Протоколи і всі зібрані при виконанні судового доручення матеріали негайно пересилаються до суду, який розглядає справу

53. Забезпечення доказів. Підстави й порядок забезпечення доказів і

Забезпечення доказів — це їх процесуальна фіксація судом з метою використання їх в якості доказів, якщо згодом їх подання стане неможливим

або утрудненим..

Особи, які мають підстави для побоювання, що надання необхідних для них доказів стане згодом неможливим, можуть просити суд про забезпечення цих доказів.

Потреба в забезпеченні належних до справи доказів виникає, наприклад, коли як речові докази використовуються швидкопсуючі продукти, що втрачають вигляд і властивості, коли свідок виїжджає в тривале відрядження або іншу країну, коли відбулася аварія і на місці можна встановити п причини і наслідки коли стан здоров'я тієї або іншої особи, чиї свідчення важливі по справі, викликає побоювання

у лікарів і ін.. -

Забезпечення доказів здійснюється судом за клопотанням осі, які берутьучасть у справі. Докази забезпечуються допитом свідків, призначенням експертиз, витребуванням та оглядом письмових і речових доказів.;

Про забезпечення доказів суддя постановляє ухвалу, в якій зазначає порядок спосіб її виконання. Протоколи і всі зібрані в порядку забезпечу матеріали надсилаються до суду, який розглядає справу. Заяву про забезпечення доказів розглядає протягом десяти днів відповідно суд чи суддя тогосуду в районі діяльності якого належить провести ці процесуальні дії, з повідомленням заінтересованих осіб. Однак їх неявка не перешкоджає розглядові заяви.

Оскарження ухвали про забезпечення доказів не допускається на не. не може бути внесено окреме подання прокурора. На ухвалу про відмову забезпечити докази може бути подано скаргу або внесено окреме подання.

54. Оцінка судових доказів. Розгляд заяви про фальшивість доказів.

Оцінка доказів — це визначення належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємного зв'язку доказів у їх сукупності. Оцінку доказів провадять тільки ті учасники цивільного процесу, які визнаються суб'єктами доказування. Оцінка осіб, які беруть участь у справі, є рекомендуючою, а оцінка суду — владною. Оцінка доказів судом є підставою для прийняття ним відповідного за змістом акта за­стосування права, який має обов'язковий, владний характер, втілений в мотивувальній частині рішення суду, — це завершальна оцінка суду. Правила (принципи) здійснення судової оцінки: докази оцінюються судом кожен окремо і всі у сукупності; докази оцінюються за внутрішнім переконанням суддів;

внутрішнє переконання повинно грунтуватись на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів;

при оцінці доказів судді повинні керуватися законом;

ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, тобто докази мають оцінюватися за їх властивостями, і жоден з доказів не має переваги перед іншим.

Заяву про сумнів з приводу достовірності або про фальшивість може бути подано будь-якою особою, яка бере участь у справі, а також відносно будь-якого документа, наданого в якості письмового доказу. Цю заяву може бути подано лише в судовому засіданні (а саме - при дослідженні письмових або речових доказів) відносно документа, який уже знаходиться у справі, тобто доданий з позовом або з іншими доказами, або відносно документа, який лише подається особою, яка бере участь у справі, для ознайомлення з ним судом та учасниками процесу. При цьому особа, яка заявляє спір про фальшивість доказу, повинна чітко зазначити, в чому саме проявляється сумнів у достовірності доказу або його фальшивість, оскільки безпідставне з’явлення такого спору є зловживанням своїми процесуальними правами. Така обгрунтована заява може бути зроблена усно в ході розгляду справи, або письмово. У першому випадку усна заява заноситься до журналу судового засідання, а письмова заява - залучається до матеріалів справи. Також здасться буде правильним, якщо суд попередить особу, яка заявляє про фальшивість, тобто підробку документа, про кримінально-правові наслідки такої заяви, так як підроблення документа є кримінально-караним діянням і безпідставне звинувачення у такому діянні може мати негативні наслідки для особи, яка надає документ.

У сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, які подали документ, відносно якого заявлено спір про його фальшивість або сумнів у достовірності, не має права забрати доказ назад. Вони лише мають право просити суд виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів. Разом з тим, слід зазначити, що функція суду зводиться до того, щоб у процесі розгляду і вирішення кожної справи досягти вірного знання про фактичні обставини, що характерні для спірних правовідносин, і точно застосувати до встановлених юридичних фактів норму чи ряд норм матеріального права, тобто судовим рішенням захистити права, свободи, що існували до їх порушення, невизнання чи оспорювання, або відмовити в такому захисті, якщо встановлено відсутність суб'єктивного права. Крім того, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У разі, якщо при розгляді справи буде подана заява про сумнів у достовірності доказу або про його фальшивість, суд зобов’язаний роз'яснити особі, яка надала такий документ, перш ніж вона зможе заявити про виключення такого документа з числа доказів, наслідки вчинення або не вчинення нею таких процесуальних дій, роз'яснити право на доведення дійсності такого доказу або надання інших доказів для підтвердження його дійсності, особливо у тих справах, де такі докази складають основу заявлених позовних вимог і відповідно до правил про належність та допустимість доказів іншими доказами обставини справи підтверджуватися не можуть. Це є вимогою до суду і його обов’язком організувати для сторін дійсно змагальний процес.

55. Поняття позову та його елементи. Види позовів.

Позов — це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, звернена через суд або інший орган цивільної юрисдикції про захист порушеного, оспореного чи невизнаного права або інтересу, який здійснюється у певній, визначеній законом, процесуальній формі.

Елементи: предмет, підстава, зміст.

Предмет позову — це його частина, яка містить матеріально-правову вимогу позивача до відповідача. У процесі розгляду справи по суті позивач має право змінити предмет позову, тобто, звернувшись до суду з однією з вимогою, у процесі розгляду справи замінити її іншою. Однак зміна предмета позову можлива лише протягом розгляду справи по суті і в межах спірних правовідносин. Інакше позивач має право пред'явити самостійний позов за загальними правилами.

Підстава позову — це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обгрунтовує свої вимоги, і докази, що підтверджують позов.

Підстави позову, які підтверджують, що спірне право належить позивачу, а на відповідача покладені певні обов'язки, складають активну підставу. До їх складу входять також факти, які обґрунтовують належність доказів до справи, те що позивач і відповідач є суб'єктами прав та обов'язків спірних правовідносин.

Пасивну підставу позову становлять факти, з яких вбачається, що відповідач вчинив дії, спрямовані на заперечення права позивача або утвердження за собою права, яке йому не належить. Ці факти обгрунтовують необхідність подання позову та захисту прав чи інтересів позивача. Вони свідчать, що право позивача порушене, оспорене чи невизнане, є загроза його порушення чи необхідність у зміні існуючих між сторонами правовідносин.

Зміст позову — це частина позову, яка відображає звернену до суду вимогу про здійснення певних дій, пов'язаних із застосуванням конкретних способів захисту порушеного, оспореного чи невизнаного права.

За способом процесуального захисту, який відобража ється у змісті позаву:

Позови про присудження спрямовані на поновлення порушеного права, усунення наслідків правопорушення; вимагається поновлення становища, що існувало до порушення права, та припинення дій, які їх порушують.

Позови про визнання спрямовані на усунення непорозумінь з приводу наявності та змісту правовідносин між сторонами. Суд своїм рішенням має внести ясність у питання про наяв­ність чи відсутність прав та обов'язків

Позови перетворювальні спрямовані на захист прав шляхом їх трансформування, тобто зміни чи припинення правовідносин, які існують між сторонами.

56. Пред'явлення позову. Відкриття провадження по справі.

Позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється, оформлюється і передається судді в порядку черговості. Позивач має право об’єднати в одній позовній заяві кілька вимог, які пов'язані між собою.

Суддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому ЦПК. Питання про відкриття провадження у справі або про відмову у відкритті провадження у справі суддя вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження заяви до суду або закінчення строку, встановленого для усунення недоліків, та не пізніше наступного дня після отримання судом, інформації про місце проживання (перебувати) фізичної особи.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства; є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Відмова від позову не позбавляє другу сторону права пред'явити такий самий позов до особи, яка відмовилась від позову та ін. Про відкриття провадження у справі чи відмову у відкритті провадження у справі суддя постановляє ухвалу.

