахунок розширення площ земель, які культивуються, припускає лише подвоєння населення земної кулі і може призвести до небажаних екологічних наслідків. Так, намір розширити сільськогосподарські угіддя за рахунок розчищання тропічних лісів р. Амазонки може призвести до лиха глобальних масштабів, оскільки будуть уражені «легені планети», у той час як грунти цих районів малородючі і їх постійна культивація неможлива. Розширення орних земель за рахунок опанування пустельних та напівпустельних територій економічно ж недоцільно.

Неважко зазначити, що проблема виробництва продуктів харчування найтіснішим чином пов'язана з проблемою отримання енергоносіїв, мінеральної сировини, води і з проблемою народонаселення. Слід погодитись з Ф. Рамадом [2], який зазначає: «Питання, скільки людей в змозі прогодувати Земля, в дійсності поставлене невірно. Перш за все треба було спитати, до яких наслідків для БС приведе інтенсифікація світового виробництва продуктів харчування. Відповідь на це питання не викликає оптимізму». Із цього витікає, що терміново необхідно шукати шляхи стабілізації чисельності населення.

Як вважає Ф. Рамад [21, сучасні агроекосистеми не спроможні витримати навантаження 6,7 млрд. чоловік (як зазначалось раніше, існують і більш оптимістичні прогнози, хоча деякі дослідники вважають, що агроекосистеми розраховані на навантаження лише 1,5 млрд. чоловік), тобто існує проблема визначення оптимуму. Незалежно від шляхів розвитку агроекосистем та вирішення продовольчої проблеми, виходячи з інтересів збереження здоров'я людства і підтримання життєзабезпечуючих систем БС, єдино правильною стратегією є поступове впровадження екологічно обгрунтованих форм розвитку сільського господарства.

Розширення і посилення антропогенного і техногенного тиску на ресурсно-екологічну систему Землі руйнує економічну основу СР, наносить величезну соціальну шкоду. Запобігання ресурсно-екологічній кризі і збереження довкілля перетворюються на головну мету: виживання людства. Розв'язання ресурсно-екологічної кризи ускладнюється «ефектом екологічного і економічного бумеранга», суть якого полягає в тому, що безмежна економіка руйнує природу, а руйнування природи підриває економіку [24]. Інтегральним показником ресурсно-екологічної кризи слід вважати зміну генетичного фонду БС. За даними Міжнародної спілки охорони природи (ІСОП) з 1600 р. зникло біля 40 видів ссавців, а більше ніж 120 знаходиться на межі зникнення; зникло 100 видів птахів і 190 їх можуть зникнути; під загрозою зникнення знаходяться 20-25 тис. видів вищих рослин. За даними Н. Майерс (Мует, 1980) в середині 1970-х років на Землі зникав щодня один вид, а в 1990-і роки щезнення одного виду обчислюється однією годиною. Вже на початку XXI століття можезникнути близько 1 млн. видів від сучасної кількості.

Антропогенним впливом на природу варто вважати будь-які процеси зміни природи, обумовлені діяльністю людини. Існують як суб'єктивні, так і об'єктивні критерії антропогенного впливу. Суб'єктивні критерії характеристики процесів зміни природи визначаються індивідуальними оцінками конкретної людини як особи: нейтральні, негативні і позитивні. Об 'єктиені передумови антропогенного впливу на довкілля базуються на існуванні науково обгрунтованих кількісних оцінок характеру процесів, що відбуваються. З фізика-біологічної точки зору позитивними змінами в ЕС можна вважати такі, які сприяють збільшенню в них вільної енергії. З економічної точки зору позитивні зміни — це процеси, які збільшують інтегральну економічну оцінку компонентів даної ЕС. З фізіологічної точку зору до негативних змін природи можна віднести будь-які процеси, що відхиляють параметри середовища від «леза бритви», тобто від оптимальних для існування організму людини значень (непродумане «поліпшення» цих значень може погіршити фізіологічні функції довкілля). З соціологічної точки зору до позитивних змін природи слід віднести процеси, що збільшують інформаційну цінність ландшафтів. Будь-які процеси впливу на природу мають економічний характер. Вони або змінюють її економічну цінність, або пов'язані з економічними витратами [25].

Здійснюючи класифікацію процесів порушення природного середовища, звичайно використовують два основні підходи. Згідно з компонентним принципом [4], процеси розглядаються стосовно порушених природних компонентів (атмосфери, гідросфери, літосфери, біоти тощо). Однак цей підхід комбінується з функціональним, де екодеструктивні процеси групуються за однорідністю змісту заподіяних змін [25]:

І- Використання природних ресурсів (У - вилучення природних ресурсів; 2-виснаження природних ресурсів),

II. Порушення якості компонентів природного середовища (3'-забруднення; 4 - порушення ландшафтів);

III. Вплив на людину і біоту (5 - вплив на біоту; б - процеси впливу на організм людини; 7- знилсення інформаційної цінності природних систем, психологічний вплив на особистість людини);

IV. Вплив на глобальну екосистему Землі (8 - зміна енергетичної системи Землі: 9 - зміна буферних захисних систем Землі).

