Адміністративні провадження за скаргою суб’єкта звернення

«скарга — звернення з вимогою про поновлення права і захист законних інтересів громадян, порушених

діями (що суб’єктом звернення бездіяльністю), рішеннями державних органів, органівмісцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, посадових осіб» (ст. 3).

Це визначення може бути прийнято за основу і для адміністративного провадження за скаргою суб’єкта звернення із

зазначенням того,— оскаржувачем(скаржником) може бути не лише фізична особа—громадянин, а й юридична особа—підприємство, установа, заклад. Проте на сьогодні юридичну особу суб’єктом звернення зі скаргою до вищестоящого органу, в інстанційному порядку, в законодавстві прямо не визнано. Частина 1 ст. 30 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлює, що скарги на рішення

органів виконавчої влади, що здійснюють захист прав споживачів, їх посадових осіб, розглядаються в порядку, визначеному

законодавством.

Зі змісту цієї норми можна допустити, що суб’єктом звернення зі скаргою може бути й юридична особа

— підприємство та заклади торгівлі чи інші установи. Однак практично скарги на рішення органів виконавчої влади, що здійснюють захист прав споживачів, подаються безпосередньо до органу, який розглядав цю справу або в порядку позовного провадження за правилами Кодексу адміністративного судочинства України чи Господарського процесуального кодексу України. Тому визнання юридичної особи, на законодавчому рівні, суб’єктом звернення зі скаргою у вищестоящому, інстанційному порядку на порушення органом владних повноважень її прав та інтересів, надає додаткову можливість юридичній особі оперативного і швидкого вирішення справи на професійній основі й, крім того, у разі незгоди з прийнятим за скаргою рішенням не позбавляє її права звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Скарга подається до відповідних органів або їх посадових осіб, уповноважених законодавством розглядати і вирішувати порушені у скарзі питання. Підставами для подання скарги є будь-які рішення, дії чи бездіяльність органа публічного права,

внаслідок яких:

1) порушені або можуть бути порушеними права і законні інтереси чи свободи громадянина, права та інтереси юридичної особи прийняттям адміністративного акта та його виконанням, процедурним рішенням, дією або бездіяльністю органа публічного права;

2) створені перешкоди для здійснення громадянином чи юридичною особою їх прав та законних інтересів;

3) незаконно покладено на громадянина чи юридичну особу які-небудь обов’язки або їх незаконно притягнуто до відповідальності.

Виходячи із зазначених підстав предметом адміністративного оскарження є:

1) рішення, дії чи бездіяльність органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, що порушують або можуть порушити права, свободи та законні інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, прийняті за результатом їх діяльності;

2) рішення, дії чи бездіяльність керівників та посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об’єднань громадян при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, що порушують або можуть бути порушеними права, свободи та законні інтереси фізичних осіб, права та законні інтереси юридичних осіб, прийняті за результатами їх діяльності, пов’язаної зі сферою публічних відносин;

3) адміністративні акти, процедурні рішення, дії чи бездіяльність органа владних повноважень за результатом розгляду адміністративної справи за заявою;

4) адміністративні акти, процедурні рішення, дії чи бездіяльність органа владних повноважень за результатом розгляду адміністративної справи за ініціативою органа владних повноважень.

Отже, як бачимо, предметом оскарження є досить широке коло суспільних відносин у сфері управління, що певним чином впливає на формування суб’єктивного складу учасників адміністративних проваджень за скаргою. Обумовлюється це тим, що перегляду в порядку адміністративного провадження підлягають не тільки рішення, дії чи бездіяльність органів (посадових осіб) державної влади, а й рішення, дії чи бездіяльність керівників, посадових осіб підприємств, установ, закладів незалежно від форм власності, громадських організацій, якщо вони порушують права, обов’язки, свободи та законні інтереси фізичних чи юридичних осіб у сфері управління. При цьому суб’єктом розгляду скарги буде відповідний орган (посадова особа) державної влади залежно від змісту порушеного права.