В ухвалі про відкриття провадження у справі зазначаються: 1) найменування суду, прізвище та ініціали судді, який відкрив провадження у справі, номер справи; 2) ким і до кого пред'явлено позов; 3) зміст позовних вимог; 4) час і місце попереднього судового засідання, якщо суддя вирішив, що його проведення є необхідним, або час і місце судового розгляду справи, якщо суддя вирішив, що проведення попереднього судового засідання у справі не є необхідним; 5) пропозиція відповідачу подати в зазначений строк письмові заперечення проти позову та посилання на докази, якими вони обгрунтовуються.

Ухвала про відмову у відкритті провадження у справі повинна бути невідкладно надіслана позивачеві разом із заявою та всіма доданими до неї документами. Відмова у відкритті провадження у справі перешкоджає повторному зверненню до суду з таким самим позовом.

1. Позовна заява, її реквізити. Об'єднання й роз’єднання кількох позовняї вимог.Позовна заява подається в письмовій формі. П оз ов на з аява. Плинна містити: найменування суду, до якого подається заява; ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представ­ника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце ^проживання або місцезнаходження, поштовий індекс, номер засобів зв'язку, якщо такий відомий; зміст позовних вимог ціну позову щодо вимог майнового характеру; виклад обставин, якими позивач обгрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; перелік документів, що додаються до заяви.

Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її подання. Позовна заява повинна відповідати іншим вимогам, встановленим законом. До позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору та оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

У разі пред'явлення позову особами, які діють на захист прав, свобод та інтересів іншоі особи, в заяві повинні бути зазначені підстави та кого звернення. Якщо позовна заява подається представником позивача, до позовної заяви додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження.

Позовна заява, подана після забезпечення доказів або позову, повинна містити, крім зазначеного, відомості про забезпечення доказів або позову.

Залежно від обставин справи суддя чи суд мають право постановити ухвалу про роз'єднання кількох поєднаних в одному провадженні вимог у самостійні провадження, якщо їх спільний розгляд ускладнює вирішення справи.

Суддя під час відкриття провадження у справі, підготовки справи до судового розгляду або суд під час її розгляду мають право постановити ухвалу про об'єднання в одне провадження кількох однорідних позовних вимог за позовами одного й того самого позивача до одного и того самого відповідача чи до різних відповідачів або за позовом різних позивачів до одного й того самого відповідача. _<

Залежно від обставин справи суддя чи суд мають право постановити ухвалу про роз єднання кількох поєднаних в одному провадженні вимог у самостійні провадження, якщо їх спільний розгляд ускладнює вирішення справи.

58. Залишення позовної заяви без руху, повернення заяви.

Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 ЦПК, або не сплачено судовий збір чи не оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 ЦПК, сплатить суму судового збору, а також оплатить витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Крім цього, заява повертається у випадках, коли:

1. позивач до відкриття провадження у справі подав заяву про повернення йому позову;

2. заяву подано недієздатною особою;

1. заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи;
2. справа не підсудна цьому суду;
3. подана заява про розірвання шлюбу під час вагітності дружини або до досягнення дитиною одного року без дотримання вимог, встановлених Сімейним кодексом України.

Про повернення позовної заяви суддя постановляє ухвалу. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

59. Мирова угода. Відмова від позову, визнання позову. Процесуальний порядок прийняття відмови від позову і визнання позову.

Мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову.

Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну заяву. Якщо мирову угоду або повідомлення про неї викладено в адресованій суду письмовій заяві сторін, ця заява приєднується до справи.

До ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежений представник сторони, який висловив намір вчинити ці дії, у повноваженнях на їх вчинення.

У разі укладення сторонами мирової угоди суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди. Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.

Суд не визнає мирової угоди у справі, в якій одну із сторін представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем викладено в адресованих суду письмових заявах, ці заяви приєднуються до справи.

До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник сторони, який висловив намір вчинити ці дії, у повноваженнях на їх вчинення.

У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

60. Матеріально-правові й процесуальні наслідки порушення цивільної справи.

Пред’явлення позову до суду породжує ряд матеріально-правових та процесуальних наслідків.

Матеріально-правовими наслідками виступають перерив позовної давності у випадку пред’явлення особою позову до одного з кількох боржників, а також якщо предметом позову є частина вимоги, право на яку має позивач (ст. 264 ЦК), момент присудження періодичних платежів (наприклад, ст. 191 СК), момент, з якого незаконний добросовісний володілець зобов’язаний відшкодувати доходи, які були або повинні були бути отримані від речі, з приводу якої заявлений віндикаційний позов (ст. 390 ЦК). Окремими актами матеріального законодавства можуть визначатися і інші наслідки. Так, наприклад, у разі звернення до суду з позовом припиняється виконання рішення органу опіки та піклування.

