Визначити джерела екзистенційної парадигми у психотерапії

Екзистенційна психологія особистості походить із принципу первинності буття людини в світі, який трактується як ворожий до людини. Зіткнення з цим світом породжує у кожного суб`єкта базові екзистенційні проблеми, стрес і тривогу. Зрілій особистості вдається успішно впоратися з ними; нездатність зробити це призводить до психологічних порушень. У центр уваги -власна індивідуальність людини, яка себе пізнає (М. Хайдегер), перевіряє (Ж.П. Сартр) або здійснює (В. Франкл). Ця індивідуальність проявляється в різних формах любові, при переживанні сорому, при зміні настроїв.

Традиційний предмет екзистенційної психології — людина в екстремальних ситуаціях (економічна депресія, війна, руйнування). Виділяють такі основні вузли екзистенційних проблем, шляхи вирішення яких вивчає екзистенційна психологія: проблеми часу, життя, смерті, свободи, відповідальності, вибору, спілкування, любові, самотності, сенсу та безглуздості існування.

У 1963 р. Джеймс Б'юдженталь висунув п'ять основоположних постулатів екзистенційного підходу до психокорекції особистості:

-людина як цілісна істота перевершує суму своїх складових (людина не може бути пояснена в результаті наукового вивчення її часткових функцій);

-людське буття розгортається в контексті людських взаємин (людина не може бути пояснена своїми частковими функціями, в яких не враховується міжособистісний досвід);

-людина усвідомлює себе (і не може бути зрозумілою для психології, яка не враховує її безперервне, багаторівневе самоусвідомлення);

-людина має вибір (людина не є пасивним спостерігачем процесу свого існування: вона створює свій власний досвід)

- людина інтенціальна (людина звернена в майбутнє, в її житті є мета, цінності та сенс)

Основна мета екзистенційної психології — допомогти клієнту віднайти сенс життя, усвідомити особистісну свободу, відповідальність і відкрити свої потенції як особистості в повноцінному спілкуванні.

Основна передумова психологічної позиції в розглянутій парадигмі — позиція розуміння клієнта в термінах його власного життєвого світу, образу самого себе і дійсності. Головну увагу психолог-консультант приділяє поточному, миттєвому моменту життя клієнта та його переживанням "тут і тепер".

Головними результатами успішної екзистенційної психокорекції є розширення почуття буття клієнта і збільшення його життєздатності (життєвих сил).