Слід відзначити своєрідну триєдність людини'. 1) як біологічна істота - частина природного середовища, фізіологічний організм; 2) як суспільна сутність - особистість - є частиною суспільства, елементом соціальної природи; 3) як компонент економічної системи є робочою силою, трудовим ресурсом.

Природні фактори стосовно людини виконують функції, які умовно можна поєднати в чотири основні групи [25]: фізіологічні функції підтримують життя людини як біологічного організму («біо-людина»), соціальні функції забезпечують формування людини як особистості («соціо-людина»), економічні функції визначають діяльність економічної системи, в т.ч. відтворення людини як трудового ресурсу («трудо-людина»), екологічні функції формують, регулюють і підтримують стан ЕС, в якій живе людина. Хоча «біо-людина», «соціо-людина», «трудо-людина» існують в одному тілі, вони значною мірою відрізняються за своїми життєвими потребами, функціями і мотивами життєдіяльності. Безумовно, це дуже спрощена схема, адже тріада - це не просто сума складових, але надзвичайно складна система.

Екологічні функції є основою трьох інших. Будь яка ЕС є системою життєзабезпечення людини, суспільства й економіки. Як і організм людини, людське суспільство і його виробничі системи пристосовані до дуже вузького інтервалу властивостей ЕС. Будь-яка їх зміна, ініціатором чого в більшості випадків є сама людина, веде до значних негативних соціально-економічних наслідків. Це диктує певні умови функціонування економічної системи [25]:

1) діяльність людини не повинна переходити порогів самовідновлення природних ЕС;

2) у випадках перевищення природних можливостей самовідновлення виробництва повинні нести витрати на відтворення порушених властивостей;

3) у тому випадку, коли територіальна система чи економічний суб'єкт використовує екологічний потенціал сусідньої території чи суміжного суб'єкта, система чи суб'єкт повинні відшкодувати витрати на підтримання ЕС, включаючи втрачену вигоду від стримування економічного зростання;

4) у випадку необхідності кардинальної зміни ЕС суспільство має виділяти кошти на збереження природних еталонів (об'єктів природо-заповідного фонду) заради збереження можливості в разі необхідностіповернути втрачені властивості.

В економічному плані фізіологічні, соціальні та екологічні функції безцінні. Вартісну оцінку можуть отримати тільки економічні функції природи. Природні фактори можуть виконувати функції капіталу, бо вони здатні приносити дохід тім, хто їх використовує. Природні блага мають властивості товару, бо можуть продаватися (прямо або опосередковано через інші предмети і послуги). Ціна природних благ визначається тією сумою коштів, за яку продавець згодний їх продати, а покупець готовий купити. Мінімальний рівень ціни продавця визначається витратами відтворення природних благ. Максимальний рівень ціни покупця обумовлений вигодою їх використання [25],

Техногенний вплив на території України в 6-7 разів перевищує рівень європейських країн, тоді як ресурсоємність продукції перевищує в 2-3 рази, а енергоємність в 6-7 разів. Тому дуже важливе значення має проведення ефективної екологічної політики - заяви організації про свої наміри і принципи відносно її загальних екологічних характеристик, яка забезпечує основу діяльності і встановлення її екологічних цілей та завдань.

Екологізація - це зменшення інтегрального екодеструктивного впливу процесів виробництва та споживання одиниці продукції. Екодеструктивні процеси - процеси впливу на людину і природу, що призводять до соціальних, економічних або екологічних наслідків (забруднення, порушення ландшафтів, прямий вплив на організм людини, вплив на особистість людини, вплив на біологічні об'єкти). Під інтегральним екодеструктивним впливом розуміють зведені до єдиної критеріальної бази результати негативних наслідків впливу людини і ПС (ЕС) процесів виробництва та споживання предметів і послуг [25].

Традиційними «атрибутами» екологізації суспільного виробництва прийнято вважати очисні споруди, маловідходні технології, пристрої з переробки відходів і т.д., найбільш справедливим принципом формування еколого-економічних стимулів - принцип «забруднювач сплачує», а ефективною формою його реалізації - платежі за забруднення НГІС та використання ПР і т.д.

Як відмічають В.С. Крисаченко, М.І. Хилько (2002), антропогенна діяльність стала причиною непоправних змін БС і її складових, які знаходиться в стані екологічної кризи, що характеризується:

1) атрибутивними ознаками природних ЕС, зміщених, до межі, біля якої виникає загроза втрати їх ідентичності; 2) зростанням потужності людства як геологічної сили; 3) критичним станом ЕС різної об'єктної визначеності та розмірності (видові, локальні, тотальні, глобальні).

Видові (компонентні) екологічні кризи виникають унаслідок того, що відповідний стан ЕС зумовлюється зникненням певних її компонентів чи інших видів. Локальні (репрезентативні) екологічні кризи обумовлюють руйнування цілих ЕС, яким не завжди вдається відновитися. Тотальні (панойкуменні) екологічні кризи приводять до суцільного руйнування всієї або переважної більшості ЕС високого ієрархічного рівня, охоплюють значні еколого-ландшафтні зони. Глобальні (біосферні) екологічні кризи порушують системну цілісність всієї БС.

