Освіта: братські школи, Острозька та Києво-Могилянська колегії (Академії)

Народ України веде рішучу боротьбу проти унії. Багато українськихміст стали важливими центрами опору проти наступу католицизму. Центрамиборотьби проти католицизму в Україні стають братства.Братства - релігійно-національні товариства, що їх створювали прицерковних парафіях члени ремісничих та цехових організацій по містахУкраїни в 15-17 ст., продовжуючи традицію середньовічних релігійних братствЗахідної та Східної Європи. Братства ставили перед собою перш за все релігійно-благодійнізавдання: дбали про храми та їх обслуговування, влаштовували громадськібогослужіння, братські обіди, допомагали бідним і хворим братчикам тощо.З кінця 16 ст. братства розгорнули культурно-освітню працю,відкриваючи школи, бібліотеки і друкарні.

Львівське братство при церкві Успіння Богородиці, відоме з 1439 р.,наприкінці 16 ст. відкрило першу в Україні друкарню, запросивши до праці І.Федорова. В 1586 р. воно організувало Львівську братську школу. Її ректором був Іван Борецький (майбутній київський православний митрополит Іов - з 1620 і до смерті у 1631 р.). Тут викладали або вчилися майбутній київський митрополит П.Могила, письменник, церковно-освітній діяч та друкар- видавець Кирил Транквіліон Ставровецький (пом. 1646), релігійний письменник Стефан Зизаній (1570-1605) та його брат педагог, церковний діяч та перекладач Лаврентій Зизаній Тустановський (пом. 1633), майбутній митрополит київський часів Визвольної війни Сильвестр Косів та ін.

Київське братство. У 1615 р. в Києві на Подолі, на землі, яку подарувала дружина мозирського маршалка Лозки Гальшка Гулевичівна засновано Київське братство.

Київська братська школа. Цього ж року була створена і Київська братська школа. Першим ректором школи був: колишній ректор Львівської братської школи І.Борецький (1615-1618), згодом Мелетій Смотрицький (1618-1620), Касьян Сакович (1620-1624) та ін.

Програми братських шкіл мали релігійний характер і передбачали вивчення мов (грецької, латинської, польської, старослов'янської), філософії, риторики, граматики. Викладачі школи стояли на обороніправослав'я і вели боротьбу з католицизмом.

Бібліотеки. При братських школах створювалися бібліотеки. У бібліотеці Львівської братської школи було 9 різних видань творів Аристотеля, повна збірка творів Платона, інші філософські трактати. Пересопницьке євангеліє - визначна пам'ятка староукраїнської мови.Переклад євангелія "простою мовою". Розпочате 1556 в монастирі на Львівщині, закінчене 1561 у давньоруському місті Пересопниця (тепер село Ровенської обл.). В цьому євангелії виразно відбито фонетичні, граматичні та лексичні риси живої української народної мови 16 ст. зберігається в Національній науковій бібліотеці ім.Вернадського. Після утворення незалежної України застосовується при прийнятті присяги нового президента України після його обрання. Зараз розглядається питання про його масове репринтне видання.

Острозька колегія Вища освіта мала в Україні давні традиції. В 1578р. в Острозі було створено Острозький греко-слов'янський колегіум. В літературі існують різні точки зору щодо категорії освіти, яку давала Острозька колегія. Деякі дослідники вважають, що це був середній навчальний заклад, інші називають його першим вищим навчальним закладом в Україні. Але серед вчених немає суперечок відносно високого рівня викладання.Заснована Острозька колегія була відомим меценатом української культури і захисником православ'я князем Костянтином Острозьким. Першим ректором був письменник і педагог Герасим Смотрицький (пом.1594). Він брав активну участь у виданні І. Федоровим Острозької біблії. Професорами колегії були греки Діонісій Палеолог та Кирил Лукаріс, математик і астроном, професор Краківського університету Ян Лятос, письменник Іов Княгинецький (друг Івана Вишенського), брат Северина Наливайка Дем'ян Наливайко. Острозьку колегію закінчило чимало видатних людей тодішньої України: П.Конашевич-Сагайдачний, Іван Борецький, С.Наливайко та ін. Програма колегії передбачала заняття з граматики, діалектики, риторики, арифметики, геометрії, астрономії, музики, грецької, латинської та старослов'янської мов. В історії української освіти Острозька колегія мала непересічне значення: вона готувала викладацькі кадри для братських шкіл, підготувала значний прошарок української еліти, яка потім посідала значні керівні пости в церковній ієрархії, Запорозькій Січі, у культурному житті України. Занепад Острозької колегії почався після смерті князя К.Остозького у 1698 р. Онука князя віддала приміщення колегії єзуїтам, які створили в її приміщеннях єзуїтську колегію.

