Суть стратегічного менеджменту

3. Термін “ стратегічний менеджмент ” був введений на межі 60-70-х років для того, щоб відмежувати поточне управління на рівні виробництва та управління, що здійснюється на вищому рівні. Необхідність такого розмежування була викликано в першу чергу змінами в умовах ведення бізнесу. Провідною ідеєю, що відображає суть переходу від оперативного управління до стратегічного, стала ідея необхідності переміщення центру уваги вищого керівництва на оточення, для того щоб відповідним чином і своєчасно реагувати на зміни, що в ньому відбуваються.

Можна привести декілька конструктивних визначень, які були запропоновані авторами теорії стратегічного менеджменту.

Шенднл і Хаттен розглядали його як “ процес визначення і встановлення зв’язку організації з її оточенням, зміст якого складається в реалізації визначених цілей і в намаганні досягти бажаного стану взаємовідносин з оточенням через розприділення ресурсів, що дозволяє ефективно і результативно функціонувати організації та її підрозділам ”.

За Хіггенсом “ стратегічний менеджмент – це процес управління з метою здійснення місії організації через управління взаємодією організації з її оточенням ”.

Пірс та Робінсон визначають стратегічний менеджмент “ як набір рішень та дій по формуванню та виконанню стратегій, що розроблені для досягнення мети (цілі) організації ”.

За Томпсоном “ стратегічний менеджмент - це діяльність пов’язана з постановкою цілей та завдань організації із підтримкою взаємовідносин між організацією та оточенням, що дозволяє їй досягти своєї мети, відповідає її внутрішнім можливостям та дозволяє залишатись сприятливою до зовнішніх вимог "”

Узагальнюючи наведені визначення можна дати йому таке трактування: “ Стратегічний менеджмент – це таке управління організацією, яке спирається на людський потенціал, як основу організації, орієнтує виробничу діяльність на запити споживачів, гнучко реагує та проводить своєчасні зміни в організації, що відповідають зовнішньому оточенню і дозволяють досягти конкурентних переваг, що в сукупності надає можливість організації вижити в довгостроковій перспективі, досягаючи при цьому своїх цілей ”.

Суть стратегічного менеджменту полягає в тому, що на підприємствах існують чіткі стратегічні плани розвитку, сформовані відповідно до них структури управління, системи і механізми взаємодії окремих планів, спрямованих на забезпечення довгострокової стратегії, на перемогу в конкурентній боротьбі і створення управлінського інструментарію для реалізації цих стратегій.

Стратегічний менеджмент передбачає:

· визначення головних ринкових позицій на перспективу в залежності від пріоритетності цілей;

· виділення ресурсів організації під стратегічні цілі;

· створення центрів керівництва кожною стратегічною ціллю;

· оцінка та стимулювання виробничих підрозділів та їх керівників по мірі досягнення стратегічних цілей.

Використання стратегічного менеджменту орієнтовано на наступні фактори:

· перспективне мислення керівників та спеціалістів підприємств;

· управління через постановку цілей, а не шляхом видання завдань;

· чітку інформованість кожного про цілі підприємства;

· активну позицію та взаємодію всіх співробітників підприємства.

Значення стратегічного менеджменту для кожного підприємства зумовлюються багатьма факторами. Насамперед, воно дає змогу виявити і розвинути ринкові переваги, що є ключовими в конкурентній боротьбі і налагодити правильні взаємовідносини з конкурентами.

Суть теорії стратегічного менеджменту полягає у використанні концепції “від майбутнього до сучасного”, а не “від минулого до майбутнього”.

В цілому стратегічний менеджмент гармонізує діяльність організації, робить її більш підготовленою до раптових змін. Однак, його застосування потребує безперервної аналітичної оцінки потенціалу, можливостей його використання та постановки цілей.

В основі стратегічного менеджменту покладені стратегічні рішення. Стратегічні рішення – це управлінські рішення, які:

1. орієнтовані на майбутнє і закладають основу для прийняття оперативних управлінських рішень;

2. пов’язані з відповідною невизначеністю, оскільки враховують неконтрольовані зовнішні фактори, які впливають на підприємство;

3. пов’язані із залученням значних ресурсів і тому можуть мати надзвичайно важливі, довгострокові наслідки для підприємства.

До числа стратегічних рішень можна віднести:

· реконструкцію підприємства;

· впровадження інновацій (нова продукція, нова технологія);

· організаційні зміни (зміни організаційно-правової форми підприємства, структури виробництва та управління);

· вихід на нові ринки збуту;

· придбання, злиття підприємств.

Стратегічні рішення характеризуються тим, що вони:

· інноваційні по своїй природі, а оскільки людині та організації властиво відкидати все нове, то потрібні особливі заходи по переборенню відхилення. такі рішення повинні бути відкритими і зрозумілими співробітниками, що може бути реалізовано на основі використання внутрішнього маркетингу;

· направлені на перспективні цілі підприємства, на можливості, а не на завдання, на майбутнє, а не теперішнє;

· відрізняються від тактичних рішень тим, що багато альтернатив не визначено;

· направлені в майбутнє і є, відповідно, невизначеними по своїй природі;

· потребують знань - результат, як правило, більш залежить від якості рішення, ніж від швидкості чи своєчасності його прийняття.

· суб’єктивні по своїй природі, не під власні, як правило, об’єктивній оцінці;

· безповоротні і мають довгострокові наслідки.

Стратегічний менеджмент базується на прийнятті управлінських рішень, орієнтованих на врахування специфіки зовнішнього середовища, на досягнення конкурентоспроможності підприємства на ринку, на успіх в конкурентній боротьбі. В цілому, можна сказати, що ефективність системи стратегічного менеджменту визначається тим, що вона:

· забезпечує комплексний, системний погляд на підприємство та його зовнішнє оточення;

· полегшує прийняття стратегічних рішень на основі використання спеціальних понять, методів і підходів до збору та обробки інформації;

· забезпечує координацію і комунікації, як по горизонталі так і по вертикалі.

· допомагає провести необхідні зміни;

· дає можливість передбачити тенденції розвитку бізнесу;

· допомагає робити стратегічний вибір та реалізувати стратегію.

Date: 2015-08-15; view: 1095; Нарушение авторских прав