Процесуальними наслідками пред’явлення позову до суду є вступ у цивільні процесуальні відносини. Так, якщо судом винесена ухвала про відмову у прийнятті позовної заяви, то позивач або його представник наділяються правами щодо її оскарженню. Якщо є справа порушена і суд приступає до провадження у ній, то виникає ціла низка цивільних процесуальних правовідносин між сторонами та іншими особами. Позивач у даному випадку наділяється великим колом процесуальних прав та обов’язків, які забезпечують його участь у процесі.

61. Підстави для відмови у прийнятті заяви. Правові наслідки відмови суДой у прийнятті заяви.

Відмова у відкритті провадження у справі — це закріплене в ухвалі волевиявлення суду, яке полягає у відмові прийняти позовну заяву та порушити цивільний процес у справі на підставах, визначених законом.

Суд відмовляє у відкритті провадження, якщо:

1. заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства;

2. є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; Відмова від позову не позбавляє другу сторону права пред'явити такий самий позов до особи, яка відмовилась від позову;

1. у провадженні цього чи іншого суду є справа за спором між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав,
2. є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або скасував рішення третейського суду і розгляд справи в тому ж третейському суді виявився неможливим;
3. після смерті фізичної особи, а також у зв'язку з припиненням юридичної особи, які є однією із сторін у справі, спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Постановлення такої ухвали унеможливлює повторне звернення до суду у цій самій справі (ст. 122 ЦПК), однак вона може бути оскаржена в апеляційному порядку.

62. Провадження у справі досудового розгляду. Попереднє судове засідання.

Провадження досудового розгляду є обов'язковим для кожної справи, навіть у випадку направлення справи на повторний судовий розгляд до суду першої інстанції після скасування рішення судом апеляційної чи касаційної інстанції.

Метою провадження у справі до судового розгляду е:

• з’ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду і, якщо це виявиться нездійсненим, 2) забезпечення правильного та швидкого вирішення справи.

Для забезпечення правильного та швидкого вирішення справи під час провадження у справі до судового розгляду необхідно вирішити такі основні завдання:

— уточнити позовні вимоги, підстави позову, а також заперечення проти позову;

— визначити характер спірних правовідносин, а також попередньо кваліфікувати їх, тобто встановити норми, що слід застосувати для вирішення спору;

— встановити склад осіб, які братимуть участь у справі;

— з’ясувати коло доказів, необхідних для вирішення справи і забезпечити їх отримання до судового розгляду;

— призначити час і місце судового розгляду та повідомити про це всіх учасників справи.

Таким чином, провадження у справі досудового розгляду, складається з низки процесуальних дій, які вчиняються після відкриття провадження з метою з'ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду або забезпечення правильного та швидкого вирішення справи.

Про призначення попереднього судового засідання суд постановляє ухвалу.

Попереднє судове засідання проводиться за загальними правилами, проте з певними особливостями, обумовленими специфікою цілей та завдань стадії підготовки. Проведення попереднього судового засідання має на меті виконання низки завдань: по-перше, це з'ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду, по-друге, забезпечення правильного та швидкого вирішення справи.

63. Призначення справи до судового розгляду. Судові виклики повідомлення.

Місцем судового розгляду, як правило, є приміщення відповідного суду.

Визначення часу проведення судового засідання обумовлюється рядом фактори

По-перше, слухання справи повинно бути призначене в межах строк встановлених ЦПК, тобто протягом розумного строку, але не більше двох місяці дня відкриття провадження у справі, а слухання справи про поновлення на роботі стягнення аліментів та попереднє судове засідання має бути призначено і проведе протягом одного місяця з дня відкриття провадження у справі.

По-друге, при визначенні дати судового засідання має бути врахований об’єктивно необхідний для вручення повісток про виклик учасників процесу до Суду та їх можливості підготуватися до участі в справі та з'явитися в суд.

Явка осіб в судове засідання та можливість їх участі в дослідженні дока залежить від своєчасного їх поінформування про час і місце розгляду справи вчинення певної процесуальної дії.

Дві форми доведення до відома учасників процесу їх права чи обов’язки з’явитися в суд: судове повідомлення та судовий виклик.