Києво-Могилянська колегія. У 17-18 ст. величезний вплив на розвиток освіти в Україні та Росії мав Києво-Могилянський колегіум, створений Київським митрополитом П.Могилою у 1632 р. на базі київської братської школи та Лаврської школи, створеної ним же напередодні, у 1631 р. У 1701 р. Києво-Могилянський колегіум було перетворено в Академію. Вона забезпечувала європейську академічну освіту. Дослідник вважають саме її першим вищим навчальним закладом в Україні та Росії. Адже Слов'яно-греко-латинська академія в Москві була відкрита лише у 1687 році, Московський університет в 1755 р., а Петербургський університет у 1819 р.Петро Могила (1596-1647) - політичний та культурний діяч України, Молдови та Румунії. Походив з давнього та знатного молдавського роду. Освіту здобував у Львівській братській школі та в Західній Європі. У 1625 прийняв чернецький постриг. З 1627 р. архімандрит Києво-Печерської Лаври, з 1631 - митрополит Київський і Галицький. Добивався у польського короля легалізації православної церкви в Україні, яка переслідувалася поляками після Берестейської унії, а також передання їй деяких маєтків і церковних споруд (Софійського собору, Києво-Видубицького монастиря), захоплених уніатами. Поряд зі створенням Київського колегіуму, був організатором створення його філій в Вінниці, Крем'янці, Гощі, першої румунської вищої школи в Яссах у 1640 р. Понад 20 років очолював книговидавничу справу в Україні, Румунії та Молдавії. Автор книг, написаних слов'янською, польською, латинською мовами. Діяльність П.Могили сприяла формуванню національної самосвідомості українського суспільства, визріванню ідей боротьби за національне визволення, проти іноземного та релігійного гноблення. Роки його найбільш активної діяльності (30-40 рр. 17 ст.) увійшли в історію під назвою "могилянської епохи".В основу структури Києво-Могилянської Академії була покладена організація єзуїтських колегій. Строк навчання тривав 12 років. Програма передбачала вивчення 7 вільних наук: граматики, риторики, поетики (піїтики), філософії, математики, астрономії, музики. Навчання велося польською та латинською мовами. На початку 18 ст. латина витісняється українською мовою, але вона ще довго вивчалася у школах України, що відповідало рівню європейської освіти. Запроваджуються також французька,німецька та давньоєврейська мови.

На початку 18 ст. були створені філії Академії в Чернігові, Білгороді (згодом переведена в Харків) та Переяславі.На початку існування Києво-Могилянської Академії викладання носило передовий, прогресивний характер. Студенти вивчали не тільки томізм Фоми Аквінського, але й твори гуманістів - Еразма Ротердамського, Амоса Коменського, Гоббса, Декарта, Аристотеля, Спінози та ін. У різні часи в Академії викладали визначні вчені того часу: Інокентій Гізель, Степан Яворський, Георгій Кониський, Феофан Прокопович. Випускники Київської Академії займали важливі державні і церковні посади в Російській імперії і внесли значний вклад в розвиток російської культури. Єпіфаній Славинецький (?-1675) був організатором та ректором першої греко-латинської школи в Москві (1653); Симеон Полоцький (1629-1680) був вчителем дітей царя Олексія Михайловича, організатором Слов'яно-греко- латинської академії в Москві (1687) та типографії в Кремлі; Феофан Прокопович (1681-1736) -пропагандистом петровських реформ та главою російської православної церкви; драматург, поет, історик та композитор Данило Туптало (1651-1709) став митрополитом ростовським і увійшов в історію як Дмитро Ростовський; Стефан Яворський (1658-1722) був президентом Синоду; Олександр Безбородько (1747-1799) був канцлером Російської імперії; Ілля Безбородько (1756-1815) - сенатором.

