Анотаційний переклад

Анотаційний переклад - це вид технічного перекладу, мета якого скласти анотацію на іншій мові.

Слово" анотація" походить від латинського слова аnnotatio - нотатка. Анотація - це коротка стисла характеристика змісту і перелік основних питань книги, статті, рукопису.

Для того, щоб зробити анотаційний переклад, необхідно прочитати книгу чи статтю, скласти план, потім сформулювати основні положення, перелічити основні питання. Стиль анотаційного перекладу книги або статті відрізняється вільним перекладом, дається головна характеристика оригінала.

Анотація спеціальної статті або книги - коротка характеристика оригінала, яка висвітлює його зміст у вигляді переліку основних питань і іноді дає критичну оцінку.

З цього визначення ясно, що така анотація повинна дати читачу уявлення про характер оригінала(науково-популярна стаття, технічний опис і т.д.), про його структуру (які питання і в якій послідовності розглядаються). При складанні анотацій з друкованих робіт необхідно додержуватися окремих вимог:

1. Анотації повинні бути складені так, щоб їх зміст був доступний для засвоєння при першому читанні, в той же час повинні бути відображені всі найбільш важливі моменти першоджерела.

2. Анотації повинні бути науково грамотні, вони не повинні відображати суб'єктивних поглядів автора.

З.В текстах анотацій часто використовуються неозначено-особові займенники і пасивно-зворотні конструкції типа: "повідомляється", „описується", „викладається" і т.д.

4. Мова анотації повинна бути лаконічною, точною і в той же час простою без складних синтаксичних побудов.

5. Вживання термінології, скорочень, умовних позначок в анотаціях повинно відповідати нормам, притаманним конкретній галузі знань.

При складанні анотацій необхідно також враховувати наступне:

- Враховуючи незначний об'єм анотація повинна розкривати, а не повторювати іншими словами заголовок джерела інформації;

- Вид, а отже і об'єм анотації залежить від значущості матеріалу, що анотується, та його особливостей, а також від цільового призначення анотації, але анотацій об'ємом більш ніж 500 друкованих знаків практично не робиться.

Для структури описової анотації характерні наступні складові частини:

1. Вступна частина, яка включає назву роботи (оригінала) на українській мові, прізвище і ім'я автора, і назву статті на мові оригіналу, назву журналу або книги, місце видання і видавництво на іноземній мові, а також рік, місяць, число, номер періодичного видання, сторінки.

2. Описова частина, яка називає тему і містить перелік основних положень оригіналу або максимально стислу характеристику матеріалу.

3. Заключна частина, яка робить підсумки автора першоджерела. В цій же частині даються посилання на кількість ілюстрацій і бібліографію.

Date: 2015-09-02; view: 1579; Нарушение авторских прав