Судове повідомлення має інформативний характер, тобто являє собі інформування осіб, які беруть участь у справі, про вчинення процесуальних дій яких участь цих осіб не є обов'язковою. Повідомляються, як правило, сторони інші особи, які беруть участь у справі, адже їх явка до суду це, як правило, їх прав а не обов'язок.

Судовий виклик — це вимога з'явитися до суду, котра адресується т учасникам цивільного процесу, які зобов'язані з'явитися. Ця вимога стосується свідків та інших осіб, які сприяють здійсненню правосуддя.

Судові виклики надсилаються судовими повістками про виклик, суд повідомлення судовими повістками-повідомленнями.

64. Поняття і значення судового розгляду. Судове засідання та його процедура.

Судовий розгляд — стадія цивільного процесу, яка являє собою сукупність процесуальних дій суду та інших учасників процесу, спрямовану на розгляд та вирішення цивільно-правового спору по суті.

Значення судового розгляду визначається змістом діяльності суду відповідної інстанції і виконуваних ним функцій на цій стадії процесу, адже в ході судового розгляду на основі всебічного та повного дослідження доказів, наданих сторонами, встановлюються фактичні обставини справи та приймається рішення по суп.

Розгляд справи здійснюється у судовому засіданні в призначений день та час у спеціально обладнаному для цього приміщенні суду — залі судових засідань.

Процесуальні дії, які проводяться на стадії судового розгляду утворюють чотири послідовні частини (етапи):

1. підготовча частина;

2. розгляд справи по суті;

1. судові дебати;
2. ухвалення та проголошення рішення.

У підготовчій частині вирішуються питання: в чи може справа розглядатися цим складом суду; чи можливе засідання за наявної присутності учасників процесу, за наявного обсягу доказів; про відводи (якщо такі заявлено) тощо.

Судові дебати — це частина судового засідання, в якій особи, які беруть участь у справі, у промовах підбивають підсумки своїх пояснень, дають оцінку дослідженим доказам, наводять власну точку зору щодо того, яким повинен бути результат розгляду та вирішення справи.

Ухвалення та оголошення рішення суду відбувається тільки в спеціально обладнаному для цього приміщенні — нарадчій кімнаті, куди має доступ тільки суддя (судці), який розглядав справу. Суд виходить до нарадчої кімнати негайно після закінчення судового розгляду, попередньо назвавши орієнтовний час, коли рішення буде оголошено.

65 Підготовча частина судового засідання та розгляд справи по суті як частина судовогозасідання..

Підготовча частина має попередньо-перевірочний характер і полягає в тому, що процесуальні дії суду та інших учасників процесу спрямовуються головним чином на визначення можливості розгляду справи по суті в конкретному судовому засіданні.

У підготовчій частині вирішуються питання: чи може справа розглядатися цим складом суду, чи можливе засідання за наявної присутності учасників процесу, за наявного обсягу доказів; про відводи (якщо такі заявлено) тощо.

Підготовча частина починається з відкриття судового засідання головуючим та оголошення, яка справа розглядатиметься. Після цього суд вирішує питання про явку осіб: секретар судового засідання доповідає, хто з'явився, чи вручені повістки особам, що не з'явилися, та які є відомості про причини нез явлення останніх.

Наступною процесуальною дією є видалення свідків із зали судового засідання у відведені для цього приміщення. При цьому судовий розпорядник повинен вжити заходів, щоб свідки, які допитані судом, не спілкувалися з тими, яких суд ще не допитав.

У цій же частині головуючий оголошує склад суду, прізвища експерта, перекладача, спеціаліста, секретаря судового засідання та роз'яснює учасникам справи їх процесуальні права та обов'язки (зокрема, право заявляти клопотання перед судом та відводи), про що зазначається в журналі судового засідання. Суд також вирішує питання про наслідки неявки в судове засідання сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, в тому числі про відкладення розгляду справи.

Розгляд справи по суті розпочинається доповіддю головуючого про обставини справи, в якій за­значаються: назва справи, позивач, відповідач, суть та предмет спору, зміст заявлених вимог та обставини, що на них сторони посилаються як на їх обгрунтування; про визнання сторонами певних обставин під час попереднього судового засідання. Якщо справа розглядалася і її розгляд було відкладено, головуючий називає причини цього та повідомляє, чи їх усунено. Якщо справа була вирішена по суп, але рішення було скасовано а матеріали надійшли на новий розгляд від суду апеляційної чи касаційної інстанції з відпо­відними вказівками, про це також повинно бути зазначено. Метою даної доповіді є доведення змісту справи до учасників процесу та всіх присутніх у залі судового засідання осіб, що надає їм можливість стежити за рухом процесу.