Населення всієї Землі і кожного її жителя окремо зачіпає глобальна екологічна проблема - охорона довкілля і раціонального природокористування. Існує багато екологічних питань різного масштабу і різної значущості, але основними екологічними проблемами сучасності є [1]:

1) зміна клімату (геофізики) Землі на основі посилення теплового ефекту викидів метану і інших газових домішок, аерозолів, легких радіоактивних газів, зміни концентрації О₃ в тропосфері та стратосфері;

2) засмічування (контамінація) і інше забруднення найближчого космічного простору;

3) загальне ослаблення стратосферного О₃, утворення великої «озонової діри» над Антарктидою, малих «дір» над іншими регіонами планети;

4) забруднення атмосфери з утворенням кислотних опадів, сильно токсичних і згубно діючих ЗР внаслідок повторних хімічних реакцій, в тому числі фотохімічних (в цьому одна з основних причин руйнування озонового шару, на який впливають ХФУ, пари Н₂О, N0x малі газові домішки);

5) забруднення Світового океану, поховання в ньому (дампінг) отруйних і радіоактивних речовин, насичення його СО₂ з атмосфери, надходження в нього антропогенних нафтопродуктів, інших ЗР, особливо важких металів і складних органічних сполук, підкислення мілководь за рахунок забруднення S0x, і N0x, атмосфери, розрив нормальних екологічних зв'язків між океаном і водами суші в зв'язку з будівництвом дамб на ріках;

6) виснаження і забруднення поверхневих вод суші, континентальних водоймищ, підземних вод; порушення балансу між поверхневими і підземними водами;

7) радіоактивне забруднення локальних ділянок і деяких регіонів, особливо в зв'язку з поточною експлуатацією атомних пристроїв, чорнобильською аварією і випробуванням ядерної зброї;

8) зміна геохімії окремих регіонів планети в результаті, наприклад, переміщення важких металів і концентрування їх на поверхні землі при нормальній дисперсності в літосфері;

9) накопичення, що продовжується, на поверхні суші отруйних радіоактивних речовин, побутового сміття і промислових відходів, особливо практично нерозкладних і дуже стійких, типу поліетиленових виробів, інших пластмас; виникнення повторних хімічних реакцій у всіх середовищах з утворенням токсичних речовин;

10) порушення глобальної екологічної рівноваги, співвідношення екологічних компонентів, в т.ч. зсув екологічного балансу між Світовим океаном, його прибережними водами і впадаючими в нього поверхневими і підземними водами суші;

11) утворення техногенних пустель в нових регіонах планети, розширення вже існуючих пустель, поглиблення самого процесу утворення пустель (загальна площа пустель і напівпустель 48,4 млн. км², з них на частку антропогенних припадає не менше ніж 10 млн. км²);

12) скорочення площі тропічних дощових лісів і тайги, яке веде до дисбалансу кисню і посилення процесу зникнення видів тварин і рослин (вважається, що під загрозою зникнення знаходиться близько 10 тисяч видів);

13) звільнення і утворення в ході вищезгаданого процесу нових екологічних ніш і заповнення їх небажаними організмами, шкідниками,

паразитами, збудниками нових захворювань рослин, тварин, включаючи людину;

14) абсолютне перенаселення Землі і демографічний вибух в окремих регіонах;

15) погіршення середовища життя в містах і сільській місцевості, збільшення шумового забруднення, стресів присутності, забруднення повітря промисловістю, транспортними засобами, зорового придушення людини високими будівлями, виникнення «смутку нових міст», дискомфорту знеособленого будівництва, напруженого темпу міського життя і втрати соціальних зв'язків між людьми, виникнення «психологічної втоми».

Питання для самоконтролю

1. Що таке біосфера?

2. Які основні типи речовин у складі біосфери?

3. Які межі біосфери?

4. Що являють собою парабіосферні зони?

5. Що являє собою біосфера за структурою?

6. Які особливості структури біосфери?

7. Що таке фітосфера і редусфера?

8. Які основні висновки витікають із вчення Вернадського про БС?

9. Що таке жива речовина?

10. Які біогенні елементи входять до складу живої речовини?

11. Який хімічний елемент і чому є геохімічним „диктатором"?

12. Що таке біогеохімічні індикатори?

13. У чому полягає закон біогенної міграції Вернадського?

14. У чому полягає суть закону константності Вернадського?

15. У чому полягає суть „гіпотези Геї"?

16. Які основні етапи еволюції біосфери?

17. Що таке „точки Пастера"?

18. Які основні уявлення про ноосферу?

19. Що таке техногенез?

20.Що таке біотехносфера?

21. Яка головна причина деградації біосфери?

22.Які основні показники впливу людини на стан довкілля?

23. Які негативні наслідки демографічного вибуху?

24. У чому полягає проблема обмеженості ресурсів біосфери "?

25. Які напрями екологізації антропогенної діяльності?

26. Які причини екологічних криз?

27. Перелічить основні глобальні екологічні проблеми.