Основні теми для інтерв'ю з кандидатом на вакантну посаду

Теми: Питання

1. Освіта і підготовка: Чи вважаєте Ви, що Ваші результати були точним відображенням Ваших можливостей? Чи збираєтеся Ви продовжувати свою освіту?

2. Трудова діяльність: Що з попередньої роботи відповідає цій? Чого Ви хотіли б уникнути в роботі? Чому?

3. Хобі: Яких успіхів у своєму хобі Ви досягли? Чи займаєтеся Ви спортом? (Інформація про хобі характеризує сферу мотивації. Треба звернути особливу увагу, якщо кандидат має незвичні, дорогі, або часозатратні хоббі.)

4. Амбіції і мотивація: Чи є у Вас альтернатива цій роботі? Що Ви думаєте про понаднормову роботу? Який буде Ваш наступний крок, якщо Ви одержите цю роботу?

5. Робота і організація: Які якості/навички необхідні, на Вашу думку, на цій роботі? Що може бути найбільш/найменш привабливим у Вашій роботі?

Питання, які інтерв’юєр має підгототувати заздалегідь, за своїм призначенням поділяються на три групи.

Допоміжні – спрямовані на створення доброзичливої атмосфери на початку співбесіди, уточнення відповідей кандидата, переходу від однієї теми до іншої в процесі співвбесіди. Відповіді кандидата на ці питання не несуть значимої інформації і не фіксуються (хоча інтрев’юєр може звернути увагу на особливості комунікативного стилю кандидата, швидкість його пристосування до нової обстановки, міміку, жести, тощо).

Інформаційні – спрямовані на отримання тієї інформації, яка безпосередньо не стосується компетенції кандидата, але може суттєво впливати на рішення про найм. Інформаційні питання допомагають з’ясувати позиції сторін стосовно умов роботи, прийнятних для кандидата (зарплата і компенсаційний пакет, строки початку роботи, графік роботи, відрядження, тощо), причому оцінка кандидата не менш важлива, ніж інтерв’юєра.

До інформаційних відносяться і питання, що стосуються певних неточностей чи «прогалин» в резюме.

Ключові – спрямовані на визначення: 1) компетенцій кандидата, які необхідно оцінити на відповідність моделі компетенцій чи вимогам до вакантної посади, 2) особистих якостей кандидата, які необхідно оцінити на відповідність загальноорганізаційним вимогам.

Найбільш інформативними є ключові питання таких видів: а) питання, що стосуються минулої поведінки кандидата, б) ситуаційні питання, в) проективні питання.

Питання, що стосуються минулої поведінки

Опис кандидатом власної поведінки при виконанні конкретних професійних завдань показує рівень його професіоналізму і особливості індивідуального стилю.

Приклади питань, що засновані на минулій поведінці:

Розкажіть, як ви працювали над останнім фінансовим проектом.

Розкажіть про випадки, коли вам доводилося працювати з особливо складними клієнтами.

Що ви робили, коли Ваша думка не співпадала з думкою Вашого керівника у принципових питаннях?

Що Ви робили, коли розуміли, що не встигнете вчасно закінчити важливий проект?

Питання, що засновані на минулій поведінці, задаються кандидатам, які мають досвід попередньої роботи. В разі його відсутності можна сформулювати питання стосовно навчання кандидата, спілкування з іншими людьми, вирішення життєвих проблем, на які кандидат може відповісти з позицій власного досвіду.

Ситуаційні питання

Кандидатові пропонуються гіпотетичні питання, що стосуються уявних проблемних ситуацій, з якими кандидат може зіткнутися на новому місці роботи. Фактично інтерв’юєр вдається до імітації робочих ситуацій. Кандидата просять розказати, що саме він вважав би за потрібне зробити в конкретних обставинах, оцінити можливі сценарії розвитку подій. Відповіді кандидата характеризують його вміння аналізувати виробничі ситуації, знаходити варіанти рішень і обирати найкращі.

Приклади ситуаційних питань:

Уявіть, що вам потрібно просувати на ринку новий продукт нашої компанії. Який би маркетинговий план Ви запропонували?

Якщо Ви маєте обмаль часу, щоб закінчити важливий проект, а Вам дають інше термінове завдання, як Ви поступите?

Якщо Ви розумієте, що клієнт просить від Вас більшого, ніж передбачається внутрішніми інструкціями організації, що Ви будете робити?

Як правило, ситуаційні питання застосовують у випадках, коли кандидат не має попереднього досвіду роботи, або цей досвід дуже обмежений, але вони можуть бути корисними і для інтерв’ювання досвідчених кандидатів.