Наприкінці 18 ст. в умовах ліквідації української автономії, наступу російського царату на українську культуру, Академія поступово втрачає своє значення. У 1780 р. згоріла бібліотека Академії, що була найбільшою в Україні, у 1788 р. Академія була позбавлена матеріальної підтримки, а в 1817 р. взагалі закрита, як світський навчальний заклад, і перетворена в духовну академію для підготовки вищих церковнослужителів російської православної церкви. Внаслідок цього центр культурного розвитку, який протягом 17-18 ст. знаходився в Україні, переміщується в Росію, з Києва - в столицю імперії Петербург.Львівський університет був створений на базі єзуїтської колегії у 1661 р. у феодальній Польщі і ставив перед собою мету полонізації українського населення. Навчання тут велося польською, німецькою і латинською мовами.

Початок книгодрукування. Важливою подією в культурному та політичному житті Європи в середині15-го століття була поява книгодрукування. Перший друкарський станок буловинайдено німцем І.Гутенбергом у 1450 році. Перші книги він надрукував вПразі та Кракові. Перша слов'янська книга була надрукована глаголицею і з'явилася уВенеції в 1483 році. Кількома роками пізніше у 1491 р. у Кракові з'явилисякниги надруковані кирилицею. Видав їх також німець - Швайпольд Фіоль.Обидві книги були церковного змісту. У середньовічній Європі доляпершодрукарів була нелегкою. Фіоля заарештувала краківська інквізиція, зякої йому пощастило з великим трудом звільнитися. Але друкарську працю йомузаборонили, а надруковані книги спалили.В 1517-1519 рр. у Празі білорусом Франциском Скориною бувнадрукований "Псалтир" та декілька інших книжок в перекладі білоруськоюмовою. Скорина навчався у краківському та падуанському університетах, деотримав ступінь доктора медицини, що була найбільш шанованою і престижною усередньовічній Європі.

Іван Федоров. Першими російськими друкарями були Іван Федоров та Петро Мстиславець. У 1564 році вони надрукували в Москві першу в Росії друковану книгу "Апостол", яка складалася з частин Нового завіту - діяння та послання апостолів церкви і "Апокаліпсис" (від грец. слова "одкровення")- теж одна з книг Нового завіту, найдавніший з християнських літературних творів, який містить пророцтва про кінець світу, страшний суд, боротьбу між Христом та Антихристом, тисячолітнє царство боже тощо. Наступного року вони встигли видати ще одну богослужебну книгу - "Часовник". Але й в Московщині друкарська праця була об'явлена чернецтвом як диявольський витвір - позначилася конкуренція з літописцями, яких видання друкованої продукції позбавляло сталого заробітку. Дикий натовп черні, підбурюваний ченцями, спалив друкарню, а Федоров та Мстиславець ледве уникнули наглої смерті і вимушені були рятуватися втечею з Москви.

Заблудівська друкарня. Після цього Федоров і Мстиславець прийняли запрошення литовського гетьмана Г.Хоткевича і створили нову друкарню в м.Заблудів, в Білорусії, біля Білостока. Там вони надрукували в 1568-1569 рр. "Євангеліє Учительноє" та "Псалтир".

Львівська друкарня. Із Заблудова Мстиславець поїхав до Вільно, а Федоров - до Львова, де за допомогою львівського братства заснував першу друкарню в Україні. Тут у 1574 р. (тобто рівно через 10 років після видання першої книги у Москві) він випустив нове видання "Апостола", а потім першу слов'янську "Азбуку".

