По розміру і формі частинок сплаву

1.Традиційна (звичайна). Такий порошок сплаву получається шляхом шліфування злитку амальгамного сплаву на токарному станку для отримання опилок.

2.Сферична – отримується шляхом розпилення розплавленої амальгами в інертному газі. Потребує меньше ртуті для реакції затвердіння.

3.Змішана – отримується при змішуванні порошків перших двох видів.

По наявності міді.

1. Амальгамні сплави з низьким вмістом міді (срібні) мають в своєму складі меньше 6% міді (ССТА).

2. Амальгамні сплави з високим вмістом міді (мідні) мають в своєму складі 10-30% міді (ССТА –43, “Tytin”, “Contour”, Kerr; “Septalloy”, Septodont).

По наявності γ2 – фази.

Амальгами можуть бути описані які мають γ2 – фазу, або немають її. Амальгами з низьким вмістом міді мають γ2 – фазу. У всіх амальгамах з високим вмістом міді через декілька годин після замішування відсутня γ2 –фази.

Амальгама являється одним із найкращих пломбувальних матеріалів для бокових зубів. Її застососують для відновлення дефектів жувальних (І клас), апроксимальних (ІІ клас) і щічно-піднебінних (V клас) поверхонь. Амальгама може використовуватися там, де вона менш помітна, у пацієнтів всіх вікових груп.

Негативні властивості:

· високий коефіцієнт температурного розширення

· цитотоксична дія на тканини паріодонту

· неестетичність

· зміна кольору тканин зуба

· високотоксична дія на плід вагітної жінки

· має здатність накопичуватися в тканинах паріодонту

· потребує спеціального оснащення для роботи та дотримання правил техніки безпеки,

Згідно з вимог ISO вважається, що класична срібна амальгама містить не менше 65% срібла, 30% олова і 5% міді. Основними реагентами є срібло і ртуть. Олово контролює реакцію між сріблом і ртуттю, від кількості міді залежить механічна міцність сплаву.

Затверділа амальгама складається з 3-х інтерметалічних сполук або фаз: частинки базового сплаву срібло-олово – фаза γ, сполука срібло-ртуть – γ1, і олово-ртуть γ2. Механічні властивості і їх значення неоднакове. Найбільш міцними являються фази γ і γ1. Фаза γ2 являється найслабшою: вона зменшує механічну міцність структури пломби, також із-за високого вмісту олова знижується корозійна стійкість сплаву. Корозія пломби, що містить фазу γ2 проявяється як поверхнево, так і більш глибоко в структурі пломби і супроводжується фізико-хімічними явищами котрі роблять матеріал з фазою γ2 не прийнятнми для клінічного використання із-за так званого “ртутного розширення”. Що таке ртутне розширення? Відомо, що в щілині між зубом і пломбою відбувається корозійні процесси при яких олово фази γ2 окисляється, а металічна ртуть залишається. Шляхом дефезії вона проникає в глиб пломби і реагує з незмінною фазою γ1(Ag₃ Sn). Із-за цього в зонах максимальної корозії проходить розширення щілини між зубом і пломбою яке називається ртутним. Як наслідок пломба зменшується в об’ємі, що призводить до мікропідтікання, відломів в області країв пломби і, в кінцевому результаті, випадання пломби.

Існують декілька морфологічних типів амальгам. Сплав, що складається з мікрочастинок голчатої форми – І тип, шаровидної форми – ІІ тип. Ці морфологічні типи амальгам значно відрізняються між собою по часу замішування, усадці, коефіцієнту теплового розширення, механічній міцності та інше. Комібінуючи між собою І і ІІ тип амальгам добиваються об’єднання позитивних властивостей і зменшення негативних властивостей цих типів (морфологічний тип 3). Останнім часом набув широкого розповсюдження ІV тип – так званий сферичний порошок, що виготовляється шляхом розпилення. Цей порошок складається з продовгуватих і шаровидних частин. Він являється для виготовлення амальгамової пасти, яку по властивостях можна порівняти з амальгамою, що складається з частин ІІ типу з добавками срібної стружки.

Амальгама, що не містить - γ2 фази володіє кращими фізико-хімічними властивостями і характеризується підвищеною стійкістю до корозії, має меншу тенденцію до деформацій під дією навантажень та більшу компресійну стійкість, добре моделюється та швидко твердне.

Виготовляють амальгаму, що не містить - γ2 фази різноманітними методами, в основному введенням в сплав різних добавок. Першими виготовили амальгаму, що не містить - γ2 фазу в 1975 році американська фірма “SS. White”. В цій амальгамі котру назвали Dispesalloy вдалось зменшити вміст фази γ2 з звичайних 9-12% до 0,3% за рахунок введення в порошок срібно-мідних евтектичних сфер. При цьому при замішуванні цієї амальгами дана срібна мідна фаза розпадається і мідь поглинає надлишок олова утворюєчи з ним сполуку мідь-олово, що не підлягає корозії. Іншим методом значного зниження фази γ2 є добавка невеликої кількості індію (1976 р., амальгама Indiloy, “Chofu”, Японія).

В 70-х роках створено покоління малосрібних мідних амальгам в яких кількість міді збільшується за рахунок зменшення кількості срібла, що приводить до повного зв’язування олова і повної відсутності фази γ2. Ці альгами характеризуються повищеною корозійною стійкістю, стійкістю форми при значних функціональних нагрузках, збільшеною міцністю на стиск, дуже низьким рівнем виділеннім ртуті. Ці амальгами мають гладку і блискучу поверхню навіть через рік після накладання і кінцевої обробки пломби.

Розповсюджені марки закордонних дрібнодисперсних амальгам: “Titin”, “Suballi”, “Contor”, “Ana -2000”, “Amolcap plus”, “Vivacap HR”, ССТД –43 (Росія).

В наслідок багаторічних досліджень доведено, що кількість ртуті, що виділяється з нової пломби або зі старої в результаті її стирання чи корозії з амальгами NON – γ2 настільки незначна, що вона неможе призвести до ртутної інтоксикації організму. Доведено, що ця кількість ртуті значно менше тієї дози, яку людина отримує з водою, та харчуванням, особливо якщо раціон багий морепродуктами. Деякі науковці, проте, виступають за обмеження або повну заборону використання амальгам для вагітних і вигодовуючих жінок, оскільки, на їх думку це може мати негативний вплив на ріст і розвиток дитини. Але те, що амальгама, що не містить - γ2 фази шкідлива для здоров’я дитини науково доказано не було, так як і те, що вміст ртуті в крові пацієнтів з амальгамовими пломбами вищий ніж у решти населення. Хоча навіть в медичного персоналу, котрі контактують з амальгамою відсутні проблеми зі здоров’ям, зв’язані з ртутною симптоматикою, незначний ризик є і ігнорувати його неможна. Але інтоксикація ртуттю наступає тільки тоді, коли не дотримуються правил зберігання, замішування, обробки і утилізації амальгами.