E. Бондингові системи

За достатньо короткий проміжок часу (а 20 років – це зовсім не багато) змінилося декілька поколінь адгезивних систем, при цьому розвиток йшов по двох напрямах – спрощення процедури використовування і поліпшення власне адгезії.

Т ермін “покоління” не має за великим рахунком під собою ніякої наукової основи, проте він дозволяє певним чином структурувати все різноманіття адгезивних систем, присутніх сьогодні на ринку. Приналежність до того або іншому покоління визначається хімічним складом, механічними показниками адгезії і простотою використовування.

Перше покоління

Перше покоління адгезивів з'явилося в кінці 70-х років минулого століття. Їх характеризують високі показники адгезії до емалі, але адгезія до дентину є украй низькою – як правило, не більше 2 МПа. Адгезія досягалася за рахунок взаємодії бонда і кальція, що міститься в дентині. Природно, що проблема дебондингу стояла украй гостро – складнощі виникали вже через декілька місяців. Тому, адгезивні системи цього покоління рекомендувалися для використовування тільки в порожнинах класу III і V. При використовуванні в області жувальних зубів часто спостерігалася значна післяопераційна чутливість.
Справедливості ради, варто відмітити, що адгезиви всіх поколінь володіють високим показником адгезії до емалі. Основною проблемою завжди була адгезія до дентину.

Друге покоління

На початку 80-х років минулого сторіччя з'явилося друге покоління адгезивів. Тут була зроблена спроба задіювати змазаний шар, для отримання більш високих показників адгезії до дентину. Результатом з'явилося збільшення цього показника до 2-8 МПа, що абсолютно недостатньо для надійної фіксації. Крім того, при використовуванні цих систем часто спостерігалися мікропідтікання, проблема післяопераційної чутливості також не була вирішена.

Довготривала стабільність представників цього покоління також була проблематичною – після закінчення року до 30% реставрацій виявлялися неспроможними саме внаслідок значного погіршення показника адгезії.

Третє покоління

В кінці 80-х років XX сторіччя з'явилися двокомпонентні адгезивні системи, що складаються з праймера і адгезива. Це, а також значне поліпшення механічних показників зчеплення (8-15 МПа), дозволяє виділити їх в окреме покоління адгезивних систем – третє по рахунку.

Їхня поява дозволила в деяких клінічних ситуаціях мінімізувати препаровку зуба, відкривши, таким чином, еру ультраконсервативної стоматології. Крім того, при їхньому використовуванні спостерігалося значне зниження післяопераційної чутливості. Адгезиви цього покоління вперше забезпечували адгезію не тільки до зуба, але і до металів і кераміки.

Основною ж проблемою з'явилася недовговічність бондингових агентів. Деякі дослідження продемонстрували значне зниження показників адгезії вже через 3 роки після виконання реставрації. Проте, саме з цього покоління почалося рутинне застосування адгезивів при реставраціях жувальних бічних зубів.

Четверте покоління

Поява адгезивів четвертого покоління на початку 90-х років перетворила стоматологію. Показник адгезії до дентину досяг “сучасних” значень – 17-25 МПа, а післяопераційна чутливість при застосуванні адгезивів цього покоління знизилася ще більше.

Революційним з'явилася поява гібридного шару між дентином і композитом: після протравлення наноситься адгезив взаємодіє з колагеновою матрицею дентину, формуючи проміжний шар, що не є ні дентином, ні адгезивом, який і отримав назву гібридного. Саме наявність цього шару і відповідає за високі показники міцності.

Основним своїм успіхом адгезиви четвертого покоління зобов'язані техніці тотального протравлення, що з'явилася, і концепції вологого дентинного бондингу.

До недоліків матеріалів цієї групи можна віднести наявність двох або більш компонентів, які необхідно змішувати в точних пропорціях. Це здається нескладним в “лабораторних” умовах, але може представляти проблему в реальному житті. Саме за рахунок неточностей при змішуванні і виникали проблеми при застосуванні адгезивів четвертого покоління.

П'яте покоління

В адгезивах п'ятого покоління вдалося усунути проблему змішування – нарешті була реалізована концепція “однієї пляшки”, тобто адгезиви стали однокомпонентними.

Ці матеріали мають добрі показники адгезії до емалі, дентину, кераміки і металу (на рівні 20-25 МПа), але найголовніша їхня чеснота – ця відсутність етапу змішування компонентів, неякісне виконання якої і приводило до зниження показників адгезії в системах четвертого покоління.

Адгезивні системи п'ятого покоління до цих пір є найбільш популярними в нашихих стоматологів, оскільки вони прості у використанні і дають передбачуваний результат. Післяопераційна чутливість при їхньому застосуванні також невисока.

Шосте покоління

Черговою задачею розробників при вдосконаленні адгезивних систем з'явилася необхідність видалення з переліку процедур етапу протравки. В системах шостого покоління ця проблема вирішена, принаймні стосовно дентину. Не дивлячись на те, що це покоління було приняте не всіма стоматологами, декілька таких матеріалів наявні на ринку в даний момент.

В дослідників є декілька питань до якості адгезії після певного часу після виконання реставрації. Цікаво, що адгезія до дентину (18-23 МПа) з часом практично не міняється, тоді як адгезія до непротравленої і непрепарованої емалі погіршується. Крім того, повернення до багатокомпонентності і багатоетапності знов провокує стоматологів на здійснення помилок. Крім того, в дослідників є стурбованість щодо передбачення результатів через “новаторські” процедури змішування.

Всі ці чинники не дозволили адгезивам шостого покоління стати помітними гравцями на ринку стоматологічних адгезивів, хоча деякі їхні назви відомі нашим стоматологам.

Сьоме покоління

Строго кажучи, вести мову про появу нового покоління поки рано хоча б тому, що на даний момент існує тільки один його представник – це система iBond від Heraeus Kulzer. Як і в системах п'ятого покоління, реалізована концепція “одного флакона”, і також як в системах шостого покоління немає необхідності в протравці і нанесенні праймера.

При цьому показники адгезії до дентину високі (18-25 МПа), адгезія до препарованої і непрепарованої емалі приблизно однакова, післяопераційна чутливість за рахунок входу до складу адгезива спеціального агента-десенситайзера мінімальна, а використовування системи максимально спрощено, що є своєрідною страховкою від помилок. Крім того, iBond не чутливий до рівня зволоження поверхні, на яку він наноситься.