Острозька друкарня. На запрошення відомого українського православного мецената князя Костянтина Острозького у 1581 році він переїжджає в Острог, де засновує нову друкарню. Тут він друкує свою славетну книгу - повну слов'янську "Біблію" ("Острозька біблія"). Помер Федоров у 1583 р. у Львові, де й похований.

Поряд з найстарішою друкарнею Львівського братства, виникають друкарні у Стрятині біля Львова, в Дерманському монастирі на Волині (1604), Крилосі під Галичем (1606), Рахманові на Волині (1619), у Луцьку (1628), Крем'янці (1638) тощо.

Найбільша друкарня була відкрита у Києво-Печерський Лаврі у 1616 р.Перша книга, яка була там випущена, -"Часословець" - підручник для братських шкіл, згодом - "Псалтир". Лаврська друкарня довгий час, аж до петровських репресій проти України після Північної війни, поряд з релігійною літературою, випускала і світські видання: "Візерунок" на честь українського церковного та освітнього діяча Єлисея Плетенецького (1622), "Вірш на жалосний погреб зацного лицаря Петра Сагайдачного" (1622),"Лексикон" визначного українського лексикографа Памви Беринди тощо. Книжковий друк зіграв важливу роль в поширенні освіти в Україні.

Живопис. Дмитро Левицький (1735, Київ-1822), син українського художникаГригорія Левицького-Ніс (1698, Полт.обл - 1769), академік Петербургської Академії Мистецтв [ПАМ](1770), написав понад 100 портретів (алегоричнийпортрет імператриці Катерини ІІ, французького філософа Дені Дідро та ін.).Батько створив серію гравюр для Лаврських друкованих видань, гравюри длявидань на честь А.Розумовського, київського митрополита Р.Заборовського,брав участь у розписах Андріївської церквиАнтін Лосенко (1737, Глухів - 1773), представник класицизму, академік(1772) і ректор Петербургської Академії Мистецтв. Вчився у живописній школіФранцузької королівської Академії, отримав там медаль за живописні твори,три роки перебував у Римі, пішки пройшов Німеччину, Нідерланди, Францію.Помер в 36 років. Твори: "Володимир та Рогнеда", "Прощання Гектора іАндромахи", портрети Сумарокова, Волкова.

Володимир Боровиковський (1757, Миргород - 1825), народився старшинській родині, учень Левицького, академік ПАМ (1795). Рання творчість пов'язана з Україною (розписи в Почаїві). В 1787 переїхав в СПБ. Працював у стилі класицизму, написав понад 160 портретів російських вельмож, осіб царського дому, жінок, іконостаси та розписи церков в Миргороді, Могильові, СПБ, селах, картини на побутові теми (Селянка, Вакханка, Зима, Катерина), перші в СПБ автолітографії (1815).

Музика. В музичному мистецтві українському бароко притаманні багатоголоснийспів і такі жанри, як хоровий концерт, псалом, кант, романс. Саме такимирисами відзначалася творчість композиторів Березовського, Бортнянського таВеделя. Всі вони випускники Глухівської співочої школи, яку створив гетьманК.Розумовський у свїй столиці Глухові.Застосовувався партесний спів (від лат. Рartes - голоса) - стильбагатоголосся. В середині 17 ст перенесений з України в Росію, існував докінця 18 ст. Церковні та світські теми.Максим Березовський (1745, Глухів - 1777), вчився в КиївськійАкадемії, в 1765-75 вчився і працював в Італії (Болонья), 1771 обранийчленом Болонської Філармонічної академії. В 1773 в Ліворно поставлена йогоопера "Демофонт". Написав оперу "Іфігенія", духовні концерти, великукількість інших творів, але вони не виконувалися. Творець українськогохорового співу в духовній музиці. У 1774 повернувся в Петербург, але черезінтриги покінчив самогубством.Дмитро Бортнянський (1751, Глухів - 1825)-композитор релігійноїмузики. Викликаний в хорову капелу Петербурга, переведений до придворноїкапели. Вчився у італійського композитора в Петербурзі, потім в Венеції. ВІталії поставлені його опери на італійські лібрето: "Креонт" (1776),"Алкід" (1778), "Квінт Фабій" (1779). З 1796 управитель придворною капелою,яка складалася виключно з українців. Написав понад 100 творів церковноїмузики. Видані в 1882 р. П.Чайковським у 10 т.Артем Ведель (1767-1806) - композитор, хоровий диригент, співак.Закінчив Київську Академію, керував церковними хорами в Москві, Києві,Харкові. Автор хорових концертів на релігійні теми. Вплив українськихпісень-романсів. Виїхав з Москви, куди був посланий не за власним бажанням.Був послушником Києво-Печерської Лаври. Подорожував Лівобережжям.Арештований за звинуваченням в антиурядовій діяльності, помер у в'язниці.Цензура заборонила друкувати його твори.

