Лекція 16. Специфічні риси сучасного етапу розвитку суспільства

Сучасний етап розвитку соціуму має назву прстіндустріального суспільства. Цей термін запропонував американський соціолог Д. Белл у 1973 році. Постіндустріальна економіка органічно пов'язана з інформаційним «глобальним» суспільством та постмодерною культу­рою другої половини XX ст.

Постіндустріальному суспільству передувало суспільство індуст­ріальне. Тривалий час за універсальну модель вважалися індустріальна ' економіка, що базувалася на розвиткові галузей важкої промисловості, національні держави та ліберально-демократичний устрій. Кризу індустріального суспільства наблизив розвиток інформаційних технологій.

Головні ознаки постіндустріальної економіки (неоекономіки):

— переорієнтація з виробництва товарів на сферу послуг;

— головним продуктом виробництва є інформація, знання;

— домінування наукомістких галузей;

— глобалізація соціального та інформаційного простору, формуван­ня так званого надвідкритого суспільства, яке важко контролювати.

Противники неоекономіки твердять, ніби вона спекулює на гос­подарчому ресурсі, накопиченому раніше, а прибутки отримуються не через удосконалення продукції, а через її рекламу, завдяки вмінню нав'язати її покупцям.

Ця риса є характерною і для культури постмодерну, яка відкидає можливість створення чогось принципово нового. Еклектика (комбіна­ції елементів різних стилів) та переосмислення старих сюжетів — ось ознаки постмодерного мистецтва.

У суспільно-політичній сфері відбувається, з одного боку, певна стагнація. Незважаючи на недоліки сучасної західної демократії та притаманної їй системи цінностей, спостерігається відсутність нових альтернативних ідеологій. Виходячи з цього, американський автор Ф. Фукуяма прогнозує, що подальший хід історії характеризуватиметься розповсюдженням ліберально-демократичної ідеології. Таким чином, підкреслює Фукуяма, історія у класичному розумінні — як заміна ста­рих форм якісно новими — добігла кінця. За таких умов нескінченне очікування суспільного прогресу стає абсурдним.

3 іншого боку, економічна глобалізація призводить до підриву основ державного суверенітету в їх традиційному розумінні. У сучасних умовах тотального панування світового рин­ку окремим державам важко повністю контролювати свої внутрішні й зовнішні справи. Як наслідок — активізуються процеси створення міжнародних політичних об'єднань, наприклад, Європейського Союзу, членам якого легше спільно відстоювати передусім економічні інтереси завдяки координації спільних зусиль.

Разом з тим — на противагу до західноєвропейського та амери­канського лібералізму та за відсутності нових конкурентноспроможних ідеологій — відновлюються націоналістичні та релігійні фундамента-лістичні проекти. Глобалістичні тенденції зустрічають суперника у вигляді небархаїзму — ідей середньовічного походження!

У культурній сфері домінують дві суперечливі тенденції. З одного боку, має місце процес культурної універсалізації, коли до 80% усіх культурно значущих продуктів у світі виробляються у США. З іншого боку, простежується помітна тенденція до мультикультуралізму, тоб­то до співіснування найрізноманітніших культурних моделей на всіх організаційних рівнях. Тому поряд із високотехнологічними зразка­ми західної культури у сучасному світі подекуди зустрічаються навіть первісні пережитки.

Як бачимо, сучасний етап розвитку суспільства важко визнати безпе­речно прогресивним уже з огляду на те, що й саме поняття прогресу нині стає дуже відносним. Науково-технічний розвиток, як і раніше, поліп­шує умови життя людини, але водночас ставить її перед небезпекою глобальних проблем — геополітичних, економічних, екологічних тощо. За часів «холодної війни» світ спостерігав боротьбу двох ідеологій: комунізму та лібералізму. Нині противники західного способу життя не мають сформованої ідеології, вони не згуртовані й ідейно аморфні. Громадяни західних країн з острахом дивляться на населення відсталих країн, побоюючись соціальних вибухів і диверсій. Таке приховане про­тистояння розвинених та відсталих країн — головна ознака і водночас глобальна небезпека сучасності. Цілком імовірно, що вектор подальшого розвитку залежить від творчої активносгі, рівня поінформованості та свідомого вибору людей.