Інтегративні методи науково-педагогічних досліджень

Перелічені вище групи методів не вичерпують усього розмаїття дослідницького інструментарію педагогіки. У практиці науково-педагогічних досліджень крім розширення їх переліку спостерігаються різні варіанти поєднання методів НПД. Доповнюючи й продовжуючи один одного, в конкретному дослідженні методи НПД виступають як інтегративні. Яскравим тому прикладом служать методи педагогічного експерименту та вивчення передового педагогічного досвіду. Кожен із них містить у собі плеяду інших методів НПД. Так, до складу констатуючого експерименту входять як емпіричні методи (спостереження, анкетування, вивчення шкільної документації), теоретичні (моделювання, сходження від конкретного до абстрактного), так і статистико-математичні, що використовуються для опрацювання отриманих результатів.

1. Педагогічний експеримент являє собою спеціальним чином організовану роботу з виявлення та розвитку певних якостей, явищ, процесів. Проводиться він у реєстрованих умовах і не має права бути руйнівним. Від експерименту треба відрізняти експериментальну роботу. Якщо перший спрямований на отримання нових знань про педагогічне явище чи процес (тому і відноситься до методів науково-педагогічних досліджень), то друга використовується для відпрацьовування й удосконалення вже відомих істин. Наприклад, експериментальна робота з упровадження нових навчальних програм, яку веде спочатку передовий загін практиків, а потім підключається основна маса зацікавлених осіб.

Експеримент, спрямований на виявлення й вивчення певних якостей (явищ, процесів), називається констатуючим. Він переслідує заздалегідь визначену мету і виконується відповідно до заздалегідь складеної програми. Результати такого експерименту мають наукову цінність лише у випадку їх повторюваності. У ході констатуючого експерименту дослідник знаходить «вузькі місця» в досліджуваному процесі чи явищі, виявляє нестатки, що мають бути поповненими під час перетворюючого (формуючого) експерименту.

Аналіз даних, отриманих внаслідок констатуючого експерименту та теоретичного вивчення проблеми, дозволяє сформулювати гіпотезу дослідження, тобто, зробити наукове припущення про те, що потрібно довести (чи спростувати) дослідним шляхом. На підставі гіпотези складаються програма та докладний план дій експериментатора, спрямованих на розвиток позитивних або попередження негативних явищ. До початку експерименту розробляється категоріальний апарат дослідження, тобто, обумовлюється значення всіх категорій, якими буде оперувати випробувач, і добираються адекватні критерії оцінювання досліджуваного явища.

Для проведення педагогічного експерименту беруться, як правило, дві групи досліджуваних: експериментальна та контрольна. У першій реалізується новаційне рішення проблеми, в другій воно залишається традиційним (наприклад, в одному класі вчитель викладає свій предмет за експериментальною програмою, а в іншому – за звичайною). Це необхідно для визначення ефективності експериментальної роботи, що здійснюється шляхом порівняння аналогічних показників для обох груп. Однак є випадки, коли експеримент проводиться без контрольної групи (наприклад, при перевихованні важких підлітків). Тоді порівнюються стани однієї системи в певні проміжки часу, й показується динаміка змін досліджуваних явищ до експерименту, в його процесі та після проведеної роботи.

За масштабом експерименти бувають глобальними, що охоплюють велику кількість випробуваних (наприклад, оптимізація навчально-виховного процесу), локальними, що поширюються на обмежений контингент учасників (удосконалення виховної роботи в установах інтернатного типу) і мікроекспериментами, що проводяться з мінімальною кількістю учасників (з учнями одного класу або навіть з окремими дітьми).

За характером експериментальної діяльності експерименти бувають уявними, стендовими і натурними. Уявний експеримент – це відтворення експериментальних дій і операцій подумки. Завдяки можливості багаторазового прокручування ситуацій в уяві, досліднику вдається визначити найбільш сприятливі умови для проведення роботи, уникнути очевидних помилок, обійти перешкоди. Стендовий експеримент проводиться в штучно створених, натурний – у природних умовах. Перший відбувається аналогічно діловій грі, коли відтворюється дослідна модель, щоб перевірити її перш, ніж включити в натурний експеримент, де випробування проходитиме в реальній обстановці педагогічного процесу.

За місцем проведення розрізняють природний і лабораторний експерименти. Природний являє собою науково організований досвід перевірки висунутої гіпотези, що здійснюється без порушення навчально-виховного процесу (у природних умовах). Такий вид експерименту використовується в тому випадку, коли сутність нововведення може проявитися тільки в реальних умовах. Об'єктом природного експерименту, як правило, є навчальні плани та програми, підручники та навчальні посібники, форми та методи навчально-виховної роботи.

Якщо для отримання необхідних даних потрібно забезпечити особливо ретельне спостереження за випробуваними (наприклад, з використанням електронної апаратури), то експериментальна робота переноситься в спеціально обладнане приміщення – лабораторію. Такий експеримент називається лабораторним. У педагогічних дослідженнях через дефіцит методичного і лабораторного забезпечення він застосовується нечасто.

2. Метод вивчення передового педагогічного досвіду. Передовий педагогічний досвід (ППД) являє собою реальне джерело педагогічної теорії, а механізм його впровадження в роботу сучасної школи є каналом уведення наукового добутку в педагогічну практику. У ньому знаходить своє відображення афоризм про те, що теорія без практики мертва, а практика без теорії неможлива.

Метод вивчення ППД базується на теоретичному осмисленні практики роботи передових шкіл і вчителів. Дослідним шляхом вони нерідко підходять до вирішення важливих педагогічних проблем, які недостатньо або й зовсім не представлені в педагогічній теорії. Якщо педагогічні знахідки такого роду не будуть своєчасно узагальнені, не буде визначене їх місце в педагогічній теорії, то, незважаючи на технологічну відпрацьованість, вони так і лишаться надбанням одинаків, їх не вдасться впровадити в загальну практику роботи школи.

Особливе значення передовий педагогічний досвід набув у сімдесяті роки минулого сторіччя під час реформування авторитарної школи та педагогіки. Першими ластівками нової системи навчання стали вчителі-новатори, пізніше з'явилися авторські школи й методики, а потім альтернативні системи навчання та виховання.

Реалізація методу вивчення ППД здійснюється за алгоритмом, що включає в себе п'ять основних етапів:

1) вивчення педагогічної практики, виявлення найбільш ефективних її частин;

2) встановлення причинно-наслідкових залежностей, що детермінують високі педагогічні досягнення;

3) представлення ППД у вигляді педагогічної системи, що поєднує змістовну й технологічну, теоретичну й практичну її складові;

4) розробка методичних матеріалів для впровадження передових педагогічних ідей і технологій у практику навчання та виховання;

5) поширення ППД: видання спеціальної літератури (книги, брошури, буклети й ін.), підготовка відеоматеріалів про авторів ППД і досвід їх роботи, організація консультаційних пунктів, функціонування виставок ППД і багато іншого.

Date: 2015-09-02; view: 327; Нарушение авторских прав