Театр. З першої половини 17 ст. в Україні з'являється ляльковий,маріонетковий театр - вертеп. Найпопулярнішим він стає у другій половині 18ст. в добу занепаду Києво-Могилянської Академії, коли ряди вертепниківпоповнилися вихованцями Академії, які, натхненні ідеями Г.Сковороди, йшлипопуляризувати серед народу українську виставу. Така форма найбільш зручноюз огляду на переслідування влади. Розповсюджували вертеп переважномандрівні дяки.Вертепна вистава виразно поділялася на дві частини: релігійну ісвітську (трагічну і комічну). В такому поділі можна вбачати зразокколишньої академічної вистави, що складалася з поважної частини іінтермедій. Ляльки релігійної частини групуються навколо різдвяної дії,ляльки світської, побутової частини мали національне забарвлення. Серед нихвиділялася постать Запорожця, ляльки більшої від інших і більш рухливої. Зогляду на недавній розгром Січі це мало мати певний політичний акцент. Вертепна скринька часто мала вигляд поверхового будинку. Різдвяна діявідбувалася нагорі, а внизу йшли інтермедії. Вертеп явище цілковитоукраїнське, самобутнє, відмінне від російського побутового театру петрушкита ін.

Архітектура. В 13-14 ст. будівництво в Придніпров'ї припинилося, алепродовжувалося на Волині, в Галичині, Закарпатті. Головним чином це були:1)оборонні споруди - замки та фортеці (палац-фортеця у селі МеджибожХмельницької обл.); 2)релігійні споруди - церкви та монастирі (Покровськацерква-фортеця у селі Сутківці Хмельницької обл.; Троїцький монастир-фортеця, Рівненська обл.).У 16 ст. у Львові силами італійських майстрів будуються значніархітектурні споруди в стилі ренесанс. Цей стиль прийшов в Україну з Італіїчерез Угорщину та Словаччину, а також з Німеччини через Краків. Доренесансових будівель цього часу, які збереглися у Львові, належать Чорнакам'яниця (1577). Башта Корнякти Успенської церкви (1578) висотою у 66 м.,каплиця (рос. - часовня) Трьох Святих (16 ст.), вірменський кафедральнийсобор (14-17 ст.), Успенська церква (1591-1631) - на той час єдинаукраїнська церква в центрі Львова.

