Гра як провідна діяльність дітей шестирічного віку

В учнів шестирічного віку, як і в дошкільнят, переважають ігрові

інтереси, довільна поведінка, наочно-образний характер мислення,

практичне ставлення до розв’язування завдань (спрямованість уваги на

результат, а не спосіб дії).

Зважаючи на ці риси дітей, доцільно в роботі з ними на уроках з кожного

предмета систематично застосовувати елементи гри у поєднанні з бесідою,

елементами самостійної роботи, спостереженнями.

Залежно від конкретної педагогічної мети уроку, його змісту,

індивідуальних психологічних особистостей дітей та рівня (його) їхнього

розвитку, сюжетно-рольову гру можна проводити з одним учнем, групою або

всім класом. Сюжетно-рольові ігри організовують тоді, коли необхідно на

практиці показати школярам, як правильно застосовувати знання.

У процесі проведення ігор у багатьох учнів підвищується інтерес до

навчального процесу. Ці ігри повніше реалізували підготовку учнів до

практичної діяльності, виробляють у них життєву позицію, привчають до

колективних форм роботу.

Саме в іграх розпочинається невимушене спілкування дитини з колективом

класу, взаєморозуміння між учителем і учнем. У процесі гри в дітей

виробляється звичка зосереджуватися, працювати вдумливо, самостійно,

розвивається увага, пам’ять, жадоба до знань. Задовольняючи свою

природну потребу в діяльності, в процесі гри дитина “добудовує” в уяві

все, що недоступне їй у навколишній дійсності, в захопленні не помічає,

що вчиться – пізнає нове, запам’ятовує, орієнтується в рівних

ситуаціях, поглиблює набуті раніше досвід, порівнює запас уявлень,

понять, розвиває фантазію.

У грі найповніше проявляються індивідуальні особливості, інтелектуальні

можливості, нахили, здібності дітей.

Формування основ національного і наукового світогляду. Поняття про світогляд та його основні риси. Етапи формування основ світогляду молодших школярів у процесі навчання і позакласної роботи.

Світогляд – це система поглядів на дійсність, в яких людина виражає своє ставлення до оточуючої природи, соціального середовища і усвідомлює своє місце в світі; це сукупність філософських, наукових, політичних, естетичних, правових поглядів і переконань людини.

Науковий світогляд — цілісна система наукових, філософських, політичних, моральних, правових, естетичних понять, поглядів, переконань і почуттів, які визначають ставлення людини до навколишньої дійсності й до самої себе.

Світогляд є формою загальнолюдського самовизначення: дає людині не просто знання реальності, а знання з певною оцінкою та відношенням; предмет світогляду – відносини людини зі світом.

Його основу становлять погляди і переконання, що сформувалися на базі знань про природу та суспільство, й стали внутрішньою позицією особистості.

Світогляд визначає ідейну спрямованість життя людини. Є рушійною силою суспільного розвитку. Визначається рівень суспільного розвитку.

Для наукового світогляду характерні такі риси:

- правильно пояснює минуле і сучасне (малює наукову картину світу відповідно до досягнень науки. Наукова картина світу — це система уявлень про найзагальніші закони будови й розвитку Всесвіту та його окремих частин. Вона певною мірою стає елементом світогляду кожної людини, адже кожен хоче скласти певне уявлення про те, «звідки взявся світ», «як з'явилося життя на Землі»);

- дозволяє передбачати хід розвитку подій і явищ суспільства і природи (На основі наукових знань про тенденції розвитку явищ природи можна передбачати їх у майбутньому (так, астрономи визначають наступне затемнення Сонця, вчені-геофізики — землетруси);

- має гуманістичний характер.

Особливості формування науковогосвітогляду у молодших школярів:

- навіюваність;

- обмеження знань;

- малий життєвий досвід;

- відсутність переконань;

Для молодшого школяра шестирічного віку, який нещодавно був дошкільником, формами пізнання світу є оповідання, казки, танці, пісні, обряди, що імітують певні сфери життя. Із метою формування цілісного світогляду молодших школярів необхідно створювати такі умови: вивчати різні види мистецтва в їх синкретичній єдності; залучати дітей до вивчення світу казки через читання, театралізацію, гру; учити створювати власні літературні твори на основі прочитаного, власного досвіду, сприйняття природи тощо; вивчати мистецтво танцю, вчити передавати музику та інформацію через рух.

І етап формування світогляду – підготовчий (1-4 класи)

Великі можливості формування наукового світогляду закладено в навчальному процесі. Кожна наука вивчає закономірності явищ певної галузі об'єктивного світу і, відповідно, кожний навчальний предмет робить свій внесок у формування наукового світогляду учнів.

Оскільки світогляд є системою наукових, політичних, філософських, правових, естетичних, моральних понять, поглядів і переконань, що визначають ставлення людини до навколишнього середовища й до самої себе, то кожен навчальний предмет — складова єдиного цілого у його формуванні. Вчитель може успішно формувати світогляд учнів лише за умови, що він добре знає не лише свій предмет, а й суміжні навчальні дисципліни і здійснює в процесі навчання міжпредметні зв'язки. Це дає змогу розкрити наукову картину світу, показати його єдність. Засвоєння сукупності всіх цих предметів сприяє формуванню цілісного наукового світогляду.

Шляхи формування наукового світогляду у школі:

· навчальний процес

· виховні ситуації

· позакласна робота

· учнівське самоврядування

· позиція вчителя

У процесі вивчення навчальних дисциплін: теоретична спрямованість навчально-виховного процесу; забезпечення діалектичного мислення учнів на уроці.

У народному розумінні неоціненне виховне значення мають народні філософські ідеї про безмежність світу, вічність життя та його постійне оновлення, циклічність природних явищ (сонце як джерело життя, земля як годувальниця всього живого), а також прогностична функція народного календаря («Вінця навколо Сонця — на дощ», «Небо над лісом посиніло — буде тепло», «Зірки стрибають — на мороз», «Дощ на Зелені свята — будуть великі достатки» та ін.). Матеріали народного календаря використовують на всіх уроках в початковій школі, у багатогранній позакласній та позашкільній роботі.

У позаурочній виховній роботі: підготовка виховних заходів, які б збагачували світоглядні знання школярів, формували погляди і переконання; залучення учнів до різноманітних видів діяльності, які сприяли б поєднанню їх свідомості, переживань і поведінки; корекція помилкових світоглядних понять, уявлень, поглядів і переконань учнів;

Форми позакласної роботи:

Масові: бесіди, ранки, перегляд і обговорення к/ф, робота з книгою,читацька конференція, відвідування музеїв, усний журнал, екскурсія, фестиваль.

Групові: гуртки, клуби.

Індивідуальні: бесіди, заняття за інтересами.