Свобода та необхідність у суспільному житті

Щодо суспільної свободи вказують на таке:

• свобода — основа успішної творчої самореалізації кожної окремо взятої людини; 1

• свобода дає людині можливість здійснювати відповідальний вибір;

На підтримку суспільної необхідності висувають такі аргументи:

• без підпорядкування людей суспільній моралі, праву, соціальному етикетові суспільство 6 розпалося. Свобода однієї людини закінчується там, де починається свобода іншої;

• навіть у демократичному суспільстві надлюдиною панує «анонімна влада»: громадська думка, реклама, засоби масової інформації тощо.

Висновок: суспільство має прагнути до того, щоб якнайменшою мірою регулювати вчинки своїх громадян, щоб в усьому, що не регулюєть­ся суспільством, вони могли діяти вільно.

3. Людина — основа будь-якого суспільства. Можна сказати, що суспільство складається з людей, як будинок із цеглин. Однак форми і рівні взаємодії людини та суспільства можуть бути різними.

Індивід (від лат. «неподільне») — окремо взятий представник людської спільноти. У соціальному житті індивід виступає як клітинка соціальної групи чи суспільства в цілому. Говорячи про індивіда, мають на увазі передусім біологічні властивості людини.

Індивідуальність — неповторна своєрідність людини, набір її унікальних властивостей.⁵Це поняття вказує на незвичайність люд­ської істоти.

Особистість — поняття, яке підкреслює духовність людини. Воно вбирає в себе самобутність людини, її соціальні якості, багатство душі, передбачає гармонійний, універсальний розвиток усіх її задатків. По­няття «особистість» підкреслює соціальний аспект людини як суб'єкта суспільних відносин.

Чи кожну людину можна назвати особистістю? Насамперед духовно розвинену, наділену почуттям відповідальності за свої вчинки. Коли людина стає достатньо зрілою, суспільство видає їй посвідчення особи (паспорт), що означає надання прав (одруження, участь у виборах) і наділення обов'язками (повний робочий день, служба у збройних силах).

Існує багато класифікацій особистостей. Можна запропонувати одну з них. Деякі психологи й соціологи виділяють чотири універ­сальні типи особистостей, дійсні для всіх історичних епох і народів. Безумовно, ці типи являють собою теоретичні моделі, які в реальному житті ніколи не існують у чистому вигляді.

1. «Діячі» — мисливці і рибалки, інженери і менеджери, дослід­ники, воїни й землероби. Для них головне — активна дія, зміна світу, інших людей і самих себе. Вони «горять» на роботі, знаходячи в цьому «горінні» сенсі призначення свого життя.

2. «Мислителі», які приходять у світ не для того щоб діяти, а для того щоб міркувати. Слава мудреця, мислителя здавна цінувалася високо. Зворотним боком цієї слави була щоденна небезпека — бути людиною, якої не розуміють і якою нехтують.

3. «Люди почуттів і емоцій». Цей тип об'єднує митців, які за­гострено відчувають проблемність, суперечливість навколишнього світу та соціального середовища.

4. «Подвижники» відрізняються загостреним співчуттям до ін­ших, вразливістю до чужих страждань. їх призначення — в любові до всього живого.

Особистість — це індивід, який пройшов процес соціалізації — за­своєння зразків поведінки, соціальних норм і цінностей, необхідних для успішного функціонування в суспільстві. Соціалізація охоплює всі етапи залучення до культури, навчання і виховання, за допомогою яких людина набуває соціальної природи і здатності брати участь у соціальному житті.

У сучасному суспільстві внаслідок суттєвого ускладнення со­ціальних процесів саме окрема людина постає і як носій соціальних цінностей, і як ініціатор соціальних змін, тож питома вага окремої людини зростає.

Соціальний статус визначає конкретне місце індивіда в певній соціальній системі. Кожна людина посідає в соціальній системі кілька позицій; кожна з цих позицій, що передбачає певні права і обов'язки, і називається статусом. Серед кількох статусів, як правило, виокрем­люють головний (інтегральний), який і визначає місце в суспільстві конкретного індивіда. Статус може бути приписаним і набутим, при­родним і професійно-посадовим.

Залежно від статус у люди на мусить відповідати певним вимогам, які висуває перед нею суспільство. Сукупність таких вимог становить зміст соціальної ролі. Соціальна роль — сукупність дій, які мусить виконувати особа, маючи певний статус у соціальній системі. Кожен статус, як правило, передбачає кілька соціальних ролей.