Друга половина 17 та 18 ст. увійшли в історію мистецтва, як другийпісля Київської Русі золотий вік української архітектури, коли панівнимстилем стало українське, козацьке, мазепинське бароко. Бароко - стиль в європейському мистецтві кінця 16 - середини 18 ст.,для якого характерні зовнішній блиск, парадність, декоративність. ВУкраїні, поряд з високим, аристократичним бароко, існувало народне -міщанське, селянське, козацьке. В стилі козацького бароко побудованіполкова канцелярія (так званий будинок Лизогуба) в Чернігові ((90-і рр. 17ст.), Києво-Могилянська Академія (Шедель, 1734-1740), Ковнірівський корпус(Ковнір,1721-1772), Андріївська церква (Растреллі, 1747-1753), церквасв.Юра (Меретин, 1745-1770).Незважаючи на Руїну після Визвольної війни, в Україні провадилосябудівництво культових споруд (Миколаївськй собор в Ніжині, 1668, Тороїцькийсобор Густинського монастиря, 1671-1676, Собор Троїцького монастиря вЧернігові, 1779-1789). Але свого апогею будівництво досягло за часдвадцятилітнього правління гетьмана Мазепи. Іван Мазепа (1640-1709) був розумною освіченою людиною, мудримдержавним керівником. Освіту здобув у Київському колегіумі та Варшавськійєзуїтській школі. Прослухав курс лекцій в університетських центрах ЗахідноїЄвропи (Німеччина, Італія, Франція, Нідерланди). Знав 8 мов (латинську,німецьку, французьку, італійську, польську, татарську, російську,українську). Ставши у 1687 р. гетьманом України, постійно піклувався пророзвиток освіти, науки, культури. За його пропозицією Києво-МогилянськаКолегія була перетворена на Академію, було засновано Чернігівський колегіум(1700). Підтримував творчість Дмитра Туптала, Феофана Прокоповича, СтефанаЯворського та ін. Сам писав вірші, зокрема є автором думи "Всі покою щиропрагнуть". Зібрав велику власну бібліотеку. Був щедрим меценатом, жертвуваввеликі гроші на церкву та Київську колегію (любив там виступати, зависловом П.Орлика, "мовою Тита Лівія та Цицерона"), будівництво церков,малярські та оздоблювальні роботи. Після його правління лишилися величезніпам'ятки мазепинського бароко в Києві, Чернігові, Переяславі(Богоявленський Собор Братського монастиря, 1690-1693, та Микольський Собору Києві, 1690-1696, Церква Всіх Святих над Економічною брамою Києво-Печерської Лаври, 1696-1698, Вознесенський собор в Переяславі, 1695-1700,Собор Крестовоздвиженського монастиря в Полтаві, 1689-1709, ПокровськийСобор в Харкові, 1689, Преображенський Собор Мгарського монастиря біляЛубен,1684-1688 та ін.). В 1691-1705 р. в стилі бароко була реставрована Софія Київська.

До цього часу збереглися палати Мазепи в с. Іванівському Курської обл. В 1703 р. Петро І передав йому у володіння великі угіддя на кордоні України та Росії, де були засновані села Іванівське, Степанівка та Мазепівка. Палати в Іванівському - одноповерховий будинок з підвалом та високим фронтоном, що нагадує будинок Лизогуба в Чернігові, але більш простий в оформленні.Осип Старцев (ІІ половина 17 ст.)-російський архітектор, один з перших, хто працював в Україні. Побудував у Києві Собор Братського монастиря (1693) та Микольський Собор (1696), переіменований в 19 ст. у Воєнно-Микольський Собор [обидва зруйновані за радянської влади]. У Москві збудував трапезну Симонова монастиря (1677-1680), Крутицький терем (1693-1694).Варфоломій Растреллі (1700, Париж - 1771), працював в стилі російського, наришкінського бароко. За його проектом у Києві побудована Андріївська церква (закладена 1744 в зв'язку з приїздом Єлизавети Петрівни, а церкви спирається на двоповерховий будинок, який є фундаментом, навкруги тераса, вид на Поділ та Дніпро. Внутрішня оздоба в стилі рококо, картини Антропова "Тайна Вечеря", "Успіння Богоматері", розпис царських врат. Інші праці В.Растреллі: Великий палац в Петергофі (1747-52), Смольний монастир(1748-1764)