Проективні питання

Проективними називаються питання, що формулюються досить узагальнено, але, за законом проекції, кандидат, відповідаючи на них, спирається на власний досвід і судження, розкриває особливості індивідуальної системи цінностей і світосприйняття. Проективні питання дуже важливі для виявлення моральних якостей, мотивів, особистісних рис кандидата, які необхідні, щоб кандидат «вписався» в організаційну культуру.

Приклади проективних питань:

Скажіть, якою на Вашу думку має бути гарна команда?

Що є найкращим мотиватором для людей?

Що більш за все ображає людей в поведінці керівника?

19. Скласти короткий план-конспект теоретичної частини семінару „Соціальна дезадаптованість дитини".

1. Поняття соціальної дезадаптації.

2. Ознаки та причини соціальної дезадаптації.

3. Типи соціальної дезадаптації.

4. Порушення взаємостосунків дитини та дорослого як першопричина соціальної дезадаптації. Психологічна корекція відхилень у поведінці дітей і підлітків.

1) Соціально дезадаптована поведінка є наслідком порушення процесу соціалізації індивіда. Соціалізація – це процес входження дитини в соціальне середовище, засвоєння нею традицій, моралі, цінностей, норм поведінки, стереотипів спілкування – всього того, що становить культуру людства. Процес входження дитини в соціальне середовище під керівництвом дорослого називається вихованням, яке являє собою комплекс впливів, що забезпечують виховання індивіда. Якщо дитина не засвоює позитивний соціальний досвід, не може адаптуватися до зразків поведінки і вимог вихователів, то процес соціалізації порушується, а поведінка дитини стає неадаптованою, не коригованою. В практиці виховання соціально дезадаптованих дітей називають ще такими термінами - недисципліновані, педагогічно занедбані, важковиховувані з відхиленнями поведінки, схильні до правопорушень тощо. Термін важковиховуваність по своїй семантиці відображає сутність процесу соціальної дезадаптації особистості, яка формується. Важковиховуваність є наслідком недостатнього засвоєння позитивного соціального досвіду.

2) У вітчизняній та зарубіжній психології існує низка концепцій, кожна з яких розглядає відхилення у поведінці дитини як наслідок досить різноманітних причин важковиховуваності: генетичних (спадковість), фізіологічних (наприклад, ускладнення процесу пологів, поганий стан здоров’я, що перешкоджає нормальному розвитку), соціальних (занедбаність, наслідування неадекватних форм поведінки батьків) тощо.

Соціальна дезадаптація характеризується наступними ознаками: відсутність навичок спілкування, неадекватна оцінка себе в системі спілкування, високі вимоги до оточуючих, емоційна неврівноваженість, установки, що перешкоджають спілкуванню, тривожність і страх спілкування, замкнутість. Зовнішні форми поведінки важковиховуваних дітей усім відомі: вони безвідповідально ставляться до навчання, конфліктують з однокласниками, а то й з педагогами, не виконують вимог дорослих, пропускають уроки, а інколи здійснюють і більш серйозні проступки – тікають з дому, заподіюють крадіжки, хуліганство, зловживання алкоголем чи наркотиками і т. ін. Установлені основні проблеми підлітків з дезадаптивною поведінкою: емоційна нестабільність, низький рівень самоконтролю, суперечливість самооцінки і рівня домагань, деформація ціннісно-нормативних уявлень (системи внутрішньої регуляції, референтних орієнтацій).

Можна виділити наступні фактори впливу на дитячу дезадаптацію: Фактори сімейної системи. Медико-санітарні фактори (захворювання батьків, спадковість і т.д.). Соціально-економічні фактори (матеріальні, житлові умови). Соціально-демографічні чинники (неповна, багатодітна сім'я, старі батьки, повторні шлюби, зведені діти). Соціально-психологічні фактори (конфлікти в сім'ї, педагогічна неспроможність батьків, низький освітній рівень, деформовані ціннісні орієнтації). Кримінальні чинники (алкоголізм, наркоманія, жорстокість, садизм і т.д.).

Крім поняття «дезадаптація» виділяють поняття ресоціалізації - організований соціально-педагогічний процес відновлення соціального статусу, втрачених або несформованих соціальних навичок та орієнтацій за рахунок включення в нові позитивно орієнтовані відносини.

Викладене дає змогу зробити висновки: основними факторами що визначають соціальну адаптацію є: · рівень соціальної готовності дитини до школи; · стиль і методи виховання в сім’ї; · стиль спілкування вчителя з учнями.