Після доповіді головуючий з’ясовує: чи підтримує позивач свої вимоги, чи визнає відповідач вимоги позивача та чи не бажають сторони укласти мирову угоду або звернутися для вирішення спору до третейського суду. У разі надходженнятаких клопотань, суд повинен дати на них відповідь (постановити відповідну ухвалу чи навіть ухвалити рішення по справі). Далі суд заслуховує пояснення осіб, які беруть участь у справі. Законодавчо визначено таку послідовність їх виступі*: спочатку заслуховуються позивач та третя особа, яка бере участь на його стороні, потім відповідач та третя особа, яка бере участь на його стороні. Особи, які звернулися до суду за захистом прав, свобод та інтересів інших осіб, дають пояснення першими. Якщо у справі беруть участь представники, їхні пояснення заслуховуються після пояснень сторони, третьої особи, яку вони представляють.

66. Судові дебати. Порядок прийняття і проголошення судового рішення.

Судові дебати це частина судового засідання, в якій особи, які беруть участь у справі, у промовах підбивають підсумки своїх пояснень, дають оцінку дослідженим доказам, наводять власну точку зору щодо того, яким повинен бути результат розгляду та вирішення справи.

Ст. 19.з ЦПК закріплює чіткий порядок та послідовність виступів учасників процесу у дебатах. Першим надається слово сторонам та їх представникам. Треті особи без самостійних вимог виступають у судових дебатах після особи, на боці якої вони беруть участь. Якщо в справі бере участь третя особа, яка заявила самостійні вимоги на предмет спору, то вона та її представник виступають у судових дебатах після сторін. Особи, які беруть участь у справі, можуть відмовитись від участі в судових дебатах або доручити своїм представникам висловити їх позицію. Якщо справа порушена органами або особами, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, вони виступають у судових дебатах першими. Після них — особи, в інтересах яких відкрито провадження у справі. Промови виголошуються у довільній формі та не обмежені часом, проте головуючий може зупинити промовця, якщо останній виходить за межі справи або повторюється. У своїх промовах особи можуть посилатися лише на ті обставини і докази, які були досліджені в судовому засіданні. З дозволу суду промовці можуть обмінюватися репліками

Реплікою с коротка відповідь, заперечення, зауваження, які висловлюються учасниками судових дебатів в зв'язку зі сказаним у промовах. Право останньої репліки завжди належить відповідачеві та його представникові

Судові дебати закінчуються виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення рішення Ухвалення та оголошення рішення суду відбувається тільки в спеціально обладнаному для цього приміщенні — нарадчій кімнаті, куди мас доступ тільки суддя (судді), який розглядав справу. Суд виходить до нарадчої кімнати негайно після закінчення судового розгляду, попередньо назвавши орієнтовний час, коли рішення буде оголошено.

Головуючий не має жодних переваг при ухваленні рішення, й усі питання вирішуються шляхом голосування більшістю голосів, причому жоден із судців не має права утримуватися від голосування. Суддя, не згодний з ухваленим рішенням, зобов'язаний його підписати, однак має право письмово викласти свою окрему думку.

Окрема думка це викладена у письмовій формі позиція одного з суддів, яка не збігається з позицією більшості складу суду щодо того, яке рішення повинно бути ухвалено в конкретній справі. Цей документ не проголошується в судовому засіданні, але приєднується до справи і є відкритим для ознайомлення. Після прийняття та підписання рішення оголошується в судовому засіданні. У разі відкладення складання мотивувальної частини рішення у судовому засіданні проголошується вступна та резолютивна його частини, причому повідомляється, коли особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитися з повним рішенням суду Одночасно з оголошенням рішення головуючий роз'яснює його зміст, строки та порядок його оскарження особам, які беруть участь у справі.

67. Фіксування цивільного процесу. Зауваження щодо технічного запису судового засідання, журналу судового засідання та їх розгляд.

Хід розгляду конкретної цивільної справи фіксується технічними засобами та відображається в журналі судового засідання.