У разі порушення прав, свобод та законних інтересів громадян рішеннями, діями чи бездіяльністю керівників та посадових осіб об’єднань громадян, підприємств, установ, закладів незалежно від форм власності, засобів масової інформації, не пов’язаних зі сферою публічних відносин, скарга подається в порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства

Розгляд і вирішення таких скарг здійснюється за правилами провадження за зверненням громадян. Це одна із відмінностей провадження за зверненням громадян від адміністративного провадження за скаргою суб’єкта звернення.

Учасниками адміністративного провадження за скаргою є:

1) суб’єкт звернення за скаргою (скаржник, оскаржувач) — це особа або представник особи, права, свободи і законні інтереси якої у сфері публічних відносин порушені або можуть бути порушеними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів владних повноважень, керівниками та посадовими особами підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об’єднань громадян та засобів масової інформації при здійсненні ними владних управлінських функцій;

2) суб’єкт розгляду скарги (орган владних повноважень) — це особи, уповноважені законодавством розглядати і вирішувати порушені у скарзі питання:

а) відповідний орган (посадова особа), що уповноважений розглядати адміністративну справу за скаргою;

б) відповідний орган (посадова особа), що розглянув адміністративну справу за заявою чи за ініціативою органа владних повноважень і розглядає скаргу в порядку перегляду прийнятого ним адміністративного акта, процедурного рішення, його дії чи бездіяльності;

в) відповідний орган (посадова особа) виконавчої влади вищого рівня. Наприклад, скарга на рішення, дії чи бездіяльність органа районної державної адміністрації може розглядатися відповідним органом обласної державної адміністрації чи її головою;

г) відповідний орган (посадова особа) місцевого самоврядування, уповноважені розглядати скарги і приймати рішення.

Наприклад, скарга на рішення, дії чи бездіяльність виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради розглядається відповідною радою.

3) заінтересована особа — це фізична чи юридична особа, права, обов’язки та інтереси якої зачіпає або може зачіпати

прийняття та реалізація органом владних повноважень, іншими особами публічного права відповідного адміністративного

акта, процедурного рішення, його дії чи бездіяльності; заінте-ресована особа користується усіма правами і обов’язками, передбаченими для суб’єкта звернення за скаргою;

4) інші учасники адміністративного провадження за скаргою— це свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, законні представники, представники, особи, залучені до розгляду та вирішення скарги по суті.

Строк, протягом якого особа може звернутися зі скаргою у разі порушення її прав, свобод чи законних інтересів, у законодавстві та актах управління прямо не встановлено але побічно можна дійти висновку, що в деяких законодавчих актах цей строк визначається. Наприклад, ч. 4 ст. 21 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» встановлено: «рішення про анулювання ліцензії набирає чинності через десять днів з дня його прийняття», а ч. 5 цієї самої статті передбачено: «Якщо ліцензіат протягом цього часу подає

скаргу до експертно-апеляційної ради, дія даного рішення органу ліцензування зупиняється до прийняття відповідного рішення спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування»

Отже, як бачимо, скарга в порядку адміністративного провадження має бути подана у строк десять днів. Якщо в цей

строк скаргу не подано, то рішення про анулювання ліцензії може бути оскаржене лише в судовому порядку (ч. 8 ст. 21 ззначеного Закону).

Стислі строки оскарження в порядку адміністративного провадження встановлено й в інших нормативних актах. Наразі у провадженнях у справах про адміністративні правопорушення (ст. 289 КУпАП) та ін. Адміністративним законодавством чітко не визначено давності звернення зі скаргою за зразком позовної давності в три роки

Звичайно, у одній із наймобільніших галузей права — Адміністративному праві України, яке пов’язане з регулюванням досить динамічних суспільних відносин у сфері управлінської діяльності неможливо та й недоцільно встановлювати загальний строк давності звернення зі скаргою в три роки, тим більше, що нормами адміністративно-процесуального права забезпечується реалізація матеріальних норм права інших галузей (трудового, природоохоронного, господарського, транспортного тощо), які потребують оперативного вирішення поставлених

питань.