Бернард Меретин (кінець 16 ст. - 1759), український архітектор,німець за походженням. Побудував Собор св. Юра у Львові (1715-70), ратуша в Бучачі (1751). Стиль рококо з рисами українського бароко.Гофман - німець за походженням. Будував Успенський Собор в Почаєві,стиль бароко.У першій половині 18 ст. в Києві архітектор Йоган Шедель, німець за походженням, на замовлення Київського митрополита Рафаїла Заборовського побудував браму головного входу до митрополичого дому на території Софійського собору (Брама Заборовського, 1746-1748), яка стала одним з класичних прикладів стилю українського бароко. Брама збереглася до цього часу і її можна побачити, якщо обійти будівлю Софійського собору ззаду, хоча сам вхід у 20-х рр. 20 ст. було закладено цеглою. Шеделем також була побудована 23-х метрова дзвіниця Києво-Печерської Лаври (1731-1743), добудована дзвіниця Софійського собору(1744-1748), надбудова Київської Академії на Подолі.Іван Старов (1745-1808), рос. арх., академік ПАМ, стиль класицизм,планував будівництво міст Катеринослава, Миколаєва.

8.Український культурний ренесанс

Культурні процеси в ХІХ ст. на Україні відбувалися в умовах розквіту нових ідей, які вплинули на зростання національної свідомості. Процесу розпоширення ідей національно-культурного відродження сприяло багато чинників суспільно-політичного та культурно-освітнього життя. Поштовх дав ряд політичних подій, які мали як і загальноукраїнське, так і загальноросійське значення. Це російсько-турецькі війни за Північне Причорномор’я та Крим (70-80-і роки ХУІІІ ст.), зруйнування Запорізької Січі (1775), юридичне оформлення на Слобожанщині та Лівобережжі кріпосного права (1783), насильницьке приєднання Російською імперією території Правобережної України, а Австрійською Галичини та Буковини (70-90-ті роки). Боротьба народних мас проти кріпацтва, складні політичні процеси та суспільно-економічні відносини, зумовлені розвитком капіталізму, Вітчизняна війна 1812 р., повстання декабристів активізували культурне життя в Україні. Водночас царизм відкидає право неросійських народів на розвиток їх національних культур. Занепадає освіта українською мовою, оскільки дозволяється видавати лише книги російського змісту. Поступово у Східній Україні засобом літературного спілкування стає російська, у Західній – польська й латинська, у Закарпатті латинська та угорська мови. Як протидія вищезазначеним “гальмуючим” чинникам виникає рух за розвиток національної культури, посилюється процес пробудження національної свідомості, зростає інтерес до усної народної творчості, історії, етнографії, мови. Нова генерація української інтелігенції розуміє, що народ, який позбавлений своєї історії та культури, приречений на асиміляцію, втрату політичних орієнтирів. На початку ХІХ століття активно розвиваються український професійний театр, музика, живопис та архітектура. Утворюються театри в містах Одеса, Київ, Полтава, Харків, Ніжин, Катеринослав, Чернігов. Найвизначніші досягнення української культури цього періоду пов’язані з розвитком літератури. Услід за творами І.П.Котляревського на арені літературного життя з’являються твори П.Гулака-Артемовського, Г.Квітки-Основ’яненка, Є.Гребінки, а на Західній Україні – М.Шашкевича, І Вагилевича, Я.Головацького та іншихЗагальноприйнятою є така періодизація українського національного відродження: перший етап: період збирання спадщини чи академічний (кінець ХУІІІ-40-і р.р. ХІХ ст.); другий етап: українофільський або культурницький (40-і р.р. ХІХ ст.. – кінець ХІХ ст.); третій етап: політичний (з кінця ХІХ ст.). Підводячи підсумки процесу національно – культурного відродження в Україні протягом ХІХ століття, слід зазначити, що, незважаючи на певну суперечливість, а в окремих випадках і непослідовність, український національний рух стимулював не тільки загальний соціально – економічний, політичний, культурний і науковий прогрес усього українського суспільства, але й зростання громадської свідомості широких народний мас. Саме в період національного відродження був створений міцний фундамент для подальшого розвитку національної самобутньої культури, яка не лише не поступається європейським культурам, а й вражає своєю неповторністю та величною красою.