Фіксування судового засідання здійснюється за допомогою звукозаписувального технічного засобу секретарем судового засідання або за розпорядженням головуючого іншим працівником апарату суду.

Зроблений судом технічний запис є офіційним записом судового засідання.

Водночас із проведенням фіксування технічними засобами секретар веде журнал судового засідання.

Носій інформації, на який записано судове засідання (касета, дискета тощо), є додатком до журналу судового засідання і після закінчення судового засідання приєднується до матеріалів справи.

Журнал судового засідання — це основний процесуальний документ, який засвідчує здійснення учасниками цивільного процесу певних процесуальних дій у ході судового засідання.

Для фіксування окремих процесуальних дій, які вчиняються поза судовим засіданням, складають протокол — процесуальний документ, в якому зазначається порядок та результат вчинення відповідної процесуальної дії. Він оформлюється не пізніше наступного дня після вчинення такої дії та приєднується до справи.

Особи, які беруть участь у справі, мають право ознайомитися із технічним записом судового засідання, журналом судового засідання та протягом трьох днів з дня проголошення рішення у справі подати до суду письмові зауваження щодо неповноти або неправильності їх запису. Головуючий розглядає зауваження щодо технічного запису судового засідання та журналу судового засідання, про що постановляє відповідну ухвалу. У разі пропуску строку подання зауважень і відсутності підстав для його поновлення головуючий залишає їх без розгляду. Зауваження щодо технічного запису судового засідання чи журналу судового засідання повинні бути розглянуті не пізніше трьох днів з дня їх подання.

68.Підстави й наслідки відкладення розгляду справи та зупинення

провадження у справі.

Відкладення розгляду справи — це перенесення розгляду справи в зв'язку з неможливістю його проведення на відносно тривалий час із призначенням конкретної дати його проведення

Розгляд справи відкладається до усунення обставин, що його зумовило ЦПК чітко не визначає перелік підстав відкладення розгляду справи, проте аналіз його положень дозволяє стверджувати, всі підстави умовно можна поділити на два види: обов'язкові, за наявності яких суд зобов'язаний відкласти розгляд справи (зокрема, у випадках, передбачених ч. 1 ст. 169, ч. З ст. 224, ч. І ст. 305 ЦПК); факультативні, за яких питання про необхідність відкладення розгляду справи

віднесено на розсуд суду (ч. 8 ст. 130, ч. 2 ст. 169, ст. 170, ст. 191 ЦПК).

У разі відкладення розгляду справи суд повинен допитати свідків, які з'явилися. Тільки у

виняткових випадках за ухвалою суду свідки не допитуються і викликаються знову.

Відкладення передбачає розгляд справи спочатку. Питання про відкладення розгляду справи вирішується судом шляхом постановлення відповідної ухвали, яка повинна містити відомості про підстави відкладення та час і місце наступного судового засідання. Ухвали про відкладення розгляду справи оскарженню не підлягають.

Зупинення провадження в справі — перенесення розгляду справи на невизначений строк у зв'язку з наявністю чітко визначених законом обставин, що унеможливлюють його проведення.

Зупинення провадження у справі поділяється залежно від підстав на обов'язкове та необов'язкове (факультативне). Обов'язкове зупинення провадження в справі: смерть або оголошення померлою фізичної особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво; злиття, приєднання, поділу, перетворення юридичної особи, яка була стороною у справі; та ін. Факультативне зупинення провадження в справі здійснюється судом за заявою особи, яка бере участь у справі, або з власної ініціативи, перебування сторони на строковій військовій або альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання; захворювання сторони, підтверджене медичною довідкою, що виключає можливість явки до суду протягом тривалого часу; перебування сторони у тривалому службовому відрядженні; розшук відповідача в разі неможливості розгляду справи за його відсутності; призначення судом експертизи. У перших трьох випадках, якщо відсутня сторона веде справу через свого представника, суд не зупиняє провадження у справі.

Про зупинення провадження у справі суд постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку. Провадження у справі відновлюється після усунення обставин, що викликали його зупинення, за заявою особи, яка бере участь у справі, або з ініціативи суду, про що постановляється відповідна ухвала. З дня постановлення цієї ухвали продовжується і перебіг процесуальних строків.

69. Підстави й наслідки закриття провадження у справі та залишення заяви без розгляду.