Разом із тим, можна погодитися з тим, щоб на законодавчому рівні було встановлено строк звернення зі скаргою в один рік із моменту прийняття рішення або вчинення дії чи бездіяльності, що порушують права, свободи та законні інтереси фізичних чи юридичних осіб, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення фізичних чи юридичних осіб з прийнятим рішенням. У сфері адміністративних проваджень річний строк суб’єктом звернення зі скаргою може бути й юридична особа — підприємство та заклади торгівлі чи інші установи. Однак

практично скарги на рішення органів виконавчої влади, що здійснюють захист прав споживачів, подаються безпосередньо

до органу, який розглядав цю справу або в порядку позовного провадження за правилами Кодексу адміністративного судочинства України чи Господарського процесуального кодексу України. Тому визнання юридичної особи, на законодавчому рівні, суб’єктом звернення зі скаргою у вищестоящому, інстанційному порядку на порушення органом владних повноважень її прав та інтересів, надає додаткову можливість юридичній особі оперативного і швидкого вирішення справи на професійній основі й, крім того, у разі незгоди з прийнятим за скаргою рішенням не позбавляє її права звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Скарга подається до відповідних органів або їх посадових осіб, уповноважених законодавством розглядати і вирішувати порушені у скарзі питання. Підставами для подання скарги є будь-які рішення, дії чи бездіяльність органа публічного права, внаслідок яких:

1) порушені або можуть бути порушеними права і законні інтереси чи свободи громадянина, права та інтереси юридичної особи прийняттям адміністративного акта та його виконанням, процедурним рішенням, дією або бездіяльністю органа публічного права;

2) створені перешкоди для здійснення громадянином чи юридичною особою їх прав та законних інтересів;

3) незаконно покладено на громадянина чи юридичну особу які-небудь обов’язки або їх незаконно притягнуто до відповідальності.

Виходячи із зазначених підстав предметом адміністративного оскарження є:

1) рішення, дії чи бездіяльність органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, що порушують або можуть порушити права, свободи та законні інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, прийняті за результатом їх діяльності;

2) рішення, дії чи бездіяльність керівників та посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об’єднань громадян при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, що порушують або можуть бути порушеними права, свободи та законні інтереси фізичних осіб, права та законні інтереси юридичних осіб, прийняті за результатами їх діяльності, пов’язаної зі сферою публічних відносин;

3) адміністративні акти, процедурні рішення, дії чи бездіяльність органа владних повноважень за результатом розгляду адміністративної справи за заявою;

4) адміністративні акти, процедурні рішення, дії чи бездіяльність органа владних повноважень за результатом розгляду адміністративної справи за ініціативою органа владних повноважень.

Отже, як бачимо, предметом оскарження є досить широке коло суспільних відносин у сфері управління, що певним чином впливає на формування суб’єктивного складу учасників адміністративних проваджень за скаргою. Обумовлюється це тим, що перегляду в порядку адміністративного провадження підлягають не тільки рішення, дії чи бездіяльність органів (посадових осіб) державної влади, а й рішення, дії чи бездіяльність керівників, посадових осіб підприємств, установ, закладів незалежно від форм власності, громадських організацій, якщо вони порушують права, обов’язки, свободи та законні інтереси фізичних чи юридичних осіб у сфері управління. При цьому

суб’єктом розгляду скарги буде відповідний орган (посадова особа) державної влади залежно від змісту порушеного права.

У разі порушення прав, свобод та законних інтересів громадян рішеннями, діями чи бездіяльністю керівників та посадових осіб об’єднань громадян, підприємств, установ, закладів незалежно від форм власності, засобів масової інформації, не пов’язаних зі сферою публічних відносин, скарга подається в порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства

Розгляд і вирішення таких скарг здійснюється за правилами провадження за зверненням громадян. Це одна із відмінностей провадження за зверненням громадян від адміністративного провадження за скаргою суб’єкта звернення.

