Учасники процесу виховання учнів молодших класів. Вихователь і вихованці. Учитель і вихователь групи продовженого дня. Виховання, самовиховання, перевиховання

Цілеспрямованість і результативність навчально-виховного процесу залежить від того, наскільки узгоджено працюють учителі і вихователі. Але це не виключає, а, навпаки, передбачає персональну відповідальність кожного за доручену справу.

Готуючись до самопідготовки, вихователям слід радитися з учителями, ознайомлюватися з планами їх роботи. Часто вчителі й вихователі разом проводять екскурсії, організовують фенологічні й метеорологічні спостереження, збирання й оформлення експонатів для шкільного краєзнавчого музею, виготовлення наочного приладдя, додатково працюють з невстигаючими та ін.

На початку навчального року вчителі й вихователі, переглядаючи програму, спільно визначають, яку роботу зможуть провести з учнями вихователі в позаурочний час, уточнюють зміст діяльності вихователя, спрямованої на піднесення якості знань учнів.

Існують такі форми узгодження роботи вчителя і вихователя групи продовженого дня:

• усна й письмова взаємоінформація педагогів;

• участь у засіданнях методичних об´єднань і предметних комісій, педагогічних читаннях, науково-практичних конференціях, розробка спільними зусиллями окремих тем;

• відвідування вчителями груп, допомога вихователю й учням у раціональній організації виконання домашніх завдань;

• допомога вихователя вчителеві в організації самостійної роботи учнів на уроках;

• ведення спеціальних зошитів взаємозв´язку в роботі між учителями і вихователями.

Застосування цих форм приносить велику користь у піднесенні якості навчання учнів.

Взаємодія між учителем і вихователем у школі з продовженим днем здійснюється в двох основних видах спільної діяльності: в навчальній - під час уроків і виконання учнями домашніх завдань та в позанавчальній - у різних видах позакласної та позашкільної діяльності.

Предметом виховання у школі була людина - дитина, підліток, юнак, духовний світ конкретної дитини, джерела її розумового, морального, емоційного, фізичного, естетичного розвитку. Кожен педагог повинен був глибоко, до тонкощів знати індивідуальність кожного учня, стверджувати гуманне начало у вихованні, що розцінювалося як найважливіша риса педагогічної культури вчителя.
Вихователь повинен ужитися у світ дитини, бути наставником і другом, однодумцем, "переживати разом з ним радість перемоги і гіркоту втрати". "Процес виховання, - писав В.О.Сухомлинський, - полягає у єдності духовного життя вихователя і вихованців - у єдності їхніх ідеалів, намагань, інтересів, думок, переживань".

У структурі виховання в широкому розумінні цього процесу чільне місце посідає самовиховання і перевиховання. З часу народження дитина поступово включається в складний процес власної соціалізації. Коли дитина оволодіває певною сумою соціального досвіду, вона починає усвідомлювати себе як особистість, у неї під впливом значного обсягу потреб виникає прагнення до самовиховання.

Процес виховання - система виховних заходів, спрямованих на формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості.

Самовиховання — свідома діяльність людини, спрямована на вироблення у себе позитивних рис і подолання негативних.

Самовиховання успішно здійснюється за певних умов. Передусім воно потребує від людини знання самої себе, вміння оцінювати власні позитивні й негативні риси. Щоб збагатити учнів відповідними знаннями і вміннями, проводять цикл бесід про психічну діяльність людини, свідомість, волю, почуття, характер, мотиви поведінки, інтереси, здібності, потреби, темперамент, а також розкривають сутність самовиховання, методи і прийоми роботи над собою.

Важливий аспект самовиховання — логічне мислення, вміння проаналізувати кожен свій вчинок, що сприяє виробленню вимогливості до себе як постійної риси характеру, без якої неможливо досягти успіху в цій справі. Тому педагоги в індивідуальних бесідах і на зборах детально аналізують порушення правил поведінки, їх причини, привчають учнів до самоаналізу.

Самовиховання потребує тривалих вольових зусиль, уміння керувати собою, досягати поставленої мети, не занепадати духом від невдач. Тому слід залучати школярів до видів діяльності, які передбачають зібраність, організованість, відповідальність. Долаючи труднощі, вони загартовують волю, доводять розпочату справу до кінця і таким чином переконуються, що навіть невеликі успіхи роблять їх сильнішими.

Перевиховання — система виховних впливів педагога на вихованця з метою гальмування негативних проявів у поведінці та переорієнтацію особистості на позитивні дії. Перевихованням можна займатися лише з проекцією на конкретну особистість, враховуючи особливості її фізичного, психічного й соціального розвитку.

Деформування особистості складається з таких етапів: виникнення прогалин і спотворень у її морально-вольовій сфері, перетворення їх на відносно стійкі погляди та звички; формування мотивації поведінки; правопорушення, систематичне правопорушення, злочин.

Процес перевиховання спрямований на подолання негативних рис особистості і на виправлення таких категорій неповнолітніх: важковиховуваних, педагогічно занедбаних, неповнолітніх правопорушників і злочинців.