Суд ухвалою закриває провадження у справі якщо: 1. справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства; 2. набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; 3. позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом; 4. сторони уклали мирову угоду і вона визнана судом; 5. є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або повернув справу на новий розгляд до третейського суду, який ухвалив рішення, але розгляд справи у тому самому третейському суді ви­явився неможливим; б.померла фізична особа, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні

правовідносини не допускають правонаступництва; 7. ліквідовано юридичну особу, яка була

однією із сторін у справі. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.

[1] разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Суд постоновляє ухвалу ПРО залишення заяви бе з РОЗГЛЯДУ. ЯКЩО: 1. заяву подано особою, яка не мас цивільної процесуальної дієздатності; 2. заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи; 3. належним чином повідомлений позивач повторно не з явився в судове засідання без поважних причин або повторно не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відомості; 4 спір між тими самими сторонами, протон самий предмет і з тих самих підстав розглядається в іншому суді; 5. позивач подав заяву про залишення позову без розгляду; 6. між сторонами укладено договір про передачу спору на вирішення до третейського суду і від відповідача надійшло до початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами заперечення проти вирішення спору в суді; 7. особа, в інтересах якої у встановлених законом випадках відкрито провадження у справі за заявою іншої особи, не підтримує заявлених вимог і від неї надійшла відповідна заява; 8 провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 ЦПК та не було сплачено судовий збір чи не було оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк; 9 позивач до закінчення розгляду справи покинув судове засідання і не подав до суду заяви про розгляд справи за його

відсутності.

Особа, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, мас право звернутися до суду повторно.

70. Поняття й види судових рішень. Вимоги, яким повинно відповідати судове рішення.

Судове рішення — це постанова суду, якою вирішується матеріально-правова вимога позивача до відповідача, спір сторін по суті, яка с цивільно-процесуальним актом захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів сторін цивільного процесу.

В залежності від характеру вирішених судом питань судові рішення поділяють на судові рішення, судові ухвали та судові постанови..

Залежно від способу захисту права і правових наслідків, які вони викликають, судові рішення поділяються на види: Рішення про присудження — це постанови суду, якими підтверджуються права, обов'язки та законні інтереси сторін і одна сторона присуджується виконати на користь іншої сторони певні дії або утриматися від їх виконання. Рішення про визнання — постанови суду, якими підтверджується наявність або відсутність між сторонами певних юридичних відносин, певних обставин чи юридичних фактів. Конститутивні рішення — постанови суду, спрямовані на зміну чи припинення правовідносин.

Залежно віл обсягу вирішених ними питань на завершальні (основні) і додаткові. Завершальними рішеннями повністю вирішені всі правові вимоги, передані на розгляд суду. Додатковими вирішуються окремі правові вимоги, з приводу яких сторони подавали докази і давали пояснення, котрі не були розв'язані основним рішенням.

Альтернативними називаються рішення, якими встановлюється два можливих точно визначених способи його виконання, передбачені нормами матеріального права.

Факультативними називаються рішення, які зобов'язують відповідача до виконання певних дій і які у випадку неможливості їх виконання одночасно визначають інший спосіб виконання.

Рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, постановленим у передбаченому порядку, викладеним в письмовій формі, за встановленим змістом, проголошене публічно.

Законність рішення суду — це вимога до формальної, юридичної сторони судового рішення, яка передбачає дотримання і правильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Обгрунтованим визнається рішення, в якому відображені всі обставини, що мають значення для справи, всебічно і повно з'ясовані в судовому засіданні, а висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, такими, що відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Повнота судового рішення передбачає його всебічність, а цс означає, що в рішенні повинна містися відповідь щодо наявності чи відсутності матеріального права; належності його позивачеві; визначено, чи існує юридичний обов'язок і чи покладено його на відповідача; дана кількісна характеристика права та обов'язку і терміни та порядок його виконання.

Ясність є одною з вимог до форми викладу матеріалу.

Чіткість є вимогою, яка відноситься до змісту рішення, тобто рішення повинно бути викладене чітко, грамотно, не містити помилок, описок, явних арифметичних помилок. Рішення за формою має бути викладене письмово. Вичерпними будуть рішення, в яких судом дасться повна відповідь на всі передані на його вирішення правові питання. Визначеність - рішення суду повинно дати чітку і конкретну відповідь на всі поставлені перед ним питання. Безумовність - висновки, зроблені в рішенні, не повинні включати умови, які б поставили його виконання від їх настання.