Зміст діяльності щодо звернення адміністративного акта

(рішення) до виконання становлять:

а) вручення суб’єкту звернення, заінтересованій особі, в установлені законодавством строки, адміністративного акта (рішення), а при наданні адміністративних послуг — дозволу, ліцензії, патенту, сертифікату, свідоцтва чи іншого документа зазначеного у заяві (скарзі) суб’єкта звернення;

б) своєчасне направлення адміністративного акта (рішення) органу (суб’єкту)—виконавцю;

в) визначення порядку виконання адміністративного акта (рішення) та здійснення контролю за правильним виконанням;

г) вирішення питання щодо надання відстрочки виконання адміністративного акта (рішення), а також всіх інших питань, які пов’язані з його виконанням;

ґ) припинення виконання на підставах перегляду, оскарження чи опротестування адміністративного акта (рішення);

д) забезпечення примусового виконання в порядку, встановленому законом про виконавче провадження.

За загальним правилом, адміністративний акт (рішення) є обов’язковим до виконання зазначеними в ньому органами владних повноважень, фізичними чи юридичними особами з дня набрання ним чинності. Порядок набрання чинності, строки і порядок його оскарження встановлюються в резолютивній частині прийнятого адміністративного акта (рішення). Не підлягає виконанню адміністративний акт (рішення), якщо його не було звернуто до виконання протягом року.

Незважаючи на те, що провадження за заявою, провадження за ініціативою органа владних повноважень та провадження за

скаргою стосуються різних напрямів діяльності органів влади і суспільства за змістом — від забезпечення реалізації прав, свобод та інтересів до відновлення порушеного права і застосування заходів примусу — всі ці провадження об’єднують загальні риси:

1) вони певною мірою є складовою частиною управлінської діяльності, являють собою правову форму державного управління та водночас є й способом реалізації матеріальних норм адміністративного права, а в багатьох випадках — інших галузей права трудового, природоохоронного, земельного, фінансового, податкового, митного тощо;

2) у більшості випадків відбуваються за ініціативою громадян чи юридичних осіб через подання скарги, заяви чи іншої інформації про необхідність порушення адміністративної справи;

3) відображають стан у відповідній сфері суспільного життя та діяльності органів владних повноважень, дають уявлення про функціонування державних органів та органів місцевого самоврядування, про стан і забезпечення законності в їх діяльності.

Таким чином, провадження у сфері управлінської діяльності посідають важливе місце як у системі засобів забезпечення реалізації соціально-економічних, політичних та особистих прав і охоронюваних законом інтересів громадян чи юридичних осіб, так й в структурі адміністративного процесу за схемою: «адміністративна юрисдикція—адміністративна юстиція».

Тобто у разі відмови у позитивному вирішенні справи в інстанційному (адміністративному) порядку особа має можливість звернутися з адміністративним позовом у судовому порядку.

До проваджень у сфері управління належать:

а) провадження за заявою суб’єкта звернення;

б) провадження за ініціативою органа владних повноважень (посадової особи);

в) провадження за скаргою суб’єкта звернення.