Виховна робота з учнями початкової школи на засадах народної педагогіки. Ранки і тематичні тижні, вихідні дні у школі, українські вечорниці, культпоходи, екскурсії. Підготовка вчителя і учня до їх організації та проведення.

Українська народна педагогіка традиційно охоплює такі важливі напрями виховання дітей, як трудове, моральне, інтелектуальне, фізичне й естетичне. Народ завжди турбувався про те, щоб дитина зростала здоровою фізично, засвоювала морально-етичні закони, ставала багатою духовно, оволодівала народною культурою, зростаючи палкими патріотами. Актуальність виховання на засадах народної педагогіки в процесі виховання зумовлена соціальною потребою сьогодення, тобто, відродження національної культури, збереження й збагачення неоціненних духовних скарбів народу.

Ідеї народної педагогіки високо цінували педагоги різних часів і епох, які всебічно вивчали їх і широко використовували для своїх виховних систем.

Одним із перших, хто теоретично обґрунтував народне виховання, був Я. А. Коменський. У своїх працях він звертався до побуту, культури народу та його традицій виховання. В основі його принципів та ідеалів лежать народні педагогічні погляди.

Ідеям народної педагогіки, як важливому засобу виховання молодого покоління, надавав Г.С. Сковорода. У своїх притчах, байках, листах він говорив про природовідповідність виховання та радив звертатися до рідного слова, народної творчості, бо «правильне виховання полягає у природі самого народу».

Особливе місце в науково-педагогічній спадщині К.Д. Ушинського займала народна педагогіка, де він писав про важливість у навчально-виховному процесі пам'яток народної культури: «Виховання, створене самим народом і побудоване на народних засадах, має ту виховну силу, якої немає у найліпших системах, заснованих на абстрактних ідеях або запозичених в іншого народу».

Ідеями народної педагогіки переймалися і Т.Г. Шевченко, який добре знав побут і звичаї українського народу, і І.С. Нечуй-Левицький, який розглядав виховні проблеми як єдине ціле з етнічною педагогікою з формування національної самосвідомості, духовності: «Народні наші пісні, казки, приказки, колядки, козацькі думи, - все це в українського народу невичерпний, багатий скарб для навчання та виховання. І в школі для напутіння життя...».

Використовуючи скарби народної педагогіки, її заповіді, викладачі, вихователі, повинні знаходити різні засоби, щоб зацікавити, спонукати учнівську молодь до праці, пробудити їхню допитливість, виховуючи любов і повагу до рідної мови, як першоелементу народності, живого організму спілкування, основи національного вираження, єдиної скарбниці духовних цінностей, адже через мову народ генерує національний дух, характер, психологію, традиційну родинно-побутову культуру, спосіб життя.

Основну мету виховання народна педагогіка вбачає в тому, щоб навчити кожного бути людиною. Навіть знання без людяності нічого не варті. «Знання без людяності - це меч у руках безумця», - кажуть у народі.

Однією з характерних рис української народної педагогіки було шанобливе ставлення до жінки матері, жінки-трудівниці. Мати - символ життя тепла і всеперемагаючої любові! За народною мораллю, образити матір або батька^вважалося великим злочином.

За народними поглядами, працьовитість – це вагоме мірило гідності людини, її становище в суспільстві та сім'ї. Ставлення до праці широко відображено в прислів'ях і приказках, в яких закладено ідеали народу, його морально-етичні норми; оспівано в народних піснях.

Таким чином кожен педагог має широкі можливості для створення власної системи роботи, методичної концепції на основі народознавчих ідей і засобів.

При підготовці та проведенні масових заходів у навчальних закладах варто дотримуватися такого алгоритму:

· визначити мету проведення свята. Мета – це передбачення результатів діяльності з урахуванням реальних можливостей і потреб. Визначення мети забезпечує перспективний творчий характер процесу підготовки масового заходу;

· визначити форму проведення масового заходу (традиційне чи календарне свято, виставка, театралізоване дійство тощо);

· узгодити тему, форму та план проведення заходу з адміністрацією закладу;

· створити сценарій. До написання сценарію варто залучати вихованців (учнів), при потребі, - батьків, колег. Перед написанням сценарію необхідно опрацювати літературні джерела, ресурси бібліотек, інтернету з даної теми;

· підготувати перелік ігор, розваг тощо;

· підготувати перелік концертних номерів;

· проаналізувати ресурси часу проведення масового заходу - святкове дійство повинно тривати не більше 45 хвилин, через кожні п’ять хвилин бажано змінювати форму діяльності, щоб зосереджувати увагу глядачів;

· вибрати оригінальну назву заходу;

· залучити максимально можливу кількість вихованців (учнів) до підготовки та проведення заходу;

· розподілити доручення та ролі;

· здійснити аналіз матеріальних ресурсів та вирішити фінансово-економічні завдання (придбання костюмів, ігрового реквізиту, подарунків, квітів та ін.);

· провести необхідну кількість репетицій заходу та генеральну репетицію;

· забезпечити оформлення сцени, зали та інших приміщень;

· забезпечити звуковий супровід заходу;

· організувати чергування в роздягальні, коридорах та інших місцях.