Учасниками адміністративного провадження за скаргою є:

1) суб’єкт звернення за скаргою (скаржник, оскаржувач) — це особа або представник особи, права, свободи і законні інтереси якої у сфері публічних відносин порушені або можуть бути порушеними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів владних повноважень, керівниками та посадовими особами підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об’єднань громадян та засобів масової інформації при здійсненні ними владних управлінських функцій;

2) суб’єкт розгляду скарги (орган владних повноважень) — це особи, уповноважені законодавством розглядати і вирішувати

порушені у скарзі питання:

а) відповідний орган (посадова особа), що уповноважений розглядати адміністративну справу за скаргою;

б) відповідний орган (посадова особа), що розглянув адміністративну справу за заявою чи за ініціативою органа владних повноважень і розглядає скаргу в порядку перегляду прийнятого ним адміністративного акта, процедурного рішення, його дії чи бездіяльності;

в) відповідний орган (посадова особа) виконавчої влади вищого рівня. Наприклад, скарга на рішення, дії чи бездіяльність органа районної державної адміністрації може розглядатися відповідним органом обласної державної адміністрації чи її головою;

г) відповідний орган (посадова особа) місцевого самоврядування, уповноважені розглядати скарги і приймати рішення.

Наприклад, скарга на рішення, дії чи бездіяльність виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради розглядається відповідною радою.

3) заінтересована особа — це фізична чи юридична особа, права, обов’язки та інтереси якої зачіпає або може зачіпати прийняття та реалізація органом владних повноважень, іншими особами публічного права відповідного адміністративного акта,процедурного рішення, його дії чи бездіяльності; заінтересована особа користується усіма правами і обов’язками, передбаченими для суб’єкта звернення за скаргою;

4) інші учасники адміністративного провадження за скаргою — це свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, законні представники, представники, особи, залучені до розгляду та вирішення скарги по суті.

Строк, протягом якого особа може звернутися зі скаргою у разі порушення її прав, свобод чи законних інтересів, у законодавстві та актах управління прямо не встановлено але побічно можна дійти висновку, що в деяких законодавчих актах цей строк визначається. Наприклад, ч. 4 ст. 21 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» встановлено: «рішення про анулювання ліцензії набирає чинності через десять днів з дня його прийняття», а ч. 5 цієї самої статті передбачено: «Якщо ліцензіат протягом цього часу подає

скаргу до експертно-апеляційної ради, дія даного рішення органу ліцензування зупиняється до прийняття відповідного рішення спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування»

Отже, як бачимо, скарга в порядку адміністративного провадження має бути подана у строк десять днів. Якщо в цей строк скаргу не подано, то рішення про анулювання ліцензії може бути оскаржене лише в судовому порядку (ч. 8 ст. 21 зазначеного Закону).

Стислі строки оскарження в порядку адміністративного провадження встановлено й в інших нормативних актах. Наразі у провадженнях у справах про адміністративні правопорушення (ст. 289 КУпАП) та ін. Адміністративним законодавством чітко не визначено давності звернення зі скаргою за зразком позовної давності в три роки, передбаченої ст. 257 Цивільного кодексу, та спеціальної позовної давності, визначеної ст. 258 Цивільного кодексу України.

Звичайно, у одній із наймобільніших галузей права — Адміністративному праві України, яке пов’язане з регулюванням досить динамічних суспільних відносин у сфері управлінської діяльності неможливо та й недоцільно встановлювати загальний строк давності звернення зі скаргою в три роки, тим більше, що нормами адміністративно-процесуального права забезпечується реалізація матеріальних норм права інших галузей (трудового, природоохоронного, господарського, транспортного тощо), які потребують оперативного вирішення поставлених

питань.

Разом із тим, можна погодитися з тим, щоб на законодавчому рівні було встановлено строк звернення зі скаргою в один рік із моменту прийняття рішення або вчинення дії чи бездіяльності, що порушують права, свободи та законні інтереси фізичних чи юридичних осіб, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення фізичних чи юридичних осіб з прийнятим рішенням. У сфері адміністративних проваджень річний строк.

Date: 2015-07-22; view: 639; Нарушение авторских прав